11 Китай

Географічне положення.  Площа Китаю майже дорівнює площі Європи (9,59 млн. км²). Країна межує на півночі - з Узбекистаном, Казахстаном, Російською Федерацією, Монголією, на сході - з Північною Кореєю, на півдні - з В'єтнамом, Лаосом, М'янмою, Бутаном, Непалом, на заході - з Індією, Пакистаном, Афганістаном, Таджикистаном.

У Китаї є специфічні адміністративні райони із особливим статусом, це Тайвань, Сянган (Гонконг), Аоминь (Макао).

Особливістю економіко-географічного положення країни є те, що через його територію пролягають найкоротші наземні шляхи від берегів Тихого океану в країни Європи.

Економіко-географічне і геополітичне положення Китаю є надзвичайно вигідним. Він розташований у східній периферійній частині Євразії і є морською державою, що підсилює вигідність її економіко-географічного і геополітичного положення.

Вищий орган державної влади в Китаї - Всекитайські збори народних представників, її постійно діючий орган - Постійний комітет Всекитайських зборів народних представників. Глава держави - олова КНР.

Природні умови і ресурси. Китай має надзвичайно багатий і різнокомпонентний природноресурсний потенціал, який виступає потужним фактором розвитку і розміщення всіх видів господарської діяльності та розселення. На розміщення виробництва і на розселення в першу чергу впливає рельєф. У Китаї переважають гори, високі рівнини і плато.

Клімат Китаю в цілому має континентально-мусонний характер. Майже три чверті території знаходиться у відносно сприятливих кліматичних умовах (помірному, субтропічному, тропічному поясах), що дає змогу вирощувати практично всі сільськогосподарські культури.

Середня температура січня коливається в межах -4°С (-30°С в окремих гірських районах на північному сході) до +8°С на півдні Китаю. Середня температура липня змінюється від +20°С на. півночі до +29°С на півдні. Сумарний обсяг річних опадів - 6000 млрд. м³ (5 % річних світових опадів). Середньорічна кількість опадів - 630 мм. Цей показник коливається від 500 мм до 2000 мм, зменшуючись на північний захід. Для Китаю характерні часті повені і посухи.

Ґрунтовий покрив країни надзвичайно різноманітний - від бурих лісових і підзолистих ґрунтів на північному сході до червоноземів на півдні, а також сіро-бурих пустельних ґрунтів на північному заході. Лише 1/10 території - орні землі, 1/8 - ліси, 1/3 - пасовища, решта – 1/8 - піщані і кам'янисті пустелі.

Китай займає шосте місце у світі за запасами поверхневих вод.

Протяжність усіх рік - близько 227 тис. км. Більшість з них тече з заходу на схід і впадає в Тихий океан. Найбільші з них - Хуанхе і Янцзи.

Китай має практично всі види корисних копалин. За запасами вольфраму, олова, сурми, цинку, титану, магнезиту, рідкоземельних елементів країна займає перше місце у світі; за запасами бокситів, фосфору, нікелю, ртуті, марганцевих руд, молібдену, ніобію - друге; за запасами залізної руди - третє. В Китаї є значні родовища нафтоносних сланців, сірки, солі, гіпсу, мідної руди, розвідані родовища понад 50 видів металів. За запасами золота країна займає четверте місце у світі. Розвідані родовища майже 80 видів неметалічних корисних копалин (найбільші запаси магнезиту, фосфориту, азбесту, графіту, плавикового шпату).

Населення. Китай — найбільш заселена країна світу. У ній проживає 1,35 млрд. осіб (22 % населення світу).

У статевій структурі населення переважають чоловіки. Це пов'язано з більш високим соціальним статусом чоловіків, тяжкими умовами праці жінок і частими дітонародженнями. У країні здійснюється демографічна політика стосовно скорочення чисельності народжених - сім'я, які має одну дитину отримує пільги, грошові премії. Як тільки народжується друга дитина, сім'я позбавлялася пільг і мусить повернути державі всі грошові премії.

Щільність населення країни складає 132-133 особи/км². Населення розселене дуже нерівномірно. Понад 80 % його проживає на 0,1 % території країни. Найбільш заселеними районами є території середньої і нижньої течії річок Хуанхе, гирла Янцзи, райони Північно-Східного Китаю. Тут щільність населення становить 400-600 осіб/км², в т. ч. в районі Шанхаю - близько 2 тис. осіб/км², Пекіна - понад 580 осіб/км². Рідко заселена північно-західна частина країни: у Тибеті щільність населення становить всього 2 особи/км².

Частка міського населення незначна - 33 %. У 34 містах-мільйонерах зосереджено близько 40 % міського населення країни. Найбільшими містами є Шанхай (9 млн. осіб), Тяньцзінь (6,2 млн. осіб), Сянган (5,5 млн. осіб), Шеньян (5 млн. осіб), Ухань (4 млн. осіб), Гуанчжоу (4 млн. осіб), Харбін, Чунцин.

Китай має найбільш багаточисленні трудові ресурси. В господарському комплексі зайнято більше половини всього населення. На початок XXI ст. в країні налічувалося лише близько 3 % безробітних. Середня тривалість життя - 69,5 року.

КНР - багатонаціональна країна, в якій нараховується 56 народностей. Понад 93 % населення - китайці (ханьці).

Державна мова - китайська. Вона є однією з найбільш поширених мов світі і однією з офіційних мов ООН.

Загальна характеристика господарства. Китай має величезний економічний потенціал. Темпи приросту промислової і сільськогосподарської продукції дуже високі. За обсягом ВНП країна займає друге місце після США, а у кінці XX ст. вона знаходилась на сьомому місці. Сьогодні в Китаї щорічно видобувається близько 5 млн. т бокситів, 2 млн. т глинозему, 20 млн. т кухонної солі, понад 1 млрд. т вугілля, 15 млрд. м³ природного газу, виплавлялось близько 1 млн. т алюмінію, 0,5 млн. т міді, 0,2 млн. т залізної руди, вироблялось понад 12 млн. т сірчаної кислоти, 200 млн. т цементу. Суттєво зріс випуск товарів народного споживання, а саме: телевізорів, радіоприймачів, магнітофонів, холодильників, велосипедів.

ВНП КНР складає 4624 доларів США на душу населення, у 1990 р. - 750 дол. США. На промисловість і будівництво припадало 53 % виробництва ВНП, на сільське господарство, включаючи лісове господарство і рибальство - 14 %, на інші галузі та сферу послуг - 33 %.

Промисловість Китаю - багатогалузева. За чисельністю промислових підприємств і кількістю працівників країна займає перше місце у світі. Для галузевої структури промисловості характерні певні диспропорції: між видобувними і сировинними, сировинними і обробними галузями.

Найвищими темпами розвивається легка промисловість Китаю, особливо її найважливіша галузь - текстильна. Виробництво і переробка текстильної сировини має територіальні особливості: на півночі країни - це шерсть, льон, коноплі, на півдні - шовк, джут тощо. КНР вийшла на перше місце в світі за сумарним випуском тканин, але за виробництвом їх на душу населення вона займає лише третє місце. Розвинені також швейна, трикотажна, шкіряна, взуттєва галузі.

На другому місці - харчова промисловість, яка об'єднує борошномельно-круп'яну, масло-жирову, рибну, м'ясну, консервну, соляну, тютюнову, чайну, виноробну та ін.

Машинобудування практично повністю забезпечує потреби в обладнанні для доменного, мартенівського, коксохімічного виробництва, в залізничному транспорті (за винятком електровозів і тепловозів найновіших конструкцій), металорізальних станках і ковальсько-пресовому обладнанні, багатьох видах двигунів, обладнанні для дрібних і середніх електростанцій тощо.

Найбільшим центром машинобудування є Шанхай, в якому виробляється понад 20 % продукції галузі.

Важливими центрами виробництва машинотехнічної продукції є Пхеньян, Тяньцзінь, Харбін, Пекін, Лоян, Далянь та ін.

Найбільш розвинена галузь машинобудування - верстатобудівна. За їх парком Китай займає друге місце у світі. Основними центрами важкого машинобудування, включаючи нафтове хімічне, є Ланьчжоу, Шанхай, Гуанчжоу (Кантон).

Найбільшими центрами транспортного машинобудування є Пекін, Далянь, Ціцікара, Чанчун, Шеньян, Датун, Ціндао, Чанша.

У Китаї випускають кораблі переважно в морських і річкових портах -Шанхай, Далянь, Гуанчжоу, Ціндао, Теньцзін, Ухань, Чунцін, Харбін.

Швидко нарощується випуск автомобілів.

Значна увага в Китаї приділяється розвиткові електронної і приладобудівної промисловості. Тепер щорічно випускається близько 30 млн. телевізорів. Розвиток в КНР космічної техніки, особливо ракетобудування, сприяв створенню підприємств, що випускають ПЕОМ, найсучасніші засоби зв'язку, електронні контрольно-вимірювальні прилади.

Центри найновіших галузей тяжіють до приморських районів, які краще забезпечені трудовими ресурсами, мають вигідне економіко-географічне положення, більш розвинену виробничу і соціальну інфраструктуру. Налагоджено випуск обладнання для легкої промисловості (текстильної швейної, трикотажної).

Сільськогосподарське машинобудування орієнтоване на випуск малогабаритної техніки для селянських господарств.

Паливно-енергетична галузь розвивається на основі місцевої сировини.

Щорічний видобуток вугілля становить понад 1 млрд. т (потенційні запаси - 3,2 трлн. т, розвідані - 0,9 трлн. т). Родовища вугілля є практично в усіх провінціях і автономних районах КНР, але за об'ємами запасів і видобутком виділяється Північний Китай.

Нафтова промисловість - відносно молода галузь. Китай посідає 5-те місце в світі за видобутком нафти, 4-те місце - за виробництвом електроенергії. При цьому в останні роки найвища концентрація нафтовидобутку мала місце в Північно-Східному Китаї. Перспективи розвитку нафтової промисловості пов'язані з освоєнням континентального шельфу (Бохайська і Ляодунська затоки).

Теплоелектростанції, які працюють в основному на вугіллі, виробляють ³/₄ електроенергії. Найбільші з них розташовані у вугільних басейнах Північно-Східного Китаю.

Першу геотермічну електростанцію збудовано у Лхасі (Тибет). Ведеться будівництво атомних електростанцій в провінціях Гуандун і Цзянсу при технічній співпраці з Францією, Бразилією й іншими країнами.

Металургійна промисловість базується на залізорудній сировині (третє-друге місця у світі). Найбільші запаси - в Аньшаньському басейні. Представлені всі стадії металургійного циклу. Найбільші підприємства розташовані в районах видобутку руди і кам'яного вугілля. Країна вийшла на перше місце в світі за видобутком залізної руди, виробництвом чавуну і сталі.

Основні центри кольорової металургії - міста в провінціях Ляонін, Юньнань, Хуайнань, Ганьсу. Китай експортує понад 50 видів кольорових металів (олово, цинк, сурма, ртуть, молібден та ін.).

Велика увага приділяється розвиткові хімічної промисловості, яка розглядається як важливий засіб інтенсифікації сільського господарства. В останні роки інтенсивно розвивається виробництво смол і пластмас. Найважливішими центрами випуску хімволокна є Шанхай, Ляон, Баодін.

У КНР розвинена промисловість будівельних матеріалів. За виробництвом цементу (0,2 млрд. т на рік) Китай займає перше місце в світі.

Сільське господарство. Провідною галуззю сільського господарства Китаю є рослинництво. Воно виробляє 60 % валової продукції сільського господарства. За різноманітністю сільськогосподарської продукції КНР займає перше місце у світі. Займає також перше місце за врожаями пшениці, рису, тютюну, арахісу, 2-е місце - бавовни, 3-є - цитрусових. Найбільші поголів'я свиней і овець у світі, а за поголів'ям ВРХ займає 2-е місце. Всі сільськогосподарські угіддя Китаю становлять 52 % площі країни, в т.ч. рілля - 10%, пасовища - 41,7%. Більше третини орних земель потребують зрошення.

Рис - основна продовольча культура. Його умови вирощування неоднакові на поливній (Південний Китай) і суходільній (Північний Китай) частині Китаю. На півдні Китаю збирають по два врожаї на рік.

Пшениця - друга за значенням культура. В Китаї вирощується як озима, так і яра пшениця. Райони вирощування озимої пшениці розташовані в басейні р. Хуанхе.

Серед інших зернових важливе місце займають кукурудза, просо, гаолян, ячмінь. Зернові становлять в Китаї ³/₄ харчового раціону.

Вирощують такі олійні культури, як арахіс та кунжут.

У Китаї вирощують зелений і чорний чай. КНР належить перше місце світі за виробництвом шовку. Вирощують також цукрову тростину, цукровий буряк, джут, тютюн, фрукти.

У Китаї традиційно склалося два типи тваринництва. Перший пов'язаний із землеробством і має підсобний характер: в землеробських рівнинних районах розводять переважно свиней, тяглову рогату худобу, птицю. В західних районах поширене екстенсивне кочове чи напівкочове скотарство. Близько 90% виробництва м'яса припадає на свинарство.

КНР займає третє місце в світі за виловом риби й виробництвом рибопродуктів.

Значне місце в сільському господарстві КНР займають підсобні промисли (плетіння циновок, кошиків, збирання лікарських рослин), якими займаються, як правило, у вільний від польових робіт час.

Транспорт. Майже половина, вантажних перевезень припадає на залізничний транспорт. Основний обсяг вантажопотоків зосереджений у східній частині Китаю.

Довжина залізничних колій - 53 тис. км, на 1 тис. км² припадає 5 км залізниць. Основні вантажопотоки (60 % перевезення) припадають на магістралі. Особливо інтенсивно використовуються дороги в східній частині країни: Пекін - Шеньян, Пекін - Гуанчжоу, які забезпечують понад третину вантажних і пасажирських перевезень Китаю.

Велика частка вантажів перевозиться внутрішніми судноплавними шляхами, довжина яких 110 тис. км. У країні є 116 морських портів, найбільшими з яких є: Далянь, Тяньцзінь, Ціндао, Шанхай, Ціньхуандао, Нінбо та ін.

Протяжність автодоріг перевищує 965 тис. км, у т. ч. магістральних державного значення - 110 тис. км.

Міський громадський транспорт розвинений слабо. 60 % пасажирських перевезень здійснюється за допомогою велосипедів. Тільки в Пекіні понад 4 млн. велосипедів.

Зовнішньоекономічні зв'язки. КНР підтримує торговельно-економічні відносини із понад 180 країнами світу. Її основні партнери - Японія, США та західноєвропейські країни, на які припадає 55 % зовнішньоекономічного товарообігу.

На зовнішній ринок вивозиться 20 % валової продукції промисловості і сільського господарства країни. Близько 40 % імпорту Китаю припадає на машини, обладнання і транспортні засоби. Важливу роль відіграють Спеціальні Економічні Зони, на які припадає чверть іноземних інвестицій в економіку країни.

12 Індія

Географічне положення. Індія розташована у Східній та Північній півкулях, у південній частині Євразії. Приблизно через середину країни проходить Північний тропік. Південь країни омивається Індійським океаном. На північному заході Індія межує з Пакистаном, на північному сході - з Китаєм, Непалом та Бутаном, на сході - з Бангладеш та М'янмою. Південний захід омивається Аравійським морем, а південний схід - Бенгальською затокою (морем) Індійського океану. На крайньому південному сході Індія межує зі Шрі-Ланкою, на порівняно невеликій віддалі від крайнього південного заходу знаходяться Мальдіви. Площа країни – 3,2 млн. км².

Індія входить в Співдружність Націй. Глава держави - президент. Законодавчий орган - двопалатний парламент.

У природно-географічному відношенні країна поділяється на три зони: Гімалаї, Індо-Гангську рівнину та плато Декан.

Майже вся територія Індії лежить у тропічному і субекваторіальному поясі з типовим мусонним кліматом.

Головні ріки Індії - Інд і Ганг, повноводні влітку.

Ґрунти Індії досить різноманітні як за типами, так і за рівнем родючості. На півострові переважають червоноземні ґрунти. На обширних рівнинах Гангу, Брахмапутри й інших великих рік переважають алювіальні лугові і алювіальні оглеєні ґрунти. Алювіальні ґрунти щорічно збагачуються намулом, багаті на гумус. На цих рівнинах живе половина населення країни.

Серед різноманітних природних ресурсів країни важливе значення мають корисні копалини. Багато родовищ Індії за своїми запасами належить до найбільших у світі. Тут зосереджені величезні запаси слюди. Індія є світовим експортером хрому і займає провідне місце в світі за видобутком і запасами марганцевих та залізних руд, а також графіту і берилію. Велике промислове значення мають прибережно-морські розсипи титану і цирконію, так звані чорні піски Траванкурського узбережжя. В країні зосереджено близько третини світових запасів цирконію. За видобутком титану Індія займає провідне місце в світі. Майже всі найважливіші родовища корисних копалин приурочені до півострівної частини Індії, що є однією із найважливіших металогенічних провінцій світу. Тут сконцентровані величезні метаморфогенні родовища заліза і марганцю, хромітів, міді, нікелю, кобальту, свинцю, цинку, золота, платини, урану, а також азбесту, графіту, магнезиту. Виключно сприятливе для промисловості поєднання копалин і поверхневе залягання багатьох руд роблять видобуток руди економічно вигідним і технічно нескладним. Із енергетичних корисних копалин найбільше значення має кам'яне вугілля. Майже всі відомі запаси знаходяться в північно-східній Індії, що в поєднанні з величезними запасами марганцевих і, особливо, залізних руд сприятливим для розвитку чорної металургії. Ведеться розвідка і розпочато видобуток нафти на морському шельфі поблизу Бомбея. Природні ресурси країни сприяють розвитку сільського господарства. За умовами рельєфу близько 60% території є придатною для землеробства.

Населення Індії - 1,2 млрд. осіб (2012) і дуже швидко збільшується. Щільність населення 327 осіб/км². Близько половини населення проживає на 20% території країни (дельта і долина р. Ганг і узбережжя півострова Індостан) і його щільність тут становить 550 осіб/км² (в деяких районах дельти вона перевищує 1000 осіб/км²). Набагато нижча щільність населення у внутрішніх областях півострова і на північному заході (менше 10 осіб/км²).

Середньорічний природний приріст дорівнює 15,9 ‰ при народжуваності 24,8 ‰ і смертності - 8,9 ‰. В містах народжуваність і смертність нижча, ніж в сільській місцевості. Як і в багатьох азіатських країнах, в Індії чоловіків більше, ніж жінок: на 1000 чоловіків припадає 935 жінок. Міське населення становить 28%. У 12 містах-мільйонерах країни проживає 25 % міських жителів. Найбільші міста-мільйонери: Бомбей (Мумбай) - 13 млн. осіб, Калькутта - 12,8 млн. осіб, Делі - 8,5 млн. осіб, Мадрас - 6,  Бангалор - 4,1 млн. осіб, Хайдарабад - 5 млн. осіб.

Індія - найбільш багатонаціональна країна в світі; тут налічується декілька сотень націй, народностей і племінних груп: хіндустанці, біхарці, пенджабці, раджастанці, маратхі, гуджарадці, бенгальці, ассамці, орія, таміли та ін. Офіційні мови - хінді та англійська.

Населення переважно зайнято у сільському господарстві - 64 %.

Господарство. Індія - аграрно-індустріальна країна. Держава контролює до 100 % видобутку нафти і газу, виробництва міді і свинцю, більше 95% вуглевидобутку і виробництва електроенергії, 75% виплавки сталі, 50% виробництва азотних добрив, близько 30 % виробництва алюмінію і т.д. В країні практично повністю націоналізована страхова і банківська справи. В руках держави знаходиться залізничний і повітряний транспорт, а також значна частина морських перевезень і зовнішньої торгівлі.

Держава докладає великих зусиль для розвитку сільського господарства, яке має яскраво виражене рослинницьке спрямування. Незважаючи на найчисельніше в світі поголів'я великої рогатої худоби (182 млн. голів, близько 15% світового поголів'я), м'ясне тваринництво в країні розвинене слабо. Велика рогата худоба більше використовується як тяглова сила. Релігія забороняє забій корів, тому населення обмежується розведенням дрібної рогатої худоби і домашньої птиці. Свинарство має важливе значення тільки в районах з християнським населенням, а також в приміських зонах найбільших міст. Морське риболовство найрозвиненіше в приморських південних і західних штатах, річкове - на сході і північному сході країни.

Під сільськогосподарськими угіддями в Індії використовується 60% території. Вони, в основному, зайняті ріллею. Головні із культур - рис (21,5% світового виробництва), пшениця (понад 11% світового виробництва), також просяні і зернобобові. Рис вирощують переважно на прибережних низовинах, а також в долинах Гангу і Брахмапутри, - північно-західній Індії.

Індія - найбільший у світі виробник цукрової тростини, - одна із провідних бавовникових держав світу (3-тє місце за виробництвом бавовникового  волокна,  понад   12 % світового  виробництва).  Близько половини загального збору індійської бавовни дають штати Західної Індії - Гуджарат і Магараштра. Важливе місце займає вирощування джуту, за його зборами Індія поступається тільки Бангладеш. Основні виробники джуту - Західна Бенгалія і Ассам. Індія - третя тютюнова країна світу (10% світового виробництва). Провідний тютюновий район країни знаходиться в штаті Андгра-Прадеш. Індія - найбільший у світі виробник чаю, на неї припадає близько третини світових зборів цієї культури.

Традиційна стаття індійського експорту - прянощі, їх вивозять близько 90 тис. т за рік. Прянощі, головне місце серед яких займає чорний перець, а також гвоздика і кардамон, вирощують на півдні Індії. В Індії ростуть практично всі відомі фрукти, як тропічні і субтропічні, так і характерні для помірного поясу. За збором бананів і ананасів Індія займає перше місце в світі (17,1 %).

Частка Індії у світовому виробництві основних видів промислової продукції дуже незначна.

Індійська промисловість поєднує найрізноманітніші форми виробництва - від великих заводів, оснащених за останнім словом техніки, до примітивних кустарних промислів. У загальному енергетичному балансі Індії продовжують відігравати значну роль непромислові види палива: дрова, кізяк. Водночас значні зусилля спрямовані на збільшення видобутку вугілля, нафти, природного газу, нарощування виробництва електроенергії. Вугілля Індія видобуває близько 270 млн. т. Вугільнапромисловість в основному сконцентрована на північному сході півострова Індостан. У країні розвиваються три нафтовидобувні райони - у Верхньому Ассамі, на середньогуджаратських рівнинах і на шельфі поблизу Бомбея. Основні нафтопереробні заводи знаходяться в штатах Андгра-Прадеш, Керала, біля Калькутти і Делі.

Частка теплових електростанцій у загальному виробництві електроенергії становить ⁴/₅, гідроелектростанцій - майже одну п'яту. За останні роки дещо зростало виробництво електроенергії на АЕС, яке складає 2,0 % всього виробництва. В країні є п'ять АЕС.

Індія володіє значною і доволі різноманітною мінерально-сировинною базою. Гірничовидобувнапромисловість Індії в основному працює на внутрішній ринок, хоча вивіз залізних руд (близько 60 %видобутку) став однією із провідних статей індійського експорту.

Металургійна промисловість розвинена у Бокаро, Бхілаї, Дурганурі і розвивається як на власній сировинні, так і на привізній.

Підприємства хімічної промисловості випускають лаки, фарби, хімічні волокна, добрива.

Машинобудування Індії стало забезпечувати вітчизняними машинами традиційні галузі промисловості - цукрову (практично повністю), текстильну, а також електроенергетику.

Висока спадкова кваліфікація індійських майстрів забезпечує стабільний розвиток такої специфічної галузі, як алмазна промисловість. Індія здійснює великий вплив на світову торгівлю діамантами, оскільки вона - єдина країна, яка виробляє дрібні діаманти вагою від 0,01 до 0,02 карата, що користуються найбільшим попитом.

В Індії розвинене кустарне підприємство (килимарство, ткацтво, ювелірна справа, різьблення слонової кістки та ін.). Килимарство займає 1-е місце в світі за виробництвом кінофільмів (500-900 стрічок на рік).

Транспорт. Індія - одна із найбільших залізничних держав світу, протяжність її залізниць досягає майже 62 тис. км. При великій протяжності залізничної мережі основні перевезення вантажів і пасажирів зосереджені на декількох магістральних напрямах ширококолійних доріг, що зв'язують Калькутту, Бомбей, Делі і Мадрас.

Основні міста Індії поєднані національними автострадами, які постійно розширюються і реконструюються, їх протяжність понад 30 тис. км. Загальна протяжність автогужових доріг Індії - 1600 тис. км. Але тільки 400 тис. км з них становлять дороги з твердим покриттям.

Морський транспорт здійснює більшу частину зовнішньоторговельних перевезень країни. Майже 90% морського вантажообігу переробляється вісьмома головними портами. Найбільші серед них - Бомбей, Калькутта, Мадрас, Кочин.

Значного розвитку досяг в Індії повітряний транспорт - як на міжнародних, так і на внутрішніх лініях. Бомбей, Делі і Калькутта - найбільші міжнародні аеропорти країни, вони також обслуговують багато транзитних рейсів чужоземних авіакомпаній із Європи в Південно-Східну Азію і Австралію.

Зовнішньоекономічні зв'язки. В експорті Італії переважає текстиль, кустарно-ремісничі вироби, продукція сільського господарства (чай, цукор, прянощі), продукція машинобудування, кам'яне вугілля, нерудні корисні копалини, чавун, пластмаси, добрива, гумові вироби, ліс, медикаменти.

В імпорті переважає паливо, машини, продукція хімії, передовсім добрива. Основні торгові партнери Індії: США, Німеччина, Японія.

13 США

Географічне положення. США займає 1/3 території Північної Америки (9,4 млн. км²). За площею країна займає четверте місце в світі. Територія країни складається з трьох розрізненнях частин: основна частина займає центр материка, штат Аляска - на північному заході материка і Гавайські острови в центральній частині Тихого океану.

США - федеративна республіка Глава держави і уряду - президент. Виконавча влада належить також віце-президенту і кабінету міністрів. Законодавчий орган - конгрес. (Сенат і Палата представників).

США є членом Ради Безпеки ООН, воєнного блоку НАТО, Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА). На території США знаходяться штаб-квартири багатьох впливових міжнародних організацій, в тому числі ООН, Міжнародного банку Реконструкції і Розвитку, Міжнародного Валютного Фонду і інші.

Населення. Чисельність населення країни станом на 2013 р. складає 314 млн. осіб. США як національну державу історично формували переселенці з Європи. Найбільшу частку становили вихідці з Великобританії (англійці, шотландці, ірландці).

Рис.1.  Динаміка чисельності населення США, млн. осіб (1790-2010 рр.)

Корінне населення - індіанці - до кінця XIX ст. були остаточно завойовані і поселені у резервати. Внаслідок воєнних дій, затяжних епідемій чисельність їх скоротилась і на початку XX ст. індіанців нараховувалось лише 200 тис.

Рис. 2.  Етнорасовий склад населення країни, 2012 р.

Серед національних меншин слов'янського походження за чисельністю виділяються поляки і українці. Найбільше українців та осіб українського походження у промислових штатах - Пенсільванії, Нью-Йорку та Нью-Джерсі.

Середня щільність населення США - 29 осіб/км².

Рис. 3. Картосхема щільності населення Сполучених Штатів Америки, осіб/км²

США - одна з найбільш урбанізованих країн світу. У містах проживає 77 % жителів. У США є сім міст з населенням понад 1 млн. осіб: Нью-Йорк - 15 млн. осіб, Лос-Анджелес - 10,5 млн. осіб, Чикаго - 6,6 млн. осіб, Філадельфія - 4,1 млн. осіб, Сан-Франціско - 4 млн. осіб, Майамі -3,5 млн. осіб, Даллас - 3 млн. осіб, Детройт - 3 млн. осіб, Сан-Дієго -2,5 млн. осіб, Бостон - 2,5 млн. осіб, Х'юстон - 2,4 млн. осіб та ін., що одночасно виступають центрами міських агломерацій. У США нараховується 37 агломерацій, в яких проживає близько 50% населення країни.

Рис. 4. Вечірній Нью-Йорк

В економічно найбільш розвинених регіонах США сформувалися мегаполіси - обширні урбанізовані території, що утворюються при злитті сусідніх агломерацій. Найбільшим мегаполісом США, що простягається вздовж північно-східного узбережжя країни майже на 1000 км, є смуга від Бостона до Вашингтона (Босваш), що нараховує майже 50 млн. осіб.

Природні умови і ресурси. Природні умови США відзначаються великою різноманітністю. Більшу частину основної території США займають рівнини і невисокі гори Аппалачі. Тільки на самому заході США знаходяться гори Кордильєри (до 3-5 тис. м).

На території США розміщені практично всі кліматичні зони. Основна частина США знаходиться в помірному та субтропічному кліматичних поясах, вона, як правило, добре зволожена, причому опади сюди приносять східні мусони з Атлантичного океану. На східному узбережжі США випадає від 1000 до 2000 мм опадів. Агрокліматичні умови цієї частини США є досить сприятливими для розвитку сільського господарства.

Земельні ресурси США становлять 940 млн. га. За площею сільськогосподарських угідь, а також площею орних земель, держава займає перше місце у світі. В США переважають, як правило, родючі ґрунти, в тому числі чорноземні, що у поєднанні з тривалим періодом вегетації, сприятливим температурним режимом, достатньою кількістю опадів створюють надзвичайно сприятливі передумови для розвитку рослинництва. Є також значні площі пасовищ та лук для тваринництва.

На переважній частині території країни є густа мережа річок. Загальна довжина внутрішніх водних шляхів перевищує 40 тис. км. Особливо важливе значення мають Великі озера, зв'язані каналами з Атлантичним океаном та з басейном річки Міссісіпі, що є важливим транспортним шляхом. Створена система берегових каналів, що сполучає у нижній течії основні річки, які впадають в Атлантичний океан й Мексиканську затоку. США мають великі запаси підземних прісних вод, але ці води мають стратегічне значення і майже не використовуються. Дефіцит прісної води мають Гірські та Тихоокеанські штати. США мають значні площі, вкриті лісом, які займають майже ¼ частину території країни і представлені, як правило, цінними породами дерев, передусім хвойними: сосна, ялина, смерека, а на узбережжі Тихого океану ростуть вічнозелені та гігантські дерева - секвойї. Основні лісові райони знаходяться на узбережжі Великих Американських озер (мішані ліси), в межах Приатлантичної і Мексиканської низовини (листяні породи дерев), а також на узбережжі Тихого океану (хвойні породи дерев).

Рис. 5.  Річка Ніагара

За багатством мінеральних ресурсів (понад 100 видів) США займають одне з провідних місць у світі. В надрах США залягають паливно-енергетичні, рудні та нерудні корисні копалини. Серед паливно-енергетичних ресурсів провідне місце займає вугілля. За промисловими запасами   вугілля   США   займають   перше   місце   в   світі   (1,2 трлн. т). Виділяються - Іллінойський, Піттсбурзький і Аппалачський басейни. Запаси нафти в США оцінюються більше як в 4 млрд. т, і знаходяться на узбережжі та в шельфовій зоні Мексиканської затоки, в передгір'ях Кордильєр і на півночі штату Аляска та в шельфовій зоні моря Бофорта. Запаси газу розміщуються, в основному, в тих самих районах, що і нафта. Із рудних корисних копалин найбільші запаси залізної та уранової руд, а також мідних, поліметалевих, ртутних руд, золота. Із нерудних корисних копалин виділяються запаси фосфоритів, сірки, калійних та кухонних солей, які зосереджені в штатах Луїзіана і Техас.

Загальна характеристика господарства. США - наймогутніша постіндустріальна держава світу. Валовий національний продукт (ВНП) країни у поточних цінах становить понад 8 трлн. дол.

У США високий рівень розвитку галузей обробної промисловості, передусім, машинобудування, електроенергетичної та хімічної промисловості. Галузева структура промисловості значною мірою працює на світовий ринок і залежить від постачання сировини та паливно-енергетичних ресурсів із інших країн світу. Найшвидшими темпами в США розвиваються наукомісткі галузі та виробництва, а також галузі, що використовують новітню техніку і є носіями технічного прогресу. Високим рівнем розвитку виділяються також підприємства, що виробляють товари народного споживання, визначають життєвий рівень населення.

Промисловість США характеризується повнотою галузевої структури, високою забезпеченістю природними ресурсами і кваліфікованою робочою силою, розвиненою науково-дослідною базою, а також значною концентрацією капіталу і виробництва.

У результаті структурної перебудови промислового виробництва прискореними темпами розвивається електроенергетика, машинобудування та хімічна промисловість. їх сукупна частка у продукції промисловості США перевищує 50 %, на них припадає до 60 % усіх інвестицій упромисловість.

Енергетика. За запасами енергоресурсів та їх видобутком США мають одне з перших місць у світі, далеко обійшовши всі інші розвинені країни.

Частка США у світовому видобутку нафти становить 11,1 %. Найбільшим районом видобутку нафти є південно-західні штати - Техас, Луїзіана, Оклагома, Нью-Мексико, які постачають майже половину нафти, що видобувається в країні. У межах цього району нафта розробляється і на шельфовій смузі Мексиканської затоки. Другим важливим районом видобутку і розміщення нафти є Тихоокеанське узбережжя у штаті Каліфорнія. Новим районом видобутку нафти стала Північна Аляска.

США також володіють найбільш розвиненою нафтопереробною промисловістю. Нафтопереробні заводи наближені до основних районів споживання нафтопродуктів - промислових вузлів Північного Сходу, портових центрів, де переробляється імпортна нафта, вздовж трасмагістральних нафтопроводів.

За видобутком природного газу США займають друге місце у світі. Більшість родовищ територіально збігаються із нафтоносними районами (Техас, Оклагома, Канзас).

Родовища газу відкриті у районі Скелястих Гір (Нью-Мексико, Колорадо, Вайомінґ) та Західної Вірджинії.

Найстарішим і найголовнішим районом видобутку вугілля є Аппалачський, в останні десятиріччя значно зріс видобуток вугілля у гірських штатах Скелястих Гір (Вайомінґ, Монтана), а також Колорадо, Нью-Мексико, Юта. Більшість цього вугілля видобувають відкритим способом.

Запаси бурого вугілля сягають 460 млрд. т. Вони розміщуються переважно у південних штатах (Техас, Арканзас і Алабама), а також у районі Центральної Півночі США. Найбільше видобувається бурого вугілля у Північній Дакоті.

Рис. 6. Структура виробництва електроенергії в США, у %

США є найбільшим у світі продуцентом електроенергії. У структурі виробництва електроенергії найбільший відсоток припадає на теплові - 67% і гідроелектростанції - 20%. Особливу роль відіграють атомні електростанції. Перший атомний реактор у США і в світі збудовано в 1942 р. в Чикаго. Потужності АЕС становлять 32,5 % світових потужностей атомних електростанцій. У перспективі атомні електростанції, за національною програмою США, повинні виробити близько чверті електроенергії країни. Зараз у США діє близько 80 АЕС, є в Новій Англії - високоурбанізованому промисловорозвиненому, але бідному на енергоресурси, штаті. Більшість гідроелектростанцій знаходяться на ріках Колорадо, Колумбія, Теннессі, на Ніагарському водоспаді.

Чорна металургія. Металургійна промисловість США базується на великих запасах залізних руд в районі озера Верхнє і коксівного вугілля Аппалачського басейну. Використовуються також імпортні руди, що доставляються з Канади, Венесуели, Бразилії.

Чорна металургія США зосереджена на північному сході країни, в районах розташування коксівного вугілля і залягання залізних руд. Основний металургійний район країни - Приозерний.

У кольоровій металургії США важливе місце займає виплавка алюмінію, в тому числі із брухту (перше місце у світі). Заводи повного циклу працюють в районах забезпечених дешевою енергією - на ГЕС рік Колумбія   і   Теннессі.    США   займають   також   перше   місце   за виробництвом олова, друге - свинцю.

На базі власних родовищ виплавляють мідь у Приозер'ї (друге місце у світі). За останнє десятиріччя виплавка кольорових і рідкісних металів перемістилася у морські порти, головним чином, Атлантичного узбережжя (Нью-Йорк, Філадельфія, Балтимор), де переробляють імпортну сировину.

Перспективним районом розвитку кольорової металургії є Аляска, де знаходяться родовища кольорових металів.

Хімічна промисловість - одна із провідних галузей промисловості США. Сучасна структура хімічної промисловості спрямована на виробництво полімерних матеріалів (синтетичного каучуку, хімічних волокон, пластмас і синтетичних смол), більшість із яких синтезується на базі нафтохімічної сировини.

Потужні підприємства хімічної промисловості функціонують у Лос-Анджелесі, Сан-Франциско. Заводи, що виробляють хімічні добрива, розміщені по всій території США.

Машинобудування є провідною галуззю промисловості США, воно виробляє майже 40 % промислової продукції.

У США є десятки тисяч машинобудівних підприємств і тисячі фірм, але контроль над виробництвом мають тільки 500 з них. Найбільшими є автомобільні монополії "Дженерал моторз" і "Форд моторз".

США, поряд з Німеччиною і Японією, мають повну номенклатуру машинобудівного виробництва. Саме в Детройті виник перший (в XIX ст.) найбільший світовий осередок автомобільної промисловості. Це місто є столицею автомобілебудування США. Тут складається понад 3 млн. автомобілів щороку. Великими сучасними центрами автомобілебудування є також Нью-Йорк, Сент-Луїс, Канзас-Сіті, Флінт, Атланта, Лос-Анджелес, Ленсігтон, Лансінг, Даллас-Форт-Уейн, Джейнсвілл, Балтимор та ін. (друге місце у світі).

Другою не менш важливою галуззю машинобудування США є авіаракетокосмічна промисловість,центри якої розміщуються у Тихоокеанських штатах (Каліфорнія, Вашингтон).

У центральній частині країни до важливих центрів відносяться Сент-Луїс, Колумбус, а на північному сході - Нью-Йорк, Бостон, Гартфорт (центр виробництва авіадвигунів). Великою корпорацією, що домінує в авіа-бізнесі, є "Боїнг" (м. Сіетл).

Підприємства електротехнічної і електронної промисловості сформувалися у великих міських агломераціях півночі і північного сходу США - Чикаго, Нью-Йорку, де зосереджувався наймогутніший науково-технічний потенціал держави, а також в районі Лос-Анджелеса, Далласа, Г'юстона, Нового Орлеану. США утримують лідерство за виробництвом комп'ютерів, випускаючи більше половини всіх ЕОМ світу.

Серед галузей легкої промисловості США найбільш розвинені текстильна і шкіряно-взуттєва. Сьогодні помітно зросла частка тканин, що виробляються на основі штучних і синтетичних волокон, а також комбінованих тканин, тоді як виробництво вовняних тканин скорочується.

Харчова промисловість розосереджена на всій території США. До важливих галузей харчової промисловості США відносяться м'ясна, молочна, консервна, борошномельна, а також виробництво алкогольних безалкогольних напоїв.

Значними центрами харчової промисловості є великі міста.

США експортують на світовий ринок тютюн і цигарки, виробляючи понад 13 % їх світового виробництва.

Сільське господарство - важлива галузь економіки США. Вона забезпечує не лише внутрішні потреби країни в продовольстві, але значну її кількість експортується — передусім пшениця, фуражне зерно, соєві боби.

Частка сільськогосподарського виробництва у ВНП становить близько 2 %.

Рослинництво. У США розвинене зернове господарство, вирощування кормових і технічних культур, овочівництво і садівництво. Цьому сприяють не лише помірний і субтропічний клімат, родючі ґрунти, рівнинний рельєф центральних, частково східних і західних районів, а в першу чергу підприємливість американських фермерів.

Рис. 7. Збір урожаю на кукурузному полі, штат Нью-Мехіко, фото 1940 р. Джерело: U.S. Library of Congress

Для США характерне поясне розміщення сільськогосподарських культур. Вздовж кордону з Канадою, від озера Верхнє до Кордильєр, проходить пшеничний пояс. Південніше від нього, між Великими озерами і рікою Огайо на сході, через міста Сент-Луїс і Канзас-Сіті на півдні і до Кордильєр простягається кукурудзяно-соєвий пояс. Середньоатлантичне узбережжя, середні і південні Аппалачі та рівнини, що до них прилягають - це колишній тютюновий пояс. Півострів Флориду і узбережжя Мексиканської затоки займає бавовняний пояс. Передгір'я Кордильєр використовуються як пасовища.

США виробляють понад 16 % зерна у світу. Такий високий приріст відбувся за рахунок підвищення врожайності культур. У структурі валового збору зернових найвагоміше значення мають кукурудза (1-е місце в світі) і пшениці (3-є місце).

Валовий збір зерна - 62,7 млн. т. - третій показник у світі після Китаю та Індії.

Важливою кормовою культурою є соя, яку вирощують у більшості районів, придатних для рільництва (1-е місце в світі).

У посушливій південній частині Великих рівнин культивують посухостійку кормову культуру - сорго (22,5 % світового виробництва).

Товарний збір рису становить понад 9 млн. т (11-те місце у світі).

Тютюнові ферми найбільш часто зустрічаються в Аппалачських районах (Північна Кароліна). Арахіс вирощують переважно у південних штатах (Джорджія).

Плантації цукрової тростини поширені на Флориді, в Луїзіані, а також на Гавайських островах (за масою збору тростини США займають дев'яте місце у світі). Цукровий буряк вирощують в Каліфорнії, Айдахо, Північній Дакоті і Міннесоті. За врожайністю цієї культури США займають третє місце у світі після Франції і Німеччини.

Овочівництво, картоплярство і садівництво переважно зосереджені у західній частині США, особливо в Каліфорнії. Тут, у районі субтропічного клімату, вирощують помідори, цитрусові, виноград, фрукти і овочі. Другим районом садівництва і овочівництва є Флорида. Садівництво також розвивається у помірному поясі - на узбережжі Великих озер, в промисловий зоні. Посіви картоплі переважають у штатах Айдахо і Вашингтон.

Тваринництво США має м'ясний напрямок, орієнтуючись переважно на внутрішній ринок.

За поголів'ям великої рогатої худоби США займають четверте місце у світі, а свиней - друге.

У США інтенсивно розвивається птахівництво, особливо промислова відгодівля м'ясних курчат (бройлерів). Популярним серед американців є м'ясо індиків, яких вирощується щорічно близько 300 млн. шт.

Окрасою американських прерій є коні, на гірських пасовищах Заходу утримують овець.

Транспорт. Залізничний транспорт США, хоч і втратив своє колишнє значення, але і досі відіграє важливу роль у перевезенні вантажів і пасажирів. Щільність залізничних доріг загалом в США становить 1,7 км/100 км², але в окремих районах, особливо на Півночі і Північному Сході, вона є втричі більшою.

Автомобільний транспорт за кількістю перевезень вантажів займає друге місце. У США нараховується близько 30 % легкових, понад 44 % вантажних автомобілів, що використовуються у світі. У США протяжність автомобільних шляхів понад 5,1 млн. км.

Рис. 8. Дорога на Філадельфію

Трубопровідний транспорт найбільше розвинений на Півдні - тобто в районах, багатих на нафту і газ та в штатах Середнього Заходу.

Підвищення вартості сухопутних перевезень, а також реконструкція внутрішніх водних шляхів у повоєнні роки сприяли розвитку внутрішнього водного транспорту.

Морський транспорт. За обсягом перевезень морський транспорт США займає перше місце у світі, але за тоннажністю морського флоту - дев'яте.

Портові комплекси: Нью-Йорк - Нью-Джерсі; Філадельфія - Балтимор; Новий Орлеан – Батон - Руж; Лос-Анджелес і Сан-Франциско - Окленд.

Повітряний транспорт. Авіаційний транспорт США забезпечує 40 % усіх світових перевезень пасажирів. У США нараховується майже 13 тис. цивільних летовищ. Найбільші із них О'Хара (Чикаго), Атланта, Даллас.

Зовнішньоекономічні     зв'язки.     Основною  формою зовнішньоекономічних операцій США є вивіз капіталу. Оборот підконтрольних американському капіталу зарубіжних підприємств перевищує 1,5 трлн доларів, що у два рази більше експорту товарів зі США.

Ввіз іноземного капіталу у США теж досяг великих розмірів. Він становить понад 100 млрд. доларів щорічно. Іноземці купують у СІЛА облігації, акції, землю, нерухомість. Іноземний капітал використовується для фінансування американської економіки.

Важливою статтею зовнішньої торгівлі США є торгівля ліцензіями на право користування новими технологіями, дорогими машинами, інструментами, американськими методами управління і на прокат кінофільмів.

Сфера зовнішньоекономічних інтересів країни торкається всього світу.