- •1 Географія як наука. Розвиток географічних знань
- •1 Способи зображення Землі
- •Основні ознаки плану і карти
- •1 Літосфера та рельєф
- •1 Атмосфера і клімат
- •1 Гідросфера
- •1 Біосфера
- •Мал. 1. Біологічний кругообіг речовин
- •1 Географічна оболонка
- •1 Океани: Тихий океан, Атлантичний океан, Індійський океан, Північний Льодовитий океан.
- •1 Африка
- •1 Австралія
- •1 Південна Америка
- •1 Антарктида
- •1 Євразія
- •1 Земля – наш спільний дім
- •Класифікація природних ресурсів
- •Мал. 1. Природоохоронні території
- •Мал. 2. Способи розв’язання екологічних проблем
- •1 Географічне положення, формування території України. Загальні відомості про Україну.
- •1 Рельєф, тектонічна, геологічна будова, мінеральні ресурси
- •1 Кліматичні умови та ресурси
- •1 Внутрішні води та водні ресурси України
- •1 Грунти, рослинний покрив, тваринний світ України
- •1 Природно-територіальні комплекси України
- •1 Природні комплекси рівнин України
- •1 Природні комплекси морів України
- •1 Геоекологічна ситуація
- •1 Використання й охорона природних умов і ресурсів
- •1 Економічна та соціальна географія як наука
- •1 Кількість, розміщення, статева і вікова структури населення
- •Механічний рух населення
- •Класифікація міграцій
- •Статево-віковий склад населення, його наслідки
- •1 Система розселення населення Reconstruction
- •1 Трудові ресурси та зайнятість населення Reconstruction
- •1 Взаємодія суспільства і природи
- •1 Загальна характеристика господарства
- •1 Економічний потенціал
- •1 Промисловість
- •1 Сільське господарство
- •1 Транспорт
- •Мал.1. Галузева структура транспортного комплексу
- •Особливості видів транспорту
- •1 Соціальна сфера
- •1 Кількість, розміщення, статева і вікова структури населення України
- •1 Національний та етнічний склад населення України
- •1 Система розселення населення України
- •1 Трудові ресурси, зайнятість населення України
- •1 Загальна характеристика господарства України, економічний потенціал
- •1 Промисловість України
- •Сільське господарство України
- •1 Соціальна сфера України
- •1 Транспорт і зовнішньоекономічні зв'язки України
- •1 Економіко-географічні райони України
- •2 Донецький економічний район
- •3 Північно-Східний економічний район
- •4 Столичний економічний район
- •5 Придніпровський економічний район
- •6 Центральний економічний район
- •7 Причорноморський економічний район
- •8 Подільський економічний район
- •9 Північно-Західний економічний район
- •10 Карпатський економічний район
- •1 Сучасна політична карта світу
- •1 Населення світу
- •1 Світове господарство
- •2 Паливно-енергетичний баланс світу
- •3 Географія вугільної, нафтової і газової промисловості
- •4 Електроенергетика світу
- •5 Чорна і кольорова металургія світу
- •6 Машинобудування світу: географія основних галузей
- •7 Основні райони розміщення: хімічної, лісової і деревообробної, легкої, харчової промисловості
- •8 Географія сільського господарства
- •9 Географія транспорту
- •10 Міжнародні економічні зв'язки
- •11 Міжнародний туризм
- •1 Географія світових природних ресурсів
- •1 Глобальні проблеми людства
- •1 Економіко-географічна характеристика регіонів та країн світу
- •2 Німеччина
- •3 Великобританія
- •4 Франція
- •6 Польща
- •7 Білорусь
- •8 Молдова
- •10 Японія
- •11 Китай
- •14 Канада
- •15 Загальна характеристика країн Латинської Америки
- •16 Загальна характеристика країн Африки
- •17 Австралійський Союз
10 Японія
Географічне положення. Японія - держава у Східній Азії, в західній частині Тихого океану. Більшу частину території країни займають острови Японського архіпелагу: Хонсю, Хоккайдо, Кюсю та Сікоку, що простягаються дугою вздовж узбережжя материка з північного сходу на південний. Японія відділена від материка Східно-Китайським, Японським і Охотським морями, а зі сходу і південного сходу Японія омивається Тихим океаном, на півдні розташоване внутрішнє Японське море.
Японія - конституційна монархія. Глава держави - імператор. Глава уряду - прем'єр-міністр. Законодавчий орган - двопалатний парламент (Палата радників і Палата представників).
Природні умови і ресурси. У природі Японії поєднується приморське положення з гірськими ландшафтами (3/4 території островів займають гори), через що господарське використання багатьох територій практично неможливе.
Основні острови країни знаходяться у зоні частих землетрусів. Загалом у Японії понад 200 вулканів (40 - діючі, у т. ч. Фудзіяма - символ країни).
Лише вузькі смуги біля морських узбереж і річкових долин займають низовини та рівнини.
Японія бідна на корисні копалини, родовищ промислового значення дуже мало. Є порівняно великі запаси сірки, вапняків, а решта потреб задовольняються за рахунок імпортованої сировини і палива.
Японія розташована у трьох кліматичних зонах: помірній (Хоккайдо і північ Хонсю), субтропічній (південь Хонсю; Кюсю і Сікоку) та тропічній (о-ви Рюкю). Для території країни характерна діяльність мусонів, які влітку супроводжуються тайфунами, а взимку - снігопадами.
Японія характеризується численними ріками, проте вони малопротяжні. Більшість рік країни - швидкі гірські потоки, непридатні для судноплавства. Значення рік переважно гідроенергетичне, їх воду також використовують для зрошення.
Як джерела прісної води велике значення мають озера. У Японії є два типи озер: живописні глибоководні гірські озера тектонічного чи вулканічного походження і мілководні латунні озера прибережних низовин
Грунти в Японії переважно слабопідзолисті і торфянисті, бурі лісові червоноземи. Майже 2/3 території займають ліси, якими вкриті переважно гори.
Населення, За кількістю населення Японія займає 7-ме місце у світі (127,6 млн. осіб, 2012). Щільність населення - 336 осіб/км2.
Етнічний склад населення характеризується однорідністю - 99,5 % становлять японці. Серед етнічних меншин виділяються корейці, китайці, бразилійці та інші меншини.
Більшість населення проживає у містах (78 %), які сформували великі міські агломерації. Найбільшими з них є агломерація Кейхін, до складу якої належить столиця Токіо з населенням 11,8 млн. жителів, Йокогама (3,3 млн. осіб), Кавасакі (1,1 млн. осіб). Інші міста-мільйонери: Осака (2,5 млн. осіб), Нагоя (2,1 млн. осіб), Саппоро (1,6 млн. осіб), Кобе (1,5 млн. осіб), Кіото (1,4 млн. осіб).
Зайнято близько 66 млн. осіб економічно активного населення. З них у промисловості - 34 %, сільському господарстві - 7 %. Для Японії характерна порівняно незначна кількість безробітних, що пояснюється високими темпами розвитку економіки та специфічними трудовими відносинами.
Господарство. Японія - високорозвинена держава, яка займає 3-е місце (після США і Китаю) у світі за рівнем економічного розвитку.
У кінці XX ст. - на початку XXI ст. господарство Японії досягло етапу "постіндустріального суспільства". Зросла її роль у міжнародному поділі праці.
Найважливішою галуззю економіки є промисловість. У її структурі важливу роль відіграють потужні багатогалузеві концерни, які входять до великих фінансово-монополістичних груп: "Фуйо", "Міцубісі", "Сумітомо", "Міцуї"; автомобільні: "Тойота", "Ніссан", "Хонда", електронні "Хітачі", "Матсусіта", "Соні", "Касіо", "Тошіба" та ін.
Японія є лідером світової чорної металургії. Тут працює близько 20 металургійних заводів повного циклу. Значну роль відіграють металургійні заводи, розташовані поблизу Осаки і Токіо, що зорієнтовані на великі центри споживання металу.
Кольорова металургія зосереджена у всіх провідних центрах промислового поясу. Повністю працює на імпортній сировині.
На Японію припадає до 10% світового виробництва продукції машинобудування. Машини і устаткування є основою експорту Японії (1/4 продукції вивозиться за межі країни). Зараз в Японії розвиваються як традиційні галузі машинобудування (суднобудування, автомобілебудування, деякі види загального машинобудування), так і нові наукомісткі (радіоелектроніка, сучасне приладобудування, авіаційно-космічна та інші).
Основні центри суднобудування - великі портові міста: Йокогама, Кобе, Нагасакі. Підприємства автомобілебудування розташовані в районі Нагої ("Тойота"), Хіросіма і у ряді міст у столичній агломерації Кейхін.
Наукомісткі галузі машинобудування (радіоелектроніка, електротехнічна промисловість) орієнтуються на науково-технічний потенціал великих міст - Токіо, Осака, Йокогама, Фукуока та ін.
У сільському господарстві зайнято близько чверті економічно активного населення.
У Японії мало земель, придатних для землеробства. Розвивається дрібне землекористування фермерського типу. Виділяються три галузі спеціалізації: рисосіяння, плодоовочівництво, тваринництво. Решту продукції Японія імпортує. Довозиться пшениця, кукурудза, боби і соя, цукор, м'ясо.
Тваринництво (птахо- і свиноферми) поширене на великих рівнинах Японії. Район вирощування рису - рівнина на північному заході о. Хонсю, плодоовочівництво - на о-вах Кюсю і Сікоку. Велике значення в житті японців має споживання риби та інших морепродуктів.
Транспорт. На першому місці за обсягом вантажо- і пасажироперевезень в Японії є автомобільнийтранспорт. Решту внутрішніх перевезень забезпечують залізничний і морський каботажнийтранспорт. Зовнішні вантажні перевезення забезпечує морський, а пасажирські - повітрянийтранспорт. Мережа залізниць із швидкостями руху до 250 км за годину з'єднує всі основні економічні центри Японії. Найбільші морські порти є в затоці Ісе-Кобе, Осака та Сакаї, в Токійській затоці - Йокогама, Тіба, Токіо; інші важливі - Нагоя, Хіросіма, Фукуока та ін.
Зовнішньоекономічні зв'язки. Японія - великий світовий торговельний партнер. На Японію припадає 6 % імпорту і 9 % експорту світу. У структурі імпорту переважають: сировина, напівфабрикати, хімікати, промислове устаткування; у структурі експорту - годинники, фотоапарати (80-90 %), судна і комп'ютери (70 %), автомобілі (50-60 %) та інші товари.
Понад 50 % зовнішньоторговельного обігу Японії припадає на розвинені держави. Серед країн-партнерів виділяються: США, Китай, Південна Корея, Німеччина, Австралія. Активний торговельний баланс Японія має з країнами Південно-Східної Азії - імпорт її переважає експорт у 2 рази.
Японія бере активну участь у різних економічних організаціях, таких як ВТО (Всесвітня організація торгівлі), МВФ (Міжнародний валютний фонд), ОЕСР (Організація Економічного Співробітництва і Розвитку) та ін.
