5. Темперамент у структурі особистості.

Темперамент (лат. temperamentum - узгодженість, устрій) - інди­відуальні особливості людини, що виявляються в силі, швидкості, напруженості, урівноваженості, перебігу її психічної діяльності, у по­рівняно більшій чи меншій стійкості її настроїв.

І.         Павлов пов'язав типи темпераменту з діяльністю центральної нервової системи. Для вивчення індивіду­альності застосовують чотири типи темпераменту: сан­гвінік, флегматик, холерик, меланхолік.

Сангвінік - сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи, характеризується високою активніс­тю, енергійністю, жвавістю та багатством виразних ру­хів, міміки. Він товариський, легко змінює одне занят­тя на інше. У проблемних ситуаціях поводиться адек­ватно і конструктивно. Як правило, добре навчається. За несприятливих умов і відсутності виховання в сан­гвініка можуть розвиватися поспішність, поверховість, легкодумство у вчинках, неуважність.

Флегматик - сильний, урівноважений, інертний тип вищої нервової діяльності, що характеризується спокоєм і рівним настроєм. Міміка і рухи флегматика невиразні. Він повільний і розважливий, довго розмір­ковує перед роботою, але послідовний і терплячий.

Холерик - сильний, неврівноважений тип нервової системи. Він активний, енергійний, швидкий, різкий, рвучкий, нестриманий. Схильний до швидких змін нас­трою, емоційних зривів, запальний, іноді агресивний.

Меланхолік - слабкий тип вищої нервової діяль­ності, який характеризують низький рівень психологіч­ної активності, сповільненість рухів, стриманість мови і швидка стомлюваність. Меланхоліку властива висока емоційна активність, глибина і стійкість емоцій, але зовні його риси виражені слабко.

Розвиваючи вчення І. Павлова, російський психолог Борис Теплов (1896-1965) виокремив такі вияви люд­ських властивостей:

- сила (витривалість);

- динамічність (легкість інерції нервових процесів);

- рухомість (швидкість зміни причин, зміна місця подразнення);

- лабільність (швидкість виникнення і припинення певного психічного процесу).

Темперамент не зумовлює соціальної повноцінності лю­дини, немає ні «добрих», ні «поганих» темпераментів - існують різні способи поведінки і діяльності.

Щоб визначити тип темпераменту людини, насампе­ред слід переконатися, що в неї наявні такі риси:

- активність. Про неї судять з того, наскільки енер­гійно людина прагне до нового, намагається вплинути на оточення і змінити його, перебороти перешкоди;

- емоційність. Виявляється в чуйності, прихиль­ності до впливів, швидкості, з якою відбувається зміна одного емоційного стану іншим;

- особливості моторики. Виявляються у швидкості, різкості, амплітуді м'язового руху.

Знання особливостей вияву різних темпераментів необхідне при виборі професії, комплектуванні вироб­ничих колективів, управлінні організацією, керуванні групою працівників. Більшість сучасних професій дос­тупна за наявності позитивної мотивації всім психічно здоровим людям, якщо в них не зафіксовано певних ме­дичних протипоказань. Так, люди з сильним типом нер­вової системи можуть виконувати відповідальну, склад­ну, напружену роботу, готові до екстрених дій, зберіга­ють витримку, самовладання. Люди зі слабким типом нервової системи - маловитривалі. Однак це компенсу­ється високою слуховою, зоровою чутливістю, що дає переваги при оволодінні професіями, які потребують неабиякої м'язово-суглобної чутливості рухового аналі­затора, точності окоміру.