Робота інформаційно-дослідницького центру
Енциклопедична довідка:
Бузина – гіллястий кущ заввишки 3-6 м зі світло-бурою поздовжньо-зморшкуватою корою. Пагони сіро-зелені з жовтуватими сочевинками і білою м’якою серцевиною. Листки до 35 см завдовжки, непарні, перисті, прикріплюються до гілки у шаховому порядку. Квіти дрібні, правильні, з подвійною оцвітиною у щитовидних суцвіттях, дуже запашні. Цвіте у травні-червні. Плід – чорно-фіолетова кістянка з 3-5 кісточками, кисло-солодкий на смак, зі своєрідним ароматом, використовують для приготування киселів, желе, варення. Плодами живляться птахи, розповсюджуючи таким чином насіння. Листки і кора мають неприємний запах, який відлякує шкідників сільськогосподарських культур.
У сільській місцевості бузину висаджують біля комор, зважаючи на те, що щурі і миші не терплять запаху цієї рослини.
Колись соком, вичавленим з ягід, учні писали в зошитах. А ще бузиною господині вифарбовували одяг в темно-синій колір. І до нині в кулінарії використовують бузину як природній барвник для кремів, цукерок, желе.
З народних джерел:
Легенда про Бузок і бузину.
Жив
старий - престарий чоловік. Жив самотньо.
Мав тільки одного-єдиного сусіда —
бузька на стрісі своєї хати. Бузько жив
зі своєю бузьчихою. Вони виводили 3-4
бузьченят і вчили їх літати. О
дного
разу молоде бузьченя, не розрахувавши
своїх ще слабких сил, упало в глибоку
прірву, зламало собі ніжку і крило
пошкодило. Бачив те нещастя старий
чоловік. Підібрав зраненого птаха,
місяць виходжував його, а коли ніжка і
крило зажили, виніс на двір і відпустив
до пташиної родини. Восени полинули
бузьки в далекий вирій. А коли повіяли
теплі весняні вітри, повернулися знову
до хатини старого. Той, якого врятував
він від загибелі, і його молода бузьчиха.
І кожне з них принесло у дзьобі по
зернині. Поклали ті зернята на долоню
старому, і зрозумів він, що не прості то
зерна, а чарівні. Оту зернину, що приніс
бузьок, посадив старий біля самої хати,
а ту, що принесла бузьчиха - над кручею.
Поливав їх водою з джерела. І зросли з
тих зерен небачені тут кущі. Зацвіли
вони в травневу пору пахучими квітами:
бузьків кущ - фіолетовими кетягами, а
бузьчишин – білими , схожими на парасольки,
суцвіттями. Тоді й назвав той вдячний
чоловік бузьків кущ - бузком, а бузьчишин
- бузиною. Бузок веселив зір своїм цвітом,
а бузина дарувала старому цілющі ліки
від багатьох хвороб.
Загадки:
Стоїть дід над водою з чорною бородою.
Прислів'я та приказки:
Синій, як бузина.
Прикметі вір, але перевір:
З’явилися квіти на бузині – сади капусту.
Чорна бузина достигла не по порі – чекай холодної й лютої зими.
Поетична скарбничка:
О.Кравцова «Бузина»
Росте на городі у нас бузина.
Дуже корисна рослина вона.
Суцвіттям пишним квітне весною,
Чай з них від кашлю п’ємо ми зимою.
А восени ягідки достигають,
Їх для смачного варення зривають.
Його з задоволенням їсть вся рідня,
І самою більшою ложкою я.