Телеміст з лікарем Айболить:

Друзі, ви отримали моє СМС-повідомлення? Здогадалися, чиї то пухнасті котики? А ще послухайте вірш Л. Костенко

«Вербові сережки»:

Біля яру, біля стежки

Одягла верба сережки.

Головою хилитала,

Потихеньку питала:

• Де ота біленька хатка,

Що гарнесенькі дівчатка?

Хай би вибігли до стежки,

Подарую їм сережки.

Я хочу, щоб ви зібрати цікаву інформацію про вербу. В народі кажуть: «Верба зацвіла – весна прийшла».

Для початку знайдіть відповіді на слідуючі запитання:

• Верба – це кущ чи дерево?

• Які лікувальні властивості має верба?

• Чим славиться верба?

• Для чого саджають верби на річкових берегах ?

Робота інформаційно-дослідницького центру

Історична довідка:

Верба, опоетизована народом разом із калиною і тополею, не випадково заслужила на таку шану. Виростаючи біля річок, ставків, природних джерел, вона є ніби позначкою води на землі. Криницю завжди намагалися копати під вербою: «Де срібліє вербиця, там здорова водиця». І насправді, верба була чудовим природним фільтром усіляких домішок, що містилися у водах. Вербову лозу традиційно використовували для зведення будівель, огорож, для виготовлення меблів, кошиків та інших ужиткових речей; з вербової деревини здавна робили музичні інструменти.

Верба відігравала й важливу ритуально-обрядову роль. За народними уявленнями, гілочки верби, посвячені в церкві в останню неділю перед Великоднем - вербну неділю, набували магічних властивостей. Освячену вербу приносили в дім і вдаряли нею членів сім'ї, найчастіше дітей, примовляючи: «Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля». Виганяючи вперше худобу на літне пасовище, її обов'язково вдаряли вербою, щоб уберегти від хвороби та інших напастей.

Освячена верба зберігалася в хаті й широко застосовувалася як лікувальний засіб чи як оберег. На Херсонщині й клали у воду, в якій купали хвору дитину, на Харківщині запалювали гілочку верби і обкурювали нею хворих на лихоманку.

Побутувало повір'я, що в хату, де є верба, не вдарить блискавка. Вважалося також, що верба перепиняє дорогу в дім нечистій силі, особливо відьмам.

В українському фольклорі верба - це поетичний символ дівчини або заміжньої жінки. Розлоге, похилене вербове гілля найчастіше асоціюється зі смутком і жалем:

Висока верба, висока верба

Широкий лист пускає.

Велика любов, тяжка розлука

Серденько зриває.

Енциклопедична довідка:

Верба – найпоширеніше і найулюбленіше дерево в Україні. Вона висока і розлога, а її гілки схиляються низько до землі. Стовбур шершавий, прохолодний міцний, з зеленувато-сірою корою. Зазвичай він товстий, нерівний, гіллястий. Свої віти верба піднімає догори, а кінці опускає донизу. Листя округле, яйцевидне, загострене, нерівномірно зубчате, зверху від темно-зеленого іноді салатового кольору, голе, знизу сіро-войлочне. Квіти одностатеві, дводомні, зібрані в суцвіття – сережки, в народі їх називають «котики». Чоловічі сережки – яйцевидні, сидячі, довжиною до 6 см; жіночі - циліндричні на ніжках, довжиною до 10 см. Цвіте дерево в березні-квітні, плодоносить в травні.

З народних джерел:

Напередодні Великодня відзначали Вербну неділю. У цей день жінки нарізавши вербових гілочок, несли їх до церкви, щоб посвятити. Галузки ці тримали потім як «помічні од недуг і грому»; ними можна було «викликати в посуху дощ».

Був такий звичай: матері принісши посвячену вербу, неодмінно «били» нею дітей, приказуючи:

Не я б’ю – верба б’є,

За тиждень – Великдень,

Недалечко – красне яєчко.

Будь здоров, як вода,

Будь багат – як земля,

І будь плодний, як верба!

Оскільки на Вербну неділю ще нерідко поверталися морози, то казали: «Прийшов вербич – кожуха тербич», тобто він змушує одягатися в теплий одяг.

Прислів'я та приказки:

• Верба красна – б’є напрасно, верба біла – б’є за діло.

• Верба, як дівка: де не посадиш, там і прийметься.

• Де срібліє вербиця, там здоров’я водиться.

• Верба – що лугова трава: ти її викосиш, а вона знову виросте.

• Де верба, там і вода.

• Де не пройде, золоті верби ростуть.

• Верба водою живе, верба воду береже.

• Зігнувся , як верба над водою.

• Росте як верба.

Прикметі вір, але перевір:

• Якщо по вербових гілках стікає сік – за день чекай негоди.

• Зацвіла верба – прийшла весна.

• Зацвіла верба – пора сіяти редиску, моркву, цибулю, кріп і петрушку.

• Верба рано інеєм вкрилася – на довгу зиму.

• Доки не розвилася жовта верба – не висаджуй у грядку будь-якої розсади.

• Верба зацвіла, коли стояла ясна і тепла погода – літо буде тепле і щедре на мед.

Загадки:

• Плаче красуня над річкою:

• Пов’язала б коси стрічкою,

Та вітер весь час налітає

Та коси мої розплітає.

• Живе в низині, плете корзини.

• Над водою біля запруди

Виростають дзвінкі дудки.

• Вийшли дівчата весні дивуватися,

Сіли юрбою над самою водою:

Ніжки в ріці купаються,

Ручки в воді плескаються,

Коси з плечей спускаються,

Сережки висять, гойдаються.

Поетична скарбничка:

І. Кульська «Верба»

Над водою, на горбі,

Любо, весело вербі.

Довгі коси розпускала,

У ставочку полоскала,

Не потрібен гребінець.

Їх розчеше вітерець.

Н. Забіла «Білі котики»

На вербі, на пагіллі, білі-білі котики.

Доторкнуться лагідно лоскотливим дотиком,

Доторкнуться котики, білі, невеличкі,

До руки, до ротика, до моєї щічки.

Відламаю гілочку, гілочку-вербичку,

Та поставлю в пляшечку, в пляшечку, в водичку,

Щоб листочки стрілочки стали розвиватися

На вербовій гілочці у моїй кімнатці.