Цикл лабораторних робіт «Цілющі ягоди»

Мета циклу: формувати уявлення дітей про садові культури, зокрема ягідні кущові рослини (калину, малину, бузину, шипшину) розкрити цілющі якості кущових рослин та способи виготовлення ліків з цілющих ягід.

Розвивати зв’язне мовлення, збагачувати словниковий запас; викликати інтерес до фольклорних та авторських літературних творів. Збагачувати пам'ять, чуттєвий досвід дитини.

Формувати вміння практично використовувати отримані знання, сприяти розвиткові пошуково-дослідницької діяльності; розвивати пізнавальні здібності дітей.

Лабораторна робота №5 т ема : «Калина»

Мета: ознайомити дітей із цілющими властивостями куща калини. Вчити готувати цілющий настій, чай з ягід; практично використовувати здобуті знання, сприяти розвиткові пізнавальних процесів.

Розвивати словниковий запас. Виховувати любов до природи.

Матеріал: демонстраційний матеріал «Дерева. Кущі. Гриби», картинки з зображенням куща калини в різні пори року, статті з журналів та газет «Сад і город», «Огородник», «Зелена планета» .

Обладнання: ягоди калини, кип’ячена вода, мед, лабораторний посуд.

Хід роботи:

Діти у мене для вас сумна звістка. Мені повідомив лікар Айболить, що:

Хом’ячок наш застудився –

Снігу білого наївся. І тепер у нього жар,

Кашель , нежить, лихоманка,

Плаче, марить він ще зранку.

В горлі біль, та як на зло – малюку не повезло!

Скоро свято зустрічати, дорогих гостей вітати…

В грудях там, вулкан вирує,

Хто, малого, порятує?!

Я вам пропоную малята провідати хворого хом’ячка, і допомогти мені виготовити ліки з чудодійних, корисних ягід калини.

Телеміст з лікарем Айболить

• Що ви знаєте про калину?

• Що у калини цілюще? Чим корисна?

• Що можна приготувати з калини?

• Про які народні способи лікування вам розповіли батьки?

Робота інформаційно-дослідницького центру

Енциклопедична довідка:

К алина – названо по кольору ягід. Це гіллястий кущ завтовшки 2-4 метри із сірою вкритою безліччю маленьких тріщинок корою. Молоді пагони зеленувато-сірі або жовто-бурі, голі, гладенькі, місцями з невеличкими сочевинками. Листя 5-10 см завдовжки, 5-8 см завширшки, з клиноподібною основою. Квіти правильні, білі пахучі, зібрані в плескаті парасолевидні суцвіття. Цвіте на кінці весни. Восени листя буває жовте, червоне, пурпурове. Плоди червоні, ягодоподібні, гіркі, кістянки з однією плескатою насіниною, достигають на початку осені.

Калина – пізньовесняний медонос. Добрий барвник. З її деревини виготовляють музичні інструменти. Плоди мають лікувальні властивості, які особливо добре допомагають при застуді, задусі, склерозі, туберкульозі легенів. Ягоди тонізують організм, виявляють в’яжучу, сечогінну, заспокійливу дію. Вони корисні при неврозах, судинних спазмах, гіпертонії. При головних болях допоможе повидло з ягід калини, змішане з медом. При захворюваннях дихальних шляхів, застудах,високій температурі, проносах, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки добре діє відвар з ягід калини або свіже вижатий сік.

З народних джерел:

Легенда: «Чому калина червона».

Жили дві сестри Мирослава і Олена. Мали вони, на диво, веселий характер і рідкісну дівочу красу. http://pti.kiev.ua/uploads/posts/2010-02/1265129222_kalina.jpgТа не в добрий час випало цвісти їхній молодості. Ворожі орди плюндрували все живе на своєму шляху. Палала земля, палав рідний край, струмками текла кров, почорніли небо і земля. Не стало чути дівочого співу, згинула весела дівоча вдача, а в очах застигли біль, туга, та відчай. Не минуло чорне лихоліття і сестер: впала порубана мати, стрілою був пронизаний батько, кіньми потоптано меншенького братика. Все це застали сестри, коли прийшли з лісу. Від нестерпної туги запеклися раною серця, затуманився мозок, спопеліла, не долетівши додолу, гаряча сльоза. І поклялися сестри помститися кривавим песиголовцям за муки народні, за горе нечуване.

Розповідають, що не один татарський загін, не одна сотня ненависних прибульців знайшли свою загибель в лісових хащах та непрохідних болотах, куди заводили їх відважні дівчата. Та не минули лиха і відважні героїні. Якось вони завели ворогів у болотисту западню, але самі були порубані чужинцями. Шість віків ходить по світу легенда, що краплини дівочої крові, які бризкали з-під ворожого ятагана, були підхоплені вітром, рознесені по лісах і долах, по берегах рік озер... І де вони падали, там виростали кущі червоної калини. А на місці порубаних дівочих тіл виросли кущі калини – «гордовини» з червоними, мов запечені краплини дівочої крові, ягодами. З тих пір і ростуть кущі калини то над водою, то попід лісом, то десь над яром, а то й біля могили примостяться, навіваючи журбу, смуток, спогади. Цілу довгу холодну зиму палахкотять рубіновим намистом на калині яскраво-червоні плоди. А коли уважно глянути на зернину, вийняту з ягоди, то можна побачити, що вона нагадує маленьке серце.

Легенда: «Калина».

Жила собі дівчинка Калинка. Дуже вона любила квіти. Яких тільки квітів не росло у неї по підвіконню! Їх вона попереносила з лісу. Видно, й рослинкам була до вподоби ця маленька дівчинка, бо ще жоден кущик, жодне стебельце не зів’яло. Всі люди любили Калинку за її добре та щире серце.

Навесні Калинка, як завжди, пішла у ліс. Нелегко було їй сюди добиратися. Довгий курний шлях пролягав од села до лісу. А обабіч ні деревця, ні кущика. «Дай,- думає Калинка, - посаджу тут щось, нехай росте». Так і зробила. Викопала в гущавині лісу тонісіньке стебельце і посадила край шляху. А щоб прийнялося воно, Калинка аж від своєї хати з криниці воду носила та поливала.

Звеселилося стебельце. Росло воно в гущавині, ніколи не бачило ясного сонечка й водиці не пило доволі. А тут, на привіллі, швидко розрослося у великий кущ. Іде якось шляхом подорожній. Стомився, піт витирає. Бачить – рясний кущ. Підійшов ближче. Під кущем трава зеленіє. Польові квіти привітно голівками кивають. Пташечки між вітами радісно щебечуть. Ну, як ти не сядеш тут перепочити? Усміхнувся весело подорожній і сказав:

• Спасибі тим роботящим рукам, що це кущ посадили, і тому доброму

серцю, що його викохало!

Тут увесь кущ немов од сну стрепенувся. Гіллячки напружились, листячко поширшало. Гульк – і враз укрився ніжним білим-білим цвітом.

Дивиться перехожий – що ж воно далі буде? Осипався цвіт, а замість нього ягоди червоні, як намистинки, виблискують. І дивно – в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце.

Прийшла й Калинонька до свого улюбленця – і здивувалася. Звідки такі зернятка?

А кущ нахиляється до неї і шепоче:

• Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй

мені своє ім’я, Калинко.

Відтоді всі так і називають той кущ, ту рослину – калиною.

Прислів'я та приказки:

• Червона калина від ста хвороб рятує.

• Пишна та красива, мов червона калина.

• Нема рідного краю без калинового гаю.

• Хвали калину по осені, як уродить,

Хвали людину по ділам, які робить.

• Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

• Гарна, як калина при дорозі.

• Весною калина білим цвітом квітує, а восени червоні ягоди дарує.

• Щоки червоні мов кетяги калинові.

• Гарна – як калина у лузі

• Гарна та пишна, як калина.

Прикметі вір, але перевір:

• Запахтіла калина – сій огірки, гарбузи, кукурудзу.

• Калина рано зачервоніла – на ранню й люту зиму.

• Калина вже достигла, а листя на ній іще зелене – на теплу осінь.

Загадки:

• Не дівка, а червоні стрічки носить.

• В лісі на горісі червоні хустки висять.

• У вінку зеленолистім, у червоному намисті,

Видивляється у воду на свою чарівну вроду.

• Стоїть півень над водою з червоною бородою

Хто йде – за борідку ущипне…

• Не дівка, а червоне намисто носить.

Поетична скарбничка:

Т. Г. Шевченко «Тече вода з-під явора»

Тече вода з-під явора яром на долину.

Пишається над водою червона калина.

Пишається калинонька, явір молодіє,

А кругом їх верболози й лози зеленіють.

В. Ладижець «Схилилася калинонька»

Схилилася калинонька на воду, дивилась на красу вроду.

Горобчики з поля летіли, всі ягоди спілі об’їли.

У сумі калинонька мила, все листя у воду вронила.

Прийшли за вітрами морози – замерзли в калиноньки сльози.

В. Ладижець «Калина»

Вчора ще дзвеніли роси … Я до неї у долину

В гаї на лужку. Вибіг із воріт

Нині ж там стоїть вже осінь Придивився: то ж калина

В жовтім кожушку. В золоті стоїть.

М. Познанська «Калинонька»

Ось калина над рікою віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою їй намистечко надів?

Червонясте, променисте розквітає як огні,

Дай хоч трішечки намиста, калинонько, і мені…

Л. Біда « Калинонька»

Серед поля, край села

Калинонька зацвіла.

Ніби дівчина в віночку

У вишиваній сорочці

Русу косу заплела.