Робота інформаційно-дослідницького центру

Історична довідка:

Кульбаба - як лікарська рослина відома давно. Її використовували лікарі Древньої Греції, Древнього Риму. Цю загально відому рослину використовують і в китайській медицині.

Де тільки не зустрінеш її золоті квіти: на обочинах доріг, полях, лісах, в садках, серед скель, біля житла.

Ще старогрецький лікар Теофраст рекомендував кульбабу проти веснянок і печінкових плям на шкірі. У Середній Азії молочний сік коріння використовували для знищення бородавок. У Німеччині кульбабі приписували заспокійливі і снодійні властивості. А на Русі кульбабу взагалі вважали «життєвим еліксиром», що очищає кров, допомагає від жовтяниці і безсоння, лікує простуду, запалення, добре впливає на травлення. Ранньою весною з листя кульбаби готували салати, заздалегідь витримавши їх хвилин тридцять в сольовому розчині для видалення гіркоти, і навіть заквашували, як капусту, про запас.

Енциклопедична довідка:

Кульбаба – багаторічна трав’яниста рослина з м’ясистим стержневим коренем. Усі частини рослини мають густе біле молочко.

Листя зібрані в при корінну розетку, голі довжиною 10-25 см і шириною 1,5-5 см, звужені до основи, неправильно зубчаті з червонуватим, знизу інколи волосянистим головним прожилком. Квіткові стебла одиночні, прямі, трубчасті, довжиною 5 – 30 см, несуть одну велику квітку діаметром до 2 см. Суцвіття – кошик. Всі квіти в кошику язичкові, яскраво-жовті. Цвіте в квітні - червні, інколи спостерігається повторне цвітіння. Розмножується насінням. В кошику кульбаби близько 200 насінин. Насіння світло –, або темно - коричневе з чубчиком, який складається із білих волосків і набуває вигляд пухнастого м’ячика, який під дією вітерця легко розлітається по всій землі.

Кульбабу повноправно можна назвати сонячною квіткою. Якщо придивитися, то галявина, на яких росте квітка, весною декілька разів на день міняє своє забарвлення. До сходу сонця вона зелена, та стоїть раннім променям сонця доторкнутися до зеленої трави, як тут же починають засвічуватися зірочки золотисто-жовтих квітів кульбаби. Вище піднімається сонце – вся галявина загориться, запалає. У вечері вона знову поступово зазеленіє і з заходом сонця втратить яскраве вбрання, стане звичайною. В цей час квіти закриються на ніч, зжавши свої пелюстки, наче засинаючи, щоб взавтра знову прокинутися разом з сонцем.

В ясні, сонячні дні кульбаба відкривається в 5-6 годин ранку, закривається в 8-10 годин вечора. В дощову чи туманну погоду квіти або зовсім не відкриваються, або відкриваються в інший час.

З народних джерел:

Прикметі вір, але перевір:

• Кульбаба рясно вкрили всю долину - на ясну догідливу днину.

• Якщо в сонячний день закриваються квіти кульбаби - буде дощ.

Лічилка:

• Слухай, як лічити слід:

Я – кульбаба, ти – куль дід.

Загадки:

• Коли ріс - був як куля, вітер дмухнув – куля полетіла.

• Росте білий, а подує вітер – відлітає.

• Очок золотий на сонечко дивиться,

Як сонечко нахмуриться, очок зажмуриться.

• Дівчинка тримала у руці

Хмаринку-пух на стебельці.

Як подуєш ти на нього – не залишиться нічого.

• Перший раз цвіла – жовтою була,

Як дозріла – побіліла,

Схопилась, полетіла знову десь рости

Й жовто зацвісти.

• Горів в траві росистій ліхтарик золотий.

Світив і враз – потух, перетворився в пух.

Скоромовка:

Гу-гу-гу – росте кульбаба на лугу.

Іт-іт-іт – в неї гарний жовтий цвіт.

Лі-лі-лі – жовті квіточки малі.

Ни-ни-ни – всіх нас радують вони.

Ту-ту-ту – з них віночок я сплету.

Ок-ок-ок – гарний вийшов вінок.

Поетична скарбничка:

Н. Забіла «Кульбаба»

На леваду я пішла б, ціла купа там кульбаб:

Ніби сонечка малі посідали на землі.

Я нарвала б тих з квіток тай сплела б собі вінок.

Щоб і я була в вінку, наче квітка на лужку.

Тільки вранці квіти всі умиваються в росі.

Росяна травичка, змокнуть черевички.

Б. Стельмах «Кульбаба»

Квіточка-щіточка, жовта леліточка,

Крапелька сонечка, сонцева донечка.

Сонце за білу хмарку ховається,

Сонцева донечка пухом вкривається.

К. Перелісна «Кульбаби»

Вчора трава зеленіла,

А кульбабок не було…

А сьогодні – гляньте, скільки

Їх, жовтеньких, розцвіло!

Ах, які вони м’якенькі,

Як притулиш до щоки!

Зробимо ланцюг великий

І на голови вінки!

Н. Красоткіна «Кульбаби»

Мов сонечка, чарівні квіти –

Кульбаби в лузі розцвіли.

Прийшли на луг маленькі діти

І з них віночки поплели.