Робота лікувального-дослідницького центру

Лікувальні властивості:

З лікувальною метою використовують кору верби. Ліки з вербової кори застосовують в медицині як в’яжучий, жарознижуючий, а іноді як глистогінний і крововідновлюючий засіб. В минулому ці ліки вважались основним протималярійним засобом.

Відвар і порошок із вербової кори застосовують як зовнішній засіб – для лікування ран, наривів і при випаданні волосся, а внутрішньо – при коклюші, хронічному ревматизмі, запаленні слизових оболонок і як бактерицидний засіб для очищення води.

На нашу гарячу телефонну лінію подзвонив лікар Айболить, він занедужав. Розігрався його ревматизм, а ліки з вербової кори закінчилися. Йому терміново потрібний чудодійний настій, аби знову повернутися до «Зеленої аптеки».

Виготовлення ліків:

Візьмемо 20 г вербової кори і покладемо до нашого термосу (посуду для зберігання тепла) , заллємо склянкою окропу і дамо настоятися протягом кількох годин. Охолодимо, процідимо і переллємо до сухої пляшечки. Ось і все ліки готові. Надішлемо їх Айболиту, нехай видужує.

Домашнє завдання: створити весняну композицію з вербових котиків на виставку «Умілі руки моєї родини»

Лабораторна робота №10 т ема : «Береза»

Мета: Закріпити знання дітей про березу, її характерні особливості та лікувальні властивості. Ознайомити із способом отримання ліків із молоденьких листочків. Сприяти розвиткові пізнавальних процесів. Розвивати словниковий запас. Удосконалювати трудові навички. Виховувати інтерес до природи.

Матеріал: демонстраційний матеріал «Розповімо дітям про дерева та кущі», матеріали публікацій газети «Зелена планета».

Обладнання: молоде листя берези, лабораторний посуд, чайник з окропом,сода, бинт.

Хід роботи:

Малята, тітонька Сова, пропонує нам прогулятися весняним парком. Полюбуватися його красою. Вдихнути чисте, прозоре, цілюще повітря. І послухати ось ці рядки:

Як прийшла до нас уквітчана весна,

Посадила я берізку край вікна.

Стала, стала я берізку поливать,

Стала пісеньку веселу їй співать:

• Ти рости, моя берізонько, рости,

Буйним цвітом всім на радість шелести. (Г.Бойко)

Телеміст з лікарем Айболить

Рецепт-загадка:

Біла кора, тоненькі віти.

Що це? Відгадайте, діти. (Береза)

Вірно, малята, це білокора красуня берізка. Я знаю, що моя колега, тітонька Сова, запросила вас до парку. Я хочу, щоб ви разом з нею зібрати цікаву інформацію про березу.

Для початку знайдіть відповіді на слідуючі запитання:

• Береза – це кущ чи дерево?

• Як розпізнати берізку серед інших дерев?

• Що виготовляли з берези в давнину?

• Які лікувальні властивості має береза?

• Який місяць отримав свою назву від берези?

Робота інформаційно-дослідницького центру

Історична довідка:

На Україні найпоширеніші два види беріз: бородавчаста й пухнаста. Берези нашої місцевості називаються бородавчастими. Оскільки кора молодих пагонів покрита дрібненькими бородавочками, що зберігаються протягом двох років.

Березу називають деревом чотирьох справ:

перша – світ осіяти;

друга – крик втихомирювати;

третя – хворих зцілювати;

четверта – дотримуватися чистоти.

Світ осіяти – колись давно селянські хати освічувалися березовою скибкою.

Крик втихомирювати – із берести одержували дьоготь, яким змащували колеса возів, карет, які без змащування рипіли і пищали.

Хворих зцілювати – березовий сік, бруньки, кора – добрі лікарські засоби.

Дотримуватися чистоти – це дуже просто. З березових гілочок роблять віники та мітли. З березовим віником добре паритись в лазні відступає не лише бруд, а і хвороби та напасті.

З березової кори плели кошики для ягід та грибів, з дощок робили бочки для солінь, ложки, миски для їжі – посуд для всього.

Енциклопедична довідка:

Береза – однодомне дерево родини березових, з гладенькою молочно-білою корою, висотою до 20 метрів. Крона ажурна з пониклими гілками. Листки чергові, двочерешкові, трикутно-ромбічні, двотилчасті з клиновидною основою, голі квіти – в одностатевих сережках : тичинкові – на кінцях гілок, довгі зібрані по 2-3. Плід – горішок. Цвіте у квітні – травні. Росте в лісах, садах, парках, по берегам річок, озер.

Береза – це єдине в світі дерево з білою корою. Пояснюється це тим, що в корі берези є особлива речовина – бетулін. Якщо в спекотний день доторкнутися до стовбура берези, то можна помітити, що він холодний. Бетулін забарвлює кору в білий колір, а білий колір відбиває сонячні промені. Погано було б берізці без бетуліна: адже кора у неї ніжна і влітку дерево отримувало б сонячні опіки.

На землі є 120 різновидів берізок: Північна берізка – маленька від 30 до 70см, називається карликова. І ця крихітка не боїться ні суворих морозів, ні вітрів. Залізна береза росте на Далекому сході. Кора у неї темно-вишневого, темно-коричневого і навіть чорного кольору. Деревина має таку міцність, як деякі метали. Кам’яна береза – це незвичайне дерево, у якого деревина не лише міцна, а й дуже важка. У воді це дерево іде на дно.

З народних джерел:

Береза – дерево ліричності, краси. Не дивно, що з нею так часто порівнюється жіноча врода. Ця білокора красуня однією з перших відгукується на поклик та ласку весни. Саме тому перший весняний місяць в Україні назвали її ім’ям – березень.

Береза завдяки своїй білій корі стала символом чистоти, дівочої ніжності. Вона також вважалася оберегом від злих духів, тому її часто садили біля хати, щоб милувала око і захищала садибу. Широко використовувалась кора берези - береста - для "берестяних грамот". На ній вчилися писати учні, на ній писали листи, різні побутові записи тимчасового значення. Отже, в часи, коли папір був занадто дорогим і використовувався для книжок, побутувало письмо на бересті. Для цих грамот бересту знімали так, щоб не пошкодити самого дерева, адже місця, де був знятий тонкий шар кори, мають властивість нарощувати нову кору.

Легенди

Легенда про березу

У давні часи над сивим Дніпром жив молодий красень Доброслав, одинак у матері. Та сталося лихо: напали на рідну землю вороги. Пішов син воювати, серце материнське кров’ю обливалося, сльози туманили очі…

Якось почула стара мати кінське іржання коло воріт. Осідланий стояв без вершника кінь.

Заплакала гірко мати, схилилась на ворота в тузі. Цілу ніч отак стояла, а на ранок побачили люди на тім місці білокоре дерево. І тому, мабуть, що вдовина хата стояла при самому березі річки, той назвали те дерево березою. Від материнського доброго серця має береза багато цілющих ліків.

Прислів'я та приказки:

• Струнка та гожа на берізку схожа.

• Дійна корова для харчування, береза для лікування.

Прикметі вір, але перевір:

• З берези тече багато соку - на дощове літо.

• Зацвіла береза починай саджати картоплю

• Якщо до середини жовтня з берези не осипалося листя – сніг ляже пізно.

• Береза зелена – час висаджувати дерева.

• Якщо з берези опало не все листя – чекай сурової зими.

• Якщо береза раніше за клена опушилася, то літо буде сухе, пізніше – дощове.

• На березі першими зажовтіли верхні листочки – зима буде ранньою, нижні – пізньою, а коли жовтіють рівномірно – середньою.

Скоромовка:

• Сік у берези стік, стік з берези сік.

Загадки:

• Маю плаття зелененьке, гнучкі, ніжні віти,

Білу кору, стан тоненький. А як зовуся, діти?

• Зелена, а не луг, біла, а не сніг,

Кудрява, але без волосся.

• Стоїть Устя серед поля,

В чорні цятки біла льоля.

Довгі коси розпустила,

Їх заплести їх несила.

• Стоять в полі сестриці:

Плаття білі, шапки зелені.

• Біле – не сніг, зелене - не луг,

кучеряве – не людина.

• Стрімко вибігли на гору дві подружки білокорі.

Дощик їм полоще кіски, звуть тих подружок …

Поетична скарбничка:

П. Ребро «Берізки»

Не дивуйтеся нітрішки,

Що в берізок молодих

Ціле літо чисті ніжки,

Білі-білі наче сніг.

Це тому, що в хороводі,

Коли ми спимо усі,

По траві берізки ходять

Миють ноги у росі!

Л.Забашта

Березень берізці заплітає коси.

В чобітки взуває ноженята босі.

Походи, берізко, по воді весняній,

Вирости висока, біла і рум’яна.

Березень берізці плаття вишиває,

Квітами і сонцем, голубим розмаєм.

П.Воронько

В нашої берізки біла кориця,

Вичесані кіски. Любо подивиться!

На дорогу з двору вистрибали кізки,

Стали гризти кору білої берізки…

Ми сказали кізкам: «Не гризіть, не треба,

Хай мала берізка виросте до неба!»