Для кількісної характеристики токсичності різних хімічних сполук користую-ться визначеними категоріями токсичних доз, що враховують шлях проникнення речовин в організм людини.

Інгаляційні токсичні дози вимірюються в грамах (міліграмах) за хвилину (се-кунду) на кубічний метр (г·хв/м³, г·с/м³, мг·хв/л).

Шкіряно-резорбтивні токсичні дози вимірюються кількістю речовини, яка при-ходиться на одиницю поверхні або одиницю маси тіла (мг/см², мг/м², г/см², кг/см², кг/м² або мг/кг).

Значення інгаляційних і шкіряно-резорбтивних токсичних доз АХНР дозво-ляють, з однієї сторони, порівнювати їх між собою, а з другої сторони, оцінювати ступінь важкості ураження потерпілих в аварійній ситуації.

Значення середніх порогів токсичних доз (токсодоза РС₅₀) найбільш поши-рених сильнодіючих отруйних речовин приведено в таблиці 7.

Таблиця 7

Значення середніх порогів токсичних доз найбільш поширених ахнр

Аварійно хімічно небезпечні речовини	РС50, г·м3
Аміак	454
Гідразин	14
Окисел вуглецю	1620
Окисел етилену	3600
Двоокисел сірки	194
Сірковуглець	2592
Фосген	13
Ціанистий водень	36
Хлор	36
Примітка: В таблиці наведені значення порогу токсичних доз для дорослих, для дітей в 4-10 менше.

Значення вказаних токсодоз є постійними лише для порівняно малих за часом експозицій, які не перебільшують 40-60 хвилин. При більш тривалих діях або при малих концентраціях значення РС₅₀ збільшується, особливо для тих АХНР, які виводяться частково з організму. Для них значення токсодози може бути значно більше. Щоб врахувати процес ітоксифікації АХНР, що проходить за рахунок обеззаражування їх в організмі або виведення із нього, рекомендується вводити поправний коефіцієнт, що є функцією часу і властивостей конкретної речовини. В цьому випадку:

РС₅₀ (τ) = РС₅₀·Κ(τ), де:

РС₅₀ (τ) – порогові токсичні дози при експозиції τ, г·с/м³;

РС₅₀ – порогові токсичні дози при короткій експозиції (табл.1.7), г·с/м³;

Κ(τ) – поправний коефіцієнт.

У випадку коли АХНР практично не виводиться або слабо виводиться із орга-нізму людини, поправний коефіцієнт приймають рівним одиниці. При цьому виходять з припущення, що АХНР володіє кумулятивною дією.

В аварійних ситуаціях в повітрі може оказатися декілька АХНР. В цьому випадку оцінка сумарного ефекту представляє собою досить важку задачу, так як ефект від комбінованої дії декілька хімічних речовин може бути рівним суми ефек-

тів роздільної дії, більше або менше цієї суми. Рекомендується при одночасному знаходженні в повітрі декілька токсичних речовин спрямованої дії допустимим рахувати концентрації, що відповідають умові:

С₁ : ГДК₁ + С₂ : ГДК₂ +С_n : ГДК_n ≤ 1

коли сума відношень фактичних концентрацій АХНР в повітрі до їх гранично допустимих концентрацій, які встановлені для кожної речовини, не повинна пере-більшувати одиницю.

Якщо одночасно виділяється декілька токсичних речовин, що не мають спря-мованого характеру дії, тоді ефект дії АХНР слід оцінювати за найбільш токсич-ною речовиною.

Хімічні речовини, які можуть викликати масові ураження населення, при ава-ріях з викидом (виливом) в повітря, можна розділити на групи:

перша група – речовини з переважною дією удушення: з вираженою дією припікання (хлор, трьох хлористий фосфор, оксихлорид фосфору); з слабкою дією припікання (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки);

друга група – речовини переважно загальної отруйної дії (окисел вуглецю, синильна кислота, динітрофенол, динітроортокрезол, етиленхлоргідрин, етилен-фторгідрин);

третя група – речовини, які мають дією удушення та загальну отруйну дію: з вираженою дією припікання (акрилонітрил);з слабкою дією припікання (сірчаний ангідрид, сірководень, окисли азоту);

п’ята група – речовини, що мають дію удушення і нейротропну дію (аміак);

четверта група –нейротропні отрути, речовини, що діють на генерацію, прове-дення і передачу нервового імпульсу (сірковуглець, фосфорорганічні сполуки);

шоста група – метаболічні отрути (етиленоксид, метилбромид, метилхлорид, діметилсульфат);

сьома група – речовини, що порушують обмін речовин (діоксан).

До речовин з переважною дією удушення відносяться токсичні сполуки, для яких головним об’єктом дії на організм є дихальні шляхи. Ураження організму при дії речовин удушення умовно розділяють на чотири періоди: період контакту з речовиною, період скритої дії, період токсичного набряку легенів і період ускладнень. Тривалість кожного періоду визначається токсичними властивостями кожної речовини і величиною експозиційної дози.

При дії пару ряду речовин в високих концентраціях можливий швидкий літа-льний кінець від шокового стану, що викликається хімічним опаленням.

До речовин переважно загальної отруйної дії відносяться сполуки, що можуть викликати гостре порушення енергетичного обміну, яке і є у важких випадках причиною гибелі ураженого. Ці речовини можна розділити на отрути крові і тканинні отрути відкритих часток шкіри, слизистих верхніх дихальних шляхів і легенів.

Отрути крові розділяються на гемолітичні отрути і отрути гемоглобіну.

Тканинні отрути діляться на інгібітори ферментів дихальної цепі (ціаніди, сірковуглець, акрилонітрил), роз’єднувачі окислення і фосфорилірування (диніт-рофенол, динітроортокрезол,) і речовини, що виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окислення (етиленхлоргідрин, етиленфторгідрин).

До речовин з дією удушення і загально отруйною дією відноситься значна кількість АХНР, що здібні при інгаляційній дії визвати токсичний набряк легенів,

а при резорбції порушити енергетичний обмін. Більшість сполук цієї групи воло-діє сильною дією припікання, що значно утруднює надання допомоги потерпілим.

До речовин, що діють на генерацію, проведення і передачу нервового ім-пульсу (нейротропні отрути), відносяться речовини, які порушують механізми периферичної нервової регуляції, а також модулюючи стан самої нервової систе-ми. В основі їх дії лежить можливість вмішуватися в процес синтезу, зберігання, викиду, інактивації в синаптичній щілині нейромедіаторів; взаємодіяти з рецеп-торами нейромедіаторів; змінювати проникності іонних каналів збуджувальних мембран.

До речовин, що мають дію удушення і нейротропну дію, відносяться токсич-ні сполуки, які викликають при інгаляційному ураженні токсичний набряк леге-нів, на фоні якого формується важке ураження нервової системи.

В основі дії на мозок лежить порушення генерації, проведення і передачі нер-вового імпульсу, який усугубляється станом важкої гіпоксії, що викликано пору-шенням зовнішнього дихання.

До метаболічних отрут відносяться токсичні сполуки, що вмішуються в інтим-ні процеси метаболізму речовин в організмі. Отруєння цими речовинами характе-ризується відсутністю реакції на отруту. Ураження організму розвивається, як пра-вило, поступово і в важких випадках закінчується смертю на протязі декількох діб.

В патологічний процес ураження цими речовинами залучаються багато органів, але головними є порушення з сторони центральної нервової системи, паренхіма-тозних органів і іноді системи крові.

За своєю побудовою ці речовини відносяться до різних класів сполук, однак всі вони володіють загальною властивістю: в організмі людини вони руйнуються з виникненням високо реакційно-дійсних вуглеводневих радикалів.

До речовин, що порушують обмін речовин, відносяться токсичні сполуки групи галогенірованих ароматичних вуглеводів. При цьому особою біологічною активністю відзначається дібензодіоксани і поліхлоровані бензофурани.

Дані речовини здібні, діючи через легені, травний тракт і неушкоджену шкіру, викликати захворювання з надзвичайно в’ялим проходженням. При цьому прак-тично в процес залучаються всі органи і системи організму людини. Характерною особливістю дії цих речовин є порушення обміну речовин, що в підсумку може іноді привести до літального кінця.

Загальний характер дії і признаки ураження найбільш розповсюджених АХНР та їх класифікація ступенем небезпеки наведені в таблицях 8-10.

Фактором ураження хімічної небезпечної ситуації є токсична дія, що визна-чається концентрацією аварійно хімічно небезпечної речовини (АХНР) в навколишньому природному середовищі та щільністю (густиною) хімічного зараження місцевості і об’єктів господарської діяльності.

Щільність (густина) зараження небезпечними хімічними речовинами – це ступінь хімічного зараження місцевості.