Особливості виникнення і розвитку аварій на хно

Основними джерелами небезпеки у разі аварій на хімічно небезпечних об'єктах (мал. 3.1) являються:

- залпові викиди НХР в атмосферу з наступним зараженням повітря, місцевості і вододжерел;

- скидання НХР у водоймища;

- "хімічна" пожежа зі вступом НХР і продуктів їх горіння в довкілля;

- вибухи НХР, сировини для їх отримання або початкових продуктів;

- утворення зон задимлення з наступним осадженням НХР, у вигляді "плям" по сліду поширення хмари зараженого повітря, сублімацією і міграцією.

Мал. 3.1 - Схема формування вражаючих чинників при аварії на хімічно небезпечному об'єкті.

Вражаючі чинники: 1. залповий викид НХР в атмосферу; 2. скидання НХР у водоймища; 3. "хімічна" пожежа; 4. вибух НХР; 5. зони задимлення з осадженням НХР і їх сублімацією.

Кожне з вказаних вище джерел небезпеки (ураження) по місцю і часу може проявлятися окремо, послідовно або у поєднанні з іншими джерелами, а також багаторазово повторений в різних комбінаціях. Таким чином, у разі виникнення аварій на хімічно небезпечних об'єктах з викидом НХР осередок хімічного ураження матиме наступні особливості:

1. Утворення хмар пари НХР і їх поширення в довкіллі є складними процесами, які визначаються діаграмами фазового стану НХР, їх основними фізико-хімічними характеристиками, умовами зберігання, метеоумовами, рельєфом місцевості і так далі, тому прогнозування масштабів хімічного зараження (забруднення) дуже ускладнене.

2. В розпал аварії на об'єкті діє, як правило, декілька вражаючих чинників: хімічне зараження місцевості, повітря, водоймищ; висока або низька температура; ударна хвиля, а поза об'єктом - хімічне зараження довкілля.

3. Найбільш небезпечний вражаючий чинник - дія пари НХР через органи дихання. Він діє як на місці аварії, так і на великих відстанях від джерела викиду і поширюється із швидкістю вітрового перенесення НХР.

4. Небезпечні концентрації НХР в атмосфері можуть існувати від декількох годин до декількох діб, а зараження місцевості і води - ще більше тривалий час.

5. Летальний результат залежить від властивостей НХР, токсичної дози і може наставати як миттєво, так і через деякий час після отруєння.

Захист продуктів харчування і води при хімічній аварії

Основним способом захисту продуктів харчування і води від зараження є їх ізоляція від зовнішнього середовища. У домашніх умовах захист продуктів харчування і запасів води досягається зберіганням їх в посуді, що герметично закривається, або використанням захисної упаковки.

Краще всього захищені консервовані продукти, а також загорнуті в пергамент, целофан і щільний папір. Загорнуті продукти рекомендується зберігати в буфетах, шафах, ящиках, а краще в домашніх холодильниках. Для захисту продуктів харчування можна використовувати скляні і глиняні банки, різний домашній посуд, захисні мішки з прогумованої тканини або поліетиленових плівок, дерев'яні або фанерні ящики, викладені зсередини щільним папером. М'ясні продукти, риба, масло добре захищені від зараження в холодильниках, бідонах або бочках з кришками, що щільно приганяють. Щоб уникнути отруєння людей не можна зберігати м'ясо і рибу в мідному, оцинкованому або погано лудженому посуді. Вершкове масло і інші жири слід зберігати в скляних або металевих банках з кришками, що щільно закриваються.

Особливо ретельно треба захищати хліб, сухарі, кондитерські вироби. Для цього застосовують поліетиленові мішечки, пергамент, плівки і інші подібні матеріали Зернові, борошняні і інші сипкі продукти слід зберігати в поліетиленових мішечках, пакетах з щільного паперу, в мішках, а також ящиках і коробках, викладених зсередини картоном, плівковими матеріалами або клейонкою і що мають кришки, які щільно закриваються. Для захисту рідких продуктів використовуються посуд з добре пригнаними кришками, посудини з притертими пробками термоси, бідони, банки, пляшки. Картоплю, капусту і інші свіжі овочі слід зберігати в дерев'яних або фанерних ящиках, що вистилають зсередини щільним папером, целофаном, поліетиленовою плівкою або цератою і укритих брезентом або іншою щільною тканиною. Овочі добре можуть зберегтися в підпіллі, льосі, коморі, відповідним чином обладнаних для зберігання продуктів. Для цього у вказаних приміщеннях необхідно ретельно закласти усі щілини (дрібні проконопатити і заклеїти папером), а рами дверей, вікон (якщо такі є) щільно приганяти. Віддушина в льосі або підпіллі повинна мати зсередини засувку, а зовні, на рамі дрібну металеву сітку для захисту від гризунів.

Запаси питної води, які зберігаються в домашніх умовах, в цілях захисту від зараження слід тримати в герметичному скляному або металевому посуді (термосі, бідоні, графині або банках з притертими пробками). Цю воду бажано щодня замінювати свіжою. Воду можна також зберігати в місткостях, зроблених з синтетичних плівок, у відрах і ваннах, які накриваються згори плівкою, поліетиленовими або іншими плівковими матеріалами.