6.1.2. Основи національного законодавства з безпеки життєдіяльності

Головним законодавчим актом України є Конституція, цілий ряд статей якої стосується питань безпеки життєдіяльності. Конституційні права громадян з питань безпеки життєдіяльності також конкретизуються у цілому ряді законодавчих і нормативних актів, які є базою побудови державної системи безпечної життєдіяльності населення України.

Законодавчі та нормативні акти з безпеки життєдіяльності

1. Закон України "Основи законодавства України "Про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХП.

2. Про працю: Закон України. - К., 1994.

3. Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. № 2695-ХІІ.

4. Про колективні договори і угоди: Закон України. - К., 1993.

5. Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 р. №

3353-ХІІ.

6. Закон України "Про пожежну безпеку" № 3747-ХП від 17 грудня 1993 р.

7. Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку " від 8 лютого 1995 р. № 39/95-ВР.

8. Закон України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" від 14 січня 1998 р. № 15/98-ВР.

9. Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами" від 30 червня 1995 р. № 255/95-ВР.

10. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р. № 4004-ХП.

11. Про адміністративні порушення: Закон України. - К., 1993.

12. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. № 1264-ХП.

13. Закон України "Про охорону атмосферного повітря" від 16 жовтня 1992 р № 2707-ХІІ.

14. Закон України "Про екологічну експертизу" від 9 лютого 1995 р. № 45/95-ВР, прийнятий на розвиток базового Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

15. Закон України "Про пестициди і агрохіміками" від 2 березня 1995 р. № 86/95-ВР.

16. Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" від 23 грудня 1997 р. № 771/97-ВР.

17. Закон України "Про відходи" від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР.

18. "Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами" від 14 вересня 2000 р. № 1947-ІП;

19. "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" від 14 січня 2000 р. № 1393-ХІУ;

20. "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 6 квітня 2000 р. № 1644-ПІ.

Крім законів питання безпеки визначається в інших нормативних документах: нормах, стандартах, правилах, інструкціях, тощо.

6.2. Державне регулювання системи заходів щодо попередження виникнення техногенних нс

6.2.1. Заходи щодо забезпечення безпеки техносфери

Державна стандартизація становить основу проведення державної політики по встановленню єдиних норм, правил, приватних характеристик і вимог, спрямованих на забезпечення:

- високої якості продукції та послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій;

- безпеки продукції, робіт і послуг;

- єдності вимірів;

- безпеки ОГ із урахуванням ризику витримування встановлених припустимих (прийнятних ризиків) техногенних і природних НС.

Стандартизація - це діяльність, що складається у встановленні положень для загального і багаторазового застосування, щодо наявних або можливих завдань із метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів і послуг їхньому функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі та підтримці науково-технічного співробітництва.

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси і послуги, зокрема: матеріали, складові частини, устаткування, системи і їхня сумісність, правила, процедури, функції, методи і діяльність.

Метою стандартизації в Україні є:

- забезпечення безпеки для життя і здоров'я людини, тварин і рослин;

- забезпечення безпеки майна і охорони навколишнього середовища;

- створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів;

- визначення відповідності об'єктів стандартизації своєму призначенню.

Діяльність державних органів різних рівнів обумовлена статтею 13 Закону, у якій говоряться: "Технічні регламенти й інші нормативно-правові акти встановлюють обов'язкові вимоги по:

- захисту життя, здоров'я й майна людини;

- захисту тварин і рослин;

- охороні навколишнього середовища;

- безпеки продукції, процесів або послуг;

- запобіганню введення в оману щодо призначення й безпеки продукції".

Державна експертиза проектів і рішень об'єктів виробничого і соціального призначення та процесів, здатних викликати НС і вплинути на стан захисту населення і територій організується і проводиться відповідно до законодавства спеціально уповноваженими центральними і місцевими органами виконавчої влади. Якщо буде потреба зазначена експертиза може проводитися об'єднаннями громадян, незалежними експертами і фахівцями міжнародних експертних організацій, у порядку, установленому законодавством України.

Державний нагляд і контроль полягає в забезпеченні:

- безаварійного функціонування об'єктів економіки і зменшення масштабів можливих збитків при виникненні НС техногенного і природного характеру;

- готовності технічних засобів і споруд інженерного захисту населення і територій від пожеж і небезпечних гідрологічних явищ.

Ліцензування окремих видів діяльності здійснюється з метою проведення єдиної державної політики по об'єднанню життєво важливих інтересів громадян, суспільства і держави. Основними принципами в сфері ліцензування діяльності техносфери є:

- забезпечення рівності прав і законних інтересів суб'єктів господарювання;

- захист прав, законних інтересів, життя і здоров'я громадян.

Ліцензуванню підлягає:

- виробництво вибухових речовин і матеріалів;

- виробництво особливо небезпечних хімічних речовин;

- виробництво пестицидів і агрохімікатів;

- виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та подразнюючої дії, засобів індивідуального захисту і активної оборони;

- транспортування нафти, нафтопродуктів, транспортування природного і нафтового газу, його розподіл і зберігання;

- централізоване водопостачання і водовідвід;

- перевезення пасажирів і вантажів повітряним, залізничним, річковим, морським, автомобільним транспортом;

- операції в сфері обороту з небезпечними відходами і ін.

Сертифікація продукції організується і здійснюється з метою підтвердження відповідності продукції, що випускається, установленим вимогам, якості безпеки для життя і здоров'я людей, навколишнього середовища і майна. Сертифікація може носити обов'язковий і добровільний характер і здійснюється спеціально вповноваженими структурами органів державної, виконавчої влади і місцевого самоврядування.