Подання окремих видів текстового матеріалу

Текстовий матеріал наукового твору дуже різноманітний. До нього, окрім композиції і рубрикації, належать складні числівники, літерні по­значення, цитати, посилання, перерахування і т. ін., тобто те, що при офор­мленні наукового твору вимагає знання особливих техніко-орфографічних правил.

У наукових працях гуманітарного, у тому числі і психолого-педагогічного, напряму використовуються, як правило, цифрова та словесно-циф­рова форми запису інформації. Розглянемо спочатку правила запису кількісних числівників.

Однозначні кількісні числівники, якщо при них немає одиниць вимі­ру, пишуться словами.

Наприклад:

П'яти осіб (не: 5 осіб), на трьох зразках (не: на З зразках).

Багатозначні кількісні числівники пишуться цифрами, за винятком тих, якими починається абзац (такі числівники пишуться словами). Числа із скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами.

Наприклад:

1 см 72 мм. Після скорочення "см", "мм" і т. ін. крапка не ставиться.

При перерахуванні однорідних чисел (величин і відношень) скоро­чена назва одиниці виміру ставиться тільки після останньої цифри.

Наприклад:

5,15 та 25 см.

Кількісні числівники узгоджуються з іменниками у всіх відмінкових формах, крім називного та знахідного відмінків. Наприклад, від п'яти-десяти літер (род. відм.), шестидесятьом учням (дав. відм.) і т. ін. У фор­мах називного та знахідного відмінків числівники керують іменниками.

Наприклад:

Є п'ятдесят (назив. відм.) літер (род. від.), відтворити п'ятдесят (знах. відм.) літер (род. відм.).

Кількісні числівники при записі їх арабськими цифрами не мають на письмі відмінкових закінчень, якщо вони супроводжуються іменниками.

■Наприклад:

Нa 20 сторінках (не: на 20-ти сторінках).

При написанні порядкових числівників треба дотримуватися правила прості та складні порядкові числівники пишуться словами.

Наприклад:

Третій, тридцять четвертий, двісті шостий.

Винятком є випадки, коли написання порядкового номера обумовлено традицією.

Наприклад:

4-й Український фронт.

"Числівники, що входять до складних слів, у наукових текстах пишуть цифрами.

^Наприклад:

і 16-факторний опитувальник, 15-хвилинна адаптація, ЗО-відсотковий г розчин.

Останніми роками все частіше використовуються форми без нарощування відмінкового закінчення, якщо контекст не припускає ніяких подвійних тлумачень, наприклад, у 3 % розчині.

Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, мають інкові закінчення. При записі після риски пишуть:

• одну останню літеру, якщо вони закінчуються на голосний (крім "о" та "у") або на приголосний звук;

• дві останні літери, якщо вони закінчуються на приголосний та го­лосний "о" чи "у".

Наприклад:

Третя декада — 3-я декада (не: 3-тя), п'ятнадцятий день — 15-й день (не: 15-ий), р тридцятих років — 30-х років (не: 30-их), -у десятого класу — 10-го класу (не: 10-о або 10-ого), а у сьомому рядку — у 7-му рядку (не: 7-у або 7-ому).

При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться тільки один раз.

Наприклад:

Студенти 1-2-го курсів.

Після порядкових числівників, позначених арабськими цифрами, якщо вони стоять після іменника, до якого відносяться, відмінкові закінчення не ставляться.

Наприклад:

У розділі 2, на рис. 5.

Так само без відмінкових закінчень записуються порядкові числів­ники римськими цифрами для позначення порядкових номерів століть (віків), кварталів, томів видань.

Наприклад:

XX століття (не: ХХ-е століття).

У наукових працях часто зустрічаються скорочення. Це частина слова, або усічене ціле слово. Такий скорочений запис слів і словосполучень викори­стовується для зменшення обсягу тексту з метою дати максимум інформації.

Для скорочення слів і словосполучень використовуються три основні способи:

• залишається тільки перша (початкова) літера слова (рік — р.);

• залишається частина слова, відкидається закінчення та суфікс (рисунок — рис);

• пропускається кілька літер у середині слова, замість яких ставить­ся дефіс (університет — ун-т).

Слід зауважити, що скорочене слово повинне закінчуватися на при­голосний, окрім "й".

У науковому тексті трапляються такі види скорочень:

• літерні абревіатури;

• складноскорочені слова;

• умовні графічні скорочення за початковими літерами слів;

• умовні графічні скорочення за частинами слів та початковими літе­рами.

Літерні абревіатури складаються з перших (початкових) літер пов­них найменувань і поділяються на:

• такі, що читаються за назвами літер (США, ФРН);

• такі, що читаються за звуками, позначеними відповідними літерами (ВАК — Вища атестаційна комісія, ВНЗ — вищий навчальний заклад).

Крім загально прийнятих літерних абревіатур використовуються за­проваджені авторами літерні абревіатури, які скорочено позначають будь-які поняття з відповідної галузі знань. При першому згадуванні ці абреві­атури вказуються в круглих дужках після повного найменування, надалі вживаються в тексті без розшифровки.

Іншим видом скорочень є складноскорочені слова, які складаються із поєднання:

• усічених та повних слів (педмайстерність — педагогічна май­стерність);

• тільки усічених слів (студком — студентський комітет).

У наукових текстах крім загальноприйнятих складноскорочених слів використовуються також складноскорочені слова, розраховані на вузьке по фахівців.

Ще один вид скорочень — умовні графічні скорочення за початковими літерами (к.к.д. — коефіцієнт корисної дії) застосовуються переважно технічних текстах або в описах технічних пристроїв, які використовуються в психолого-педагогічному дослідженні. Від літерних абревіатур ці скорочення відрізняються тим, що читаються повністю, скорочуються тільки на письмі і пишуться з крапками на місці скорочення. І нарешті, в тексті наукових робіт зустрічаються умовні графічні скорочення за частинами і початковими літерами слів. Вони поділяються на:

• загальноприйняті умовні скорочення;

• умовні скорочення, прийняті в спеціальній літературі, зокрема в бібліографії.

• Наведемо кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що використовуються:

• після перерахування (і т. ін. — і таке інше, і т. д. — і так далі, і т. п. — і тому подібне);

• при посиланнях (див. — дивись, пор. — порівняй);

• при позначенні цифрами століть і років (ст. — століття, ст.ст. — сто­ліття (множина), р. — рік, рр. — роки).

Існують також такі загальноприйняті скорочення: т. — том,

н. ст. — новий стиль, с. ст. — старий стиль, н. е. — наша ера, м. — місто, обл. — область, гр. — громадянин, с — сторінки, акад. — академік, доц. — доцент, проф. — професор.

Слова "та інші", "і таке інше" в середині речення не скорочують. Не допускається скорочення слів "так званий" (т. з.), "наприклад" (напр.), формула" (ф-ла), "рівняння" (р-ня), "діаметр" (діам.).

Правила скорочення іноземних слів надані у додатку 4.

У наукових текстах і формулах дуже поширені літерні позначення. Такі позначення повинні відповідати затвердженим стандартам та іншим Нормативним документам. В ідеальному випадку в кожній науковій ро­боті повинна бути створена така система, в якій кожній літері відповідає одна величина, і, навпаки, кожна величина репрезентується однією літе­рою. Інакше кажучи, ідеальна система не повинна містити багатознач­них і синонімічних літерних позначень.

Наукові тексти часто містять велику кількість перерахувань (пе­реліків), які складаються як із закінчених, так і незакінчених фраз.

Коли частини перерахування складаються із закінчених фраз, вони пишуться з абзацними відступами, починаються з великих літер і відок­ремлюються один від іншого крапкою.

Наприклад:

Під час обробки результатів дослідження процесу переключення уваги необхідно:

1. Побудувати графік часу, затраченого досліджуваним на виконання трьох серій досліду.

2. Встановити час переключення уваги. Час переключення уваги вира­ховується як різниця часу між третьою серією і сумою першої та другої серій.

Незакінчені фрази пишуться з маленьких літер і позначаються араб­ськими цифрами або маленькими літерами з напівкруглою дужкою, що закривається. Існують два варіанти оформлення таких фраз.

Перший варіант: перерахування складаються з окремих слів (або не­великих фраз без розділових знаків всередині), які пишуться в підбір з іншим текстом і відокремлюють один від одного комою.

Наприклад:

Історично найстарішою класифікацією є виділення наступних трьох методів як основних структур організації психологічного дослідження. Це методи: 1) інтроспекції, 2) екстероспекції і 3) розуміння.

Другий варіант: перерахування складаються із розгорнутих фраз із влас­ними розділовими знаками. Тут частини перерахування найчастіше пишуть­ся з нового рядка і відокремлюються один від одного крапкою з комою.

Наприклад:

У процесі обробки результатів дослідження треба встановити: а)ряди, відтворені повністю і з тією послідовністю, з якою вони пока­зувалися дослідником;

б) найбільшу довжину ряду, який досліджуваний в усіх серіях відтворив правильно;

в) кількість правильно відтворених рядків, більших за той, який відтворено досліджуваним в усіх серіях;

г) коефіцієнт обсягу пам'яті.

Текст усіх елементів перерахування граматично підпорядковується овній вступній фразі, що передує перерахуванню.

Наведемо приклади правильного і неправильного оформлення перерахувань.

Правильно:

Ефективність роботи наукового співробітника оцінюють різнома­нітними критеріями: публікаційним, економічним, цитованістю та ін.

Неправильно:

Ефективність роботи наукового співробітника оцінюють різно­манітними критеріями:

1. публікаційний;

2. економічний;

3. цитованість;

4. інші.

Основну вступну фразу не можна переривати на прийменниках або сполучниках (на, із, від, те, що, як і т. ін.).

Правильно:

Картотека стандартів включає різні нормативні документи:

а) стандарти;

б) норми;

в) технічні умови (ТУ). Неправильно:

Картотека стандартів складається з:

а) стандартів;

б) норм;

в) технічних умов (ТУ).