Орієнтовна модель анкети

Вступ	Вказується, хто (організація), для чого проводить анкетування, як будуть використовуватися дані, гарантується анонімність, дається інструкція із заповнення анкети і способів її повернення, досліднику висловлюється подяка за співробітництво
Основна частина анкети	Вказується основний зміст запитань
Вступні питання	Присвячені подіям, фактологічні, призначені зацікавити респон­дента, полегшити йому включитись у роботу
Основні питання	Найбільш гострі, приватні питання, пов'язані з життєво важли­вими для респондента сферами; складні за формою запитання, відкриті питання
Підсумкові питання	Відносно легкі, з урахуванням стомлення респондента
Відомості про респондента	Запитання про соціальний статус респондента (фах, посада, освіта, стаж роботи, вік тощо)
Подяка за участі, в анкетуванні	Висловлюється подяка

Вступна частина анкети: розробляється інструкція для досліджуваного з метою створення позитивної мотивації і пояснення правил роботи з анкетою.

Основна частина анкети: розкриває зміст досліджуваної теми і пропонує блоки питань, в яких враховуються психологічні особливості досліджуваних.

Демографічна частина: заповнюється в разі необхідності знати додаткові відомості про респондента: вік, освіта, місце роботи тощо.

Опитування — це метод збору первинної вербальної інформаїї в психолого-педагогічних дослідженнях з метою виявлення відомостей про стан індивідуальної і суспільної свідомості чи об'єктивних фактів подій шляхом одержання в групі опитуваних осіб (респондентів) письмових або усних відповідей на упорядкований набір питань, які об'єднані загальною темою дослідження.

Вимоги до складання і відбору запитань для опитувального листа.

В опитувальний лист треба включати ті питання, відповіді на які неможливо отримати іншим методом.)

Сутність запитань, їх формулювання, лексика повинні бути зрозумілими респонденту, відповідати рівню його освіти і культури.

Запитання повинні бути сформульовані так, щоб респондент міг на них відповісти.

Формулювання питань, обсяги і структура опитувального листа повинні формувати позитивне ставлення в респондента, бажання дати повну і достовірну інформацію.

Структура і послідовність запитань повинні бути підпорядковані зам данням одержання найнеобхіднішої інформації для досягнення мети доі слідження.

Запитання повинні задаватися нейтрально — так, щоб в них не переслідувалась думка дослідника.

Формулювання запитань не повинно примушувати давати асоціальні відповіді.

У закритих і напівзакритих запитаннях необхідно прогнозувати варіанти відповідей, рівноймовірні й достовірні за змістом.

Рекомендації щодо розробки опитувальної карти

Опитувальна карта містить у собі питання, які класифікуються зі змістом, формою і функціями. За змістом: можуть відображати факти за питаннями в минулому і теперішньому, відомості про предмети, мотиви, інтереси, потреби, відношення, наміри індивіда тощо.

Питання за змістом повинні відображати об'єктивні відомості про його, кого опитують (що знає, що думає, як оцінює).

Питання, пов'язані з діяльністю, можуть бути спрямовані на ефективність, на характер діяльності, на проектування діяльності, можуть бути ситуативні, що відображають реальні життєві ситуації.

За формою:

- відкриті — передбачають відповідь у вільній формі;

- закриті — передбачають перелік альтернативних відповідей (так, ні, інколи). Закриті запитання можуть бути прямими і непрямими. Прямі вимагають жорсткої відповіді, а непрямі призначені для уточ­нення інформації.

За функціями:

- фільтруючі — з метою "відсіювання" деяких респондентів;

- контрольні — використовуються переважно для перевірки досто­вірності відповідей.

Вимоги щодо розробки запитань:

- питання складаються так, щоб вони були доступні й зрозумілі рес­понденту для відповіді на них;

- не повинно бути двозначних питань;

- стиль постановки запитань визначається характером дослідження і характеристиками респондентів;

- не повинно бути штампованих, газетних питань;

- необхідно дотримуватися принципу раціональності: не повинно бути зайвих питань, питань на всякий випадок і т. ін., що усклад­нюють обробку результатів;

- послідовність питань будується таким чином, щоб зберегти інтерес і бажання відповідати;

- необхідно чергувати питання позитивних і негативних суджень;

- необхідно дотримуватися годинного режиму при складанні опитувальної карти;

- при складанні додаткових запитань необхідно уникати психічного тиску на респондента і нав'язувати точку зору, що вигідна дослідникові;

- оформлення анкети повинно бути естетичним з використанням різних шрифтів, різних формулювань, а також може бути кодування відповідей;

- анонімність анкети підвищує відвертість і надійність інформації.

Інтерв'ювання (від англ. "зустріч", "бесіда") — метод отримання 1нформації під час безпосереднього спілкування. Передбачає реєстрацію та аналіз відповідей на запитання, а також вивчення особливостей невербальної поведінки опитуваних.

На відміну від звичайної бесіди процедура інтерв'ювання має чітка мету, передбачає попереднє планування дій збирання інформації, обробки отриманих результатів.

Інтерв'ю використовується в роботі з представниками різних наукових шкіл та напрямів. Одночасно інтерв'ю вважається одним з найбільш суб'єктивних методів сучасного наукового пізнання. У ньому досить великий ризик отримання недостовірного чи випадкового повідомленням Інтерв’ю —дещо ускладнена форма бесіди. Дослідник задає відповів ну тему для з'ясування позиції досліджуваного по відношенню до питання, яке вивчається, його компетентності. Для продуктивності усних методів дослідження (бесіда, інтерв'ю) необхідні відповідні умови, які сприяють діалогу, перш за все етика обох сторін. Інакше кажучи, тут необхідна певна методика, яка потребує психологічного настрою, позитивного контакту з обох боків, взаємної поваги. Цей метод дає можливість більш глибоко проникнути в результати проведеного дослідження, відобразити ті зміни, що відбулися в поведінці та пізнавальній діяльності досліджуваних до початку і в кінці експерименту.

Різновиди інтерв'ю Залежно від умов проведення процедура інтерв'ю може бути:

• одиничною чи багаторазовою;

• індивідуальною чи груповою. За метою організації:

• дослідницьким;

• діагностичним — використовується в психотерапії;

• клінічним — терапевтична бесіда, спосіб допомоги людині у випадку, коли потрібна допомога та ін.

За формою спілкування:

• вільним;

• стандартизованим;

• напівстандартизованим.

Вільне інтерв'ю — це бесіда, в якій дослідник має можливість самостійно змінювати спрямованість, порядок та структуру запитань тощо.

Суттєвим недоліком є ускладнення зіставлень усіх отриманих результатів, що зумовлюються широкою варіативністю запитань. Перевагою вільного інтерв'ю є надання респондентам найкращих можливостей для формування власних точок зору і більш вільного висловлювання своїх позицій. 1

Стандартизоване інтерв'ю передбачає проведення опитування за чітко розробленою схемою, однаковою для всіх респондентів.

Усі умови процедури регламентовані, не дозволяється змінювати, формулювання чи порядок запитань, а також ставити нові запитання.

Для такого виду інтерв'ю характерним є дещо формальний характер, який ускладнює досягнення хорошого контакту між дослідником і опи­туваними.

Напівстандартизоване інтерв'ю ґрунтується на використанні двох видів запитань. Одні з них — обов'язкові, основні — повинні задаватися кожному опитуваному, інші — "підзапитання", які використовуються в бесіді або вилучаються з неї тим, хто проводить інтерв'ю, в залежності від відповідей на основні запитання.

Тим самим досягається певна варіативність опитування, можливість врахування індивідуальних особливостей респондентів та зміни комуні­кативної ситуації.

У процесі організації інтерв'ю виділяють такі етапи:

- підготовчий;

- комунікативний;

- аналітичний.

Підготовчий етап передбачає таку послідовність:

визначення предмета та об'єкта опитування, постановка дослідниць­ких завдань, вибір того чи іншого виду інтерв'ю;

проектування інструментарію дослідження, у тому числі й складан­ня плану інтерв'ю, формулювання орієнтовної сукупності запитань, розроблення інструкцій, підготовка технічних засобів реєстрації та обробки даних;

пілотне інтерв'ювання;

уточнення програми дослідження, редагування запитань, аналіз поми­лок та невідповідностей, які виникли під час пілотного інтерв'ювання;

складання підсумкового варіанта сукупності запитань, способів аналізу збирання інформації, текстів інструкцій респондентам.