Характеристика основних видів науково-дослідних робіт

Найпростішим видом науково-дослідної роботи є реферат.

Реферат — це короткий виклад змісту документа чи його частини, Що включає основні фактичні відомості та висновки, необхідні для по­чаткового ознайомлення з документом.

Але не кожен реферат може бути віднесений до категорії науково-дослідних робіт. Він отримує цю якість лише тоді, коли, окрім короткого переказу основних положень роботи, містить їх коротку оцінку і закін­чується висновками автора реферату стосовно повноти і обґрунтування розкриття теми, викладеної в джерелі, що реферується.

Для науковців-початківців реферат є своєрідним засобом "спроби сил". Робота з реферування наукових праць сприяє розширенню кругозору і дозволяє здобути навички із самостійної обробки літературних джерел і короткого викладу наукових даних, що містяться в цих джерелах.

Структура реферату визначається порядком розташування в ньому відомостей. У першому реченні, яке виконує роль вступу, у сконцентро­ваній формі відбивається найсуттєвіша частина інформації, що містить­ся в документі.

В основному тексті реферату повинні бути висвітлені наступні ос­новні питання:

1. Мета дослідження — якщо із змісту прочитаного джерела виявити її не вдасться, у рефераті потрібно зазначити, що мета даного досліджен­ня не є зрозумілою.

2. Способи досягнення цілей — дані про методику роботи і її порівняль­ну точність. У рефераті вказується, наскільки методи, застосовані при ви­конанні дослідження, є сучасними і відповідають цілям дослідження.

3. Об'єкт спостереження і число спостережень — у тих випадках, коли в роботі, що реферується, не зазначені ні об'єкт, ні кількість спостере­жень, достовірність фактів, описаних у даному джерелі, варто взяти під сумнів.

4. Результати досліджень — це найважливіша для наступного узагаль­нення даних літератури частина реферату, бо вона містить короткий ви­клад описаних у джерелі фактичних даних з оцінкою ступеня їхньої до­стовірності і відповідності меті дослідження.

5. Висновки із змісту літературного джерела — тут наводиться оцін­ка автором реферату адекватності або повної невідповідності наведених висновків приведеним у реферованій роботі фактичним даним.

Заключна частина реферату містить критичну оцінку реферованого джерела в цілому, з об'єктивним висновком автора реферату про повно­ту й обґрунтованість розкриття теми.

Різновидом реферату є автореферат.

Автореферат дисертації — це наукове видання у вигляді брошури авторського реферату проведеного дослідження, яке подається на здо­буття наукового ступеня. Призначення автореферату — широке ознайомлення наукових працівників з методикою дослідження, фактичними результатами і основними висновками дисертації. У ньому автор повинен у стислій формі представити результати свого дослідження з вне­сками і обґрунтуванням того нового, що воно надає для теорії і практики психології, педагогіки і організації навчального процесу. Як правило на початку автореферату подається коротка характеристика дисертаційної роботи: точна назва, обсяг, структура, кількість схем, рисунків, фотографій, додатків, найменувань використаних літературних джерел. Потім викладається сутність виконаного дослідження. При цьому структура автореферату повинна відтворювати структуру оригіналу дисертації. Автореферат завершується висновками, які повинні повністю повідати висновкам дисертації, а також переліком тільки тих науко-праць (монографій, статей, авторських свідоцтв, патентів, наукових повідомлень тощо), які були опубліковані пошукачем за темою дисертації. Обсяг і зміст автореферату повинні бути такими, щоб той, хто його читає, міг отримати повну уяву про зміст роботи. Згідно з вимогами (додаток 9) за обсягом автореферат (без обкладинки і анотацій) не може бути меншим 1,3 авторського аркуша і перевищувати 1,9 авторського аркуша для докторської і відповідно 0,7 та 0,9 авторського аркуша для кан­дидатської дисертації.

Зовсім інші вимоги ставляться до змісту реферату, що призна­ється для цілей науково-технічної інформації і публікації в різних реферативних виданнях. Основна мета такого реферату — передати фактографічну інформацію про джерело, що реферується. Ніяких критичних оцінок змісту цього джерела такий реферат надавати не повинен.

Обсяг реферату, що складається в інтересах науково-технічної інформації, встановлений у межах 10-15 % від обсягу статті, що реферується.

Наукові (реферативні) огляди — більш складний різновид звичайного реферату. Тому до складання наукового огляду авторові варто приступати після того, як він набуде досвіду реферування окремих наукових праць.

Характер об'єктів реферування дозволяє виділити такі види науко­вих оглядів:

• реферативний огляд журналів або збірників наукових праць;

• науковий огляд літератури за визначеною (конкретною) тематикою дослідження або науковою проблемою;

• звіт про роботу наукових з'їздів, конгресів або конференцій.

Складання наукових реферативних оглядів будь-якого журналу або збірки наукових праць практикується, по-перше, для того, щоб ознайо­мити членів наукового колективу (кафедри, лабораторії) зі змістом да­ного джерела спеціальної наукової літератури, і, по-друге, для розвитку в молодих науковців навичок наукового опрацювання літературних дже­рел і здібності викладати свої міркування про прочитані твори з їх кри­тичною оцінкою. Як правило, у реферативному огляді розглядається зміст кількох номерів журналу за певний відрізок часу: 3 місяці, півроку, рік.

У своєму огляді автор повинен дотримуватись певної схеми його по­будови. Спочатку необхідно дати загальну характеристику журналу або збірки наукових праць: обсяг, періодичність і місце видання, структуру журналу, тобто наявність і найменування окремих розділів. Потім пода­ють загальну характеристику робіт, що уміщені в журналі або збірці, вка­зують на кількість оригінальних робіт, оглядів, рецензій та інше, вміщу­ють відомості про авторів. Окремо рекомендується навести дані, що характеризують оригінальні роботи: скільки з них теоретичних, експери­ментальних, історико-педагогічних або історико-психологічних та ін. Аналіз таких даних дозволяє зробити висновок про науковий напрям журналу або збірки праць. Нарешті, в огляді відзначаються основні пи­тання, які були предметом особливої уваги авторів статті, а також те, яким розділам психолого-педагогічної теорії і практики були присвячені опуб­ліковані роботи.

Автор реферативного огляду, звичайно, не спроможний дати докладну характеристику змісту всіх робіт, які опубліковані в журналі або збірці, особливо тоді, коли він реферує кілька номерів журналу або кілька ви­пусків збірок наукових праць. Тому референт повинен відібрати ті з них, які заслуговують найбільшої уваги, об'єднуючи в групи статті, похідні за тематикою висвітлених у них питань. Обов'язковими вимогами до рефе­ративного огляду цих статей повинен бути критичний аналіз їх змісту і виявлення нових, оригінальних даних, що наводяться авторами.

Метою складання наукових оглядів з певної тематики дослідження або наукової проблеми є ознайомлення слухачів або читачів із станом наукової розробки того чи іншого питання за даними літератури. Від авторів таких оглядів вимагається доскональне знання літературних даних з цього пи­тання, вміння оцінити їх за суттю. Кожній оригінальній науковій праці, чи то наукова монографія або дисертація, повинен передувати огляд літера­тури, в якому висвітлюється досліджуване питання або проблема.

Але, враховуючи існування в нинішній час великої кількості психо­лого-педагогічної літератури, важко розраховувати, щоб науковий огляд надавав вичерпну уяву про всі, без виключення, джерела інформації. Тому авторові літературного огляду обов'язково потрібно вказати:

1. за якими даними було складено огляд;

2. за який термін часу включено літературні джерела;

3. чи охоплює огляд тільки вітчизняну літературу або також і закордонну, і яку саме.

В основу змісту наукового огляду повинно бути покладено характеристику стану питання, що вивчається, або проблеми з критичною оцінкою тих шляхів, що були використані для їх вирішення авторами праць, реферуються. В кінці наукового огляду необхідно зробити короткий висновок і навести список усіх літературних джерел, які були використані автором.

Звіти про роботу наукових з'їздів за своєю сутністю є науковими оглядами, складеними на основі особистих спостережень, вражень, а також оцінки прослуханих доповідей і виданих друкованих матеріалів. Структура побудови таких звітів може бути різною, але у всіх випадках вони повинні містити загальну характеристику з'їзду, конгресу, конференції, їх організації, складу учасників.

Зміст роботи з'їзду доцільно викладати за окремими проблемами, що включені в його програму. При висвітленні кожної проблеми увагу необхідно фіксувати на найцікавіших, суперечливих питаннях, що стали предметом активного обговорення в дебатах, і особливо на рішеннях, що були прийняті з'їздом по кожній з проблем. У звіті потрібно дати критичний аналіз окремих, найважливіших програмних доповідей і, взагалі, роботи З'їзду. У кінці звіту доцільно висвітити організаційні питання, що були розглянуті з'їздом, і надати короткий опис деяких цікавих аспектів органі­зації, відвідувань наукових і практичних психологічних, педагогічних і освітніх закладів, екскурсій та інших заходів.

Наукова стаття — це обмежений за обсягом науковий твір, в якому викладається певна система положень, аргументованих і розвинених думок автора з будь-якого питання освітянської теорії або практики.

Статті теоретичного, методологічного плану повинні сприяти роз­криттю важливих, але водночас ще недостатньо ясних або суперечливих Питань теорії педагогіки, психології, навчання. Такі статті дають читачам Можливість усвідомити нові напрями розвитку освіти в цілому або окре­мих її галузях, глибоко розкривають сутність актуальних проблем фар­мацевтичної і медичної освіти, намічають шляхи можливого їх вирішення.

Зміст наукових статей може мати й інший характер. Стаття може бути науковим повідомленням про результати виконаного дослідження або вивчення ефективності впровадження методики навчання, психолого-Діагностичного прийому. У статтях історико-педагогічного характеру повідомляються нові факти, отримані в результаті вивчення архівних документів. Статті науково-методичного плану знайомлять читачів із запропонованими їх авторами новими методами і методиками наукових досліджень, інноваційними технологіями навчання.

Основні вимоги до наукової статті:

• актуальність поставленого в ній питання;

• глибина аналізу явищ, подій, фактів, що висвітлюються;

• конкретність і обґрунтованість узагальнень і висновків. Цінність статті визначає її змістовність і наявність нових фактів або нових авторських трактувань.

_ Як правило, наукова стаття, підготовлена до публікації в науковому журналі або збірці наукових робіт, має обсяг 6-8 друкованих сторінок, а її структура включає такі частини:

1. вступ — постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими практичними завданнями (5-10 рядків);

2. перелік останніх досліджень і публікацій, на які спирається автор, виділення невирішених частин загальної проблеми, котрим присвячуєть­ся дана стаття (звичайно ця частина статті складає близько 1 /3 сторінки); її можна назвати "вихідні передумови";

3. формулювання цілей статті (постановка завдання); цей розділ дуже важливий, бо з нього читач визначає корисність для себе даної статті; мета статті випливає з постановки загальної проблеми і огляду раніше виконаних досліджень, тобто дана стаття має на меті ліквідувати якісь "білі плями" у загальній проблемі (обсяг цієї частини статті 5-10 рядків);

4. виклад власне матеріалу дослідження (5-6 сторінок друкованого тексту через 2 інтервали). Невеликий обсяг вимагає виділення головно­го в матеріалах дослідження; іноді можна обмежитися тільки формулю­ванням мети досліджень, коротким згадуванням про метод вирішення задачі і викладом отриманих результатів; якщо на обсяг статті немає су­ворих обмежень, то доцільно описати методику дослідження повніше;

5. закінчення — у ньому наводяться висновки з даного дослідження і коротко подаються перспективи подальших пошуків у цьому напрямі.