3.3.Закон попиту.

Так у чому ж полягає такий важливий закон - закон попиту?

Фактично він звучить так: чим ціни вищі, тим попит нижче і навпаки, ніж ціни нижче, тим попит вищий. Таким чином, головним фактором який впливає на попит, є ціна.

На попит також впливають нецінові фактори:

1. Доходи

2. Наявність даного товару на ринку (дефіцит).

3. Психологія покупок і смаки споживачів.

4. Ефекти очікування: зростання або зниження цін

5. Наявність на ринку товарів-замінників (субститутів).

6. Наявність на ринку доповнюють один одного товарів (компліментарних).

Всі нецінові чинники розглядаються в економіці не в динаміці, а в статиці, тобто постійними. Це означає, що жоден з цих факторів не може зробити на попит такого вирішального впливу як ціна. Тому вживається термін «при інших рівних умовах».

Однак попиту «протистоїть» таке поняття як «пропозицію».

«Пропозиція» - це узагальнюючий термін, що характеризує поведінку фактичних і потенційних продавців товару.

Обсяг пропозиції товару - це кількість товару, яку продавці бажають продати за деякий період (наприклад, день чи рік). Обсяг пропозиції залежить від ціни товару та інших факторів, насамперед від цін використовуваних у виробництві ресурсів і наявних у розпорядженні продавців виробничих технологій.

Терміни «попит» і «пропозиція» характеризуються теорією попиту і пропозиції. Суть цієї теорії зводиться до наступного - вартість, або ціна товару визначається не витраченим на його виробництво працею, а винятково попитом та пропозицією. Відповідно до цієї теорії, якщо попит перевищить пропозицію, то вартість товару підвищиться, а коли збільшиться пропозиція при незмінному попиті, вартість товару зменшиться. Прихильниками теорії попиту та пропозиції були: французький економіст Ж. Б. Сей і англійський економіст Г. Д. Маклеод. Математичне вираження теорії попиту і пропозиції зустрічається у Л. Вальраса. Цій теорії дотримувалися також представники австрійської школи - К. Меігер, Е.Бем-Баверк, Ф. Візер. Англійський економіст А. Маршалл намагався поєднати теорію попиту і пропозиції з теорією граничної корисності і теорією витрат виробництва. Американський економіст П. Самуельсон це з'єднання називав оптимістичним неокласичним синтезом.

3.4.Закон грошового обігу.

Закон грошового обігу виражає об'єктивну зв'язок між кількістю паперових грошей, що перебувають в обігу, і рівнем цін. Закон говорить, що купівельна спроможність грошей міцна, якщо їх кількість відповідає потребам ринку в певній масі грошей. Ця маса прямо пропорційна сумі цін на товари та платні послуги та обернено пропорційна швидкості обігу грошей.

Так само існує ще безліч інших економічних законів, наприклад: закон падіння ефективності додаткових витрат факторів виробництва, закон накопичення, і. т. д.

ВИСНОВКИ

Виконавши дану курсову роботу можна зробити наступні висновки.  Виробничими відносинами називаються відносини між людьми в процесі суспільного виробництва. Вони висловлюють ставлення людей через їхні відносини до засобів виробництва, тобто відносини власності. Виробничі відносини бувають різних видів, а також мають перехідні форми. Виробничі відносини і продуктивні сили складають дві сторони кожного способу виробництва і пов'язані один з одним за законом відповідності ПЗ характером і рівнем розвитку ПС. За цим законом ПЗ і ПС взаємозалежні один від одного, і зміна одних з них тягне за собою зміну інших. Система виробничих відносин утворює суспільно-економічний устрій. Саме тому, що поняття суспільно-економічного укладу характеризує виключно виробничі відносини, воно і є найважливішим інструментом аналізу економічного ладу того чи іншого конкретного суспільства. Деякі виробничі відносини не утворюють системи, а існують у вигляді придатка до неї. Ця форма ПО називається неукладной. Таким чином, виробничі відносини можуть виступати в соціальному організмі як в якості суспільно-економічного укладу, так і в неукладкой формі, зокрема в якості суспільно-економічного подуклада. Цілком зрозуміло, що укладние і неукладние (зокрема, подукладние) виробничі відносини відіграють далеко не однакову роль в економічній структурі суспільства. Значення перших незрівнянно більш велике, ніж других. І не можна при цьому не згадати, що сама ідея нерівноцінності різних виробничих відносин була висунута ще К. Марксом, який писав в одній зі своїх праць про вторинних, третинних, взагалі непервічних виробничих відносинах. 

У русі суспільного продукту виділяють чотири стадії: виробництво, розподіл, обмін, споживання. 

Розподіл - такий відрізок кругообігу, який починається у виробництві. Щоб створювати все різноманіття корисних речей, потрібно розмістити працівників ізнаряддя праці з різних видів господарської діяльності.

Такий поділ праці з часом все більш поглиблюється і розширюється. Коли розподіляється дохід, отриманий від господарської діяльності, то визначається частка кожної людини у створеному багатстві. Вона залежить від кількості виготовлених благ. 

Обмін глибоко впроваджується у виробництво. Адже поділ праці змушує працівників вдосконалювати свої здібності в різних напрямках. Через це виникає необхідність обмінюватися знаннями та ресурсами з метою отримання загального господарського результату. Таке співробітництво можна спостерігати, покладемо, на автомобільному заводі, продукція якого - плід спільної праці конструкторів, інженерів, технологів, робітників різних професій і багатьох інших людей, включаючи управлінський персонал.

Дісталися від розподілу блага часто не потрібні людям для особистого споживання. Але в той же час вони потребують зовсім інших речах. Тоді відбувається обмін продуктами праці. 

Споживання складає заключний етап руху продукту, коли він йде на задоволення особистих потреб людей. У цей час корисні речі відомим чином зникають у процесі непродуктивного споживання, після чого їх потрібно заново створювати. 

У процесі відносин людей виробничі відносини постійно змінюються.  Традиційна корпорація епохи індустріалізму представляла собою організацію, яка об'єднувала підприємців і найманих працівників, що діють в ринкових умовах за досить уніфікованими правилами, що дозволяло їй виживати в конкурентній боротьбі. Протягом XX сторіччя корпоративна структура пройшла у своєму розвитку кілька істотно відмінних один від одного етапів. 

Поштовхом для справді масштабних змін став радикальне зрушення від виробництва матеріальних благ до виробництва послуг і далі, до домінування інформаційного сектору, під знаком якого пройшли 70-е і 80-і роки.  Простеживши шлях розвитку корпорації протягом останнього століття, слід зробити висновок, що як форма організації суспільного виробництва вона досягла стану, який може розглядатися в якості останнього ступеня, що передує переходу до виробничих спільнотам, які не є корпораціями у власному розумінні цього слова. 

Модифіковані різноманітними чинниками, відносини приватної власності втратили в умовах становлення постіндустріального суспільства те фундаментальне значення, яке вони мали в рамках суспільства індустріального. Приватна власність в її "дезінтегрованих" формах виступає в даний час швидше як символ володіння засобами виробництва і умова отримання певних доходів, ніж як втілення можливості діяти в якості суб'єкта, що володіє реальною господарською владою, переходить до власників знань, процесів і технологій. 

Чи представляє собою ринкова система найкращий спосіб знаходження відповідей на поставлені в даній роботі фундаментальні питання? Це теж складне питання: будь-який повний відповідь на нього неминуче виходить за межі фактів і вступає в царство ціннісних суджень.

Але звідси випливає, що наукового відповіді на таке питання не існує. Сам по собі факт, що є багато альтернативних способів розподілу рідкісних ресурсів, то є багато різних систем виробничих відносин, є яскравим свідченням розбіжності в оцінках ефективності ринкової системи. 

Перехід до ринкових відносин господарювання загострює проблему пошуку шляхів стабільної роботи підприємств. Найбільш важливим стабілізуючим і одночасно з цим мало вивченим чинником є ​​створення ефективних виробничих відносин, що відповідає сучасним вимогам, які висуваються до умов і характеру праці, взаємозв'язку інтересів окремих працівників і колективів, соціально-психологічній обстановці. Недостатнє приділення уваги цим вимогам як при створенні нових, так і в процесі організації функціонування діючих підприємств призводить до того, що забезпечення підприємств високопродуктивним обладнанням часто характеризується низькою економічною ефективністю. 

Перехід до постіндустріальної стадії розвитку став можливий і необхідний завдяки накопиченню в розвинених індустріальних країнах величезного матеріального і нематеріального багатства, розвитку науки, техніки і технології, зростання продуктивності праці, розвитку людської особистості. Активізація людського фактора передбачає застосування нових форм матеріального і морального заохочення ініціативного й творчого ставлення працівника до праці, зміна його організації. 

Отже, економічні закони виступають як панівна тенденція соціально-економічного розвитку суспільства. Вони проявляються не в кожному окремому явищі чи процесі, а у всій їх сукупності на досить довгих відрізках часу. Вони не є демонічними повелителями, що перетворюють людей в покірних слуг, вони визначають загальну логіку економічного розвитку.

Люди не безсилі перед цими економічними законами, не позбавлені своїх інтересів і активної ініціативності в їх реалізації. Закони не залежні від волі і свідомості людей, але не від їхньої діяльності. Це закони виробничо-господарської діяльності людей, суспільних дій, і вони мають місце тільки в людському суспільстві. Пізнавши економічні закони та здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність в їх руслі, люди добиваються високих результатів у своїй діяльності, що йде ж в розріз з ними діяльність приносить труднощі. Облік економічних законів-неодмінна умова успішної господарської діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Башков В.З. Загальна економічна теорія. - М: «Видавництво ПРІОР» Новосибірськ: ТОВ «Видавництво ЮКЕА», 2002.  2. Борисов Є.Ф. Економічна теорія: Підручник. - М, МАУП, 2003.  3. Брукінг Е. Інтелектуальний капітал: ключ до успіху в новому тисячолітті. - СПб: Изд-во СПБДТУ, 2005.  4. БулатовА.С. Економіка-М.: <<Видавництво БЕК>>, 1996.  5. Виханский О.С., Наумов А.І. Менеджмент: людина, стратегія, організація, процес: 2-е вид., Підручник. - М: «Фірма Гардарика», 2005.  6. Горфинкель В.Я. Економіка підприємства. - М: ЮНИТИ, 2000.  7. Іноземцев В. Трансформація виробничих відносин. / / Економіка і життя, 2004, № 2  8. Інтелектуальний капітал - стратегічний потенціал організації: Учеб. посібник. / Под ред. А.Л. Гапоненко, Т.М. Орлової. - М.: ІД «Соціальні відносини», 2003.  9. Камаєв В.Д. та ін Економічна теорія: Підручник для студентів вузів / 4е вид., перер. і доп. - М: Гумманіт. вид. центр ВЛАДОС, 1999.  10. Кіперман Г.Я., КОСКИН Б.С. Популярний економічний словиарь.М: <<Економіка>> 1993.  11. Ленін В. І., Держава і революція, Повне зібрання творів., 5 видавництво., Т. 33.  12. Лінвуд Т. Макроекономічна теорія і перехідна економіка. - М: «ИНФРА-М», 2001.  13. Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія. - Соч., 2 изд., Т. 6  14. Маркс К., Енгельс Ф. - Соч., 2 изд., Т.12.  15. Медведєв В.А. Політична економія: Підручник для вузів-М: Видавництво політичної літератури, 1988.  16. Основи підприємництва. Серія «Підручники, навчальні посібники». - Ростов н / Д: Фенікс, 2004. - 512 с.  17. Румянцев А. М. Політична економія: Підручник для екон. вузов.Т.1 .- М.: Політвидав, 1980.  18. Семенов Ю. Л. Теорія суспільно-економічних формацій та всесвітня історія. - М: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.  19. Сергєєв І.В. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - М: Фінанси і статистика. 2002.  20. Соціально-економічні проблеми перехідного суспільства: з практики країн СНД. - М.: Наука, 2002.  21. Шишкін А.Ф. Економічна теорія: Навчальний посібник для вузов.2-е вид.: Кн.1-М: Гумманіт. Вид. Центр ВЛАДОС, 1996.  22. Економіка підприємства: Підручник. / За ред. проф. О.І Волкова. - М.: ИНФРА-М, 1998. 

23. "Про систему категорій і законів політичної економіки" Під ред. Н.А. Цаголова. Видавництво Московського університету. М.1973.

24. "Економіка" Самуельсон П. Видавництво "Сімнтек» М.1992г.

25. "Американський менеджмент на порозі 21 століття" Д. Грейсон, К. О'Делл. Видавництво "Економіка" 1991р.

40