2.2. Розподіл і виробництво

Розподіл - одна з фаз (стадій) суспільного відтворення, сполучна ланка між виробництвом і споживанням. У процесі розподілу виявляється частка (пропорція) виробників у реалізації та використання сукупного суспільного продукту і національного доходу. Цьому передує розподіл засобів виробництва за галузями народного господарства і підприємствам, а також розподіл членів суспільства за різних родів виробництва. Провідну, визначальну роль в єдності складових елементів процесу відтворення відіграє виробництво. 

К. Маркс зазначав, що "... у процесі виробництва члени суспільства пристосовують (створюють, перетворять) продукти природи до людських потреб; розподіл встановлює пропорцію, в якій кожен індивідуум приймає участь у виробленому ... Розподіл визначає відношення (кількість), в якому продукти дістаються індивідуумам ". 

Кожен спосіб виробництва обумовлює і свої власні форми розподілу. "Структура розподілу, - писав К. Маркс, - повністю визначається структурою виробництва. Розподіл саме є продукт виробництва - не лише за змістом, бо розподілятися можуть тільки результати виробництва, а й за формою, бо певний спосіб участі у виробництві визначає особливу форму розподілу, форму, в якій беруть участь в розподілі ". 

Будучи обумовлено характером виробництва, розподіл у свою чергу робить активний вплив на нього. Воно може, наприклад, сприяти зростанню виробництва або гальмувати його, забезпечувати переважний розвиток одних галузей і стримувати розвиток інших, змінювати співвідношення між продуктивним і особистим споживанням шляхом збільшення частки продуктів, що йдуть в продуктивне споживання, і зменшення частки продуктів, що йдуть в особисте споживання, і навпаки. 

При капіталізмі розподіл носить антагоністичний характер. Значна частка всього створюваного сукупного суспільного продукту і виробленого національного доходу в капіталістичних країнах дістається фінансової олігархії, представники якої володіють гігантськими монополістичними об'єднаннями. Наприклад, в національному доході США з урахуванням його перерозподілу на частку капіталістів припадає понад 50%. 

Частина створеного в капіталістичному суспільстві сукупного суспільного продукту виділяється панівним класом на оплату найманої праці робітників. Розподіл предметів споживання серед експлуатованих відповідно до соціальної природи капіталізму визначає частку кожного робітника в сукупному фонді заробітної плати залежно від вартості робочої сили. Використовуючи безробіття, капіталісти всіляко прагнуть знизити заробітну плату робітників нижче вартості робочої сили.  Протилежний вплив розподілу на виробництво при капіталізмі в першу чергу полягає в тому, що індивідуальні капітали у відповідності зі своєю величиною володіють неоднаковою можливістю до подальшого розширення за рахунок прибутку. Великий капітал стає ще більшим і сильним, дрібний і середній капітали часто не витримують конкурентної боротьби з ним, стають його здобиччю. Розподіл предметів споживання серед робітників не дозволяє їм звільнитися від гніту капіталу; позбавлені засобів виробництва, вони знову змушені продавати свою робочу силу капіталістам. В умовах державно-монополістичного капіталізму монополії посилюють експлуатацію не тільки своїх робітників, а й інших верств, в тому числі народів залежних країн. При соціалізмі в умовах панування суспільної власності засоби виробництва розподіляються по галузях народного господарства та підприємствам відповідно до потреб розширеного соціалістичного відтворення, з метою забезпечення неухильного підвищення матеріального і культурного рівня та всебічного розвитку всього суспільства і кожного його члена. Розподіл засобів виробництва здійснюється за планами матеріально-технічного постачання. 

Соціалістичне виробництво характеризується також принципово відмінним від капіталізму розподілом трудових ресурсів. Підготовка фахівців та їх розподіл по сферах виробництва носять планомірний характер. Це не заперечує того, що при соціалізмі враховується бажання самих членів суспільства працювати в обраній сфері діяльності на тих чи інших підприємствах. У процесі розподілу трудових ресурсів за галузями народного господарства і районах країни широко використовуються заходи економічного стимулювання. 

Суспільна власність на засоби виробництва зумовлює розподіл суспільного продукту і національного доходу в інтересах самих трудящих. Принципово нове у порівнянні з капіталізмом соціально-економічний зміст соціалістичного виробництва визначає і принципово нові пропорції, форми розподілу. На першій фазі комуністичного способу виробництва розподіл предметів споживання і послуг здійснюється за кількістю та якістю праці кожного працівника. Це обумовлено тим, що праця при соціалізмі ще не стала у повній мірі першою життєвою потребою людини, звичкою працювати без розрахунку на винагороду. Праця при соціалізмі потребує матеріальному стимулюванні. Крім того, рівень продуктивності суспільної праці і обсяг виробництва поки що не в змозі забезпечити достаток матеріальних благ і послуг. Необхідний контроль з боку суспільства над мірою праці і мірою споживання кожного члена суспільства. Цей контроль і стимулювання праці здійснюються за допомогою розподілення праці закону. 

Специфічні особливості розподілу при соціалізмі складаються, як підкреслював К. Маркс, в тому, що "в суспільстві, заснованому на засадах колективізму, на спільне володіння засобами виробництва ... кожен окремий виробник отримує назад від суспільства за всіма відрахуваннями рівно стільки, скільки сам дає йому ". В. І. Ленін у якості одного з найважливіших принципів розподілу при соціалізмі вважав принцип "за рівну кількість праці рівну кількість продукту". Крім одержуваної членами соціалістичного суспільства з праці заробітної плати, частина коштів виплачується їм у вигляді премій, які своїм джерелом мають фонд матеріального заохочення працівників підприємств. Цей фонд утворюється за рахунок реалізованої підприємствами прибутку. Його величина, отже, і величина премій залежать від результатів роботи колективу підприємства в цілому. 

Розподіл по праці стимулює виконання і перевиконання планів виробництва, прагнення трудящих працювати краще, підвищувати продуктивність праці, поліпшувати якість продукції, а також підвищувати свою кваліфікацію, бо більш кваліфікована праця оплачується за підвищеними ставками. Частина життєвих засобів при соціалізмі розподіляється через громадські фонди споживання. Ця форма розподілу в умовах соціалізму служить доповненням до розподілу по праці і в певній частині вже не пов'язана з часткою праці кожного в суспільному виробництві. Ця форма розподілу з розвитком соціалістичного виробництва набуває все більшого значення. Вона сприяє досягненню більш повної соціальної рівності людей. 

На вищій фазі комуністичної формації - при повному комунізмі - розподіл предметів споживання і послуг буде здійснюватися за принципом: "Кожен за здібностями, кожному але потребам" . "Розподіл продуктів, - підкреслював В. І. Ленін, - не буде вимагати тоді нормировки з боку суспільства кількості одержуваних продуктів, кожен вільно брати за потребою ".