1.2 Праця і його значення в процесі виробництва

У виробництві необхідних засобів існування люди впливають на природу.  Однак, впливаючи на природу, вони надають відповідне вплив один на одного, вступаючи в певні відносини. Ті відносини, які обумовлені вимогами господарської практики прийнято називати виробничими, тобто економічними відносинами, саме ці відносини вивчає економічна теорія, наука політична економія. Саме виробництво можна характеризувати як систему трудових процесів, необхідних для виготовлення даного роду матеріальних благ чи послуг, наданих окремими особами або організаціям . 

Сама праця являє собою суспільно корисну діяльність. Таке визначення використовується в економічних, соціальних наукових працях різних авторів. Звичайно, процес праці для фізіолога буде характеризуватися як нервово-м'язовий процес за рахунок накопиченої в організмі потенційної енергії.  Як визнаної в літературі характеристики праці найчастіше використовуються слова з "Капіталу" К. Маркса, де говориться, що "праця є насамперед процес, що відбувається між людиною і природою, процес, в якому людина своєю власною діяльністю опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою. речовини природи він сам протистоїть як сила природи.

Для того, щоб привласнити речовина природи у формі, придатній для його власного життя, він приводить у рух належать його тілу природні сили: руки й ноги, голову і пальці. Впливаючи за допомогою цього руху на зовнішню природу і змінюючи її, він у той же час змінює свою власну природу. Він розвиває дрімаючі в ній сили і підпорядковує групу цих сил своєю власною владою". 

У той же час трудова діяльність, сама праця включають в себе політекономічний зміст, оскільки будь-яка трудова діяльність, будь-яка праця розглядається як суспільно корисна діяльність містить у собі відношення до інших працюючих, іншим робітникам, іншим людям. Це обумовлено об'єктивно наступними обставинами : 

1. Праця - це творчість, у якій результатом є матеріальне благо для себе і для інших. 

2. Сама праця є свідомою діяльністю, і ця свідомість у працюючого виражається в певних навичках, знаннях, цілі, які він отримує від людей.  Крім того, навіть найпримітивніша праця первісної людини завжди протікала за підтримки, взаємодії з іншими людьми. Тому вже в цьому приховувався громадський зміст трудової діяльності. Все це говорить про те, що процес праці і сама праця є економічною категорією, тобто в ньому завжди присутній елемент економічних, виробничих відносин. Людина є соціальною істотою завдяки тому, що праця робить її органічною у відношенні з іншими людьми не тільки сьогодення, а й минулого (коли досвід попередників узятий на озброєння) та майбутнього, коли його результати праці будуть служити в майбутньому. 

Те, що сама праця в зазначеному сенсі є економічною категорією, підтверджує К. Маркс у своїх економічних рукописах 1857 - 1859 років, де праця розглядається не тільки в якості категорії, але і в реальній дійсності засобом для створення багатства взагалі. "Тут абстракція категорії" праця ", праця взагалі, праця без далеких розмов, цей вихідний пункт сучасної політичної економії, стає практично істиною", зазначалося в цій роботі. 

Отже, праця як творчий процес, спрямований на творення матеріальних благ для суспільного споживання, є не тільки економічною категорією, але і вихідною категорією, на базі якої формуються інші економічні категорії, що знаходяться в певній системі зв'язку один з одним.