2.3. Обмін і звернення, обмін і виробництво

Поділ праці викликає спеціалізацію, а та призводить до постійного обміну між економічними агентами. Обмін є базою для постійних господарських зв'язків, відносин між ними. 

Обмін - це процес руху споживчих благ та виробничих ресурсів від одного учасника економічної діяльності до іншого. Він з'єднує виробників і споживачів, пов'язує членів суспільства. Через обмін формується система економічних відносин. Обмін може проводиться за допомогою бартеру або опосередковано - через гроші, бути вільним або суворо регульованим. Обмін здійснюється на підставі корисності товару для суб'єктів що беруть участь в процесі обміну. Процес обміну супроводжується передачею права власності на об'єкт обміну. 

Уявімо найпростішу картину економічних зв'язків - спрощену схему руху товарів і доходів продукції і грошей. У ній будуть присутні лише дві основні господарські одиниці: домашні господарства і підприємства. Ми абстрагуємося від зовнішніх зв'язків. У спрощеній схемі агрегируя «струмочки» і «річки» різноманітних товарів і послуг, витрат і доходів в однорідні «потоки», що протікають між підприємствами і домашніми господарствами, що об'єднують їх в господарську систему (рис.1). 

У нашій (спрощеній) схемі кругообігу всі ресурси належать домашнім господарствам. Вони надають робочу силу, капітали, природні та інші ресурси.Підприємства, коли пропонують факторні послуги, виступають в ролі домашніх господарств. У схемі наочно представлені основні зв'язки. 

Домашні господарства пред'являють попит і споживають споживчі товари (хліб, одяг, побутову електроніку) і послуги (прання білизни, транспорт). Вони оплачують їх за рахунок доходів, які отримують, надаючи в розпорядження підприємств робочу силу, капітал, землю, інші фактори виробництва. 

Рис. 1. Спрощена схема кругообігу

Підприємства включають фактори виробництва у виробничий процес і постачають готові споживчі товари та послуги домашнім господарствам. Хліб, одяг, побутова електроніка, транспортні та інші послуги, що споживаються домашніми господарствами, закінчують свій рух, і процес кругообігу починається знову. 

Як видно на рис.1, рух потоків товарів і грошових коштів здійснюється постійно. Потоки товарів і грошей обчислюються за певний відрізок часу, наприклад за рік. Один мільйон автомашин, вироблених протягом року, - це річний потік, у той час як 15 млн. автомашин, які є в наявності на певну дату - це запас. Чисельність верстатного парку або вартість домашнього майна населення - запас; річне виробництво верстатів або комп'ютерів - потік.  З усіх потоків нас цікавить весь продукт, вироблений країною за рік (частіше його називають валовим внутрішнім або валовим національним продуктом). Він являє собою агрегований потік, тобто виражає вартість всіх товарів і послуг, вироблених за рік. Валовий внутрішній продукт включає кінцеву продукцію (завершену виробництвом і готову для вживання), виключаючи проміжну продукцію, призначену для переробки та виготовлення кінцевої продукції. Він також є сумарним доходом всіх власників економічних ресурсів. У даній (спрощеній) схемі економічного кругообігу показники валового внутрішнього продукту і національного доходу рівні між собою. 

Таким чином, обмін, перш за все глибоко вторгається у виробництво. Адже поділ праці змушує працівників вдосконалювати свої здібності в різних напрямках. Через це виникає необхідність обмінюватися знаннями та ресурсами з метою отримання загального господарського результату. Таке співробітництво можна спостерігати, покладемо, на автомобільному заводі, продукція якого - плід спільної праці конструкторів, інженерів, технологів, робітників різних професій і багатьох інших людей, включаючи управлінський персонал. Дісталися від розподілу блага часто не потрібні людям для особистого споживання. Але в той же час вони потребують зовсім інших речах. Тоді відбувається обмін продуктами праці. 

РОЗДІЛ 2. ТРАНСФОРМАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИН