3. Способи зниження ризиків проекту

Методи зниження ризику:

• технічні (протипожежний контроль, банківські електронні розрахунки);

• правові: страхування, застава, штраф, гарантія, завдаток);

• організаційно-економічні (направлені на попередження втрат від ризиків).

Розподіл ризику здійснюється в процесі підготовки плану проекту та контрактних документів. Кожний учасник виконує запланований обсяг робіт та несе відповідну частку ризику у випадку невиконання проекту. Найбільше ризикує інвестор.

Страхування ризику – відшкодування втрат страхувальникам при виникненні страхових випадків із спеціальних страхових фондів, які формуються за рахунок внесків, що виплачуються страхувальниками (майнове страхування та страхування від нещасних випадків). Перестрахування – це страхування, відповідно до якого страховик передає частину відповідальності іншим страховикам. Співстрахування – метод розподілу великих ризиків між кількома страховиками (окремі угоди укладаються з кожним страховиком).

Створення резерві ресурсів – на випадок непередбачених витрат.

.

4. Стандарти управління якістю

Під якістю розуміють сукупність властивостей, які зумовлюють придатність продукту задовольняти певні потреби споживачів відповідно до його призначення.

Управління якістю проекту – це дії, спрямовані на встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня якості проекту в процесі його розробки, обґрунтування та реалізації. Ефективним засобом управління якістю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції.

Процес стандартизації продукції регулюється сукупністю нормативно-технічної документації:

1. Міжнародні стандарти ISO серії 9000.

2. Державні стандарти України (ДСТУ).

3. Галузеві стандарти (ГСТУ).

4. Стандарти науково-технічних та інженерних товариств та спілок.

5. Технічні умови (ТУ).

6. Стандарти підприємств.

Стандарт є основним нормативно-технічним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи з новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів.

Сертифікація продукції - один із важливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінку відповідності продукції певним вимогам та видачу певного документа-сертифіката. Сертифікат – це документ, який засвідчує високий рівень якості продукції та її відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO-9004.

В Україні існує обов‘язкова та добровільна сертифікація. Обов‘язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарськими суб‘єктами, охоплює перевірку та випробовування продукції, державний нагляд за сертифікованими виробами.

Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність вимогам, які не є обов‘язковими, за ініціативою суб‘єкта господарювання на договірних засадах.

Згідно з вимогами чинного вітчизняного законодавства, сертифікація продукції в Україні здійснюється в рамках державної системи сертифікації – УкрСЕПРО. Сертифікацію здійснюють державні випробувальні центри (ДВЦ) із найважливіших видів продукції. На сертифіковану продукцію видається сертифікат відповідності, який містить спеціальний знак відповідності.

Останнім часом почали формуватися міжнародні системи сертифікації, координацією яких займається спеціальний комітет із сертифікації – СЕРТИКО, що діє у складі ISO.

ISO (Міжнародна організація зі стандартизації) – це всесвітня федерація національних органів стандартизації (комітетів членів ISO).

Державний нагляд за якістю продукції здійснює Держстандарт (Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації України), який є національним органом, що здійснює стандартизацію та сертифікацію продукції. На місцях державний нагляд за якістю продукції здійснюють територіальні органи Держстандарту – центри стандартизації, метрології і сертифікації.

Відповідно до Державного стандарту України ISO 9000-2001 встановлено наступні принципи управління якістю, які найвище керівництво може використовувати для поліпшення показників діяльності організації:

1. Орієнтація на замовника.

2. Лідерство.

3. Залучення працівників.

4. Процес ний підхід.

5. Системний підхід до управління.

6. Постійне поліпшення.

7. Прийняття рішень на підставі фактів.

8. Взаємовигідні стосунки з постачальниками.

Організація робіт по забезпеченню якості проекту включає:

• визначення робіт, необхідних для досягнення певного рівня якості;

• визначення відповідальних за здійснення цих робіт;

• розподіл робіт на функціональні частини;

• визначення відповідальних та виконавців по кожній роботі;

• створення зв‘язків між різними роботами.

Найбільш поширений на сьогодні метод системного управління якістю має назву “тотальне управління якістю”. Відповідно до цього методу встановлюється єдина схема розробки і впровадження системи управління якістю.

Система якості передбачає наявність:

• інструкції з якості, яка включає методики системи якості компанії;

• опис структури документації, що використовується в системі якості.