2. Необхідність проведення планування в умовах ринку

У період переходу від планової до ринкової економіки бу­ла фактично ліквідована загальнодержавна планова система, що використовувала директивну форму планування. Результатом цього слало поглиблення протиріччя між планомірністю на під­приємствах і фактично анархією в масштабі країни.

Однак використання ринкових засад не означає переваги їх над плановими важелями. У плануванні головним є не директивність, а визначення цілей, шляхів та засобів їх досягнення. Доцільно також відмітити, що ринки не виникають самі по собі, а їх потрібно формувати, підтримувати зв'язки між виробниками та покупцями.

Для нормального економічного розвитку необхідне розу­мне поєднання плану та ринку, тому що «сліпе» прагнення суб'єктів господарювання до одержання власної вигоди без ко­регування відповідними державними інститутами зумовлює ха­отичність як в економічній, так і в соціальній сфері.

Планування на нинішньому етапі є економічною основою ринкових відносин всіх господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності. Чим більше самостійності надається підпри­ємствам, тим актуальнішою стає потреба в плануванні. Для них важливо не виправляти помилки або компенсувати отриманий збиток, а запобігти можливому невдалому результату в майбут­ньому.

Ринкова економіка вимагає від процесу планування дета­льного дослідження умов діяльності, використання нових мето­дів та прийомів обґрунтування планових завдань.

План повинен бути життєздатним та гнучким відносно внутрішніх та зовнішніх умов ринкової системи, легко піддава­тися змінам під впливом нових ринкових вимог, нової нормати­вної інформації, наукових розробок, а також при появі нових проблем та цілей.

В умовах невизначеності зовнішнього середовища однією з головних завдань керівництва будь-якого господарюючого суб'єкту є найбільш точне визначення того, що саме виготовля­ти та продавати на ринку. Отже планування є основою організації діяльності та управління підприємством, служить базою для розробки та прийняття життєво важливих для нього рішень. Чим вище рівень невизначеності, що породжується нестабільністю, тим значніше роль планування.

В умовах ринкової економіки планування для підприємців стає засобом забезпечення становлення та розвитку бізнесу, не­обхідною складовою для приведення діяльності у відповідність до вимог ринку.

Основними чинниками зростаючої ролі планування в умо­вах сучасного ринкового господарства є:

• рухливість зовнішнього середовища;

• збільшення розмірів підприємства та розширення напрямів його діяльності;

• перехід суб'єктів господарювання до принципово іншого критерію щодо результату діяльності: максимум прибутку на одиницю витрат;

• збільшення масштабу та комплексність господарських завдань;

• зростаюче значення часу;

• обмеженість ресурсів;

• забезпечення рентабельності витрат і капітальних вкладень;

• необхідність отримання фінансування для досягнення цілей;

• вплив на процес реалізації плану зовнішнього середовища;

• зростання продуктивності праці.

1.Рухливість зовнішнього середовища. Постійна зміна вимог споживчого попиту є причиною зрушення інших чинників: технологій, засобів виробництва, комунікацій, соціальних відносин. В цих умовах при прийнятті рішень потрібно використовувати оновлені дані про внутрішнє та зовнішнє середовище, здійснювати пошук нових підходів до вирішення проблем. Рішення про майбутнє підприємства в таких умовах не може бути прийняте на основі інтуїтивних відчуттів.

2.Збільшення розмірів підприємства та розширення напрямків його діяльності. Зростання масштабів, складність і різноманітність напрямків діяльності підприємств вимагають особливої уваги до попереднього визначення: номенклатури та асортименту продукції; джерел фінансування; виробничих ресурсів для забез­печення виробничої програми або товарообороту.

3. Перехід суб'єктів господарювання до принципово іншого критерію щодо результату діяльності: максимум прибутку на одиницю витрат. Величина прибутку залежить від багатьох чинників: частки підприємства на ринку, конкурентоспроможності продукції, рівня витрат тощо. Планування забезпечує підприємству основу для прийняття правильних управлінських рішень щодо забезпечення прибутковості та знижує ризик; сприяє пошуку найбільш перспективних напрямів діяльності.

4. Збільшення масштабу та комплексність господарських завдань. Це вимагає розподілу їх на складові частини, взаємоузгодження реалізації завдань в часі та своєчасного забезпечення ресурсами. Виконання кожного завдання сприяє досягненню загальних цілей організації. Комплексність викликає необхідність у спеціалізації, що вимагає залучення до виконання широкого кола фахівців, які можуть мати різні погляди на хід виконання завдань. Це може призвести до порушення узгодженості в їх діях. Під час планування думки різних фахівців поєднуються, керівництво доводить до виконавців свою точку зору щодо засобів досягнення підприємством намічених цілей.

5. Зростаюче значення часу. Продукція, роботи або послуги мають бути представлені на ринку вчасно, тобто саме тоді, коли їх потребує споживач. Підприємству необхідно вийти на ринок зі своєю продукції до того, як на ньому з'являться його конкуренти з аналогічною продукцією. Ці часові чинники враховують при розробці планів.

6. Обмеженість ресурсів. Правильно складений план передбачає оптимальне використання обмежених ресурсів та заходи для маневрування ними.

7. Забезпечення рентабельності витрат і капітальних вкладень. Проект, у який здійснюються капітальні вкладення, приносить прибуток тільки після його реалізації та початку продажу продукції. Це підкреслює необхідність детальної розробки проекту та його дотримання в ході реалізації.

8. Необхідність отримання фінансування для досягнення цілей. Підприємство може розраховувати на зовнішнє фінансування за умови наявності ретельно розробленого плану та графіків його виконання.

9.Вплив на процес реалізації плану зовнішнього середовища. Це вимагає оперативного втручання у хід виконання планових завдань, для чого необхідно заздалегідь передбачити певні заходи, які дадуть змогу запобігти небажаним наслідкам. Зміни в плані й аналіз їх наслідків можливі тільки за умови існування самого плану.

10.Зростання продуктивності праці. Досягнення цілей підприємства залежить від продуктивності роботи персоналу. Планування забезпечує єдність цілей працівників, що сприяє підвищенню ефективності їх роботи. В плані передбачають певні заходи для підвищення продуктивності праці на підприємстві.

Необхідність планування в умовах ринку стосується різних аспектів діяльності підприємства.

1. Виробнича програма. Її розробка базується на інформації про попит юридичних і фізичних осіб на продукцію підприємства. На цьому етапі планування необхідно враховувати ступінь ризику, розглядати доцільність гнучкості організації виробництва, передбачити резервування частини потужностей для можливих маневрів при зміні кон'юнктури ринку.

2. Потреба в ресурсах для забезпечення виконання виробничої програми. Головним аспектом тут є розробка нормативної бази планування, яка б відповідала ринковим критеріям функціонування та розвитку економіки, забезпечувала оптимальну кількість ресурсів та їх ефективне використання. В неринкових умовах господарювання підприємства мали стійкі величини оборотних коштів, якими наділялися за рахунок держави, тому вони були зацікавлені в зайвих трудових і матеріальних ресурсах.

3. Доходи та витрати. Управління коштами повинно базу­ватися на плановому балансі доходів і витрат підприємства. При організації руху грошових і матеріальних потоків необхідне од­ночасне забезпечення максимуму надходжень коштів в одиницю часу та найбільш ефективне використання наявних коштів. Це стає особливо актуальним в умовах інфляції, коли при затримці надходжень відбувається швидке знецінення коштів, а при необґрунтованому використанні - падіння прибутковості діяльності.

4. Собівартість, прибуток, рентабельність. Собівартість продукції в умовах ринку повинна бути оптимальною на відміну від прагнення до мінімуму витрат при директивно-плановій сис­темі. Критерієм оптимізації виступає максимум прибутку на одиницю витрат. Однією з особливостей планування собівартос­ті й прибутку в сучасних умовах є необхідність врахування про­гнозованих темпів інфляції.

Призначення планової діяльності - це сприяння рішенню найрізноманітніших завдань управління в умовах рухливого зо­внішнього середовища, а це надає процесу планування в ринко­вих умовах певних особливостей:

• необхідність забезпечення при плануванні швидкого просування інформації різними рівнями планово-управлінської структури;

• неможливість визначення остаточних значень планових завдань на певну дату;

• процес прийняття планових рішень повинний спиратися на підприємницький стиль управління;

• вміле поєднання дослідницького та нормативного планування.

1. Необхідність забезпечення при плануванні швидкого просування інформації різними рівнями планово-управлінської структури. Цей процес має відповідати швидкості змін у зовнішньому середовищі. Кількість процедур узгодження й корегування планових завдань на кожному рівні управління та їх тривалість повинна бути оптимальною, інакше рішення будуть прийматися на основі застарілих даних.

2. Неможливість визначення остаточних значень планових завдань на певну дату. Будь-які зрушення в умовах внутрішнього та зовнішнього середовищі діяльності підприємства здатні змінити всі або деякі раніше заплановані показники. План доцільно розглядати як попередній документ, що допускає можливість його корегування.

3. Процес прийняття планових рішень повинний спиратися на підприємницький стиль управління, а це передбачає формування економічної стратегії, прийняття рішень у режимі реального часу, оперативну адаптацію до мінливих умов; готовність до змін. Керівництву та плановим структурам необхідно бути готовими до будь-яких несподіванок. Велике значення для успішної діяльності підприємства має швидкість реакції на них керівника.

4. Вміле поєднання дослідницького та нормативного пла­нування. Дослідницьке планування дає відповідь на питання «що буде, якщо...?», а нормативне - «що повинно бути для того, щоб...?». Одночасне використання обох видів планування забез­печить комплексний підхід при врахуванні можливих наслідків прийняття управлінських рішень. Це дозволяє не пасивно руха­тися за течією подій, а активно формувати їх бажаний розвиток. Підводячи підсумки, можна зробити висновок, що практи­ка реформування економіки свідчить про необхідність підви­щення якості планування на всіх рівнях. Сьогодні вже стало зро­зумілим, що план в умовах ринкової економіки відіграє першо­чергову роль для забезпечення ефективної діяльності суб'єктів господарювання.

Збільшення самостійності суб'єктів господарювання зробило більш актуальною та важливою проблему вибору такого варіанта розвитку (плану), який би прискорив процес досягнен­ня цілей. Це посилило роль планування, адже тільки воно є ба­зою для обґрунтування стратегічних напрямків розвитку, визна­чення пріоритетів, засобів та заходів для досягнення цілей.

Основне завдання планування - це відповідь на питання, якими повинні бути економічні показники для забезпечення бажаних результатів та що для цього необхідно зробити. При невідповідності бажаного й реального станів в процесі планування розробляються необхідні заходи, спрямовані або на пошук но­вих більш ефективних рішень, або на корегування цільових по­казників з подальшою розробкою плану перспективних заходів.