V. Платіжний календар

У платіжному календарі відображується по­вний рух усіх коштів підприємства (доходи, розрахунки з бю­джетом щодо податків, виплати за кредитними зобов'язаннями). Він складається за всіма статями грошових надходжень і ви­трат, що проходять через його рахунки у банку. Це надає можливість для контролю за платоспроможністю і кредито­спроможністю підприємства.

При розробці платіжного календарю здійснюється уточ­нення та конкретизація планових показників майбутнього квар­талу, розбивка їх за місяцями, тижнями. Всі показники дано­го плану повинні бути збалансованими.

Перевищення планованих витрат над очікуваним надхо­дженням коштів вимагатиме перенесення частини не першочергових витрат на наступний календарний період або роз­робки заходів для пошуку додаткових джерел їх покриття.

Платіжний календар уточнюється на основі даних щодо обліку операцій на розрахунковому рахунку в банку, поданих у банк розрахункових документів, інфор­мації про стан термінових і прострочених платежів, розраху­нків з дебіторами і кредиторами і т.п.

ПЛАНУВАННЯ БАЛАНСУ АКТИВІВ ТА ПАСИВІВ

Основна мета планування балансу підприємства - це за­безпечення збалансованості його активів (коштів) та пасивів (джерел їх фінансування), тобто забезпечення відповідності ак­тивів джерелам їх фінансування.

Призначення балансу активів та пасивів - визначення ос­новних параметрів фінансового стану підприємства, що в пода­льшому будуть розглядатися як певна норма або орієнтир при розрахунках можливих змін цього стану.

Доцільним є розробка підприємством такого проекту ба­лансу активів та пасивів, який буде характеризувати його бажа­ний фінансовий стан на кінець планового періоду, відповідати основним інтересам та очікуванням керівників підприємства, його акціонерам та кредиторам (власникам, які фінансують дія­льність підприємства).

Одночасно складається баланс на основі фінансово-економічних розрахунків, що характеризує прогнозований фі­нансовий стан підприємства на кінець планового року.

Обидва варіанти порівнюються та проводиться аналіз мо­жливих відхилень, приймається рішення про прийняття плано­вого балансу активів та пасивів.

Він виступає як важливий інструмент управління актива­ми та пасивами підприємства. Найбільш актуальним при цьому є вирішення проблем оборотності поточних активів та пасивів, оптимізації структури джерел фінансування.

При обґрунтуванні активів балансу використовують величи­ну нормованих оборотних активів (сировини, матеріалів, готової продукції), величину дебіторської заборгованості, дані інвестицій­них проектів (для визначення вартості основних засобів та суми амортизації). Необхідні оборотні та необоротні активи визначають розмір та структуру сумарних активів підприємства, які необхідні для здійснення його діяльності в плановому періоді. Ці сумарні активи формують потребу підприємства в джерелах фінансування, структура яких для забезпечення його фінансової стійкості пови­нна відповідати структурі та дохідності активів.

Пасивна частина балансу формується на основі планової оборотності кредиторської заборгованості та інших поточних пасивів. Співставлення потреби підприємства у власних та запо­зичених джерелах фінансування з наявними пасивами дозволяє визначити необхідні зміни в їх складі. Зміна власних джерел фі­нансування можлива за рахунок капіталізації частини отримано­го підприємством прибутку або додаткової емісії акцій. Зміна запозичених та залучених джерел здійснюється шляхом отри­мання або погашення банківських кредитів, випуску та пога­шення облігацій, регулювання кредиторської заборгованості.

Можливі розходження планових величин активів та паси­вів балансу підлягають врегулюванню.

В процесі фінансового планування визначається потреба у зовнішньому фінансуванні для реалізації планів підприємства:

,

де І_п - планова сума інвестицій в активи підприємства (основний капітал, оборотні засоби), тис. грн.;

Ф_в - внутрішні джерела фінансування за планом (резерви, прибуток, амортизаційні відрахування).

На основі даних фінансового плану розраховуються фі­нансові показники діяльності підприємства на плановий період:

- коефіцієнти ліквідності;

- коефіцієнти валового та чистого прибутку;

- коефіцієнт заборгованості;

- коефіцієнт окупності власного капіталу;

- коефіцієнт окупності загального капіталу;

- коефіцієнти рентабельності; - коефіцієнт автономії;

- коефіцієнт банкрутства.

Фінансовий план, як і будь який інший план, не є догмою, а тільки керівництвом до дії. Ретельно прорахований та достат­ньо обґрунтований, він дозволяє проводити підприємству цілес­прямовану діяльність щодо реалізації тактичних та стратегічних планів підприємства. Безумовно потрібно контролювати вико­нання фінансового плану та стежити за поточним фінансовим станом під­приємства, в процесі чого здійснювати необхідні корегування планових показників з наступною оцінкою впливу їх на резуль­тати діяльності підприємства.