4. Типи планування

Планування може відноситися до того чи іншого типу в залежності від часової орієнтації, тобто спрямованості основних ідей планування в минуле, сьогодення або майбутнє. За класи­фікацією Р. Акоффа розглядають чотири таких типів плануван­ня:

• реактивне;

• інактивне;

• преактивне;

• інтерактивне.

Реактивне планування в значній ступені орієнтоване на використання досвіду минулого, старих організаційних форм та традицій, що вже давно склалися на підприємстві. Прихильники такого підходу виключають можливість правильного передба­чення майбутніх подій і схильні перебільшувати минулі досяг­нення. Причину виникнення будь-якої проблеми вони шукають н минулому та досліджують її з врахуванням попереднього розвитку. Прихильники реактивного планування помилково вва­жають, що для розв'язання проблеми достатньо в минулому знайти причину її виникнення та ліквідувати, внаслідок чого проблема зникне. На їх думку, відмова від непотрібного дасть змогу отримати бажаний результат.

Підприємство розглядається при цьому типі планування як стійкий, стабільний механізм, а все, що відбувається там, вже раніше відомо. Такий підхід можливий і доцільний лише при стійкому зовнішньому та внутрішньому середовищі. Реактивне планування здійснюється наступним чином: спочатку з'ясову­ються потреби та розробляються плани на рівні нижніх підроз­ділів, далі вони передаються керівництву вищого рівня для роз­гляду та корегування, яке, в свою чергу, передає їх на наступний рівень, поки зведений проект плану отримує керівництво під­приємства, що формує його кінцевий варіант. Загальний план вдруге не передається нижчим підрозділам для корегування.

Недоліки реактивного планування:

• виробничі проблеми підприємства розглядаються окремо, а не як система. Як наслідок, не враховується взаємодія цілого (підприємства) та окремих частин (підрозділів), через що втрачається позитивний ефект від цієї взаємодії;

• не враховуються реальні обставини сьогодення та май­бутні зміни;

• основну роль в процесі планування відіграє тільки ви­ще керівництво;

• до планових структур входять лише працівники з ве­ликим стажем роботи, а потенціал та ініціатива моло­дих працівників не використовується.

Позитивні сторони реактивного планування:

• використання минулого досвіду, а відповідно запобі­гання при плануванні минулих помилок;

• обережність в прийнятті рішень утримує від різких і необдуманих змін;

• наслідування традиціям сприяє розвитку в персоналу підприємства почуття стабільності та безпеки.

Реактивне планування знижує загальну ефективність гос­подарської діяльності економічної організації. Використання підприємством даного типу планування часто призводить до ситуації, коли його продукція стає неконкурентоспроможною, витісняється продукцією інших підприємств, які краще плану­ють свою діяльність та запроваджують інновації.

Інактивне планування орієнтується на нинішній стан підприємства, на повне задоволення сьогоденням. Інактивісти не вважають за потрібне використовувати минулий досвід, а та­кож щось кардинально змінювати у майбутньому. Вони праг­нуть максимально зберегти існуючі умови та методи ухвалення рішення, свій «стиль» . Один з головних принципів цього типу планування: мінімум втручання в природний хід подій, і все на­лагодиться само собою.

Недоліки інактивного планування:

• нездатність пристосовуватися до змін, що необмінно відбуваються в зовнішньому та внутрішньому середо­вищі діяльності підприємства;

• практично не використовується творчий потенціал співробітників фірми, обмежується їх ініціатива та са­мостійність.

Підприємство, яке використовує такий тип планування, може ефективно працювати тільки в стабільних, сприятливих умовах, що в ринкових умовах господарювання практично не­можливо.

Позитивні сторони інактивного планування:

• обережність та обачливість у плануванні, що зазвичай не може привести до раптових катастрофічних наслід­ків;

• детальне вивчення теперішнього стану підприємства.

Інактивне планування не сприяє економічному росту та розвитку підприємства. Його мета - виживання та стабільність діяльності.

Преактивне планування орієнтоване в основному на майбутнє, на здійснення безперервних змін в різних напрямах діяльності підприємства. Для прихильників цього типу важливо вгадати ймовірні напрями змін, щоб скоріше досягти своєї мети. Преактивне планування спрямоване на пошук оптимального рішення, вибір альтернатив розвитку. Практично це прогнозуван­ня майбутнього та підготовка до нього: прогнозування зовніш­ніх умов, формулювання найважливіших цілей та стратегії як цілісної програми їх досягнення. Преактивісти широко викори­стовують останні досягнення науки та техніки, новітні методи планування та прогнозування.

Недоліки преактивного планування:

• практично не використовується накопичений досвід;

• не достатньо уваги приділяється повсякденним потре­бам підприємства;

• використання нових методів планування вважається гарантом успішного результату діяльності підприємст­ва.

Позитивні сторони преактивного планування.

• прагнення врахувати в процесі планування вплив зов­нішнього середовища;

• ретельний підхід до формулювання стратегії підпри­ємства та головних цілей його діяльності.

Мета преактивного планування - виживання та зростання підприємства

Інтерактивне планування в закордонній практиці при­йнято називати ідеальним. Воно передбачає проектування тако­го прообразу майбутнього, параметри якого будуть ідеальними для підприємства, а також пошук шляхів для його побудови.

Недоліки інтерактивного планування:

• прагнення побудувати ідеальну модель майбутнього підприємства;

• припущення того, що майбутнє підвладне контролю і значною мірою залежить від творчих дій та правиль­ного планування.

Будь-який господарюючий суб'єкт не може повністю кон­тролювати своє майбутнє, тому що вимушений постійно при­стосовуватися (адаптуватися) до зовнішнього середовища (ви­мог ринку, політики держави, демографічної ситуації) та врахо­вувати не передбачувані зміни на самому підприємстві.

Позитивні сторони інтерактивного планування:

• широке використання принципу участі та творчих зді­бностей персоналу;

• застосування нових методів планування;

• ретельний аналіз умов внутрішнього та зовнішнього середовища;

• підвищення рівня індивідуального, організаційного та суспільного розвитку підприємства.

Мета інтерактивного планування - проектування майбут­нього,