Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лабораторно робота метод посібник.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
7 Мб
Скачать
☆

Лабораторне заняття № 7 (2 год.)

ТЕМА: Перевірка технічного стану та технічне обслуговування гідро- підсилювача і насосу

НАВЧАЛЬНА МЕТА: ознайомитись на практиці з будовою і гідро-підсилювача та насосу рульового керування, перевіркою його технічного стану та роботами по їх технічному обслуговуванню.

ОБЛАДНАННЯ ТА ОСНАЩЕННЯ: рульове керування з гідропідсилювачами різних типів автомобілів, діючі макети, плакати, схеми, інструменти для розбирально – збиральних робіт.

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ:

Для зменшення зусилля на рульовому колесі застосовуються гідропідсилювачі, які є двох типів: вмонтований та винесений.

Вмонтований гідропідсилювач рульового керування конструктивно об’єднаний із рульовим механізмом в один агрегат и має гідропривід від насоса, що приводиться в дію клиновим пасом від шківа колінчастого вала. Рульова колонка 4 (рисунок 1) з’єднана з рульовим механізмом 1 через вал 3

Рисунок 1 – Рульовий механізм автомобіля

Основну частину рульового механізму (рисунок 2) становить картер 1, що має форму циліндра. В середині циліндра розміщено поршень - рейку 10 із жорстко закріпленою в ньому гайкою 3. Гайка має внутрішню різьбу у вигляді півкруглої канавки, куди закладено кульки 4. За допомогою кульок гайка входить у зачеплення з гвинтом 2, який з’єднується з рульовим валом 5. У верхній частині картера до нього кріпиться корпус 6 клапана керування гідропідсилювачем.

Рисунок 2 – Будова рульового механізму

1 – картер; 2 – гвинт; 3 – гайка; 4 – кульки; 5 – рульовий вал; 6 – корпус клапана; 7 – золотник; 8 – вал сошки; 9 – зубчастий сектор; 10 – поршень гайка.

Обертання рульового вала передається передачею рульового механізму на переміщення гайки - поршня по гвинту. При цьому зуб’я рейки повертають сектор і вал із закріпленою на ньому сошкою, завдяки чому повертаються керовані колеса. Принцип дії підсилювача ґрунтується на використанні тиску оливи на торці поршня – рейки, який створює податкову силу, що пересуває поршень і полегшує повертання керованих коліс.

У рульовому керуванні з черв’ячними та шестеренчастими рульовими механізмами застосовуються винесені гідропідсилювачі, які монтуються окремо від рульових механізмів. Гідропідсилювач монтується в рульовому приводі і представляє собою і гідро циліндр, що діє водночас на сошку й повздовжню рульову тягу. Для цього гідропідсилювач штоком шарнірно закріплено на кронштейні рами, а циліндр також через шарніри з’єднанно із сошкою й поздовжньою рульовою тягою. При обертанні рульового колеса, разом із ним обертається рульовий вал, приводячи в дію рульовий механізм, який повертає сошку. Сошка переміщує зв’язану з нею повздовжню тягу і приводить в дію гідро підсилювач. Додаткове зусилля, що виникає в гідро підсилювачі, через повздовжню тягу передається на верхній важіль цапфи, додаючись до зусилля від рульового механізму, й далі через нижній важіль і тягу спричиняє повертання обох коліс.

Рисунок 3 – Будова гідро підсилювача винесеного типу:

1 – гідроциліндр; 2 – шток; 3 – нагнітальний трубопровід; 4 – поршень;

5 – пробка; 6 – корпус кульових шарнірів; 7 – регулювальна гайка; 8 – штовхач;

9 – кульовий палець повздовжньої тяги; 10 – кульовий палець рульової сошки;

11 – зливальний трубопровід; 12 – кришка; 13 – корпус розподільника;

14 – кришка гідроциліндра; 15 – золотник; 16 – стакан.

Тиск рідини в гідропідсилювачах створюється насосом (рисунок 4), який має привід від двигуна.

Рисунок 4 – Насос гідропідсилювача рульового керування:

1 – корпус насоса; 2 – шків привода насоса; 3 – бачок; 4 – кришка насоса;

5 – запобіжний клапан; 6 – сідло запобіжного клапана; 7 – перепускний клапан;

8 – жиклер; 9 – розподільний диск; 10 – ротор; 11 – статор; 12 – вал; 13 – лопаті.

Схему роботи гідро підсилювача легкового автомобіля показано на рисунку 5

Рисунок 5 – Сема роботи гідропідсилювача

Щоденне обслуговування.

Перед виїздом на лінію слід відкрити капот автомобіля і зовнішнім оглядом перевірити загальний стан рульового керування. Особливу увагу звернути на стан привідного пасу насоса гідропідсилювача, з'єднувальної муфти безпеки у легкових автомобілів ГАЗ, на кріплення картера рульового механізму, перевірити відсутність підтікання мастила із нього (з під кришок, через сальники вала сошки, з-під болта отвору для зливу масла та ін.). Герметичність системи гідропідсилювача слід перевіряти при працюючому двигуні.

При початку руху і пізніше необхідно слідкувати за відсутністю ознак несправностей.

Необхідно пам'ятати: при виході із ладу на лінії гідропідсилювача, а також при буксируванні автомобіля з непрацюючим двигуном, дозволяється користуватися рульовим керуванням тільки короткочасно для запобігання поломок або швидкого зносу деталей рульового керування; буксирування автомобілів з гідропідсилювачем на великі відстані можна виконувати тільки з підвішеним переднім мостом.

Технічне обслуговуування № 1 (ТО – 1).

На автомобілях з гідропідсилювачем слід перевірити натяг привідного паса насоса. Прогин паса не повинен перевищувати 15 – 22 мм при зусиллі 40Н. Натяг паса виконується відтягуванням корпуса масляного насоса, при послаблених болтах кріплення кронштейна насоса.

Мастило в бачок насоса доливається при необхідності при знятій з бачка кришці при мінімальних обертах колінчастого вала двигуна – рівень масла повинен знаходитися над сіткою заливного сітчастого фільтра. У автомобілів КамАЗ рівень масла перевіряється покажчиком, вмонтованим у пробку горловини бачка. При доливанні мастила передні колеса повинні бути встановлені прямо. Категорично заборонено доливати мастило, знявши кришку бачка – можна тільки через маслозаливну горловину через воронку.

В якості мастила для гідропідсилювача використовують всезезонно мастило марки “Р” (замінювач АСЗп – 6). При зливанні мастила із системи (перед заливанням свіжого), слід відкрутити магнітну пробку зливного отвору і зняти кришку бачка насоса (рульове колесо при цьому слід провернути вліво до упору). Перед заливанням свіжого мастила слід вийняти і промити фільтр і порожнину бачка зсередини.

Технічне обслуговування № 2 (ТО – 2).

Додатково до об'єму рообіт ТО – 1, в об'єм діагностичних робіт у автомобілів з гідропідсилювачем входить контроль тиску в гідросистемі, розвиваємого насосом. Для цього використовується нескладний прилад, що складається із трійника із запірним вентилем і манометром.

В потужних АТП використовуються більш складні конструкції, що дозволяють визначати з великою точністю цілий ряд параметрів роботи системи гідропідсилювача – це переносний прилад К – 405 або пересувний стенд К – 465 М. Під час перевірки трійник встановлюють між насосом і шлангом високого тиску, що йде до золотника. Температура мастила повинна бути в межах 65 – 75° С. Запускають двигун на частоті холостого ходу і, відкривши вентиль пристосування, провертають рульове колесо до упору (щоб був повністю відкритий золотниковий механізм) в любий бік, із зусиллям не менш 100 Н.

Тиск масла для автомобілів ЗИЛ повинний бети не менш 6 МПа. При меншому тиску вентиль слід закрити, слідкуючи за показаннями манометра – тиск повинний підвищуватися до 6,5 МПа. В цьому випадку насос вважається справним, а рульовий механізм – ні. Якщо тиск при закритому вентилю підвищиться незначно і не перевищить 6 МПа, то несправні і насос і рульовий механізм.

У автомобілів КамАЗ під час перевірки тиск масла в гідросистемі, при частоті 600 об/хв, повинний бути не менш 7,5 МПа, а при закритому вентилі насос повинний розвивати тиск не менше 8,5 МПа (не можна тримати вентиль закритим більше 15 сек.).

ХІД РОБОТИ

  1. Вивчити будову гідропідсилювачів рульових механізмів.

  2. Вивчити основні несправності та методи їх усунення.

  3. Намалювати схему роботи гідропідсилювача рульового керувавння

  4. Провести технічне обслуговування механізму рульового керувавння

  5. Скласти звіт, зробити висновки.

ЗМІСТ ЗВІТУ:

  1. Номер и назва лабораторної роботи.

  2. Мета роботи.

  3. Обладнання та оснащення.

  4. Схема роботи гідропідсилювача рульового керувавння

  5. Перелік несправностей та методи їх усунення

  6. Перелік робіт по технічному обслуговуванні

  7. Висновки.

  8. Відповіді на контрольні запитання.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ЗАХИСТУ:

  1. Яке призначення гідропідсилювача рульового керування?

  2. Яка будова гідропідсилювача рульове керування?

  3. Яке призначення рульового механізму?

  4. Які основні несправності гідропідсилювачів рульових механізмів?

  5. Які роботи виконуються при технічному обслуговуванні гідропідсилювача рульового керування?

ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ І ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ЗНАНЬ:

Підсумки та оцінювання виконання лабораторної роботи проводяться викладачем при наявності звіту та усної відповіді на одне або декілька контрольних запитань.

ВИКЛАДАЧ – Колот П. Д.