Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПОСІБНИК МФ-2013-14.04+.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆
  1. Метод процентних відрахувань від загальнодержавних податків та доходів, які надходять на території місцевого бюджету;

  2. Надання фінансової допомоги бюджетам у певній сумі (бюджетні трансферти).

Метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і доходів був започаткований ще 1931р. разом із проведенням податкової реформи. Досвід багаторічного використання цього методу (особливо в умовах централізованої бюджетної системи, властивої командно-адміністративній економіці) приводив багатьох економістів до висновку щодо його переваг.

Переваги методу процентних відрахувань:

  • Збалансування місцевих бюджетів проводиться із застосуванням гнучких доходних джерел, тобто здійснювати його достатньо ефективно;

  • Досягається зацікавленість місцевих фінансових органів у повній мобілізації не тільки власних доходних джерел, але й загальнодержавних податків, тому що визначену частину можна одержати лише за умови їх повного надходження;

  • Місцеві фінансові органи є відповідальними за своєчасне і повне надходження загальнодержавних податків і доходів.

Ефективність методу процентних відрахувань пояснюється тим, що в якості регулюючих доходів у нас використовуються такі, які характеризуються: рівномірністю надходження в часі; рівномірністю надходження по території країни; достатньо великими розмірами надходжень; захищеність від дії економічних та інших факторів, які б могли спричинити коливання в обсягах надходжень.

При застосуванні методу процентних відрахувань виділяють такі види нормативів відрахувань від регулюючих доходів:

  • Єдині (для місцевих бюджетів усіх адміністративно-територіальних одиниць),

  • Групові єдині в межах певних груп місцевих бюджетів (залежно від рівня податкового потенціалу і бюджетної забезпеченості на одного жителя),

  • Індивідуальні для кожного бюджету.

У практиці бюджетного регулювання України за роки незалежності застосовувались всі види нормативів відрахувань від загальнодержавних податків. Так, у 1994 та 1997 роках використовувались єдині нормативи відрахувань за всіма регулюючими податками. У 1998 році було зроблено спробу розподілу податків: за державним бюджетом закріплювалися непрямі, а за місцевими бюджетами – прямі податки. У 1999р. відбулося повернення до групових нормативів відрахувань. Зараз перевага надається єдиним нормативам, що відповідає ринковим засадам господарювання.

Крім використання методу відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків та доходів збалансування місцевих бюджетів може здійснюватися шляхом надання із державного бюджету допомог у певній визначеній сумі. Такі виплати одержали назву офіційних трансфертів.

Всі бюджетні трансферти, поділяються на дві групи в залежності від цільового спрямування коштів:

1) поточні;

2) капітальні.

До поточних офіційних трансфертів належать грошові допомоги (дотації), які одержують бюджети нижчих рівнів при недостатності доходних джерел, тобто метою надання поточних офіційних трансфертів є збалансування даних бюджетів.

На відміну від поточних, капітальні офіційні трансферти (субвенції) передбачають цільове використання одержаних коштів і тому безпосередньо впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують.

В залежності від джерел одержання офіційні трансферти поділяються на:

  • офіційні трансферти від органів державного управління;

  • офіційні трансферти одержані із-за кордону;

  • офіційні трансферти з недержавних джерел.

У сучасних умовах важливе місце в процесі бюджетного регулювання займають трансферти, які разом із запровадженням Бюджетного кодексу України стали основним методом бюджетного регулювання. Такі зміни відповідають досвіду зарубіжних країн, який свідчить, що в останні роки спостерігається стала тенденція зростання ролі бюджетних трансфертів, підтвердженням якої є збільшення їх питомої ваги у сукупних доходах місцевих бюджетів.