- •Електроосвітлення
- •1. Фізичні основи оптичного випромінювання
- •1.1. Виникнення оптичного випромінювання, його хвильова і квантова природа
- •1.2. Спектр оптичного випромінювання, його характеристики та використання окремих ділянок
- •1.3. Система енергетичних величин оптичного випромінювання та одиниці їх вимірювання
- •1.4. Приймачі променистої енергії і їхні характеристики
- •1.5. Взаємодія оптичного випромінювання із приймачами, поняття ефективного потоку
- •1.6. Світлова система величин, одиниці їх вимірювання
- •1.6.1. Світловий потік
- •1.6.2. Сила світла
- •1.6.3. Освітленість
- •1.6.4. Відношення між силою світла (I) й освітленістю (е). Закон зворотних квадратів
- •1.6.5. Горизонтальна освітленість
- •1.6.6. Вертикальна освітленість
- •1.6.8. Яскравість
- •1.7. Світлові властивості тіл
- •1.8. Колір у техніці освітлення
- •2. Джерела оптичного випромінювання
- •2.1. Лампи розжарювання (лр)
- •2.2. Галогенні лампи розжарювання (глр)
- •2.3. Розрядні лампи
- •2.3.1. Люмінесцентні лампи (лл)
- •2.3.2. Компактні люмінесцентні лампи (клл)
- •2.3.3. Ртутні лампи високого тиску дрл
- •2.3.4. Металогалогенні лампи дрі
- •2.3.5. Натрієві лампи високого тиску (нлвт)
- •2.3.6. Світлодіоди
- •3. Світлотехнічна частина освітлювальних установок
- •3.1. Основні вимоги до електричного освітлення виробничих приміщень
- •3.2. Системи освітлення
- •3.3. Види освітлення
- •3.4. Принципи нормування освітлення
- •3.5. Основні положення з вибору джерел світла
- •3.6. Розміщення світильників
- •3.7. Освітлювальні прилади (оп)
- •3.8. Конструктивне виконання освітлювальних приладів
- •4. Розрахунок освітленості
- •4.1. Метод коефіцієнта використання
- •4.2. Точковий метод
- •4.2.1. Розрахунок освітленості на горизонтальній площині
- •4.2.2. Розрахунок освітленості на похилій площині
- •4.2.3. Розрахунок освітленості від світної лінії
- •Зона, що освітлюється
- •4.3. Розрахунок освітленості від дифузійно випромінюючої поверхні
- •4.4. Розрахунок прожекторного освітлення
- •5. Електропостачання освітлювальних установок
- •5.1. Джерела живлення
- •5.2. Схеми живлення освітлювальних установок
- •5.2.1. Загальні положення
- •5.2.2. Схеми живлення виробничих будівель
- •5.2.3. Схеми живлення громадських будівель
- •5.2.4. Схеми групових ліній
- •5.3. Управління освітленням
- •5.3.1. Загальні вказівки й рекомендації
- •5.3.2. Дистанційне, автоматичне і телемеханічне керування
- •5.4. Захист освітлювальних мереж
- •5.4.1. Загальні положення
- •5.4.2. Вибір струмів апаратів захисту
- •5.4.3. Місця установки апаратів захисту
- •5.5. Заземлення і занулення в освітлювальних установках
- •6. Розрахунок освітлювальної мережі
- •6.1. Розрахункові освітлювальні навантаження
- •6.2. Вибір перерізу провідників за струмом навантаження
- •6.3. Розрахунок мереж за втратою напруги
- •6.3.1. Допустимі втрати напруги в електричних мережах
- •6.3.2. Розрахунок за втратою напруги двопровідних мереж
- •6.3.3. Розрахунок за втратою напруги мереж трифазного струму
- •6.3.4. Розрахунок за втратою напруги мереж з нульовим проводом при нерівномірному навантаженні фаз
- •6.3.5. Розрахунок мережі на найменшу витрату провідникового матеріалу
- •6.3.6. Вибір перерізу нульових проводів
- •6.4. Компенсація реактивної потужності.
- •7. Монтаж і експлуатація освітлювальних установок
- •7.1. Розподільні і групові освітлювальні щитки
- •Структура умовного позначення
- •7.2. Апарати захисту
- •7.3. Основні відомості про проводи, шнури й кабелі
- •7.4. Види проводок і сфери їх застосування
- •7.5. Монтаж електропроводок і світильників
- •7.6. Експлуатація освітлювальних установок
- •7.7. Економія електроенергії в освітлювальних установках
- •Список літератури
- •Електроосвітлення
4. Розрахунок освітленості
Під світлотехнічним розрахунком у широкому розумінні слова, передбачається сукупність математичних операцій, що пов'язують параметри освітлювальної установки (число, потужність і розміщення світильників і т.п.) і кількісну міру результативних світлотехнічних показників (освітленість, яскравість і т.д.).
Число цих параметрів і показників досить велике, відповідно до цього різноманітними можуть бути й завдання світлотехнічних розрахунків. З деякою умовністю розрахунки можуть бути розділені на прямі, – коли визначаються необхідні параметри за заданими показниками, і перевірочні, – коли при відомих параметрах визначається очікуване значення показників.
Звичайним завданням розрахунку освітленості є визначення числа й потужності світильників, необхідних для забезпечення заданого значення освітленості. Значно рідше виконуються перевірочні розрахунки.
Розрахунок може виконуватися з більшим ступенем точності, але найчастіше такої точності не потрібно. Характеристики ламп і світильників мають значні допуски, і як би ретельно не був виконаний розрахунок, жодним чином не можна гарантувати, що буде отримана точно задана освітленість. Істотно також, що самі норми освітленості не є строго обґрунтованими, і той компроміс між бажаним і можливим, про яке йшлося вище, зберігається на певній ділянці шкали освітленостей.
Підвищена точність розрахунків потрібна переважно при зіставленні різних варіантів виконання освітлення. У цих випадках з урахуванням рівної для всіх варіантів імовірності відхилення результатів від розрахункових даних можна вважати кращим той варіант, у якому дані освітлювальні умови досягаються хоча б при незначно кращих показниках.
При освітленні «точковими» джерелами світла, тобто лампами розжарювання, а також лампами типів ДРЛ, ДРІ та ДНаТ, як правило, кількість та розміщення світильників намічаються до розрахунку, у процесі ж розрахунку визначається необхідна потужність лампи. При виборі лампи за стандартами допускається відхилення номінального потоку лампи від необхідного розрахунком у межах від -10% до +20%. При неможливості вибрати лампу, потік якої лежить у зазначених межах, змінюється число світильників.
При освітленні трубчастими люмінесцентними лампами до розрахунку звичайно намічається число й розміщення рядів світильників, за результатами ж розрахунку виробляється «компонування рядів», тобто визначення числа й потужності світильників, що встановлюються в кожному ряді. При цьому відхилення очікуваної освітленості від заданої повинні також не перевищувати вищевказаних меж.
Усі прийоми розрахунку, що застосовуються, базуються на двох формулах, що зв'язують освітленість із характеристиками світильників і ламп:
та
,
принципова різниця між якими полягає в тому, що перша з них, будучи написана в недиференціальному вигляді, визначає середню освітленість поверхні, а друга – освітленість конкретної точки на поверхні.
Метод, що ґрунтується на першій формулі, називається методом коефіцієнта використання. У своїх звичайних формах він дозволяє забезпечити середню освітленість горизонтальної поверхні з урахуванням всіх падаючих на неї потоків, як прямих, так і відбитих. Перехід від середньої освітленості до мінімальної в цьому випадку може здійснюватися лише приблизно. Метод, що ґрунтується на другій формулі, точковий метод, дозволяє забезпечити заданий розподіл освітленості на як завгодно розміщених поверхнях, але лише приблизно врахувати світло, що відбивається поверхнями приміщення.
Відповідно до цих особливостей метод коефіцієнта використання застосовується для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь, а також для розрахунку зовнішнього освітлення у випадках, коли нормована середня освітленість. Точковий метод застосовується для розрахунку загального рівномірного й локалізованого освітлення приміщень і відкритих просторів, а також для розрахунку місцевого освітлення при будь-якому розміщенні освітлюваних поверхонь. Його сфера застосування для розрахунку внутрішнього освітлення обмежена випадками, коли достатнє наближене урахування світла, що відбивається поверхнями приміщення, тобто коли застосовуються світильники класу П, а при поверхнях, що погано відбивають, – також класу Н.
