- •Електроосвітлення
- •1. Фізичні основи оптичного випромінювання
- •1.1. Виникнення оптичного випромінювання, його хвильова і квантова природа
- •1.2. Спектр оптичного випромінювання, його характеристики та використання окремих ділянок
- •1.3. Система енергетичних величин оптичного випромінювання та одиниці їх вимірювання
- •1.4. Приймачі променистої енергії і їхні характеристики
- •1.5. Взаємодія оптичного випромінювання із приймачами, поняття ефективного потоку
- •1.6. Світлова система величин, одиниці їх вимірювання
- •1.6.1. Світловий потік
- •1.6.2. Сила світла
- •1.6.3. Освітленість
- •1.6.4. Відношення між силою світла (I) й освітленістю (е). Закон зворотних квадратів
- •1.6.5. Горизонтальна освітленість
- •1.6.6. Вертикальна освітленість
- •1.6.8. Яскравість
- •1.7. Світлові властивості тіл
- •1.8. Колір у техніці освітлення
- •2. Джерела оптичного випромінювання
- •2.1. Лампи розжарювання (лр)
- •2.2. Галогенні лампи розжарювання (глр)
- •2.3. Розрядні лампи
- •2.3.1. Люмінесцентні лампи (лл)
- •2.3.2. Компактні люмінесцентні лампи (клл)
- •2.3.3. Ртутні лампи високого тиску дрл
- •2.3.4. Металогалогенні лампи дрі
- •2.3.5. Натрієві лампи високого тиску (нлвт)
- •2.3.6. Світлодіоди
- •3. Світлотехнічна частина освітлювальних установок
- •3.1. Основні вимоги до електричного освітлення виробничих приміщень
- •3.2. Системи освітлення
- •3.3. Види освітлення
- •3.4. Принципи нормування освітлення
- •3.5. Основні положення з вибору джерел світла
- •3.6. Розміщення світильників
- •3.7. Освітлювальні прилади (оп)
- •3.8. Конструктивне виконання освітлювальних приладів
- •4. Розрахунок освітленості
- •4.1. Метод коефіцієнта використання
- •4.2. Точковий метод
- •4.2.1. Розрахунок освітленості на горизонтальній площині
- •4.2.2. Розрахунок освітленості на похилій площині
- •4.2.3. Розрахунок освітленості від світної лінії
- •Зона, що освітлюється
- •4.3. Розрахунок освітленості від дифузійно випромінюючої поверхні
- •4.4. Розрахунок прожекторного освітлення
- •5. Електропостачання освітлювальних установок
- •5.1. Джерела живлення
- •5.2. Схеми живлення освітлювальних установок
- •5.2.1. Загальні положення
- •5.2.2. Схеми живлення виробничих будівель
- •5.2.3. Схеми живлення громадських будівель
- •5.2.4. Схеми групових ліній
- •5.3. Управління освітленням
- •5.3.1. Загальні вказівки й рекомендації
- •5.3.2. Дистанційне, автоматичне і телемеханічне керування
- •5.4. Захист освітлювальних мереж
- •5.4.1. Загальні положення
- •5.4.2. Вибір струмів апаратів захисту
- •5.4.3. Місця установки апаратів захисту
- •5.5. Заземлення і занулення в освітлювальних установках
- •6. Розрахунок освітлювальної мережі
- •6.1. Розрахункові освітлювальні навантаження
- •6.2. Вибір перерізу провідників за струмом навантаження
- •6.3. Розрахунок мереж за втратою напруги
- •6.3.1. Допустимі втрати напруги в електричних мережах
- •6.3.2. Розрахунок за втратою напруги двопровідних мереж
- •6.3.3. Розрахунок за втратою напруги мереж трифазного струму
- •6.3.4. Розрахунок за втратою напруги мереж з нульовим проводом при нерівномірному навантаженні фаз
- •6.3.5. Розрахунок мережі на найменшу витрату провідникового матеріалу
- •6.3.6. Вибір перерізу нульових проводів
- •6.4. Компенсація реактивної потужності.
- •7. Монтаж і експлуатація освітлювальних установок
- •7.1. Розподільні і групові освітлювальні щитки
- •Структура умовного позначення
- •7.2. Апарати захисту
- •7.3. Основні відомості про проводи, шнури й кабелі
- •7.4. Види проводок і сфери їх застосування
- •7.5. Монтаж електропроводок і світильників
- •7.6. Експлуатація освітлювальних установок
- •7.7. Економія електроенергії в освітлювальних установках
- •Список літератури
- •Електроосвітлення
1.6.2. Сила світла
Розподіл випромінювання реального джерела в навколишньому просторі нерівномірний. Тому світловий потік не буде вичерпною характеристикою джерела, якщо одночасно не визначається розподіл випромінювання за різними напрямками навколишнього простору. Для характеристики розподілу світлового потоку користуються поняттям просторової густини світлового потоку за різними напрямками навколишнього простору. Просторову густину світлового потоку, що визначається відношенням світлового потоку до тілесного кута з вершиною в точці розміщення джерела, у межах якого рівномірно розподілений цей потік, називають силою світла:
,
(1.26)
де – світловий потік; – тілесний кут.
Одиницею сили світла є кандела (кд) – світловий потік у люменах (лм), що випускається точковим джерелом у тілесному куті 1 ср (лм/cр).
Це сила світла, що випускається в перпендикулярному напрямку елементом поверхні чорного тіла площею 1:600 000 м2 при температурі затвердіння платини.
1.6.3. Освітленість
Освітленість – це кількість світла або світлового потоку, що падає на одиницю площі поверхні. Вона позначається літерою Е і вимірюється в люксах (лк).
Один люкс дорівнює одному люмену на метр квадратний (лм/м2).
Освітленість можна визначити як густину світлового потоку на освітлюваній поверхні:
.
(1.27)
Освітленість не залежить від напрямку поширення світлового потоку на поверхню.
Наведемо кілька загальноприйнятих показників освітленості:
Літо, день під безхмарним небом |
100 000 люкс |
Вуличне освітлення |
5-30 люкс |
Повний місяць у ясну ніч |
0,25 люкс |
1.6.4. Відношення між силою світла (I) й освітленістю (е). Закон зворотних квадратів
Освітленість у певній точці на поверхні, що перпендикулярна до напрямку поширення світла, визначається як відношення сили світла до квадрата відстані від цієї точки до джерела світла. Якщо дану відстань ми візьмемо за d, то це відношення можна виразити такою формулою:
.
Для
прикладу: якщо джерело світла випромінює
світло силою 1200 кд у напрямку,
перпендикулярному до поверхні, на
відстані 3 метрів від цієї поверхні, то
освітленість (
)
у точці, де світло досягає поверхні,
буде 1200/32 = 133 лк.
Якщо поверхня знаходиться на відстані
6 м від джерела світла, освітленість
буде 1200/62=
33 лк. Це відношення називається
«законом
зворотних квадратів».
Освітленість
у певній точці на поверхні, не
перпендикулярній до напрямку поширення
світла, дорівнює силі світла в напрямку
точки виміру, розділеній на квадрат
відстані між джерелом світла й точкою
на площині, помноженій на косинус кута
(
– кут, утворений напрямком падіння
світла і перпендикуляром до цієї
площини).
Отже, закон косинуса (рис. 1.12):
.
(1.28)
Рисунок 1.12 – Закон косинуса
1.6.5. Горизонтальна освітленість
Для розрахунку горизонтальної освітленості доцільно змінити останню формулу, замінивши відстань d між джерелом світла та точкою виміру на висоту h від джерела світла до поверхні.
На
рис. 1.13:
,
.
Тоді
,
отримуємо
.
(1.29)
За даною формулою розраховується горизонтальна освітленість у точці виміру.
Рисунок 1.13 – Горизонтальна освітленість
