Тема 5. Теорія грошей і грошового обігу

5.1. Гроші та ціни

Найважливішими компонентами товарної форми виробництва є гроші та ціни.

Гроші та їх функції. Гроші виникли дуже давно. Це стародавня реальність. Вони є одним із найвизначніших витворів людської фантазії. Гроші здавалися людям таємничими, викликали в них тривогу і не переставали дивувати й зачаровувати, спричинювати і викликати пожадливість і увагу. Заради них люди працюють, через них навіть страждають, вигадують найвитонченіші способи отримання і витрачання.

Гроші – це єдиний товар, який не можна використати інакше, як витрачаючи їх. Вони не годують людей, не зодягають, не дають притулку і не розважають доти, доки їх не витратять або не інвестують. Люди майже все роблять для грошей, і гроші майже все роблять для людей. За словами Вільяма Петті, гроші – це, сказати б, жир у політичному організмі: надлишок, шкідливий для його рухливості, а нестача зумовлює захворювання. Гроші – це своєрідна загадка.

Історія грошей налічує вже тисячоліття. Учені неоднаково пояснюють процес їхнього виникнення. Одні з них вважають, що гроші виникли стихійно в процесі розвитку обміну. Інші твердять, що люди домовилися, дійшли взаємної згоди щодо запровадження грошей. Як би не пояснювали процесу виникнення грошей, простежується кілька етапів у їхньому розвиткові.

Безперечним є те, що виникнення грошей пов’язане з розвитком виробництва й обміну. Тільки-но відбувається обмін товарами, – зазначав Ф. Бродель, – негайно ж стає чути й шелест грошей».

На світанку цивілізації один продукт безпосередньо обмінювали на інший. (Нині такий обмін називають бартером.) Тоді ще не було грошей. Кількість продуктів, що регулярно надходила в обмін, була невеликою. Це були продукти скотарства, землеробства чи ремесла. Прямий обмін продукту на продукт відбувався лише за збігу бажань учасників угоди, інакше він ставав неможливим. Наприклад, власникові сокири потрібен був хліб, але власникові хліба потрібна була не сокира, а м’ясо.

Безпосередній обмін товару на товар ускладнювався, а в певних умовах був неможливим унаслідок надто великих витрат обміну.

Це ускладнення в обміні вирішували стихійно і без втручання якоїсь зовнішньої сили: з розвитком обміну в різних місцях з поміж товарів виділявся один товар, який мав найбільшу здатність до обміну, або, як ми б сказали сьогодні, – ліквідність. Цей посередник в обміні товарів називають загальним еквівалентом. Іншими словами: загальний еквівалент – це товар, який має властивість бути обміненим на будь-який інший товар. Цю роль відіграє той товар, на який є найбільший попит, або ж якого є вдосталь.

Поява загального еквівалента означає виникнення грошей, точніше товарних грошей, які мають внутрішню вартість (цінність). Нехай це були ще примітивні гроші, однак, вони були дуже важливими для суспільства.

Гроші стали одним з найсуттєвіших явищ господарського життя суспільства. Звернімо увагу на те, що поява грошей не пов’язана з якоюсь домовленістю між людьми, а гроші виникли стихійно з умов економічного життя суспільства.

В історії різних народів грошима були різні товари. В одних країнах еквівалентом була худоба, в інших – сіль, хутро, тютюн, мідь, залізо, срібло, золото тощо. Проте якого б вигляду не мали гроші, вони завжди були важливі для людей та економіки. За України – Руси роль грошей тривалий час відігравали худоба і хутро. Та згодом роль грошей закріпилася за благородними металами -золотом і сріблом. З поміж усіх товарів благородні метали за природними властивостями найбільше пристосовані до виконання функції грошей – вони подільні, добре зберігаються, однорідні, зручні до використання, портативні, порівняно рідкісні метали тощо.

Однак застосування товарних грошей, зокрема благородних металів, також зумовило чимало проблем. Передусім золота не вистачало впродовж усієї історії торгівлі. До того ж, така форма грошей була дуже видатковою, їх важко було перевозити, оплата дорогих речей потребувала кілограмів, а може й тонни грошей. Тому виникли паперові гроші.

Держава визначає їх як гроші за допомогою закону. З випуском паперових грошей виникла серйозна проблема захисту їх від підроблення. Сучасні паперові гроші мають здебільшого кілька ступенів захисту.

Найповніше суть грошей виявляється через їхні функції. Гроші виконують три функції: міри вартості; засобу обміну; засобу нагромадження багатства.Тривалий час в українській економічній науці визнавали п’ять функцій грошей, додавали ще дві – засіб платежу і світові гроші. Проте ці функції повторюють попередні.

Варто звернути увагу ще на одну роль грошей у товарній економіці.

Гроші виникли з обміну. А обмін пов’язаний з різними витратами. Здебільшого це трансакційні витрати, які супроводжу­ють сам обмін (пошук інформації про партнера, витрати на складання контракту, контроль за його виконанням, митні та поштові витрати, страхування тощо). Гроші скорочують трансакції витрат і прискорюють процес обміну. Можна сказати, що призначення грошей – економія трансакційних витрат.

Кількість грошей в обігу. У сучасній економіці для виконання ділових операцій використовують різноманітні види грошей (активів). Тому є потреба вимірювати грошову масу.

Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують виконання ділових операцій (реалізацію товарів і послуг й усі нетоварні платежі) в національній економіці. Грошову масу можна поділити на дві частини: активні гроші (їх постійно використовують в готівковому й безготівковому обігу – готівка й чеки) і пасивні грош(«квазігроші»), які потенційно можуть бути використані як гроші за певних умов. Ці «квазігроші» мають різний рівень ліквідності. Залежно від рівня ліквідності грошові засоби зводяться в грошові агрегати М₀ М_І М₂ М₃ – показники грошової маси.

Найочевидніший вид грошей – це готівка: паперові гроші та монети. Суттєву частину повсякденних операцій обслуговує саме готівка, яка в цьому разі виконує функцію засобу обміну. Готівку економісти позначають як агрегат М₀.

Для виконання ділових операцій найчастіше використовують безстрокові вклади, які дають змогу виписувати чеки.

Чек – це наказ банкові, який виписав власник вкладу про видачу зі свого рахунку грошей пред’явникові.

Безпечність і зручність використання чеків перетворили їх у найважливіший вид грошей у розвинених країнах.

Чеки є способом передачі власності на вклади в банках і загальноприйняті, як засіб обміну. При потребі чекові вклади можна негайно перевести в паперові гроші та монети. Тому чеки є своєрідним еквівалентом готівки, грішми. Готівку і чекові депозити позначають як агрегат М_І.

Отже, М_І = готівка + безстрокові (чекові) депозити.

Урахування безстрокових (чекових) депозитів у грошовій масі є логічним, тому постає питання про врахування в ній інших активів – наприклад,заощаджувальних вкладів, строкових вкладів тощо. У багатьох країнах кошти із заощаджувальних рахунків можна легко переміщати на чекові рахунки. Тому ці активи також можна використати для ділових операцій.

Строкові вклади після закінчення визначеного терміну, також можна перетворити в готівку або перемістити їх у чекові рахунки, і також використати для ділових операцій. Тому агрегат М₂ містить ще ці два види активів. Отже, М₂ = М_І + заощаджувальні вклади + дрібні строкові влади + деякі інші компоненти. Усі елементи М₂ можна легко і без втрат вартості перетворити в готівку.

Недоліки чеків як засобу платежу в тому, що 1) потрібний певний час для доставляння чеків з одного місця в інше; 2) папір для виготовлення чеків дорогий. За оцінками, витрати, пов’язані з виписуванням і опрацюванням чеків, становлять у США понад 5 млрд. дол. щорічно.

Агрегат М₃ = М₂ + великі (понад 100 тис. дол.) строкові депозити. Строковими депозитами в США, зазвичай, володіють фірми у вигляді сертифікатів депозитів, які легко перетворюються в чекові вклади.

Високоліквідні фінансові активи, такі як заощаджувальні рахунки, строкові вклади та короткотермінові державні цінні папери, називають майже гроші. Хоча майже гроші не виконують функції засобу обміну, їх легко і без ризику фінансових втрат можна перетворити на готівку або чекові депозити.

У різних країнах – своя методика створення грошових агрегатів. У Франції використовують два агрегати, у Німеччині і Швейцарії – З, США – 4, Англії – 5, Україні – 4 (М₀, М_І, М₂, М₃).

У сучасному грошовому обігу монети становлять неістотну частину грошей. Частка паперових грошей вагоміша. Проте в розвинених країнах готівка загалом не перевищує 10% грошової маси, а решту становлять банківські гроші. В Україні поза банками обертається близько 50% готівки.

У кожній країні рух грошей між фірмами, домогосподарствами та державою називають грошовим обігом. Грошовий обіг обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в економіці. Держава регулює грошовий обіг і формує національну грошову систему. Стабільність грошового обігу є важливою умовою успішного розвитку національної економіки.

Обіг грошей підлягає певним закономірностям, які пов’язані з кількістю потрібних для обігу грошей.

Тривалий час в українській економічній літературі кількість грошей в обігу визначали відповідно до сформульованого К. Марксом закону грошового обігу. Цей закон передбачає, що в обігу має бути певна кількість паперових грошей, яка потрібна для реалізації товарів і послуг. Ця кількість мала б відповідати кількості замінених золотих грошей. Переповнення каналів обігу паперовими грошима знецінювало їх. Згідно з цим законом грошова маса (кількість грошей – КГ) визначається за формулою:

КГ = СЦ-К+П-ВП

О

де СЦ – сума цін товарів, які потрібно реалізувати;

К – сума цін товарів, проданих у кредит;

П – платежі, строк яких настав;

ВП – сума взаємно погашуваних платежів;

О – швидкість обігу грошей.

Вважають, що цей закон не відповідає реаліям паперово-грошового обігу, а тому визначати грошову масу пропонують за формулою американського економіста І. Фішера:

М V = Р Q,

де М – кількість грошей в обігу;

V – швидкість обігу грошей;

Р – рівень цін на товари і послуги;

Q – кількість товарів і послуг, запропонованих ринку.

В обігу може перебувати будь-яка кількість паперових грошей. Однак збільшення кількості грошей без відповідного збільшення товарів і послуг знецінює їх, тобто спричиняє інфляцію.