2. Традиційна економічна система, причини її існування у сучасному світі

Традиційною називають економіку найменш розвинутих країн, до яких, за класифікацією ООН, відносять Бенін, Бангладеш, Гаїті, Гамбію, Малі, Танзанію, Сомалі, Чад, Судан, Ефіопію. Їх економіка має такі характеристики:

1. Базується на відсталій технології і переважно ручній праці. Вони не пройшли стадію індустріалізації.

2. Багатоукладність економіки (наявність натурально-общинних, дрібнотоварних форм організації виробництва).

3. Швидко зростає населення, високий рівень безробіття, основна сфера зайнятості – сільське господарство.

4. Значний вплив на економіку здійснює іноземний капітал.

5. В експорті переважає сировина та сільськогосподарська продукція (за це їх називають «банановими республіками»). 

6. Існує кастовість, поділ людей на соціальні прошарки.

7. Держава відіграє активну роль у регулюванні економічних відносин, але при цьому існують корупція і хабарництво, несправедлива система оподаткування, недостатній розвиток освіти і соціальних послуг.

8. Важливу роль відіграють релігійні і культурні цінності, традиції та звичаї.

Вважається, що три чверті населення світу проживають в економічно відсталих країнах. Причини існування такої відсталості можуть бути об’єктивними та суб’єктивними. Вони визначаються історією розвитку та національними традиціями, географічним розташуванням, наявністю економічних ресурсів, соціально-політичними стосунками всередині країни, наявністю колоніального минулого, специфікою взаємовідносин з іншими країнами.

3. Ринкова економіка вільної конкуренції, її характерні риси

Ринкова економіка вільної конкуренції існувала у ХУІІ-ХІХ ст. у розвинутих на той час країнах і до сьогодні її механізм вважається однією із загальнолюдських цінностей, оскільки міг забезпечити максимальну економічну ефективність та раціональне використання ресурсів на основі дії об’єктивних економічних законів. її характерні риси:

1. Приватна власність на всі види економічних ресурсів. 

2. Вільний доступ на ринок та вільний вихід з нього, тому кількість учасників ринку нічим не обмежується. 

3. Масовий характер ринку, вільна конкуренція великої кількості виробників, що веде до вирівнювання та стабільності ринкової ціни.

4. Повна свобода в переміщенні матеріальних,  фінансових і людських ресурсів.

5 Право кожного учасника ринкових відносин на повну інформованість про попит та пропозицію, про ціну, прибуток, специфікацію товару,  що дозволяє кожному  виробнику та споживачу зробити найкращий вибір з наявних можливостей.

6. Виключення будь-яких привілеїв для будь-яких груп продавців.

7. Обмеження ролі держави в регулюванні економічних процесів на ринку.

Сукупність цих характеристик показує, що ринкова економіка вільної конкуренції була заснована на приватній власності і правах господарських суб’єктів вільно володіти, користуватися, розпоряджатися своїми ресурсами. Відносини між виробниками складалися на основі вільної конкуренції – економічного змагання, в якому   виживали  ті, хто постійно вдосконалював технологію виробництва, економив витрати, орієнтувався на задоволення потреб споживачів. Існувала свобода вибору і свобода підприємницької діяльності, яка проявлялася у тому, що:

1) власники економічних ресурсів могли використовувати ресурси за власним розсудом;

2) робітники мали право вибирати такий вид діяльності, на який вони здатні;

3) споживачі вибирали такі товари і послуги, які вважали найбільш придатними для задоволення своїх потреб.

Із цих трьох виборів найважливішим був вибір споживача. Виробники виробляли такі товари та послуги, які відповідали потребам споживача, а власники ресурсів постачали на ринок такі ресурси, із яких можна виготовити споживчі блага, що відповідали потребам споживачів (попит на ресурси – похідний від попиту на споживчі блага). Розподіл ресурсів відбувався на основі системи ринків і цін. Ресурси вкладалися у виробництво лише тієї продукції, на яку попит перевищував пропозицію. Співвідношення  попиту  і пропозиції визначає ринкову ціну. Коли пропозиція зростає, попит насичується, ціна зменшується і знову ведеться пошук більш прибуткових галузей. Кожний виробник намагається економити ресурси, зменшувати витрати нижче за ринкову ціну. Виробники мали можливість вільно переливати капітал із галузі в галузь, в економіку інших країн. Це характеризувало  відкритість  економіки. У той період уряд виконував роль «нічного сторожа», що полягала у захисті майнових прав господарських суб’єктів. Чисто ринкова економіка проіснувала до останньої третини XIX ст.