2.3. Фактори виробництва та їх взаємодія

Фактори виробництва – це всі ресурси, які задіяні у виробництві і взаємодіють між собою. Існують різні класифікації факторів виробництва.

Класики економічної теорії А.Сміт та Д.Рікардо виділяли три фактори: землю, працю і капітал. Де:

– земля – включає все, що дає земля, тобто всі природні ресурси;

– праця – робоча сила, задіяна у виробництві;

– капітал – охоплює засоби виробництва, вироблені людиною (машини, обладнання).

В сучасній економічній літературі переважає двоїстий поділ факторів виробництва. Це: матеріальні ресурси та людські ресурси.

1. Матеріальні ресурси включають всі засоби виробництва, які, в свою чергу, поділяються на засоби праці та предмети праці.

Предмет праці – це річ, на яку спрямована праця людини і є прообразом майбутнього продукта праці.

Предмет праці, до якого ще не була застосована праця людини, називаеться первинним предметом праці.

Предмети праці, які були добуті з природи і зазнали первинної обробки, називаються сировиною. Далі вони стають деталями, півфабрикатами, вузлами тощо.

Засіб праці – це річ або комплекс речей, які людина поміщає між собою і предметом праці і за допомогою яких вона діє на цей предмет.

Розрізняють активні і пасивні засоби праці.

– Активні – це ті, що безпосередньо беруть участь у виробництві (верстати, робочі інструменти тощо).

– Пасивні засоби праці – ті, що беруть опосередковану участь у виробництві (споруди, приміщення, дороги та ін.).

2. Людські ресурси включають робочу силу.

Робоча сила – це набір фізичних, розумових, психічних здібностей людини та її професійна підготовка, які вона використовує у праці.

Найкоротше, робоча сила – це здатність людини до праці.

Розрізняють робочу силу:

• виконавську;

• управлінську (керівники, менеджери);

підприємницьку (власників підприємств, які займаються підприємницькою діяльністю).

Матеріальні та людські ресурси або засоби виробництва і робоча сила об’єднуються в поняття продуктивні сили суспільства.

В умовах сучасної науково-технічної революції до продуктивних сил належать також: наука, передові технології, інформатика, зв”язок, знання тощо.

Продуктивні сили суспільства є основою економічного потенціалу суспільства.

Виходячи із переліченого складу продуктивних сил (і його самостійного аналізу), можна зробити висновок, що Україна має достатній економічний потенціал для побудови багатої, заснованої на ринкових засадах, самостійної держави.

Виробничі або економічні відносини – це відносини людей у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільних благ – товарів і послуг.

Основою виробничих відносин є відносини власності.

Власність як економічна категорія – це відносини між людьми з приводу володіння речами, перш за все засобами і результатами виробництва.

Розрізняютьтри основні типи власності:

• приватна;

• колективна;

• державна

Вони утворюють ряд похідних і змішаних форм.

У виробничих відносинах виділять два рівні:

1. організаційно-економічні;

2. суспільно-економічні.

1. Організаційно-економічні відносини – це відносини, що виникають безпосередньо у процесі виробництва на його первинно-структурному рівні /підприємстві/.

Вони включають: технологічну і трудову дисципліну, розстановку кадрів, кооперацію виробництва, управління тощо. Базуючись безпосередньо на продуктивних силах, вони мало чим відрізняються в різних економічних системах. Наприклад, виробництво автомобілів приблизно буде однаковим, незалежно від того, де це відбувається, у американському Детройті чи українському Запоріжжі. Технології мусять бути приблизно однаковими. Різниця може полягати лише у рівні технічної та технологічної оснащеності.

Організаційно-економічні відносини разом з продуктивними силами становлять технологічний спосіб виробництва. Історія знає три таких способи:

1. ручна праця;

2. машинна праця;

3. автоматизована праця.

2. Суспільно-економічні відносини – це відносини, які визначають характер суспільного виробництва в цілому, тип економічної системи.

Вони визначаються пануючими відносинами власності, взаємодією економічних інтересів різних груп і прошарків суспільства, дією економічних законів.