- •Передмова
- •1. Лісові ресурси україни, шляхи їх ефективного відтворений та раціонального використАння
- •1. 1. Потреба народного господарства в лісосировині.
- •1.2. Характеристика лісовик ресурсів України
- •1.3. Лісовідновлення та лісозбереження.
- •1.4. Шляхи поліпшення використання лісосировинних ресурсів України.
- •1. Загальні положення проектування
- •Мета, об'єкти, завдання та принципи проектуванні
- •2.2. Загальні вимоги до проектування
- •2.3 Проектні організації
- •- Український проектно-конструкторський технологічний інститут лісової промисловості - УкрПктІліспром (м. Івано-Франківськ),
- •2.4. Передпроектні роботи
- •2.4.1. Вибір майданчика для будівництва
- •2.4.2. Обстеження діючого підприємства
- •2.4.3. Пошукові роботи
- •2.4.4. Завдання на проектування
- •2.5. Проектні роботи
- •2.5.1. Стадії проектування
- •2.5.2. Типізація в проектуванні
- •2.5.3. Робочий проект
- •1. Загальна пояснювальна записка
- •2. Генеральний план і транспорт
- •3. Технологічні рішення
- •4. Наукова організація праці (нон) робітників та службовців управління підприємствами.
- •5. Будівельні рішення
- •1. Загальна пояснювальна записка.
- •2. Кошторисна документація.
- •2.5.4. Робоча документація
- •2.5.5. Погодження та затвердження проектно-кошторисної документації
- •2.6. Післяпроектні роботи
- •2.6.І. Передача проектно-кошторисної документації
- •2.6.2. Приймання закінчених об'єктів
- •2.7. Поняття про автоматизацію проектування
- •2.8.1. Особливості дипломного проектування
- •2.8.3. Тематика дипломних проектів
- •2.8.4. Структура дипломного проекту
- •1. Загальна частина
- •Технологічна частина
- •2.8.6. Оформлення дипломних проектів
- •3. Проектування технологічного процесу
- •Види деревообробних виробництв і типи підприємств.
- •3.2. Потужність підприємства і виявлення "вузьких” місць.
- •1. Дільниця розкрою плит і підготовки до облицювання
- •4. Дільниця повторної механічної обробки.
- •5.Дільниця складання шухляд .
- •3.3. Виробнича програма підприємства та її розрахунок
- •Специфікаційна виробнича програма
- •3.4. Загальні положення вибору технології і устаткування
- •Перспективні технологічні рішення у виробництві меблів
- •3.5.1. Виробництво щитових деталей
- •3.5.2. Виробництво брускових деталей
- •3.5.3. Виготовлення складових частин м’яких меблів.
- •3.5.4. Складання меблів.
- •3.6. Проектування підприємств для масового виробництва стодярно-будівельних виробів
- •Система машин різної потужності для виробництва дверей
- •Система машин різної потужності для виробництва віконних блоків
- •Склад і механічна характеристика ліній і устаткування для виготовлення паркетної дошки
- •3.7. Розрахунок необхідної кількості устаткування (робочих місць)
- •Розрахунок необхідної кількості устаткування
- •Аналіз завантаження верстатів при різних значеннях програми випуску
- •Зведена відомість технологічного устаткування
- •Продовження таблиці 3.11
- •3.8. Проектування конвеєрних ліній
- •Порядок проведення синхронізації затрат часу на операціях
Специфікаційна виробнича програма
-
Назва складальних одиниць
Позначення
Габаритні розміри, мм
Кількість складальних одиниць (деталей), шт.
Довжина
Ширина
Товщина
на виріб
на програму
1
7
3
4
5
6
Таблиця 3.4
Розрахунок, приведеної виробничої програми за допомогою коефіцієнтів приведення
-
П/П
Назва виробу
Одиниця виміру
Задана виробнича програма, шт.
Трудоємкі- сть виготовлення виробу (люд.-год.)
Коефіцієнт приведення
Приведена продукція
Приведена програма
Розробка приведеної програми є надзвичайно важливим етапом проектування, від якості виконання якого залежить рівень достовірності проекту в цілому. При цьому ставиться завдання значно зменшити трудоємкість розрахунків при достатній їх точності.
Метод приведення за допомогою коефіцієнтів є найбільш поширеним, але можуть бути використані і інші методи, які дозволяють визначити коефіцієнти приведення з достатньою для цілей проектування точністю . Як приклад, може використовуватись метод визначення приведеної програми за допомогою співставлення конструктивних елементів виробів (табл. 3,5). Вказаний метод використовується при наявності в програмі виробів, подібних »а конструкцією, але рівних за габаритними розмірами.
У даному випадку роботу по складанню приведеної програми рекомендується виконувати в такій послідовності:
аналіз конструкцій складових частин виробів (деталей і складальних одиниць) на основі робочої конструкторської документації на вироби;
створення переліку складових частин усіх виробів, які включені до річної виробничої програми і мають бути виготовлені в цеху;
розподіл цього переліку частин виробів на кострукторсько - технологічні групи (КІТ);
розрахунок кількості умовних виробів (деталей або складальних одиниць) для кожної конструкторська-технологічної групи; габаритних розмірів, кількості на один набір та річну програму.
Таблиця 3.5
Розрахунок приведеної виробничої програми на основі співставлення конструктивних елементів виробів
Конструкторсько-технолог. група (КІТ) |
Деталі та складальні одиниці (вузли), які входять в один набір або умовний комплект |
Кількість |
Приведена програма |
||||||||||
Позначення |
Характеристика |
Назва |
Позначення |
Габар.розміри, мм |
Габар.розм.умовн. виробу, мм |
Кількість виробів, КІГ, шт. |
|||||||
Д |
Ш |
Т |
Д |
Ш |
Т |
|
|
||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
|
З наведеного вище видно, що найважливішим під час розробки приведеної програми є питання формування конструкторсько-технологічних груп, у кожну в яких повинні входити тільки ті складові частини, які планується виготовляти а тотожнім технологічним процесом з використанням одних і тих же марок та моделей устаткування. Для якісного вирішення цього питання необхідний ретельний аналіз існуючих технологічних процесів виготовлення аналогічних виробів в урахуванням технічних характеристик устаткування, яке буде використовуватися. На основі такого аналізу обґрунтовують необхідну кількість конструкторсько-технологічних груп виробів для розв'язання конкретних завдань проектування при умові, що для виготовлення виробів кожної конструкторське-технологічної групи передбачається найбільш раціональний варіант технологічного процесу.
Кожній конструкторсько-технологічній групі дається конкретна характеристика, яка повинна включати:
параметри, які визначають конструкцію (з масивної деревини, клеєна тощо) та форму (прямокутна, прямокутна з закругленими кутами, профільна та ін.) деталей або нерозбірних складальних одиниць;
матеріал деталей, матеріал основи та облицьовок нерозбірних складальних одиниць;
габаритні, розміри деталей або нерозбірних складальних одиниць, а також розміри, які визначають розташування елементів (гнізд, отворів тощо).
Кожну групу можна охарактеризувати одним із наведених способів:
словами;
графічно (наприклад, для характеристики схеми розташування отворів);
комбінованим (словарно-графічним)способом.
Приведені (середньозважені) габаритні розміри умовних деталей (складальних одиниць) по довжині Lпр) . ширині (Впр) і товщині -(Hпp) розраховують за формулами:
Lпр
=
,
мм (3.6)
Впр
=
, мм (3.7)
Нпр
=
, мм (3.8)
У цих формулах:
і = 1,2,...п - порядковий номер деталі (складальної одиниці), що включена в дану конструкторсько-технологічну групу;
-
відповідно довжина, ширина і товщина
і-тої
деталі;
-
кількість деталей і -того розміру.
Проектування зa умовною програмою проводиться тоді, коли в номенклатуру заданої програми входять вироби, конструкція яких ще не розроблена, а іноді навіть невідома точна номенклатура виробів. У цьому випадку завданням на проектування передбачається випуск за вартістю/Для проектування вибирають умовних представників, для яких е вихідні дані, і по них ведуть проектування. Проектування за умовною програмою проводять в основному при одиничному та дрібносерійному виробництвах. Випуск продукції в умовних виробах виражають відношенням вартості річного виробництва до вартості представника; за представник приймають виріб, що мав зa вартістю найбільшу питому вагу в річній програмі випуску продукції,
У дипломних проектах рекомендується виконувати всі технологічні розрахунки (сировини, матеріалів, необхідного устаткування тощо) за приведеною програмою.
