Специфікаційна виробнича програма

Назва складальних одиниць	Позначення	Габаритні розміри, мм			Кількість складальних одиниць (деталей), шт.
		Довжина	Ширина	Товщина	на виріб	на програму
1	7	3	4	5	6

Таблиця 3.4

Розрахунок, приведеної виробничої програми за допомогою коефіцієнтів приведення

П/П

Назва виробу

Одиниця виміру

Задана виробнича програма, шт.

Трудоємкі- сть виготовлення виробу (люд.-год.)

Коефіцієнт приведення

Приведена продукція

Приведена програма

Розробка приведеної програми є надзвичайно важливим ета­пом проектування, від якості виконання якого залежить рівень достовірності проекту в цілому. При цьому ставиться завдання значно зменшити трудоємкість розрахунків при достатній їх точ­ності.

Метод приведення за допомогою коефіцієнтів є найбільш по­ширеним, але можуть бути використані і інші методи, які дозво­ляють визначити коефіцієнти приведення з достатньою для цілей проектування точністю . Як приклад, може використовуватись ме­тод визначення приведеної програми за допомогою співставлення конструктивних елементів виробів (табл. 3,5). Вказаний метод використовується при наявності в програмі виробів, подібних »а конструкцією, але рівних за габаритними розмірами.

У даному випадку роботу по складанню приведеної програми рекомендується виконувати в такій послідовності:

• аналіз конструкцій складових частин виробів (деталей і складальних одиниць) на основі робочої конструкторської доку­ментації на вироби;

• створення переліку складових частин усіх виробів, які включені до річної виробничої програми і мають бути виготовлені в цеху;

• розподіл цього переліку частин виробів на кострукторсько - технологічні групи (КІТ);

• розрахунок кількості умовних виробів (деталей або скла­дальних одиниць) для кожної конструкторська-технологічної гру­пи; габаритних розмірів, кількості на один набір та річну прог­раму.

Таблиця 3.5

Розрахунок приведеної виробничої програми на основі співставлення конструктивних елементів виробів

Конструкторсько-технолог. група (КІТ)		Деталі та складальні одиниці (вузли), які входять в один набір або умовний комплект					Кількість	Приведена програма
Позначення	Характеристика	Назва	Позначення	Габар.розміри, мм				Габар.розм.умовн. виробу, мм			Кількість виробів, КІГ, шт.
				Д	Ш	Т		Д	Ш	Т
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11		12	13

З наведеного вище видно, що найважливішим під час розроб­ки приведеної програми є питання формування конструкторсько-технологічних груп, у кожну в яких повинні входити тільки ті складові частини, які планується виготовляти а тотожнім технологічним процесом з використанням одних і тих же марок та моделей устаткування. Для якісного вирішення цього питання не­обхідний ретельний аналіз існуючих технологічних процесів ви­готовлення аналогічних виробів в урахуванням технічних харак­теристик устаткування, яке буде використовуватися. На основі такого аналізу обґрунтовують необхідну кількість конструк­торсько-технологічних груп виробів для розв'язання конкретних завдань проектування при умові, що для виготовлення виробів кожної конструкторське-технологічної групи передбачається найбільш раціональний варіант технологічного процесу.

Кожній конструкторсько-технологічній групі дається конкретна характеристика, яка повинна включати:

• параметри, які визначають конструкцію (з масивної дере­вини, клеєна тощо) та форму (прямокутна, прямокутна з закруг­леними кутами, профільна та ін.) деталей або нерозбірних скла­дальних одиниць;

• матеріал деталей, матеріал основи та облицьовок нерозбірних складальних одиниць;

• габаритні, розміри деталей або нерозбірних складальних одиниць, а також розміри, які визначають розташування еле­ментів (гнізд, отворів тощо).

Кожну групу можна охарактеризувати одним із наведених способів:

• словами;

• графічно (наприклад, для характеристики схеми розташування отворів);

• комбінованим (словарно-графічним)способом.

Приведені (середньозважені) габаритні розміри умовних деталей (складальних одиниць) по довжині L_пр) . ширині (В_пр) і товщині -(Hпp) розраховують за формулами:

Lпр = , мм (3.6)

Впр = , мм (3.7)

Нпр = , мм (3.8)

У цих формулах:

і = 1,2,...п - порядковий номер деталі (складальної оди­ниці), що включена в дану конструкторсько-технологічну групу;

- відповідно довжина, ширина і товщина і-тої

деталі;

- кількість деталей і -того розміру.

Проектування зa умовною програмою проводиться тоді, коли в номенклатуру заданої програми входять вироби, конструкція яких ще не розроблена, а іноді навіть невідома точна номенкла­тура виробів. У цьому випадку завданням на проектування перед­бачається випуск за вартістю/Для проектування вибирають умов­них представників, для яких е вихідні дані, і по них ведуть проектування. Проектування за умовною програмою проводять в основному при одиничному та дрібносерійному виробництвах. Ви­пуск продукції в умовних виробах виражають відношенням вар­тості річного виробництва до вартості представника; за представник приймають виріб, що мав зa вартістю найбільшу питому вагу в річній програмі випуску продукції,

У дипломних проектах рекомендується виконувати всі технологічні розрахунки (сировини, матеріалів, необхідного устаткування тощо) за приведеною програмою.