2.Порушення мотиваційного компоненту сприйняття.

Процес сприйнятитя залежить від того, які мотиви побуджують і направляють діяльність досліджуваних. Одночасно виявляється різниця у перцептивній діяльності здорових та хворих людей. Про значення особистісного фактору в перцептивній діяльності говорять дані, отримані при дослідженні хворих з лобним синдромом. В таких хворих порушення підконтрольності, мимовільності, поведінка відрізняється аспонтанністю. Особи важко розпізнають предмети, силуетні, намальовані пунктиром чи затушовані малюнки. Вони не можуть передати зміст картин, що зображають послідовні події.

Пацієнти з хворобою Піка (при атрофічному пораженні мозку) не можуть поєднати предмети, що їм пропонуються в одне ціле. Аналогічні порушення спостерігаються у хворих з прогресивним паралічем (при пораженні лобних долей). Такі хворі не можуть вірно розподіляти серію сюжетних картинок і обмежуються лише описанням окремих фрагментів. Приведені приклади показують, що істотну роль у порушеннях у цих осіб відіграють порушення підконтрольності, неможливість порівняння своїх дій і отриманого результату.

Діяльність сприйняття включає основну характеристику людської психіки - пристрасність. Із цього випливає, що процес сприйняття будується по-різному в залежності від того, які мотиви будуть направляти діяльність хворого. Можна очікувати, що перцептивна діяльність у хворих і здорових людей має різну структуру.

Патопсихологічні дослідження показують, що діяльність досліджуваних може визначатися впливом двох мотивів - мотивом експертизи і власним мотивом сприйняття. Власний мотив сприйняття відіграє роль додаткового стимулу дія обох мотивів може забезпечити змістовну інтерпретацію картинок.

Дослідження Е.Т. Соколової показують, що сприйняття істотно залежить від структури діяльності, що реалізується. Особлива роль відводиться мотиваційному компоненту, що визначає напрям, зміст і смисл перцептивного процесу. В випадку нормального розвитку психіки зміна мотивації призводить до переструктурування діяльності людини, а характер сприйняття зумовлюється ведучим мотивом.

При патологічному процесі виникає ряд змін смислоутворення. Так, у шизофреніків смислоутворення затруднене настільки, що експеримент не дозволяє сформувати їхню діяльність. Хворі на епілепсію, навпаки, демонструють легкість, з якою експериментально створений мотив стає смислоутворюючим.

Зміна мотиваційного компоненту змінює структуру сприйняття.

2.Галюцинації – як відхилення сприймання.

Найбільше яскравими порушеннями процесу сприйняття вважаються галюцинації. За своєю формою галюцинації часто нагадують ілюзії. Проте якщо ілюзорне викривлення дійсності виникає внаслідок дії зовнішніх подразників на наші органи чуття, то галюцинації з’являються без будь-яких зовнішніх подразників., тобто об’єкту сприймання немає. Галюцинації це яскраві чуттєві переживання бачених і небачених предметів і явищ. При справжніх галюцинаціях хворі проектують галюцинаторний образ у просторі. Цей образ рухається, має рель’єф і хворі дивуються, чому ніхто з оточуючих не бачить того, що бачать вони.

Зміст галюцинацій найрізноманітніший. Хворий може бачити предмети, процеси, події, яких не існує реально, чути розмови, відчувати запахи, смак їжі і ставитися до галюцинацій, як до чогось, що існує насправді. Він може коритися “почутому” наказові, розмовляти з голосами, гнати від себе звірів.

Галюцинаторний образ виникає мимовільно. Хворий не може його контролювати, довільно викликати галюцинацію і припиняти її. Крім того не можна переконувати хворого в нереальності галюцинаторного образу. Зорові і слухові галюцинації поділяються на прості (фотопсії - сприйняття яскравих спалахів світла, кіл, зірочок; акоазми - сприйняття звуків, шуму, тріску, свисту, плачу) і складні (вербальні - сприйняття зрозумілої фразової мови).

Псевдогалюцинації - під час яких образи не проектуються у зовнішній світ, а перебувають “у голові” хворого. Голоси хворий чує “внутрішнім слухом”, зображення бачить “духовними очима”. Хворі говорять про особливі видіння, але не ідентифікують їх з реальними предметами і звуками. Псевдогалюцинації характеризуються насильним характером впливу на хворого.

Один із основних критеріїв диференціації галюцинацій і псевдогалюцинацій - реальність проекції образу галюцинації.

Агнозія та її види – як розлади сприйняття.

Агнозія (від грецького а - заперечна частка, gnosis - знання) - порушення процесів упізнавання предметів і явищ при збереженні свідомості і функції органів чуття. Виділяють зорову, слухову, смакову, больову, нюхову і тактильну агнозію.

Зорова агнозія характеризується неможливістю впізнавання предметів та їхніх зображень, невпізнанням добре знайомих облич, порушенням здатності орієнтуватися в просторі.

Слухова агнозія проявляється нездатністю розрізняти звуки мови впізнавати предмети за характериними для них звуками.

Тактильні агнозії полягають в розладі опізнавання предметів на дотик (астереогноз) і порушенні уявлення про схему тіла (соматоагнозія).