- •Тема 5. Міжнародні економічні організації
- •1. Поняття міжнародної економічної організації та її правовий статус
- •2. Міжнародні економічні організації в системі оон
- •3. Європейське економічне співтовариство та Європейський Союз у системі міжнародних економічних відносин.
- •4. Характеристика окремих міжнародних економічних організацій:
- •Список використаної літератури:
- •Тема 6. Транснаціональні корпорації і міжнародно-правове регулювання їх діяльності
- •1. Економічна основа та суть транснаціональних корпорацій (тнк). Міжнародно-правове регулювання діяльності тнк.
- •2. Види та особливості діяльності транснаціональних корпорацій (тнк).
- •3. Роль тнк у сільському господарстві та міжнародному поділі праці.
- •Список використаної літератури:
- •Тема 7. Міжнародні економічні договори
- •1. Поняття та значення міжнародних економічних договорів.
- •2. Види міжнародних економічних договорів
- •3. Міжнародно-правове регулювання порядку укладення міжнародних економічних договорів
- •4. Правові основи забезпечення виконання зобов’язань, що випливають з міжнародних економічних договорів.
- •Список використаної літератури:
- •Тема 8. Міжнародне торговельне право і сот.
- •Поняття та джерела міжнародного торговельного права.
- •2.Діяльність сот в регулюванні міжнародної торгівлі.
- •3. Принципи міжнародної торгівлі
- •4. Міжнародні торговельні договори (угоди)
- •5. Порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів
- •Список використаної літератури:
- •Тема 9. Право Європейського Союзу
- •2. Організаційна структура Європейського Союзу.
- •3. Правовий статус держав-членів у Європейському Союзі.
- •4. Громадянство Європейського Союзу.
- •5. Поняття, принципи та джерела права Європейського Союзу.
- •Список використаної літератури:
- •Тема 10. Міжнародне митне право
- •Поняття та джерела мінародного митного права.
- •Організаційно-правові форми міжнародного митного співробітництва.
- •Митно-тарифні системи в країнах світу.
- •2. Організаційно-правові форми міжнародного митного співробітництва
- •3.Митно-тарифні системи в країнах світу.
- •Список використаної літератури:
- •Тема 11. Міжнародно-правове регулювання валютно-фінансових, кредитних та інвестиційних відносин
- •1. Поняття і джерела міжнародного валютного права
- •2. Організаційно-правовий механізм міжнародної валютної системи
- •3. Організація валютно-кредитних відносин
- •5. Міжнародно-правове регулювання іноземних інвестицій
- •Список використаної літератури:
- •Тема 12. Міжнародне транспортне право
- •1. Поняття та джерела міжнародного транспортного права
- •2. Правове регулювання міжнародних залізничних перевезень
- •3. Правове регулювання міжнародних морських перевезень
- •4. Правове регулювання міжнародних річкових перевезень
- •5.Правове регулювання повітряних перевезень
- •6. Правове регулювання міжнародних автомобільних перевезень
- •Список використаної літератури:
- •Тема 13. Міжнародно-правове регулювання промислового, сільськогосподарського і науково-технічного міжнародного співробітництва
- •Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва в галузі промисловості.
- •Серед них слід зазначити:
- •Міжнародно-правовий механізм регулювання співробітництва в галузі сільського господарства
- •Певну роль у міждержавному сільськогосподарському співробітництві відіграють:
- •Міжнародно-правове регулювання міжнародного науково-технічного співробітництва
- •Список використаної літератури:
- •Тема 14. Правове регулювання завнішньоекономічної діяльності в україні
- •Поняття, значення та принципи зовнішньоекономічної діяльності.
- •2.Принципи зовнішньоекономічної діяльності.
- •3.Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності.
- •4.Договори (контракти) суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
- •5.Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •Список використаної літератури:
- •Тема 15. Міжнародно-правові засоби вирішення міжнародних спорів
- •1.Поняття міжнародного спору та ситуації.
- •2. Загальна характеристика мирних засобів вирішення міжнародних спорів:
- •Список використаної літератури:
2. Організаційна структура Європейського Союзу.
Традиційно організаційну структуру ЄС описують як сукупність трьох «опор», що охоплюють інтеграційні процеси, відповідно, в соціально-економічній, зовнішньополітичній і військовій, правоохоронній сферах.
Центральною є перша опора — Європейські співтовариства разом узяті, тобто Європейське співтовариство та Євра-том. Договір про ЄС підкреслює значення Співтовариств для забезпечення єдності та послідовності дій Союзу: «Союз ґрунтований на Європейських співтовариствах, доповнених політиками та формами співробітництва, встановлених цим Договором» (ч. З ст. 1). Друга опора охоплює спільну закордонну та безпекову політику, метою якої є утвердження ідентичності Союзу на міжнародній арені та створення спільної системи військової оборони (ст. 2 Договору про ЄС). Третя опора — поліцейське та судове співробітництво з кримінально-правових питань, що має забезпечити громадянам Союзу «високий рівень безпеки в межах простору свободи, безпеки та правосуддя» (ст. 29 Договору про ЄС).
Така організаційна структура є нетиповою для міжнародних організацій. Союз, наче холдинг, охоплює дві самостійні міжнародні організації із власною міжнародною правосуб'єктністю (Співтовариства) та дві інші сфери діяльності. При цьому існують серйозні відмінності у правовому характері співпраці в межах різних сфер. У межах двох останніх співробітництво здійснюється у формах, що потребують значно меншого обмеження суверенних прав держав, і характеризується як «міжурядове». Воно є типовим для абсолютної більшості сучасних міжнародних організацій, але суттєво відрізняється від «наднаціонального» співробітництва, що існує в межах Співтовариств.
Утім ЄС сконструйовано як єдину організацію, що забезпечується єдиним складом держав-членів та єдиною інституційною структурою, які одночасно обслуговують Співтовариства та Союз. Договір про ЄС встановлює, що «Союз обслуговується єдиною інституційною структурою, яка забезпечує узгодженість і наступництво діяльності, що здійснюється з метою досягнення цілей Союзу» (ч. 1 ст. 3).
Європейська Рада складається із глав держав-членів або їхніх урядів і голови Європейської Комісії та покликана «надавати необхідний імпульс для розвитку Союзу та визначати його загальні політичні дороговкази» (ст. 4 Договору про ЄС). Останнім часом цей орган скликається тричі на рік (так звані саміти ЄС).
П'ять інших найважливіших органів отримали спеціальну назву «інститут». Рада ЄС, що включає представників урядів усіх держав-членів на рівні міністрів, насамперед є головним законодавчим органом. Європейський Парламент, що обирається громадянами ЄС кожні п'ять років на прямих загальних виборах, здійснює суттєвий вплив на законодавчий процес. Європейська Комісія — своєрідний виконавчий орган Союзу, а також контролює виконання прийнятих рішень і має право законодавчої ініціативи. Суд Європейських співтовариств здійснює правосуддя у справах про застосування та тлумачення установчих договорів Співтовариств і Союзу. Рахункова палата (Палата аудиторів) здійснює контроль за виконанням бюджету ЄС.
Союз має значну фінансову самостійність. На відміну від абсолютної більшості міжнародних організацій, бюджети яких формуються із внесків держав-членів, бюджет Співтовариств формується із власних надходжень: мита з імпорту товарів і послуг до ЄС, сільськогосподарських мит і штрафів, процентних відрахувань від податку на додану вартість, що стягується в державах-членах. Бюджет затверджується та виконується не державами-членами, а органами ЄС — Комісією, Радою та Парламентом. Контроль за його виконанням також здійснюється органом ЄС — Рахунковою палатою.
Компетенція Союзу та Співтовариств не є універсальною, хоча і надзвичайно широка. Союз досягає визначених у ст. 2 Договору про ЄС цілей визначеними правовими засобами в межах повноважень, наданих йому державами-членами. З іншого боку, існує механізм домислюваних повноважень, що дозволяє інституціям Співтовариств виходити за межі наданих їм повноважень. Якщо для реалізації мети, поставленої перед Співтовариством, установчий договір не надає необхідних повноважень, Рада Союзу має право, за пропозицією Європейської Комісії та після отримання згоди Європейського Парламенту, одноголосно ухвалити рішення про вжиття необхідного заходу. За допомогою цієї процедури Співтовариства реалізують заходи, що їх вимагає сучасне життя, без внесення змін до установчих договорів.
Співтовариства можуть мати компетенцію виключну (з питань, що охоплюються нею, держави-члени втратили право вживати будь-які заходи), конкуруючу (держави-члени мають право приймати нормативні акти із цих питань, допоки Співтовариства не ухвалять свої рішення) та паралельну (у цих питаннях законодавство Співтовариств є додатковим щодо національного).
