1.2 Зміст і завдання сенсорного виховання в сучасній вітчизняній педагогіці

У кожному віці перед сенсорним вихованням стоять свої завдання, формується певна ланка сенсорної культури.

Можна виділити основні завдання в сенсорному вихованні дітей раннього віку від народження до 6 років.

На першому році життя це збагачення дитини враженнями. Слід створити для малюка умови, щоб він міг стежити за рухомими яскравими іграшками, хапати предмети різної форми і величини.

На другому-третьому році життя діти повинні навчитися виділяти колір, форму і величину як особливі ознаки предметів, накопичувати уявлення про основні різновиди кольору і форми і про ставлення між двома предметами за величиною.

Починаючи з четвертого року життя, в молодших дошкільнят формують сенсорні еталони: стійкі, закріплені в мові уявлення про квіти, геометричні фігури і відносини за величиною між кількома предметами. Пізніше слід знайомити їх з відтінками кольору, з варіантами геометричних фігур і з відносинами за величиною, виникаючими між елементами ряду, що складається з більшої кількості предметів.

Одночасно з формуванням еталонів необхідно вчити молодших дошкільнят способам обстеження предметів: їх угрупованню за кольором і формою навколо зразків-еталонів, послідовному огляду і опису форми, виконанню все більш складних окомірних дій.

Нарешті, в якості особливого завдання виступає необхідність розвивати у молодших дошкільнят аналітичне сприйняття: вміння розбиратися в поєднаннях кольорів, розчленовувати форму предметів, виділяти окремі вимірювання величини.

Сенсорне виховання - цілеспрямовані педагогічні впливи, що забезпечують формування чуттєвого досвіду і вдосконалення відчуттів і сприйняття.

Встановлення відповідностей дидактичної гри програмним вимогам виховання і навчання молодших дошкільнят певної вікової групи:

• Визначення найбільш зручного часу проведення дидактичної гри;

• Вибір місця;

• Визначення кількості граючих;

• Підготовка необхідного дидактичного матеріалу;

• Підготовка до гри самого вихователя;

• Підготовка до гри молодших дошкільнят.

Проведення гри:

• Ознайомлення молодших дошкільнят з змістом гри;

• Пояснення ходу і правил гри.

Правила гри:

• Основна мета правил гри - організувати дії, поведінку молодших дошкільнят.

• Правила можуть забороняти, дозволяти, наказувати - то дітям у грі.

Від дітей вимагається: уміння поводитися з однолітками, долати негативні емоції, які проявляються через невдалий результат.

Використовуючи дидактичну гру у виховно-освітньому процесі, через її правила і дії в молодших дошкільнят формується коректність, доброзичливість, витримка. Дидактична гра відрізняється від ігрових вправ тим, що виконання в ній ігрових правил є і контролюється діями. Само, виховання ігрових дій залежить від вигадки вихователя. Методи навчання - це система дій педагога, організуюча практичну і пізнавальну діяльність дошкільнят, яка спрямована на засвоєння змісту.

Вихователь вибирає такий дидактичний матеріал (ляльку, іграшку), який діти можуть обстежити і діяти з ним. При проведенні дидактичної гри з дітьми молодшого віку вихователь пояснює правила по ходу гри. Велику вимогливість потрібно пред'являти до своїх жестам, міміці. Маленька дитина чуйно реагує на вираз очей, міміку, посмішку вихователя. При поясненні правил гри вихователю треба звертати свій погляд, то на одного, то на іншого граючого, щоб кожному здавалося, що саме йому розповідають про гру. Щоб гра проходила успішніше, педагог готує молодших дошкільнят до гри: обов'язково до гри знайомить їх з предметами, які будуть використані, їх властивостями, зображення на картинках. Якщо в грі використовуються вірші, потішки - вихователь знає напам'ять, читає їх виразно. Підводячи підсумок з дітьми молодшого віку, вихователь, як правило, відзначає тільки позитивну поведінку молодших дошкільнят під час проведення дидактичної гри.

Завдання педагогів у дитячих установах полягає в організації ігрового місця малюка, насиченні його такими предметами, іграшками, граючи з якими малюк вчиться розуміти їх властивості – величину, форму, а потім колір, тому що правильно підібраний дидактичний матеріал, іграшки привертають увагу малюка до властивостей предметів.

Для організації навчально-ігрової діяльності дитини використовують п’ять видів дидактичних іграшок:

• для нанизування (різні пірамідки);

• об’ємні геометричні;

• для вкладання та викладання;

• різні форми (конуси, куби, циліндри);

• збірно-розбірні (мотрійки, яйця), а також предмети та іграшки спеціально підібрані за будь-якими якостями.

Уміле, ненав’язливе керівництво педагога діями малюка дозволяє дитині перейти від примітивного маніпулювання до виконання різноманітних практичних дій з урахуванням величини і форми предметів. У більшості випадків спочатку дитина виконує завдання випадково, спрацьовує автодідактизм. Кульку можна проштовхнути тільки в круглий отвір, кубик в квадратний і т. п. Дитину цікавить момент зникнення предмета, і він багато разів повторює ці дії.

На другому етапі шляхом проб і помилок діти розміщують вкладиші різної величини або різної форми у відповідні гнізда. Тут теж істотну роль грає автодідактизм. Поступово від багаторазових хаотичних дій він переходить до попереднього примірюванню вкладишів. Малюк порівнює величину або форму вкладиша з різними гніздами, відшукуючи ідентичне. Попереднє примірювання свідчить про новий етап у сенсорному розвитку дитини. У кінцевому рахунку, діти починають зіставляти предмети наглядно : багато разів переводять погляд з одного предмета на інший, старанно підбираючи вкладиші необхідної величини або форми. Вершиною досягнення дітей є виконання завдань на співвіднесення різнорідних предметів за кольором. Тут вже немає того автодідактизма, який мав місце при співвіднесенні предметів за розміром і формою. Тільки багаторазове чисто зорове порівняння дозволяє дитині виконувати завдання правильно. Більш складними стають рухи рук дітей. Щоб «посадити» в маленький отвір грибок, необхідні тонкі рухи руки під контролем зору і дотику.

Завдання на угрупування предметів за величиною, формою, кольором стають доступні дітям, коли вони можуть утримувати в пам’яті умови виконання дії. Діти запам’ятовують, що вони повинні не тільки брати предмети двох типів і розкладати їх у різні місця, але при цьому враховувати їх величину, форму, колір. Спочатку дітям пропонується додаткові орієнтири: на вузькій доріжці розкладати маленькі предмети, на широкій – великі і т. п. Малюки досить швидко звикають до завдань з двома умовами і надалі переходять до угрупування предметів без додаткових орієнтирів.

У процесі ігор-занять по сенсорному вихованню у дітей виявляється сформованими прийоми прикладання, порівняння, зіставлення кольору, форми, величини.

Для дітей третього року життя при створенні необхідних для цього умов – характерний прискорений темп сенсорного розвитку. Накопичений сенсорний досвід, тобто уявлення про величину, колір, форму, фактуру і т. п., зв’язується з конкретними предметами і явищами. Сенсорний розвиток дитини відбувається, як і раніше в ході спеціальних ігор-занять, але в значно більшому ступені, ніж раніше, в повсякденному житті: грі, на прогулянці, в побуті у процесі практичних дій з предметами і спостережень.

Діючи з предметами, він враховує їх властивості, положення в просторі, намагаючись зобразити це доступними йому засобами.

На третьому році завдання сенсорного розвитку істотно ускладнюються, що пов’язано із загальним психофізичним розвитком. У зв’язку з цим необхідно створювати умови для інтенсивного нагромадження різноманітних уявлень про колір, форму, величину і т. п.

Необхідно також удосконалювати дії, спрямовані на поглиблення прийняття: з огляду на різні властивості і якості предметів, розбирати і збирати куби-вкладиші, піраміди, матрьошки; проштовхувати предмети у відповідні отвори коробок; підбирати до коробок різної величини, форми, кольору відповідні кришки; заповнювати вкладишами гнізда відповідної величини і форми – спочатку при виборі з двох різновидів, а потім – з чотирьох.

Можна зробити висновок, що в результаті систематичної роботи по сенсорному вихованню дітей раннього віку у них виявляються сформованими вміння і навички, які свідчать про відповідний рівень розвитку:

• Діти успішно виділяють і враховують колір, форму, величину і інші ознаки предмета;

• Групують відповідно до зразка предмети за формою, кольором, величиною при виборі з 4-х;

• Співвідносять різнорідні предмети за кольором, формою, величиною при виборі з 4-х різновидів (або 4 різновиди кольору, якої форми і т. п.);

• Дізнаються в різноманітних колірних плямах предмети або явища, що мають характерну колірну ознаку (сніг, трава, апельсин і т. п. );

• Активно використовують слова-назви для позначення форми;

• Починають активно користуватися загальноприйнятими словами-назвами кольору.