1.3 Роль дидактичних ігор у сенсорному розвитку дітей раннього віку

Одним з важливих засобів сенсорного розвитку є дидактична гра. На думку ряду авторів, основна особливість дидактичних ігор визначена їх назвою: це ігри навчальні. Вони сприяють розвитку пізнавальної діяльності, інтелектуальних операцій, що представляють собою основу навчання. Але дитину приваблює в грі не навчальна задача, яка в ній закладена, а можливість проявити активність, виконати ігрове дію, домогтися результату, виграти. Однак якщо учасник гри не опанує знаннями, розумовими операціями, які визначені навчальними завданнями, він не зможе успішно виконати ігрові дії. Можливість навчати маленьких дітей за допомогою активної цікавою для них діяльністю - відмінна особливість дидактичних ігор.

Народна мудрість створила дидактичну гру, яка є для маленької дитини найбільш підходящою формою навчання. Традиція широкого використання дидактичних ігор з метою виховання і навчання дітей, що склалася в дошкільній педагогіці, отримала свій розвиток в працях учених і багатьох педагогів.

Автор однієї з перших педагогічних систем дошкільного виховання Фрідріх Фребель був переконаний, що завдання початкового освіти полягає не у навчанні в звичайному розумінні цього слова, а в організації гри. У розроблену Фрідріхом Фребелем систему дидактичних ігор увійшли ігри з різними іграшками, матеріалами (м'ячем, кубиками, кулями, циліндрами і іншим). Обов'язковим елементом більшості дидактичних ігор були вірші, пісні, римовані казки.

Л.А. Венгер розробив систему дидактичних ігор по сенсорному вихованню, яка була спрямована на навчання дітей точно, повно сприймати предмети, їх різноманітні властивості і відносини (колір, форма, величина, розташування в просторі).

В іграх з предметами використовуються іграшки і реальні предмети (предмети побуту, знаряддя праці), об'єкти природи (овочі, фрукти, шишки, листя, насіння). Ігри з предметами дають можливість вирішувати різні виховно-освітні завдання: розширювати і уточнювати знання дітей, розвивати розумові операції (аналіз, синтез, порівняння, розрізнення, узагальнення, класифікація), удосконалювати мову (вміння називати предмети, дії з ними, їх якості, призначення ; описувати предмети, складати і відгадувати загадки, правильно вимовляти звуки мови), виховувати довільність поведінки, пам'яті, уваги.

Ігри з природним матеріалом (насіння рослин, листя, різноманітні квіти, камінчики, черепашки) дозволяють закріпити знання дітей про оточуюче їх природне середовище, формують розумові процеси. Вихователь організовує такі ігри під час прогулянки, безпосередньо стикаючись з природою: деревами, кущами, квітами, листям, насінням.

У дидактичних іграх широко використовуються різноманітні іграшки. У них яскраво виражені колір, форма, призначення, величина, матеріал, з якого вони зроблені. В іграх удосконалюються знання про матеріал, з якого зроблені іграшки, про їх характерні властивості та ознаки.

Настільно-друковані ігри різноманітні за змістом, навчальним завданням, оформленням. Вони допомагають уточнювати і розширювати уявлення дітей про навколишній світ, систематизувати знання, розвивати розумові процеси. Настільно-друковані ігри різноманітні за видами: парні картинки, лото, доміно, лабіринти, розрізні картинки, кубики, пазли. Поширені настільно-друковані ігри, влаштовані за принципом розрізних картинок, складних кубиків, на яких зображений предмет або сюжет ділиться на кілька частин. Ці ігри сприяють розвитку логічного мислення, зосередженості, уваги. Для дошкільнят складання цілого з частин - складний процес осмислення, роботи уяви. Для реалізації цих основних завдань використовуються такі дидактичні ігри та вправи:

• колір — «Назви колір», «Добери предмети одного кольору», «Який предмет зайвий», «Добери за кольором», «Допоможи метеликові», «Збери квітку», «Склади промені сонечка», «Допоможи півникові», «Веселі сніговички», «Ляльки-неваляйки», «Порятуй метеликів», «Одягни ляльку» та інші;

• форма — «Добери за формою», «Прикрась ляльці плаття», «Знайди таку ж іграшку», «Виросла ялинка», «Веселі м'ячики», ігри - пазли, «Збери ягідки» та інші;

розмір — «Добери колеса до машин», «Знайди таку ж стрічку», «Лялька велика і мала», «Яблучка та виноград», ігри - пазли тощо

Правила гри. Їх зміст і спрямованість обумовлені загальними завданнями формування особистості дитини, пізнавальним змістом, ігровими завданнями і ігровими діями. Правила містять моральні вимоги і взаєминам дітей до виконання норм поведінки.

Підведення підсумків (результат) - проводиться відразу після закінчення гри. Необхідно при цьому відзначити досягнення кожної дитини, підкреслити успіхи відстаючих дітей. Дуже важливо продумати висновок, підведення підсумків після проведення дидактичної гри. Велике значення має колективний аналіз гри. Оцінювати потрібно і швидкість, і якість виконання ігрових дій дітьми. Обов'язково потрібно звернути увагу і на прояв поведінки дітей та якостей їх особистості в грі; як проявилася їх взаємовиручка в грі, наполегливість у досягненні мети.

Дидактичні ігри різноманітні за своїм змістом, ігровим матеріалом, ігровими діями, пізнавальною діяльністю.

Керуючи грою, вихователь здійснює дидактичні завдання через привабливі для дітей ігрові завдання, ігрові дії, ігрові правила. Одночасно він є учасником гри, причому процес навчання для самих дітей непомітний, так як вони вчаться грати.

Величезне значення в керівництві іграми має слово вихователя. Звернення до дітей, пояснення, короткі сюжетні розповіді, які розкривають зміст гри і поведінку персонажів, образні пояснення ігрових дій, запитання дітям - все це розкриває зміст гри та участь дітей в ній, сприяє розумінню дітьми включених у гру завдань.

Керуючи дидактичною грою, вихователь має широкі можливості використовувати різноманітні форми організації дітей і тим самим підсилювати моторно-рухову активність. Контакт педагога з дітьми, дітей між собою досягається легше і швидше, якщо діти сидять гуртком або півколом, а вихователь в центрі кола або півкола. Іноді діти діляться на групи, що займають різні місця, а іноді їдуть подорожувати і залишають межі групи.

У дидактичних іграх дійовими особами є і педагог і діти. У цьому відношенні гра відкриває незрівнянно більші можливості для підвищення ініціативи, збагачення задуму, виникнення з боку дітей запитань, пропозицій. Тримати гру в межах пропонованого часу - велике мистецтво. Ясність, стислість описів, оповідань, реплік дітей є умовою розвитку гри.

Доброзичливість, підтримка, радісна обстановка, вигадка і фантазія - тільки в цьому випадку дидактичні ігри будуть корисні для розвитку дитини.

Результат дидактичної гри - показник рівня досягнення дітей у засвоєнні знань, у розвиток розумової діяльності, взаємовідносин, а не просто виграш, отриманий будь-яким шляхом.

Отже, дидактична гра - це складне, багатогранне явище. У дидактичних іграх відбувається не тільки засвоєння знань про сенсорних еталонах, а й розвиваються всі психічні процеси дітей, їх емоційно-вольова сфера, здібності і уміння.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Методика організації сенсорного виховання дитини

В основу ігор та вправ покладено такі принципи:

• Діяльність дітей має бути цікавою, мотивованою, результативною.

• Завдання для сенсорного розвитку необхідно тісно пов'язувати з життям. Вони мають не просто тренувати органи чуттів, а й закріплювати знання про довкілля.

• Під час виконання практичних завдань слід розвивати мовлення, пам'ять, мислення, відчуття дитини. Подані ігри та вправи можна використовувати з діагностичною та розвивальною метою.

• В організації пізнавальної діяльності малят провідна роль належить дорослому.

Методика організації спільної діяльності дитини і педагога.

Метою спільної діяльності є оволодіння дитиною з допомогою дорослого способом розв'язання завдання. Але тут важливо не полишати без уваги мотиваційні аспекти, формувати готовність до пізнання. Оволодіння способом дій — основа здібностей. Щоб належно організувати спільну діяльність малят і вихователя, необхідно враховувати таке.

Складовими будь-якої діяльності виступають мета, мотив і засоби. Засобами є дії, й у діяльності розрізняють два види їх: орієнтувальні та виконавські. Перцептивна дія — вид орієнтувальної.

Без цілеспрямованого й систематичного навчання шлях розвитку орієнтувальної дії тривалий і недостатньо керований. За організованого сенсорного навчання вона може бути подана дитині у своїй зовнішній формі відразу як спосіб, що дає змогу визначити шляхи виконання певного практичного завдання.

Спосіб складається з операцій. Якщо дитина самостійно не може впоратись із завданням, це означає, що вона не володіє способом його виконання, а отже, вихователь має формувати цей спосіб.

Основою, підґрунтям виконання завдання є спосіб глобального співвіднесення. Щоб оволодіти ним, необхідно набути вміння обстежувати предмет. Тобто будь-яка сенсорна дія має бути спрямована на з'ясування, обстеження певних якостей і властивостей предметів та явищ матеріального світу.

У формуванні обстежувальних навичок неабияку роль відіграють пальці дитини («Обведи пальчиком віконце, колесо»),рухи руки згори донизу (для відчуття довжини, величини), приспівування (як ведмедик, пташка) тощо. За рукою рухається око, знімаючи «зліпок» об'єкта. Чим більше органів чуттів бере участь у сприйманні, тим воно повніше й глибше.

Спільна діяльність — це спільні практичні дії. Разом піднесли предмет до вирізу: підходить? Ні, він більший (або менший); або виходить за межі іншого предмета (при накладанні).

Поступово метод спроб і помилок замінюється методом «з місця»: «Глянь на це віконце — куди ми покладемо його?» Дитина знімає копію, «зліпок» і послідовно зорово накладає, співвідносить його з кожним об'єктом, який бере участь у зіставленні.

На жаль, досить часто головною метою навчання є засвоєння дітьми конкретних знань і вмінь, а розвиток відповідних здатностей виступає як його непрямий результат. Це означає, що процес недостатньо керований і залежить від багатьох випадкових моментів. А тому кожна дитина шукає і знаходить різне.

Припущення, що здібності — це різні види орієнтувальних дій, відкриває шлях до побудови майбутньої «педагогіки здібностей». Принцип навчання такий: дитину навчають виконувати потрібну орієнтувальну дію за допомогою зовнішніх прийомів, які згодом стають внутрішнім здобутком особистості.

Спільна діяльність відіграє важливу роль в особистісному розвитку дитини. З дорослим вона почувається надійно, затишно, їй приємно й радісно від спільних дій, від уваги, яку їй дарують.

У спільній діяльності — спільний результат, а тому дорослий підтримує дії малого, і це породжує віру в себе, що надалі буде передумовою формування наполегливості й рішучості.

Психолого-педагогічна характеристика розвивальних ігор та вправ.

Сенсорні завдання орієнтовані:

• на сприймання форми;

• на сприймання кольору;

• на сприймання величини;

• на складання предмета з частин;

• на розвиток дотикового сприймання;

• на розвиток просторової орієнтації;

• на розвиток слуху.

Кожна група містить ігри та вправи різної складності.

Складність визначається збільшенням кількості вкладок та урізноманітненням їхньої форми, збагаченням відтвореного на малюнку сюжету (чимало завдань виконуються на основі сюжетних малюнків).

Розвивальні ігри сприяють накопиченню чуттєвого досвіду дворічних малят, формують у них зорові уявлення про предмети та явища дійсності: під час виконання завдань закріплюються знання про колір, форму та величину, збагачуються уявлення про розмаїтість об'єктивного світу. Розв'язуючи пізнавальні завдання, дитина використовує їх для аналізу та виокремлення властивостей різних предметів у найрізноманітніших ситуаціях.

Структура — від простого до складного — дає змогу формувати в дітей спосіб дій, необхідний для виконання певного завдання, і вміння переносити його в нові умови. Відомо ж бо, саме широке перенесення способів дій на інші завдання визначає сенсорні здібності дитини.

Завдяки систематичній роботі з малятами збагачується їхній чуттєвий досвід, що сприяє згортанню орієнтувальних дій і переходу від зовнішніх прийомів (спроб та помилок) до зіставлення «на око». У свою чергу, ускладнення завдань розширює обсяг уваги.

За допомогою розвивальних ігор малята засвоюють сенсорні еталони, а отже, у них формуються уявлення про основні ознаки кожного предмета. Виконання завдань відповідного спрямування розвиває спостережливість, наочно-дійове мислення, окомір, формує уміння враховувати властивості предметів під час дії з ними, сприяє розумінню мови дорослого і розвиткові власного мовлення дитини, накопиченню і закріпленню словника.

Яскравий демонстраційний матеріал, емоційна мова вихователя стимулюють появу інтересу до діяльності. Постійні заохочення дорослого викликають у дитини радість від того, що завдання виконане правильно, породжує впевніть у собі.

Таким чином сенсорний розвиток за систематичної творчої роботи складає фундамент загально розумового розвитку дитини та є базовою компетентністю для успішності дитини в дошкільному закладі, школі, подальшому житті.

2.2 Розробка занять по сенсорному розвитку дітей раннього віку заняття з дітьми другого року життя.