- •Кафедра правознавства навчально-методичний комплекс курсу
- •Навчально-методичний комплекс розробила к.І.Н., доц. С.І.Поляруш Кіровоград - 2016
- •Структура програми навчальної дисципліни
- •1. Опис предмета навчальної дисципліни
- •2. Мета і завдання вивчення курсу
- •3. Навчальна програма курсу
- •Тема 1. Теоретико-правові засади міжнародного публічного права.
- •Тема 2. Суб’єкти міжнародного права
- •Змістовий модуль 2. Окремі інститути міжнародного публічного права
- •Тема 4. Міжнародно-правова відповідальність і санкції
- •(Право зовнішніх зносин)
- •Тема 12. Право міжнародної безпеки
- •4. Структура залікового кредиту курсу
- •5. Тематика лекцій
- •6. ТеМи і зміст семінарських занять Змістовний модуль і.Загальні засади міжнародного публічного права.
- •Тема 2. Суб’єкти сучасного міжнародного права (2 год.)
- •Джерела та література
- •Теоретичні та методичні настанови
- •Практичні завдання
- •Запитання
- •Завдання 5
- •Запитання
- •Завдання 6
- •Запитання
- •Завдання 7
- •Запитання
- •Завдання 8
- •Запитання
- •Завдання 9
- •Запитання
- •Завдання 10
- •Запитання
- •Завдання 11
- •Запитання
- •Завдання 12
- •Запитання
- •20. Які з наведених іноземних держав обмежилися лише визнанням, не встановивши дипломатичних відносин в історії сучасної України:
- •21. Відповідно до Конституції України 1996 року повноваженням якого органу є право ухвалення рішення про визнання іноземних держав:
- •22. Заява дванадцяти про майбутній статус Росії та інших колишніх республік від 23 грудня 1991 р., прийнята країнами Європейського Союзу, передбачила:
- •23. Якими правовими документами врегульовані питання правонаступництва колишнього срср:
- •Тема 4. Міжнародно-правова відповідальність і санкції (2 год.).
- •Джерела та література
- •Запитання
- •Завдання 2
- •Запитання
- •Завдання 3
- •Запитання
- •Завдання 4
- •Запитання
- •Завдання 5
- •Запитання
- •Завдання 6
- •Запитання
- •Завдання 7
- •Запитання
- •Завдання 8
- •Запитання
- •1. Міжнародно-правовою відповідальністю у широкому розумінні є:
- •Тема 5. Право міжнародних договорів (2 год.)
- •Теоретичні та методичні настанови
- •Запитання
- •Завдання 4
- •Завдання
- •Завдання 5
- •Запитання
- •Завдання 6
- •1. Які з перерахованих документів не є міжнародним договором, не містять усіх його необхідних ознак:
- •2. Міжнародний договір – це:
- •9. Підставою відносної недійсності договору є:
- •20. Скасування міжнародного договору – це:
- •21. Термін “новація” означає:
- •22. Приєднання до договору здійснюється:
- •Змістовий модуль 2. Окремі інститути міжнародного публічного права
- •Тема 7. Територія у міжнародному публічному праві (2 год.)
- •Теоретичні і методичні настанови
- •Практичні завдання
- •Задача 3.
- •18. Мирний прохід іноземних суден через протоки, що служать для міжнародного судноплавства:
- •19. Свобода польотів над відкритим морем поширюється на:
- •Тема 7. Міжнародне право з прав людини (2 год.)
- •Теоретичні і методичні настанови
- •Практичні завдання
- •2. Натуралізація — це:
- •Тема 10, 11. Міжнародне морське право. Міжнародне космічне і повітряне право. (2 год.)
- •Джерела та література
- •Теоретичні і методичні настанови
- •Практичні завдання
- •Тема 14. Міжнародне кримінальне право. Співробітництво держав у боротьбі зі злочинністю (2 год.)
- •Тема 8. Міжнародне екологічне право (2 год.).
- •Джерела і література
- •Теоретичні та практичні поради
- •Тема 16. Міжнародне економічне право (15 год.).
- •Теоретичні та практичні поради
- •Практичні завдання Задача № 1.
- •Тема 17. Міжнародне атомне право (17 год.)
- •9. Методи навчання:
- •10. Методи оцінювання:
- •11. Шкала оцінювання засвоєння навчального матеріалу критерії оцінювання результатів навчальної діяльності студентів
- •13. Література
- •12. Методичне забезпечення:
20. Які з наведених іноземних держав обмежилися лише визнанням, не встановивши дипломатичних відносин в історії сучасної України:
а) Організація визволення Палестини;
б) Республіка Сьєрра-Леоне;
в) Республіка Ічкерія;
г) Ватикан;
д) Мексиканські Сполучені Штати.
21. Відповідно до Конституції України 1996 року повноваженням якого органу є право ухвалення рішення про визнання іноземних держав:
а) Президента України;
б) Верховної Ради України;
в) Кабінету Міністрів України;
г) Міністерства закордонних справ;
д) чітко не визначено.
22. Заява дванадцяти про майбутній статус Росії та інших колишніх республік від 23 грудня 1991 р., прийнята країнами Європейського Союзу, передбачила:
а) сподівання держав ЄС отримати від республік гарантії виконання ними міжнародних зобов’язань, що випливають з договорів укладених СРСР, прохання забезпечити єдиний, контроль за ядерною зброєю та її нерозповсюдженням;
б) потребу створення регіональної міжнародної організації на пострадянському просторі;
в) наявність дипломатичних і консульських представництв за кордоном;
г) обов’язкове набуття членства в універсальних міжнародних організаціях.
д) обов’язкове надання членства в ЄС колишніми республіками СРСР.
23. Якими правовими документами врегульовані питання правонаступництва колишнього срср:
а) Угодою про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності 1993 р., укладеною між Україною та Росією;
б) Договір про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу й активів Союзу РСР 1991 р.;
в) Віденською конвенцією про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів 1978 р.;
г) Віденською конвенцією про правонаступництво держав стосовно договорів 1978 р.;
д) Меморандумом про взаєморозуміння в питанні правонаступництва стосовно договорів колишнього Союзу РСР, що становлять взаємний інтерес 1992 р.
Тема 4. Міжнародно-правова відповідальність і санкції (2 год.).
План
Поняття міжнародно-правової відповідальності.
Підстави міжнародно-правової відповідальності. Обставини, що виключають відповідальність держав.
Класифікація міжнародних правопорушень.
Види і форми міжнародної відповідальності держав.
Санкції та контрзаходи.
Джерела та література
Статут Організації Об'єднаних Націй // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua
Регламент Європейського Суду з прав людини, прийнятий у Страсбурзі 01.11.2003 р. // Там же.
Статут Міжнародного суду ООН від 26.06.1945 р. // Там же.
Антонович М. Міжнародне публічне право: Навч.посіб.для студ.вищ.навч.закл. – К.: Вид.дім "КМ Академія", 2003. – 308 с.
Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник для студ. вищ. навч. закладів за спец. "Міжнародне право", "Міжнародні відносини" / В.Г.Буткевич (ред.). — К.: Либідь, 2004. — 814 с.
Камінська Н.В.Словник міжнародно-правових термінів. – К.: КУТЕП, 2013. – 150 с.
Культенко О.В. Міжнародне право. Альбом схем з коментарями. Навчальний посібник. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім..В.Винниченко, 2012. – 164 с.
Пронюк Н.В. Сучасне міжнародне право: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2010. – 280 c.
Теоретичні та методичні настанови
Проблема відповідальності в міжнародному праві безпосередньо пов’язана з його функціонуванням, з укріпленням міжнародного миру та правопорядку.
У науці міжнародного права під міжнародно-правовою відповідальністю розуміють негативні юридичні наслідки, що настають для суб’єкта міжнародного права в результаті порушення ним міжнародно-правового зобов’язання. У широкому розумінні слід говорити про порушення міжнародного правопорядку як цілісної системи правових відносин. Студентам необхідно знати ознаки юридичної відповідальності, а саме: вона настає за відповідне міжнародне правопорушення; реалізується на основі норм міжнародного права; пов’язана з негативними наслідками для правопорушника; спрямована на зміцнення міжнародного правопорядку.
Зміст цього інституту міжнародного права змінювався разом із змінами, що відбувалися у міжнародному праві. Норми, які складають інститут міжнародно-правової відповідальності носять переважно звичаєвий характер, що ставить перед міжнародним співтовариством завдання стосовно їхньої кодифікації. Студентам необхідно розкрити діяльність Комісії міжнародного права ООН у цій сфері.
Нормативною підставою міжнародної відповідальності є міжнародно-правові джерела, які встановлюють міжнародні обов’язки, порушення яких можна кваліфікувати як міжнародне правопорушення. До них належить міжнародний договір, міжнародний звичай, рішення міжнародних судів (арбітражів), рішення міжнародних (міжурядових) організацій, які за статутами цих організацій, є обов’язковими для держав-членів (ЄС).
Студенти мають усвідомити – для того, щоб відповідальність стала дійсністю, необхідна наявність спеціальних юридико-фактичних обставин або так званих юридичних фактів, що породжують правоохоронні відносини. Саме наявність правопорушення як різновиду юридичних фактів складає юридично-фактичну підставу відповідальності.
Основною ознакою, що характеризує міжнародне правопорушення, є порушення суб’єктом міжнародного права свого міжнародного зобов’язання. Студентам необхідно охарактеризувати міжнародне правопорушення та його елементи. Слід визначити обставини, що виключають міжнародно-правову відповідальність держав. Це конкретні фактичні ситуації або юридичні факти, за наявності яких поведінка держави, що не відповідає її міжнародному зобов’язанню, не розглядається міжнародно-протиправною і тому не наслідком міжнародно-правової відповідальності (згода держави; певні заходи у відповідь на міжнародно-протиправну дію; форс-мажор і непередбачуваний випадок; лихо; крайня необхідність; законна оборона).
Під час вивчення питання щодо класифікації міжнародних правопорушень студенти мають враховувати, що сучасне міжнародне право не дає вичерпаного переліку конкретних правопорушень. Відомий вчений-міжнародник радянського періоду професор Г.І.Тункін запропонував поділяти міжнародні правопорушення на дві категорії: 1) правопорушення, що становлять небезпеку для миру; 2) всі інші правопорушення. Український міжнародник професор В.А. Василенко виділяє три основні види правопорушень:
ординарні міжнародні правопорушення (міжнародні делікти);
особливі небезпечні міжнародні правопорушення (пов’язані з попущенням міжнародно-правових норм, у яких закріплені зобов’язання держав не тільки одна перед одною, а й перед усім міжнародним співтовариством держав);
найтяжчі міжнародні злочини (злочини проти миру: планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни; військові злочини, зокрема порушення законів і звичаїв війни; злочини проти людяності: вбивства, винищення, поневолення, заслання та інші види жорстокості).
В.А.Василенко акцентує увагу на тому, що відповідальність, яка породжується міжнародним деліктом, носить характер двосторонніх правовідносин, у силу яких правопорушник має відповідати тільки перед потерпілою стороною. До міжнародних деліктів належать: невиконання державою своїх односторонніх обов’язків; невиконання рішень міжнародних судів та арбітражів; порушення державою договірних обов’язків, що не мають основоположного значення тощо.
У випадку міжнародного злочину виникають універсальні правовідносини відповідальності, в силу яких правопорушник несе відповідальність не тільки перед потерпілим, а ще й перед міжнародним співтовариством в цілому. Йдеться про порушення універсальних зобов’язань, зобов’язань “erga omnes” (зобов’язання відносно всіх суб’єктів права). У такому випадку кожен суб’єкт міжнародного права вправі вимагати від правопорушника припинення злочинних дій і ліквідації їхніх наслідків.
Міжнародні злочини – це злочини, що порушують міжнародні обов’язки, які є основоположними для забезпечення життєво важливих інтересів міжнародного співтовариства. Вони тягнуть відповідальність держави як суб’єкта міжнародного права і персональну кримінальну відповідальність виконавців, яка здійснюється в рамках міжнародної юрисдикції (в деяких випадках національної юрисдикції).
Студенти мають відрізняти термін “міжнародний злочин” від терміну “злочин міжнародного характеру”, який належить до міжнародного кримінального права. Останнім позначають так звані “транснаціональні злочини”. Під ними розуміють діяння окремих фізичних осіб, які посягають на права та інтереси декількох держав, міжнародних організацій, фізичних та юридичних осіб та не пов’язані з політикою держави.
До таких злочинів належать: захоплення заручників, незаконне захоплення повітряних суден, підробка грошових знаків, зазіхання на осіб, що користуються міжнародним захистом тощо. Вони тягнуть персональну відповідальність правопорушників у рамках національної юрисдикції.
Відповідальність держави-правопорушниці існує в конкретних її видах. Залежно від специфіки позбавлень, що покладаються на правопорушника відокремлюють: нематеріальну відповідальність; матеріальну відповідальність.
У доктрині міжнародного права для позначення першого виду відповідальності використовується три терміни: моральна, політична, морально-політична відповідальність. Г.І.Тункін вважав, що в теоретичному плані краще використовувати термін “політична відповідальність”, тому що моральна відповідальність може розумітися не як правова категорія, а як та, що походить з правил міжнародної моралі.
Види відповідальності, як відображення специфіки позбавлень, що несе правопорушник, втілюються в конкретних формах. Форма відповідальності є способом, на основі якого правопорушник виконує обов’язки, що випливають з його відповідальності, і там самим зазнає відповідні позбавлення.
Узагальнюючі певні доктринальні підходи (Тункін Г.І, Броунлі Я., Хіменс де Аречага, Л.Оппенгейм та ін.) можна побачити, що більшість авторів традиційно відносять до форм нематеріальної відповідальності: ресторації, сатисфакції і санкції, а до форм матеріальної відповідальності – репарації, реституції, субституції. Інші виносять за рамки форм відповідальності санкції, розглядаючи їх як заходи примушення (В.А.Василенко).
Потрібно розкрити поняття ординарної та надзвичайної сатисфакції, ординарної та надзвичайної репарації. Показати характерні риси реституції та субституції.
Реферати
Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій.
Міжнародна кримінальна відповідальність індивідів.
Практичні завдання
Завдання 1
Міжнародна відповідальність має низку спільних рис з інститутом відповідальності у рамках національних правових систем, але характеризується і наявністю суттєвих відмінних ознак, які дозволяють визначити її як самостійну юридичну категорію. Такі особливості, зокрема, проявляються стосовно підстав її виникнення; факторів, які сприяють цьому; видів і форм відповідальності; ознак міжнародних правопорушень; обставин, що спричиняють звільнення від відповідальності тощо.
