Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Міжнар.публ.право НМК 2015-2016.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
679 Кб
Скачать
☆

Джерела та література

  1. Конвенция относительно обеспечения свободного плавания по Суэцкому каналу от 29 октября 1888 г. // [Електронний ресурс] . – Режим доступу: docs.pravo.ru

  2. Конвенция о режиме проливов от 26 июля 1936 г. // [Електронний ресурс] . – Режим доступу:www. imodocs.com

  3. Конвенция о территориальном море и прилежащей зоне от 29 апреля 1958 г. // [Електронний ресурс] . – Режим доступу: www.conventions.ru

  4. Конвенция об открытом море от 29 апреля 1958 года // Там же.

  5. Конвенцйия о континентальном шельфе от 29 апреля 1958 г. // Там же.

  6. Конвенция о международных правилах предупреждения столкновений судов в море от 20 октября 1972 г. (МППСС-72)  // Там же.

  7. Международная конвенция по охране человеческой жизни на море от 1 ноября 1974 г. и Протокол к ней 1978 г.  // Там же.

  8. Договор о Панамском канале от 7 сентября 1977 г. // Там же.

  9. Конвенція Організації Об'єднаних Націй з морського права від 10 грудня 1982 року // [Електронний ресурс] . – Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua

  10. Конвенция о борьбе с незаконными актами, направленными против безопасности морского судоходства от 10 марта 1988 г. // Там же.

  11. Конвенція про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 12 жовтня 1929 р. // Там же.

  12. Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден від 16 грудня 1970 р. // Там же.

  13. Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір від 14 січня 1975 р. // Там же.

  14. Антонович М. Міжнародне публічне право: Навч.посіб.для студ.вищ.навч.закл. – К.: Вид.дім "КМ Академія", 2003. – 308 с.

  15. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник для студ. вищ. навч. закладів за спец. "Міжнародне право", "Міжнародні відносини" / В.Г.Буткевич (ред.). — К.: Либідь, 2004. — 814 с.

  16. Камінська Н.В.Словник міжнародно-правових термінів. – К.: КУТЕП, 2013. – 150 с.

  17. Культенко О.В. Міжнародне право. Альбом схем з коментарями. Навчальний посібник. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім..В.Винниченко, 2012. – 164 с.

  18. Пронюк Н.В. Сучасне міжнародне право: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2010. – 280 c. 

Теоретичні і методичні настанови

Міжнародне морське право  є системою принципів і норм, що визначають статус морських просторів, їх дна і ресурсів, порядок користування ними. Великий внесок в кодифікацію норм міжнародного морського права зробили I, II, III Конференції ООН з морського права (1958, 1960, 1982). Студентам необхідно особливу увагу звернути на такі поняття, як світовий океан, вихідна лінія, внутрішні морські води, територіальні моря, прилегла зона, виняткова економічна зона, континентальний шельф, відкрите море, міжнародний район морського дна, міжнародні канали і протоки.

Міжнародне повітряне право - це галузь міжнародного права, що представляє собою сукупність загальновизнаних і спеціальних принципів і норм, якими визначаються правові положення повітряного простору і що знаходяться в ньому літальних апаратів; встановлюється режим використання цього простору для цілей цивільної авіації; регулюються відносини, що виникають між користувачами з приводу повітряних пересувань, повязаних з ними комерційних операцій і забезпечення безпеки польотів. Верхня межа повітряного простору оцінюється заввишки 100-110 км.

Для вирішення питань міжнародно-правової відповідальності має значення розподіл повітряних суден на:

• державні - військові, поліцейські, спеціального призначення (літаки глав держав). Вони мають імунітет, і відповідальність за їх дії несе держава;

• недержавні суду, що є обєктами національно-правового регулювання. За їх дії відповідає власник судна.

Держави зобовязані здійснювати контроль за відповідністю зареєстрованих у ньому повітряних суден вимогам безпеки польотів та за дотриманням ними міжнародних норм.

Користування повітряним простором держави допустимо тільки з його дозволу. Як правило, між державами укладаються двосторонні угоди про повітряне сполучення Забезпечення безпеки цивільної авіації ведеться двома шляхами:

1) через забезпечення технічної надійності авіаційної техніки та наземного обладнання; розвиток авіаційної техніки - це одна з головних завдань ІСАО;

2) через заходи, спрямовані на попередження і припинення актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

. Міжнародне космічне право являє собою систему основних принципів міжнародного права, спеціальних принципів і норм, що визначають основи космічного простору, природних і штучних небесних тіл, космонавтів. Початок формування міжнародного космічного права було покладено запуском першого штучного супутника Землі (4 жовтня 1957 р.).

Вже в 1967 р. прийнятий Договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць і інші небесні тіла, який закріпив спеціальні принципи міжнародного космічного права. Московським договором 1963 заборонено випробування ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою.

За цим пішов ряд угод: про порятунок космонавтів; про відповідальність за шкоду, заподіяну космічним обєктом; про реєстрацію обєктів, що запускаються в космічний простір; про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах. Наступні напрямки у формуванні міжнародного космічного права - установа міжнародних органів та організацій.

ООН створено Комітет з мирного використання космічного простору з Правовою підкомітетом, в якому відбувається основний процес розробки норм міжнародного космічного права.

Міжнародне космічне право створюється міжнародною спільнотою в цілому, але вирішальна роль належить космічним державам, які взяли на себе зобовязання ділитися результатами з іншими країнами.