18. Мирний прохід іноземних суден через протоки, що служать для міжнародного судноплавства:

^а)    У зв'язку із прийняттям 12-мильної ширини територіальних вод може призупинятися за вимогою держави, на території якої розташована протока;

б)   не може призупинятися;

^В)    здійснюється лише за умови укладених двосторонніх до­говорів між державою, на території якої розташована протока і державою прапора судна.

19. Свобода польотів над відкритим морем поширюється на:

а)   лише на прибережні держави;

б)   всі держави, оскільки відкрите море і повітряний простір над ним є міжнародними територіями загального користування;

в)   лише на держави, що не мають виходу до моря, з метою надати їм рівні права із прибережними державами.

Тема 7. Міжнародне право з прав людини (2 год.)

П Л А Н

1. Поняття населення і його структура.

2. Міжнародно-правові питання громадянства.

3. Правовий статус біпатридів і апатридів.

4. Міжнародно-правовий статус іноземців.

5. Правовий статус біженців і переміщених осіб у міжнародному праві.

Джерела і література

1. Загальна декларація прав людини. Прийнята 10.12.1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua

2. Конвенція про статус біженців від 28 липня 1951 року // Там же.

3. Конвен­ція про статус апатридів від 28 вересня 1954 року // Там же.

4. Конвенція про громадянство заміжньої жінки від 20 лютого 1957 року // Там же.

5. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р.// Там же.

6. Декларація про територіальний притулок від 14 грудня 1967 року // Там же.

7. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. // Там же.

8. Про біженців та осіб, які потребують додаткового та тимчасового захисту: Закон України від 8 липня 2011 р. // Там же.

9. Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 р. // Там же.

10. Антонович М. Міжнародне публічне право: Навч.посіб.для студ.вищ.навч.закл. – К.: Вид.дім "КМ Академія", 2003. – 308 с.

11. Буткевич В.Г., Мицик В.В., Задорожній О.В. Міжнародне право. Основи теорії: Підручник для студ. вищ. навч. закладів за спец. "Міжнародне право", "Міжнародні відносини" / В.Г.Буткевич (ред.). — К.: Либідь, 2004. — 814 с.

12. Камінська Н.В.Словник міжнародно-правових термінів. – К.: КУТЕП, 2013. – 150 с.

13. Культенко О.В. Міжнародне право. Альбом схем з коментарями. Навчальний посібник. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім..В.Винниченко, 2012. – 164 с.

14. Пронюк Н.В. Сучасне міжнародне право: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2010. – 280 c. 

Теоретичні і методичні настанови

Найпершою, найважливішою складовою будь-якої держави є люди, які населяють країну, тобто населення. У міжнародній доктрині під поняттям населення розуміють сукупність індивідів, які проживають у даний момент на території певної держави і які підкоряються її юрисдикції. У залежності від правового положення індивідів населення держави складається з таких категорій: громадянин даної держави та іноземців (іноземних громадян та осіб без громадянства), за винятком іноземних громадян, що користуються привілеями та імунітетом.

Визначення правового становища кожної з указаних категорій населення у відповідності з принципом суверенітету належить до внутрішньої компетенції держав. Та досить часто в національних законодавствах виникають колізії з питань про громадянство (багаточисельні невідповідності між законами різних держав призвести до появи безгромадянства і множинного громадянства), про правовий статус іноземців та захист прав індивідів. Крім того держави здійснюють міжнародне співробітництво для боротьби зі злочинністю та тероризмом. Результатом цього співробітництва є велика кількість двосторонніх багатосторонніх конвенцій, договорів та інших міжнародних актів, які регулюють відповідні відносини між державами. Звідси випливає потреба врегулювання положеннянаселення міжнародним публічним правом.

Є ряд міжнародно-правових норм, договірних і звичаєвих, які прямо чи опосередковано стосуються визначення правового становища населення, зокрема, з питань громадянства, видачі злочинців, прав людини, статусу іноземців. До них відносяться: Загальна Декларація прав людини (1948р.), Конвенція ООН про скорочення безгромадянства (1961р.), міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966р.), міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966р.), Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1976р.), Конвенція ООН про права дитини (1989р.) та інші. Зобов‘язуючи держави діяти певним чином одна відносно другої, норми міжнародного права зобов‘язують їх тим самим вжити ті чи інші дії і в сфері їх внутрішнього життя, зокрема, стосовно визначення правового статусу окремих категорій населення.