Запитання для самоконтролю знань

1. Розкрийте зміст аграрних відносин та їхню специфіку.

2. У чому полягає проблема власності на землю і як вона вирі­шується в Україні?

3. Які ви знаєте види сільськогосподарських підприємств?

4. Що таке земельна рента? Які її види ви знаєте?

5. Розкрийте суть диференційної земельної ренти і покажіть причини її виникнення.

6. Монопольна рента та умови її виникнення.

7. Що таке ціна землі й від чого вона залежить?

8. Прокоментуйте фактори, що впливають на зростання цін на землю.

9. Що таке агропромисловий комплекс і яка його структура?

10. Чому потрібна державна підтримка сільськогосподарського виробництва?

11. Які основні напрями державного регулювання АПК в Україні?

Тема 11. Доходи. Їхні джерела й розподіл

Суть багатства і доходу. Сучасні теорії розподілу. Об’єктивні основи формування доходів населення у ринковій економіці. Види доходів і їх характеристика. Сутність форми і системи заробітної плати.

Диференціація доходів населення. Проблеми нерівності розподілу доходів та їх причина. Крива Лоренца. Коефіцієнт Джині.

Проблеми багатих і бідних. Межа бідності: абсолютна і відносна. Проблеми бідних і багатих в Україні.

Прожитковий мінімум і його значення. Роль прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати в розподілі особистих доходів і вирішенні проблем бідності.

Доходи населення і споживання. Закон Енгеля. Споживання і заощадження.

Державне регулювання особистих доходів населення. Соціальний захист.

Програмні питання

1. Сутність та види доходів населення. Номінальні, чисті й реальні доходи.

2. Сутність форми і системи заробітної плати.

3. Функціональний і персональний розподіл доходів. Крива Лоренца. Коефіцієнт Джині.

4. Структура і джерела сімейних доходів.

Тематичні тези

Сутність доходу як економічної категорії. Види, джерела і рівень доходів

Дохід — багатогранне економічне поняття, яке застосовується в різних значеннях.

У широкому розумінні слова дохід розглядається як грошові та натуральні надходження до економічних суб'єктів.

У вузькому значенні - це потік грошових надходжень за одиницю часу (годину, тиждень, місяць, рік).

Доходи можна класифікувати за різними критеріями:

1. За рівнем формування:

- дохід як поняття приватногосподарське (мікрорівень);

- дохід як поняття народногосподарське (макрорівень);

2. За суб'єктом привласнення:

- доходи населення;

- доходи підприємств;

- доходи держави;

- доходи суспільства;

3. За джерелом надходження:

- доходи від трудової та підприємницької діяльності;

- доходи від власності;

- доходи, що безпосередньо не пов'язані з оцінкою результатів діяльності;

4. За величиною нарахованих і реально отриманих доходів

населення:

- номінальний дохід;

- реальний дохід;

5. Доходи, що утворюються в результаті використання певних факторів виробництва (факторні доходи):

- доходи у вигляді заробітної плати або посадових окладів;

- процентний дохід або прибуток на капітал;

- підприємницький дохід (прибуток) у вигляді залишкового доходу.

Для аналізу доходів підприємства використовують такі поняття:

Валовий дохід – дорівнює виторгу від реалізованих товарів і послуг.

Середній дохід – дорівнює валовому доходу поділеному на кількість реалізованих товарів і послуг.

Граничний дохід – приріст валового доходу від продажу додаткової одиниці реалізованих товарів чи послуг.

Функціональний і персональний розподіл доходів

Під функціональним в економічній теорії розуміють розподіл доходів за факторами виробництва, до них належать:

праця, капітал, земля і підприємницькі здібності.

Існують два принципово різних підходи до виявлення законів функціонального розподілу доходів: марксистський і маржиналістський.

Заробітна плата, згідно з марксистською теорією, є формою вартості робочої сили.

Робоча сила - товар, який має специфічну споживчу вартість (корисність). Для власника капіталу споживча вартість робочої сили виявляється у здатності її за одиницю часу створювати більшу вартість, ніж вона сама варта, тобто у здатності робочої сили створювати додаткову вартість.

Маржиналістська концепція розподілу факторних доходів ґрунтується на інших засадах, а саме:

• власниками економічних ресурсів у капіталістичній економіці є домогосподарства;

• існують чотири фактори виробництва, яким відповідають такі форми доходів:

- земля створює ренту;

- капітал (інвестиційні ресурси) - процент;

- праця - заробітну плату;

- здатність до підприємництва створює підприємницький дохід (прибуток);

• величина доходу на фактори визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми;

• такий принцип справедливий, оскільки забезпечує розподіл доходу пропорційно до внеску кожного із факторів.

Персональний розподіл доходів - це розподіл доходів між окремими фізичними особами, сім'ями або окремими домогосподарствами.

Сукупні доходи сімей формуються з різних джерел залежно від їхньої величини та складу. Персональний розподіл доходів між окремими сім'ями значно диференційований (нерівномірний).

Причини нерівномірності доходів населення:

• Індивідуальні здібності до праці.

• Відмінності в освіті та рівні професіональній підготовці.

• Спадщина від попередніх поколінь.

Для визначення нерівномірності розподілу доходів використовується крива Лоренца (Макс Лоренц, американський економіст (1876-1959 рр.).

Міра нерівності в доходах, яка притаманна будь-якому суспільству, досліджується з використанням кривої Лоренца (рис. 10). М. Лоренц - американський економіст, який побудував цю криву.

Рис. 10. Крива Лоренца

По горизонталі тут відкладено кількість населення (сімей) у відсотках, а по вертикалі - розподіл національного доходу групами населення (сімей) у відсотках. Бісектриса (лінія ОС) відображає абсолютну рівність у доходах усіх сімей (повністю зрівняльний розподіл), а лінії ОД-ДС - абсолютну не­рівність (дещиця населення одержує увесь дохід нації). Остання ситуація, коли абсолютна більшість населення взагалі не одержує доходів, лише абстрактна, - уявна, абсолютна рівність в доходах (у чому дехто вбачає соці­альну справедливість) веде до повної деградації нації, адже вбиває будь-який стимул до ефективного застосування виробничих факторів.

Фактичний розподіл доходів показує крива Лоренца, що будується за ре­альними доходами (зокрема, графік показує, що 40% найбідніших сімей одер­жують 12,5% доходів - точка А, а 20% найбагатших - 52-53% доходів - точка В). Площа між лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца (на рисунку 10, затонована) показує ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим більше кри­ва Лоренца відхиляється від бісектриси (лінії ОС), тим більшу нерівність в доходах вона показує.

Якщо площу затонованого сегмента позначити через Т, то можна одержати таке співвідношення, яке в економічній теорії одержало назву коефіцієнта Джині (за Іменем італійського економіста К. Джині):

де G - показник нерівності в доходах.

Наближення кривої Лоренца до бісектриси відбиває вирівнювання дохо­дів, проте надмірне вирівнювання матиме негативні наслідки, адже зменшу­ватиме стимули до виробництва. Водночас надмірна вгнутість "лука Лоренца" (графік кривої нагадує натягнутий лук) вказує на надто виражену не­рівність в доходах, що викликає соціальну напругу в суспільстві (критична межа, на думку економістів наступає тоді, коли найбідніші 40% населення починає отримувати лише 12-13% сукупних доходів; саме така ситуація ві­дображена на рисунку).

Держава через оподаткування доходів багатих і соціальну допомогу найбіднішим може регулювати натяг "лука Лоренца", тобто розподіл доходів. На рисунку крива ОАВС відображає новий натяг "лука Лоренца" після сплати податків (площа між первісною кривою Лоренца І новою кривою ОА₁В₁С показує обсяг податків). Тепер 40% найбіднішого населення одержує 25% сукупних доходів (точка А,), а доходи 20% найбагатших людей зменшились до 35% (точка В,). Певна нерівність в доходах все ж повинна зберігатись, зрівняльний розподіл суперечить принципам ринкової економіки, історич­ний досвід показав його безперспективність і навіть шкідливість для сус­пільства. Тому збереження певної нерівності в доходах і є виразом соціальної справедливості.

Сімейні доходи та структура їх використання.

Сімейний дохід – сума доходів невеликої групи людей (свідомо організованої на основі родинних зв’язків та спільного побуту), життєдіяльність якої спрямована на реалізацію соціальних, економічних та духовних.

Джерела формування сімейного доходу:

• заробітна плата;

• доходи від власності;

• доходи від індивідуальної трудової діяльності;

• доходи від особистого підсобного господарства;

• доходи від кооперативної діяльності;

• державні трансферні платежі;

• доходи з інших джерел (спадщина, виграші і т. ін.);

Структура сімейних витрат:

• харчування;

• придбання одягу й взуття;

• придбання товарів тривалого користування;

• соціально-культурні та побутові послуги;

• комунальні послуги;

• транспорт;

• заощадження;

• інші витрати.

Структура витрат сім’ї є важливим показником економічного розвитку країни.

Згідно з законом Е. Енгеля (німецький статистик, XIX ст.) в міру зростання доходів сім’ї загальне споживання благ збільшується, але у різних пропорціях та структурних співвідношеннях. Зі зростанням доходів сім’ї знижується питома вага витрат на харчування, частка витрат на одяг, зазнають незначних змін витрати на житло та комунальні послуги, а от питома вага витрат на задоволення культурних та інших нематеріальних потреб суттєво зростає.

В сучасних умовах в Україні відстежуються наступні тенденції формування доходів:

1. розширюється структура сімейних доходів;

2. знижується загальний рівень реальних доходів;

3. зростає частка доходів від реалізації продукції особистого підсобного господарства;

4. відбувається натуралізація частки отримуваних доходів;

5. приховування доходів з метою ухилення від сплати податків.