Запитання для самоконтролю знань

1. Визначте основні етапи розвитку економічної теорії.

2. Які сучасні економічні теорії ви знаєте і в чому полягає прин­ципова відмінність між ними?

3. Дайте визначення предмета економічної теорії та охарактеризуйте еволюцію його трактування.

4. Назвіть проблеми, які вивчає економічна теорія, мікро- і макроекономіка.

5. Дайте визначення суті економічної категорії та економічного закону. Назвіть основні види законів.

6. Чим відрізняються економічні закони від законів природи?

7. Які ви знаєте методи пізнання економічних процесів? Охаракте­ризуйте основні їх види.

8. Розкрийте функції економічної теорії.

9. Яке місце економічної теорії у системі економічних наук?

10. Яке практичне значення має економічна теорія?

11. За яких умов забезпечується наукова обґрунтованість економічної політики держави?

Тема 2. Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси

Потреби як рушійна сила трудової діяльності людини. Сутність, структура і особливості формування потреб. Ієрархія людських потреб А.Маслоу. Економічні потреби. Закон зростання потреб. Економічний інтерес, його об’єкт, функція. Інтереси і потреби: діалектика взаємозв’язку. Єдність і суперечності в системі інтересів.

Взаємозв’язок економічних потреб, інтересів і виробництва.

Програмні запитання

1. Сутність та структура економічних потреб суспільства

2. Економічний закон зростання потреб

3. Економічні інтереси, їхня класифікація та взаємодія

Тематичні тези

Сутність та структура економічних потреб суспільства

Потреба — це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхід­ному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

Потреби відбивають внутрішні спонукальні мотиви діяльності людей і утворюють складну систему, яку можна структурувати за різними критеріями. У найзагальнішому вигляді визначають:

• фізіологічні потреби, зумовлені існуванням і розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);

• соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);

• духовні потреби, зумовлені розвитком людини, як особистості (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо).

За критерієм нагальності потреб та ієрархічності взаємозв'яз­ків між ними вирізняються моделі Ф. Герцберга, А. Маслоу, К. Альдерфера. Незважаючи на певні відмінності, всі три моделі виокремлюють потреби нижчого порядку (первинні) та вищого порядку (вторинні). Згідно з цим підходом вищі запити люди­ни не виступають на перший план доти, доки не будуть задово­лені найнагальніші. Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потре­би, які стають рушійною силою свідомої діяльності.

Так, "піраміда потреб" А. Маслоу ілюструє стійку ієрархію переваг, відповідно до якої кожна наступна група потреб вияв­ляється та задовольняється після задоволення потреб поперед­нього рівня.

"Людина — це піраміда потреб з біологічними в основі і ду­ховними на вершині — писав А. Маслоу. — Причетність до ви­щих, духовних цінностей дивним чином возвеличує і тіло, і всі його потреби. Якщо спрямувати людину до усвідомлення всіх своїх потреб, до актуалізації їх... то дуже скоро ми зможемо спостерігати розквіт цивілізації нового типу. Людина стане більш відповідальною за свою долю, буде керуватися цінностями ро­зуму, перестане бути байдужою до оточуючого її світу... що озна­чатиме наближення до суспільства, побудованого на духовних цінностях".

Потреби задовольняються у процесі споживання. Засоби за­доволення людських потреб називаються благами.

Рис. 2 Модель ієрархії людських потреб А. Маслоу

Благо — будь-яка корисність (предмет, явище, процес), яка задовольняє людську потребу.

Розрізняють такі блага:

• неуречевлені (сонячне світло, здоров'я, спілкування, знання) й уречевлені (дари природи, а також продукти праці: їжа, одяг, житло тощо);

• неекономічні (дарові, необмежені, надані природою без зусиль людини; їхні обсяги перевищують наявні людські потреби) та економічні (обмежені; такі, що є результатом чи об'єктом економічної діяльності; їхні обсяги обмежені порівняно з існуючими потребами).

Економічні потреби — це потреби в економічних благах.

Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спо­нукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та спожи­вання у рамках певної системи соціально-економічних відно­син.

Важливо зазначити, що економічні потреби утворюють струк­турну підсистему всього комплексу потреб суспільства. Відтак рівень їхнього розвитку та ступінь задоволення залежить від рівня розвитку інших підсистем, у т. ч. культурних, духовних, моральних потреб суспільства.

Носіями економічних благ є:

• споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ);

• матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва);

• теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічними суб'єктами) і майбутні блага (товари та послуги, якими економічні суб'єкти зможуть скористатися в майбутньому) тощо.

Класифікації потреб:

I. За характером виникнення:

– первинні (базові), пов'язані із самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;

– вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.

II. За засобами задоволення:

• матеріальні (потреби в матеріальних благах);

• нематеріальні (духовні потреби).

ІІІ. За нагальністю задоволення:

• першочергові (предмети першої необхідності);

• другорядні (предмети розкоші).

IV. За можливостями задоволення:

• насичені, вгамовні (мають чітку межу і можливість повного задоволення);

• ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).

V. За участю у відтворювальному процесі:

• виробничі (потреби у засобах виробництва);

• невиробничі (потреби у споживчих благах).

VI. За суб'єктами вияву:

• особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда);

• колективні, групові (потреби групи людей, колективу);

• суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).

VII. За кількісною визначеністю та мірою реалізації:

• абсолютні (перспективні потреби, які мають абстракт­ний характер і є орієнтиром економічного розвитку);

• дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду);

• платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом);

• фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).

Економічний закон зростання потреб

Безперервний економічний і духовний прогрес суспільства неминуче зумовлює як кількісне, так і якісне зростання потреб.

Виникнення нових потреб супроводжується постійним урізно­манітненням, примноженням, збагаченням та ускладненням їхньої структури. Прагнення задовольнити зростаючі потреби є спонукальним мотивом удосконалення економічної діяль­ності, нарощування виробництва економічних благ та поліп­шення їхніх якісних характеристик. Однак зростання та розви­ток потреб завжди випереджає можливості виробництва і не збігається з рівнем фактичного споживання. У цьому виявляєть­ся авангардна роль потреб, що знайшла відображення в еконо­мічному законі зростання потреб.

Всезагальний економічний закон зростання потреб відображає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв'язки між виробництвом і споживанням, потребами та існуючи­ми можливостями їхнього задоволення. Відповідно до цьо­го закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.

Складний механізм взаємодії потреб і виробництва забезпе­чує безперервність суспільного відтворення. Особли­вості вияву економічного закону зростання потреб за сучасних умов пов'язані з гуманізацією соціально-економічного розвит­ку як визначальною ознакою формування постіндустріального суспільства. Удосконалення структури потреб відображає про­цес розвитку людської особистості та сприяє переходу:

• від домінування матеріальних до пріоритетного розвитку духовних потреб, пов'язаних із творчістю, пізнанням, самовдосконаленням;

• від масового виробництва та споживання до індивідуалізації потреб та засобів їхнього задоволення;

• від прагнення безперервного нарощування обсягів споживання до розумного самообмеження;

• від речової структури споживання до переважання у ній послуг.

Рис 3. Взаємовплив потреб і виробництва

Виявлення шляхів ефективного використання обмежених ресурсів з метою максимально можливого задоволення безмеж­них потреб пов'язане з постійною оцінкою та вибором альтернативних варіантів розвитку господарської діяльності. Виявлен­ня потреб споживачів і вміння задовольнити ці потреби одно­часно з вирішенням завдань раціонального використання обме­жених ресурсів стає вирішальною передумовою успіху підприєм­ницької діяльності. Сучасний бізнес не можливий без оволодін­ня вичерпною інформацією стосовно якісних параметрів, обсягу та динаміки потреб, їхнього прогнозування, а також актив­ного впливу на формування обсягів і структури споживання.

Економічні інтереси, їхня класифікація та взаємодія

"Економічні відносини кожного суспільства проявляються насамперед як інтереси" — ці слова належать Ф. Енгельсу. Усві­домлення потреб і прагнення задовольнити їх зумовлюють мо­тивацію поведінки людини, спонукаючи її до певної цільової дії. У реальній дійсності потреби набувають конкретної форми інте­ресів (рис.4).

Рис. 4. Взаємозв'язок потреб та інтересів

Інтерес — форма вияву потреби, усвідомлене прагнення людини до її задоволення.

Економічні інтереси — усвідомлене прагнення суб'єктів господарювання до задоволення економічних потреб, що є об'єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

Суб'єкти економічних інтересів — окремі індивіди, домогосподарства, колективи (групи) людей, суспільство в цілому.

Об'єкти економічних інтересів — економічні блага (това­ри, послуги, інформація тощо).

Економічні інтереси суспільства можуть бути класифіковані за різними критеріями, а саме:

За суб'єктами: особисті;колективні, групові;суспільні.

За нагальністю, важливістю: головні, першочергові; другорядні.

За часовою ознакою: поточні; перспективні.

За об'єктами: майнові; фінансові; інтелектуальні тощо.

За ступенем усвідомлення: дійсні; уявні.

За можливостями реалізації: реальні; утопічні.

Суб'єкти економічних відносин є виразниками специфічних економічних інтересів. У ринковій економіці: економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію загальної корисності з урахуванням існуючих цін і доходів; економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції; економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому.

За територіальною ознакою виокремлюють такі економіч­ні інтереси: муніципальні; регіональні; національні; об'єднання держав; загальнолюдські (глобальні).

Шляхи поєднання економічних інтересів:

• субординоване підпорядкування одних економічних інтересів іншим;

• координоване узгодження різнобічних інтересів усіх економічних суб'єктів.

Проблема співвідношення та пріоритетності інтересів еконо­мічних суб'єктів залишається до цього часу дискусійною. Ме­ханізм їхнього узгодження визначається сутністю економічної системи.

Процес еволюції сучасних розвинених країн на основі соціально орієнтованої та регульованої ринкової економіки створює передумови для координації та гармонійного розвитку системи економічних інтересів громадянського суспільства. Водночас корпоратизація економічного життя породжує проблему узгоджен­ня економічних інтересів власників, менеджерів та найманих робітників з метою недопущення їхньої опортуністичної поведін­ки. Важливу роль в узгодженні індивідуальних та корпоратив­них інтересів у сучасних змішаних економіках відіграє держава.

Рис 5. Координація інтересів економічних суб'єктів у рин­ковій економіці

Відстоювання та сприяння реалізації інтересів окремих груп у сучасному суспільстві набуло форми лобізму. Лобізм - вплив на законодавців і чиновників, спря­мований на підтримку окремих підприємств, галузей, соціаль­них груп, верств, шляхом особистої зацікавленості посадовців.

Першоосновою господарської діяльності є потреби, які у свідомості людини перетворюються на інтерес і мотив спону­кальної цільової дії.

Мотив — спонукальна причина дій і вчинків людини. Спонукання економічних суб'єк­тів до певних дій породжує конкретний результат у вигляді за­доволення, часткового задоволення або незадоволення потреби, утворюючи таким чином логічний ланцюжок активної діяль­ності (рис. 6).

Рис. 6. Потреби та інтереси як джерело активності економіч­них суб'єктів

Отже, суперечлива взаємодія виробництва та споживання, інтересів, потреб і стимулів є рушійною силою соціально-еконо­мічного розвитку. Водночас стимулююча роль економічних по­треб, інтересів і сформованих на їхній основі мотивів господар­ської поведінки визначається соціально-економічним середови­щем та специфічними рисами конкретної економічної системи.