Запитання для самоконтролю знань

1. Охарактеризуйте основні концепції виникнення грошей.

2. У чому полягає суть грошей?

3. Розкрийте співвідношення основних функцій грошей.

4. Які особливості паперових і кредитних грошей?

5. Що таке ліквідність грошей?

6. У чому полягають негативні наслідки бартеру?

7. Що таке грошова маса і які її показники?

8. Що слід розуміти під грошовою системою і які її елементи?

9. Сформулюйте закон обігу грошей.

10. Напишіть і розкрийте формулу рівноваги грошової і товарної мас І. Фішера.

11. Що таке валютний курс і якими методами він визначається?

Тема 6. Ринок як форма організації економічної діяльності суспільства

Ринок як система економічних відносин. Етапи формування ринку. Класичний вільний ринок. Регульований ринок. Соціально орієнтований ринок. Ринок як невід'ємний компонент товарного виробництва. Зміст та функції ринку. Ринковий та неринковий сектори економіки. Суб’єкти ринку. Інфраструктура ринку.

Структура ринку та його види. Інфраструктура ринку. Види ринків. Механізм дії ринку. Попит. Пропозиція. Ринкова ціна. Закони ринку.

Програмні запитання

1. Ринкова економіка як форма суспільного господарювання, конституйована товарним виробництвом.

2. Ринок, його сутність, структура, суб'єкти.

3. Функції ринку, умови його функціонування і розвитку.

4. Попит, пропозиція та закони, що їх регулюють.

5. Сутність та основні елементи інфраструктури ринку.

Тематичні тези

«Дайте мені те, чого хочу я, і я вам дам те, чого хочете ви»

А. Сміт

Ринкова економіка як форма суспільного господарювання, конституйована товарним виробництвом.

Ринкова економіка є адекватною, тобто повністю відповідною товарному виробництву формою його функціонування. Товарне виробництво і ринок органічно пов'язані між собою і не існують одне без іншого. Під час вивчення цієї теми необхідно виходити насам­перед з того, що ринок є невід'ємним атрибутом товарного господар­ства. У структурі сучасної ринкової економіки відрізняються ринки предметів споживання і послуг, ринки засобів виробництва, науково-технічних розробок та інформації, фінансово-кредитний і валютний ринки, ринки праці.

Важливо набути уявлення про еволюцію товарно-ринкового господарювання. Історично відомі класичний вільний ринок, регульо­ваний ринок та соціально орієнтований ринок. Класичний вільний ринок (до середини XIX CT.) був вільним від втручання держави в економіку. Держава виступала "нічним вартовим", який стежив за тим, щоб усі, хто має самостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни. Регульований ринок (середина XIX - 50-ті роки XX ст.) характеризувався втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища. Сучасному соціально орієнтованому ринку притаманні визначене державне регулювання та соціальний захист населення.

Саме ринкова економіка забезпечує і є формою руху товарів та грошей за схемами Т-Г-Т і Г-Т-Г. Через систему ринків здійснюється переважна більшість економічних процесів. Ринкова економіка - це специфічна форма економічних взаємовідносин, яка пов'язує між собою різних господарюючих суб'єктів. Вона є фундатором і формою функціонування макроекономіки та мегаекономічного світового господарства.

В емпірично-поверхневому уявленні ринок виступає як майдан, тобто як фізичний простір, як місце зустрічі продавців і покупців, як арена торговельно-мінового процесу між його контрагентами. Але ринок не просто і не лише фізичний простір. Подібно до того, що територія, яку займає якесь підприємство, не являє собою цього підприємства, так само торговельна або ринкова площа зовсім не є ринком в його сутнісному соціально-економічному розумінні. Тому для глибокого засвоєння матеріалів цієї теми необхідно, перш з все, набути дійсно наукового уявлення про ринок як економічну категорію та про торговельно-мінові відносини.

За його глибинною сутністю ринок - це особливий еконо­мічний простір у сфері обміну в суспільному відтворювальному процесі, це притаманна товарному виробництву інфраструктурна система, як відвідний канал для виробництва і постачальницький, живильний канал - для споживання. Доки товари перебувають у цих каналах, вони є товарами і перебувають на ринку.

В організаційному аспекті товарний ринок розпочинається зі складів (експедицій) готової продукції у виробників, куди надходить продукція з виробництва, і закінчується роздрібною торговельною мережею та матеріальними складами виробничих підприємств, в яких товарні продукції залишають серед обміну, і переходить як предмети споживання у сфері особистого й виробничого споживання.

Також необхідно вивчити основні соціально-економічні струк­турні елементи ринку. Такими є, насамперед, уся сукупність актів купівлі-продажу товарів та торговельно-мінові відносини, що їх супроводять. З ними безпосередньо пов'язані попит та пропозиція товарів, конкуренція серед продавців і покупців, що у своїй взаємодії формують товарні ціни, а також товарні запаси, гроші у функціях міри вартості й засобу товарного обігу. Всі ці соціально-економічні явища також є структурними елементами та факторами товарного ринку.

Найважливішими факторами, що конституюють товарний ринок, є попит на товари з боку споживачів-покупців і пропозиція товарів виробниками-продавцями. Отже, платоспроможний попит представляє на ринку споживання його потреби, а пропозиція - товарне виробництво. В цілому попит і пропозиція є формами ринкового прояву економічного зв'язку між виробництвом та споживанням за посередництво вартості, грошей і цін. Попит і пропозиція економічно реалізуються на ринку в актах купівлі й продажу товарів і безперервно відтворюються у зв'язку з нескінченністю процесів виробництва. Вивченню категорій попиту і пропозиції слід приділити особливу увагу. Треба засвоїти, що попит і пропозиція не існують одне без іншого. Кожне з них містить в собі інше, проявляє себе як інше і через нього (попит на товар є водночас і пропозицією грошей, і навпаки). Об'єктивне співіснування та взаємо­проникнення попиту й пропозиції свідчить про дію закону попиту і пропозиції. Закон попиту і пропозиції - це закон ринкової рівноваги. Він відображає об'єктивну необхідність постійної об'ємної та структурної відповідності, рівноваги між платоспроможним попитом і пропозицією кожного товару на всіх товарних та регіональних ринках у часі й просторі. Цей закон є конкретним ринковим проявом і більш поверхневою формою .

Ринок як система економічних відносин.

Ринок - система економічних відносин, що пов'язані з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Основні етапи формування ринку:

1. класичний вільний ринок (до середини XIX ст.), в якому держава не втручалась в економіку, виступаючи лише „вартовим”, який стежив за тим, щоб усі хто має самостійне джерело доходів, ретельно сплачували податки до державної казни;

2. регульований ринок (середина XIX - 50-ті роки XX ст.) характеризувався втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження монополій та захисту конкурентного середовища;

3. соціально орієнтований ринок, у якому, крім механізмів регулювання, держава бере на себе виконання функції соціального захисту населення.

В сучасному світі є два сектори економіки: ринковий і неринковий (бюджетний). Ринок невід’ємний атрибут товарного господарства, що забезпечує рух товарів і грошей за схемами: Т-Г-Т або Г-Т-Г.

Характерні риси сучасного ринку: економічна свобода, конкуренція, мобільність ресурсів, автономність дій учасників ринку, вичерпна поінформованість суб'єктів, соціалізація та глобалізація економічних зв'язків.

Форми прояву економічної свободи:

- свобода вибору сфери застосування своїх здібностей;

- свобода вибору сфери застосування свого капіталу;

- свобода вибору партнерів;

- свобода ціноутворення;

- свобода обирати міру ризиковості господарської діяльності;

- повна відповідальність за свої рішення, дії та їх наслідки.

Найважливіші функції ринку:

Функція регулювання. Ринок регулює всі фази виробництва, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- та макрорівнях за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції.

Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП.

Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

Функція санації. Ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації економічного довкілля деперсоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим.

Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективною є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами.

Інформаційна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що - ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

Функція інтеграції. Ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

Суб'єкти ринкового господарства: виробники і споживачі, підприємці та наймані працівники, промислові капіталісти, банкіри і торговці, власники позичкового капіталу та власники цінних паперів і т. ін., але основними є: домашні господарства, держава, підприємці.

Структура ринку та його види.

За об'єктами обміну:

• ринок ресурсів, що набуває форм: ринку праці; ринку капіталу; ринку землі та нерухомості;

• товарний ринок, що набуває форм: ринку споживчих товарів; ринку послуг; ринку науково-технічних розробок та інформації;

• фінансовий ринок, що набуває форм: грошового ринку; ринку цінних паперів; валютного ринку.

Залежно від умов, в яких діють господарюючі суб'єкти:

- вільний (поліполістичний) ринок: багато продавців та покупців, товари однорідні, вхід та вихід вільний, інформація доступна;

- монополізований (олігополія, монополія) (один продавець або декілька, доступ на ринок та до інформації обмежений);

-монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід та вихід);

- регульований (держава законодавчо обмежує економічну свободу окремих господарюючих суб'єктів з метою формування та захисту конкурентного середовища.

За територіальною ознакою: місцевий; регіональний; національний; світовий.

Стосовно відповідності чинному законодавству: легальний (дозволений законом і відкритий для оподаткування); тіньовий (не зареєстрований, ухилення від сплати податків).

Стосовно способу формування: стихійний; організований.

Сутність та основні елементи інфраструктури ринку.

Необхідною умовою нормального функціонування ринку є створення ринкової інфраструктури.

Інфраструктура ринку - комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, що забезпечують безперебійний режим функціонування ринку.

До основних об'єктів інфраструктури належать:

- різні види бірж (товарна, фондова, валютна, праці);

- банки;

- аукціони;

- страхові компанії;

- торгові палати;

- ярмарки;

- інформаційні центри;

- консалтингові та аудиторські компанії;

- рекламні агентства;

- інформаційні агентства.

Функції інфраструктури ринку: постачання різних видів ресурсів; купівля-продаж різноманітних товарів; забезпечення інформацією учасників ринку; організаційно-правове оформлення регульованих ринкових відносин; відображення економічної кон'юнктури загалом, найважливіших видів ринку;

сприяння процесу державного регулювання економіки та контролю за ринковими процесами.

Механізм дії ринку має чотири складові:

1. Попит - потреба в певному товарі, що забезпечується грошима. Розмір попиту визначається кількістю товарів, що може бути реалізована на ринку за існуючими цінами. Треба розрізняти попит і його величину: Попит - це загальне поняття, в якому відбиваються потреби споживача (це кількість товарів, куплених у певних межах ціни). Величина попиту - поняття конкретне, це кількість товарів, на яку виявлено попит при даній ціні. Величина попиту пов'язана тільки з коливанням цін.

Закон попиту: чим вища ціна, тим менша величина попиту (і навпаки.) Розглянемо попит на прикладі зерна ячменю, див. табл. 1. Якщо ціна 1 ц ячменя буде дорівнювати 500 гр./од., то споживач висловить попит на 10 ц зерна в місяць, а якщо ціна зменшиться до 400 гр./од. — споживач зможе купити вже 15 ц. Попит зростатиме в тому разі, якщо ціна на зерно буде знижуватись. Аплікуючи дані таблиці на графік, матимемо криву індивідуального попиту на зерно ячменя (див. рис. 7). На графіку показники ринкової ціни зображені на вертикальній осі, а величина попиту на зерно — на горизонтальній.

Таблиця 1