Якісна проба на хлориди
У пробірку наливають 10 мл досліджуваної води, підкислюють 1–2-ма краплями сірчаної кислоти і додають 2–3 краплі розчину азотнокислого срібла. Утворення білої каламуті свідчить про наявність у воді хлоридів (табл. 6).
Таблиця 6 –Приблизне визначення хлоридів у воді
Характер рідини |
Вміст хлоридів, мг/л |
Слаба каламуть Сильна каламуть Пластівці осідають не відразу Білий осад |
1–10 10–50 50–100 100 і більше |
Кількісне визначення хлоридів способом мора
Метод ґрунтується на осадженні хлору нітратом срібла в присутності хромовокислого калію як індикатора. Під час титрування хлору нітратом срібла випадає спочатку осад хлористого срібла. Після зв'язування всього хлору нітрат срібла вступає в реакцію з хромовокислим калієм, при цьому утворюється хромовокисле срібло шоколадно-червоного кольору, а окрас титрованої рідини переходить із лимонно-жовтої в оранжево-жовту. Рівняння, за яким проходить реакція:
NaC + ANO3 = AC + NaNO3 – осад білого кольору,
2ANO3 + KCO4 = ACO4 + 2KNO – хромовокисле срібло.
Хід аналізу. 1. Визначаємо титр азотнокислого срібла. Для цього в колбу піпеткою наливають 2 мл розчину хлористого натрію, додають 8 мл дистильованої води і 2 краплі індикатора. Утворюється розчин лимонно-жовтого кольору. З бюретки краплями титруємо розчином азотнокислого срібла до появи оранжево-бурого кольору.
Кількість витраченого азотнокислого срібла показує титр цього розчину.
Наприклад: на 2 мл титрованого розчину хлористого натру використано 2,5 мл азотнокислого срібла. Отже, 2,5 мл АgNО3 можуть увести в осад 2 мг хлору.
У колбочку наливають 10 мл досліджуваної води, добавляють 2 краплі індикатора і титрують азотнокислим сріблом до появи жовто-бурого окрасу.
Наприклад: на 10 мл води використано 0,85 мл азотнокислого срібла, на 100 мл води буде використано 8,5 мл, а на 1000 мл води 85 мл АgNO3.
Якщо титр азотнокислого срібла 2,5, тобто, якщо:
2,5 Мл AgNo3 зв’язує 2 мг хлору, то
85 мл – Х, звідси:
хлору
в 1 л досліджуваної води.
Визначення сульфатів за способом а. П. Озерова
Цей метод базується на обліку помутніння води від утворення сірчанокислого барію (ВаSO4), за взаємодії іона сульфату (SО4) у воді з хлористим барієм.
Сульфати або солі сірчаної кислоти, зустрічаються у воді не тільки як складова частина ґрунту (СаSО4), але і як продукти розкладу, що містять сірку білків.
Вода з великою кількістю сульфатів гірка на смак і впливає послаблювально на функції кишечнику. ГОСТ 2874–82 допускає вміст у воді сульфатів мінерального походження до 500 мг/л.
Для визначення сульфатів у прозорий хімічний стаканчик на 50–100 мл наливають 10 мл досліджуваної води, добавляють 2–3 краплі 10%-ного розчину барій-хлориду (ВаСl) і 1–3 краплі соляної кислоти. За наявності у воді сульфатів утворюється білий осад (у вигляді муті).
Визначення заліза у воді
Залізо у воді зустрічається у вигляді гідрату окису заліза Fе(ОН)3. Воно може потрапляти у воду з ґрунтових мінеральних руд. Вміст заліза у воді за ГОСТ 2874–82 не повинен перебільшувати 0,3 мг/л. За великих доз погіршується смак води, з'являється каламуть, випадає бурий осад, крім того, утворюються умови для розвитку залізистих бактерій, котрі призводять до закупорки водопровідної мережі. Особливо небажана наявність заліза у воді для молочної промисловості. Масло, промите такою водою, їдке на смак і бурого кольору.
Принцип методу визначення заліза у воді ґрунтується на взаємодії окисного заліза в кислому середовищі з роданітом амонію і утворенням роданіту заліза, який надає розчину яскраво-червоного забарвлення.
Хід аналізу. У пробірку наливають 10 мл досліджуваної води, підкислюють 2–3-ма краплями перекису водню, добавляють 5–6 крапель 50 %-ного розчину роданистого амонію (NН4СN2S). За інтенсивністю забарвлення судять про наявність у воді заліза, використовуючи дані:
– жовто-рожевий колір – 1 мг/л,
– червоний – 2,5 мг/л,
– яскраво-червоний – 5 мг/л.