3.4. Визначення твердості води

(ДСТУ ISO 6059–2003)

Під час дослідження води спочатку визначають карбонатну твердість, яка обумовлена наявністю солей кальцію і магнію (бікарбонат кальцію і бікарбонат магнію), а потім із загальної твердості вираховують твердість постійну.

Твердість води вимірюється у міліграм-еквівалентах на 1 л води. Один міліграм-еквівалент твердості відповідає вмісту 28 мг СаО на 1 л (або 20,16 мг МgО на 1 л).

Твердість води можна визначати в градусах. Один градус (1⁰) твердості відповідає вмісту 10 мг окису кальцію (СаО) в 1 л, звідси 1 мг-екв на 1 л твердості води дорівнює 2,8⁰.

Воду до 10⁰ (3,5 мг-екв на 1 л) вважають м’якою, від 10 до 20⁰ (3,5– 7 мг-екв на 1 л) – середньої твердості, 20–30⁰ (7–10,5 мг-екв на 1 л) – твердою і більше 40⁰ (14 мг-екв на 1 л) – дуже твердою.

Бажано, щоб загальна твердість питної води була не більше 30–40⁰.

Визначення карбонатної твердості

У колбу наливають 100 мл досліджуваної води, додають 2 краплі індикатора – розчину метилоранжу і титрують із бюретки соляною кислотою до появи слаборожевого окрасу рідини.

Кількість соляної кислоти, що використана на титрування, множиться на коефіцієнт 2,8. Одержаний результат відповідатиме міліграмам окису кальцію або градусам карбонатної твердості.

Визначення загальної твердості

У ту ж колбу, після визначення карбонатної твердості, приливають піпеткою 20 мл лужної суміші. Потім колбу підігрівають і кип'ятять 3 хвилини, охолоджують під струменем прохолодної води, переливають у мірний циліндр і добавляють дистильованої води до відмітки 200 мл.

Одержану рідину перемішують, відфільтровують в інший циліндр 100 мл, переливають у чисту колбу, додають 1 краплю індикатора – метилоранжу і титрують соляною кислотою до появи слаборожевого забарв-лення (100 мл фільтрату).

Кількість використаної соляної кислоти множать на 2 і одержану величину віднімають від числа мл лужної суміші, яка була долита до води. Цю різницю множать на коефіцієнт 2,8 і одержують загальну твердість в градусах.

Визначення постійної твердості

Постійна твердість визначається арифметичним шляхом, віднімаючи від загальної твердості твердість карбонатну.

3.5. Визначення вмісту важких металів (кадмію, свинцю і міді) у природних і очищених водах

Метод інверсійної вольтамперометрії

Прилад АВА-3; ТУУ 4215–002–00227703–95 із використанням комп’ютера типу ІВМ РС/АТ.

Інверсійний електрохімічний метод базується на здатності елементів електрохімічно осаджуватися на індикаторному електроді із досліджуваного розчину за постійного потенціалу, а надалі розчинятися у процесі анодної поляризації за певного потенціалу, характерного для кожного елемента.

Розділ 4. Біологічний аналіз води

(ДСТУ 3959–2000. Методики біотестування води)

Для санітарно-гігієнічної оцінки води велике значення мають її біологічні показники, які характеризуються наявністю макро- і мікроорганізмів рослинного і тваринного походження (біоценоз). При цьому частина з них мешкає у поверхневих шарах, перемішуючись самостійно, або течією води (планктон), інші прикріплюються до дна (бентос). Підвищена кількість біологічних речовин у воді призводить до її цвітіння – розмноження великої кількості дрібних водоростей. Відмирання їх зумовлює загнивання води. При цьому змінюється запах, смак і колір води.

Визначити органічні речовини у воді технічно важко. Про їх кількість судять за кількістю кисню, який необхідний для окиснення органічних речовин, розчинених у воді. Окиснюваність доброї питної води повинна бути 2–5 мг кисню на 1 л води.