Тема 2.2. Психологічні бар’єри у спілкуванні і шляхи їх подолання

1. Бар’єри взаємодії.

2. Вплив типів особистості на взаємини між партнерами.

3. Бар’єри сприйняття і розуміння.

4. Комунікативні бар’єри.

5. Подолання бар’єрів у спілкуванні.

1. Бар’єри взаємодії

У ділове спілкування на відміну від дружнього вступають виключно у разі потреби. При цьому контакт з одними діловими партнерами проходить легко, з іншими ж – лише інтереси справи примушують продовжувати стосунки. Відчуття дискомфорту, бар’єрів спілкування не сприяє плідним діловим контактам і може призвести до конфліктів.

Для того, щоб справа не дійшла до стресу, слід навчитися попереджати виникнення бар’єрів у спілкуванні, а якщо вже вони виникли, уміти успішно їх подолати.

Розглянемо основні перешкоди на шляху до плідного спілкування.

Мотиваційний бар’єр виникає, коли у партнерів різні мотиви вступу до контакту, наприклад: один зацікавлений в розвитку загальної справи, а іншого цікавить тільки швидкий прибуток, тобто кожний з партнерів переслідує мету, що йде урозріз із намірами іншої сторони, і не говорить про це відкрито. Краще із самого початку з’ясувати наміри кожного з партнерів, погоджуючи мотиви співпраці. Якщо це не вдасться, спільна робота приречена на невдачу. Окремої розмови заслуговує ситуація укладення контракту або ділової угоди, в якій кожен партнер переслідує свою мету налагодження контакту Щоб ніхто з партнерів не відчував себе «скривдженим» після укладення договору, потрібно знайти рішення, котре задовольняло б інтереси обох сторін. Таке рішення знаходять шляхом переговорів.

Етичний бар’єр виникає тоді, коли взаємодії з партнером заважає етична позиція, несумісна з вашою. Чи йти на компроміс, кожен вирішує сам. Але намагатися перевиховати або соромити партнера не рекомендується.

Бар’єр стилів спілкування. Як відомо, у кожної людини свій стиль спілкування. Він залежить від темпераменту людини, його характеру, світогляду. Стиль спілкування формується під впливом виховання, оточення, професії.

Зміст стилю спілкування складають:

- переважаючий мотив спілкування (взаємодія, самоствердження, емоційна підтримка і т.п.);

- ставлення до інших людей (м’якість, доброзичливість, терпимість або жорстокість, раціоналізм, егоцентризм, упередженість і т.п.);

- ставлення до себе (самозакоханість, визнання своїх недоліків, відстоювання «честі мундира», нав’язування своєї думки і т.п.);

- характер впливу на людей (тиск, примушення, маніпуляція, співпраця, власний приклад, невтручання і т.п.).

Зовнішній вияв стилю – це манера поведінки і особливості мовлення, інтенсивність і сам характер спілкування людини. Якщо людина орієнтована на справу, вона прагне не витрачати часу, зібрана, організована, цінує в людях ділові якості. Про таку говорять – ділова людина, у неї діловий стиль. При цьому в діловому спілкуванні можна виділити партнерський і непартнерський стилі спілкування. Перший є суто діловим, а другий ускладнює і робить неефективним ділове спілкування. Розрізняються вони, головним чином, умінням і бажанням враховувати позиції, думки й оцінки партнера. Партнерський стиль спілкування означає високий ступінь співпраці у виробленні загальної позиції з обговорюваного питання. Партнера вислуховують, не перебиваючи, не оцінюють його вчинки поспіхом, прагнуть зрозуміти і бути зрозумілим для інших, не нав’язують порад і не просять їх, а шукають вирішення проблеми разом із партнером. При непартнерському стилі спілкування людина неуважно слухає або дозволяє не слухати себе, ігнорує точку зору співрозмовника або беззастережно приймає її, нав’язує своє рішення проблеми або просить поради, спонукає партнера до негайних дій або необдумано чинить сам,словом, співпраця відсутня.

За ступенем і характером втручання у діяльність і поведінку іншої людини можна виділити такі стилі спілкування:

• альтруїстичний – людина прагне робити приємне людям, допомагає їм у досягненні їхньої мети;

• маніпулятивний – у спілкуванні використовуються засоби впливу, тиску і примушення партнера у своїх цілях;

• місіонерський – партнер прагне зберегти дистанцію у спілкуванні, дотримується невтручання в роботу думки співрозмовника, впливає власним прикладом.

Залежно від потреби у спілкуванні і її зовнішнього прояву неважко розрізнити стиль спілкування екстраверта і інтроверта.

Екстраверсія – це спрямованість діяльності свідомості й психіки на зовнішній світ, інтроверсія – безпосередньо на індивіда. Екстраверти – дуже товариські люди. Вони із задоволенням розповідають про себе і розпитують, охоче сміються, але можуть бути дещо нестримані.

Інтроверти, навпаки, стримані й спокійні, мало сміються, замкнуті, тяжіють до самоти.

Екстраверсія та інтроверсія можуть виявлятися у конкретної людини більшою чи меншою мірою.

Стиль спілкування однієї людини, виражаючи його внутрішню сутність, може бути несумісним із стилем спілкування іншого. Якщо людина, звикла до партнерського стилю спілкування, стикається з непартнерським, вона при бажанні і певних навичках може досягти взаємодії. Але якщо стикаються люди з непартнерським стилем спілкування – про співпрацю говорити не доводиться. Це будуть стосунки за типом впливу – конфлікт.