56.Походження акцизного податку. Поняття підакцизної продукції, порядок її встановлення

Просто про походження див. попереднє питання. Тут додам саме становлення в Україні акцизів.

Акцизний податок (до 2011 р. - акцизний збір) - це різновид непрямих податків, яким оподатковуються високорентабельні та монопольні товари, що включається у ціну товару та платниками якого виступають кінцеві споживачі товару, на який нараховується акциз.

В незалежній Україні акцизний збір запроваджено Законом України "Про акцизний збір" від 18.12.1991 р. № 1996-XII, який введено у дію з 1992 р. Разом з податком на додану вартість вони замінили податок з обороту на окремі види товарів. При цьому, українські акцизи орієнтувалися не стільки на міжнародну практику і досвід акцизного оподаткування, скільки на попередню практику функціонування податку з обороту. Так, до переліку підакцизних товарів ввійшло 27 товарних позицій, де головними критеріями для віднесення тих або інших груп товарів до підакцизних були порівняно високі ставки податку з обороту в попередні роки. Таким чином, у 1992 р. до переліку традиційних підакцизних товарів - алкогольних та тютюнових виробів - було додано, так звані, предмети розкоші: килими і кришталь, ікру і рибні делікатеси, шоколад і автомобільні шини, вироби з хутра, одяг з натуральної шкіри.

Всупереч світовій практиці, що склалась історично, протягом 1992 р. платниками акцизного збору було визначено суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують на території України підакцизні товари (ст. 2 Закону України "Про акцизний збір"). Така організація оподаткування досить швидко виявилася неефективною. По-перше, дієвий контроль за повнотою сплати збору ускладнився у зв'язку з великою кількістю платників; по-друге, ставка акцизного збору в даному випадку суттєво впливала на ціноутворення на кожному етапі обігу товару, що негативно відображалося на діловій активності. Зазначений закон діяв лише впродовж року.

26 грудня 1992 р. Урядом прийнято Декрет Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" № 18-92, який діяв до 2011 р. З введенням його у дію (з 01.01.1993 р.), систему адміністрування акцизного збору було переорієнтовано - платниками визначено суб'єктів підприємницької діяльності, які виробляють або імпортують на митну територію України підакцизні товари. Таким чином, значно спрощено механізм контролю за справлянням акцизного збору обмеженим колом платників.

У перші роки після введення акцизів, зважаючи на високий темп зростання цін, було визнано доцільним застосовувати винятково адвалорні ставки акцизного збору. Однак таке рішення породило інші проблеми: адвалорні ставки, з одного боку, дозволяли використовувати вельми ефективні в умовах України способи ухилення від оподаткування; з іншого - створювали додаткові труднощі для виробників підакцизної продукції щодо її поліпшення і вдосконалення.

Механізми ухилення від оподаткування в умовах застосування адвалорних акцизних ставок були засновані, головним чином, на перенесенні моменту отримання основного прибутку з виробництва і первинної реалізації на перепродаж вироблених підакцизних товарів. Виробнику таких товарів достатньо створити дочірню або залежну торгову компанію, щоб продавати їй свою продукцію за мінімально можливими цінами (з мінімальними акцизами), одержуючи мінімальний прибуток або навіть збитки. За рахунок подальшої торгової надбавки (не оподатковуваної акцизами) торгова компанія може вже довести ціни на цю продукцію до ринкового рівня і одержати максимально можливі прибутки при мінімальних податках.

Відсутність в Україні на той час будь-яких правил контролю за трансфертним ціноутворенням при операціях між пов'язаними особами, а також процедури перегляду податковими органами величини податкових зобов'язань учасників таких операцій дозволяло ефективно мінімізувати податки. Особливо активно подібні механізми використовувалися в алкогольному виробництві.

Негативний вплив вказаних проблем нейтралізовано поступовою заміною адвалорних акцизних ставок на основні групи товарів специфічними протягом 1996 р. У результаті вдалося перевести на єдиний режим оподаткування імпорт і внутрішнє виробництво аналогічних підакцизних товарів. Була ліквідована можливість ухилення від сплати акцизного збору за допомогою трансфертного ціноутворення. У виробників з'явилися додаткові можливості для поліпшення своєї продукції, її дизайну і просування на ринок. Частку акцизів у більш якісній продукції було знижено, що можна розглядати як один з проявів податкової політики, направленої на заохочення зростання якості і споживчих властивостей товарів.

Взагалі, 1996 р. можна розглядати як початковий етап у становленні раціональної системи акцизного оподаткування в Україні. Протягом року прийнято чотири закони, якими визначено новий перелік товарів (продукції), на які встановлювався акцизний збір та ставки цього збору:

- "Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби" від 06.02.1996 р. № 30/96;

- "Про ставки акцизного збору та ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" від 07.05.1996 р. № 178/96;

- "Про ставки акцизного збору та ввізного мита на транспортні засоби" від 24.05.1996 р. № 216/96;

- "Про ставки акцизного збору та ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996 р. № 313/96.

Сформована система акцизного оподаткування виглядала доволі складною, оскільки до переліку підакцизних товарів було включено більше ніж 70 товарних позицій. Однак з цього переліку близько 20 товарів звільнялися від обкладення акцизним збором у разі їх виготовлення на українських підприємствах, що вказувало на спрямованість важелів податкової політики на заохочення вітчизняних виробників і поліпшення зовнішньоторговельного балансу шляхом створення більш сприятливих умов для виробництва вітчизняної продукції порівняно з імпортом.

Кінцеву стадію еволюції акцизного оподаткування в Україні умовно можна розбити на три етапи, починаючи саме з 1996 р.:

- перший етап - у період з 1996 по 2000 рр. акцизним збором ще обкладався широкий перелік товарів, який включав у себе коло високорентабельних і монопольних товарів, уже знайомих раніше по високих ставках податку з обороту;

- другий етап - у 2000 р. з переліку підакцизних виключено 14 умовних товарних груп. Система акцизів набула рис, притаманних оптимальній організації оподаткування - фактично її склад обмежився такими товарами: алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти, автомобілі та ювелірні вироби;

- третій етап - з 2003 р. із складу підакцизної продукції виключено ювелірні вироби - останню позицію з товарів, на які було встановлено адвалорні акцизні ставки. Крім того, вперше в практиці українського акцизного оподаткування впроваджено змішані ставки акцизного збору (які поєднують оподаткування за специфічними та адвалорними ставками) - на тютюнові вироби. З метою посилення державного контролю за обігом підакцизної продукції та повнотою сплати акцизного збору, у 2003-2004 рр. у переліку підакцизних окремо виділено такі товари: вина виноградні з вмістом цукру більше 0,3% та високооктанові кисневмісні добавки до моторних бензинів.

Стаття 215. Підакцизні товари та ставки податку

215.1. До підакцизних товарів належать: