- •1. Принципи побудови податкової системи відповідно до Податкового кодексу України.
- •2. Рівність, пропорційність або прогресивність оподаткування як принципи податкового права.
- •3. Принципи справедливості, рівномірності и загальності оподаткування.
- •4. Податок в системі обов’язкових платежів. Відмінність податку від інших обов’язкових платежів.
- •5. Функції податку. Загальна характеристика та види функцій. Крива Лаффера.
- •6. Публічність податку, як основна ознака платежу.
- •7. Порядок встановлення, введення та скасування податків.
- •8. Загальна характеристика елементів податку.
- •Поняття пільги в податковому праві. Види пільг.
- •10.Непрямі податки: Поняття, відмінні риси та особливості за монографією Гетманцева д.О., Форсюк в.Л., Бойко н.В. Непряме оподаткування. Правова сутність та адміністрування. – к., 2013.
- •11.Дискусії в науковій літературі щодо проблеми визначення вичерпного переліку непрямих податків в Україні.
- •12.Прямі та непрямі податки, проблеми розмежування. Теорія перекладення податку.
- •13.Збір як складова податкової системи України: поняття та види.
- •14.Особливості побудови податкових систем в країнах єс.
- •15.Поняття податку за законодавством зарубіжних країн.
- •16. Петті «Трактат про податки та збори»
- •17. Погляди Адама Сміта на оподаткування
- •18. Місце податків серед джерел державних доходів у хх столітті
- •19. Розвиток науки податкового права в Україні
- •20. Місце податкового права в системі права України
- •21. Поняття інтеграційного та європейського податкового права
- •22. Юридичні факти в податковому праві
- •23. Суб’єкти податкових правовідносин:
- •24. Правосуб’єктність:
- •25. Держава в системі суб’єктів податкових правовідносин (Семчик о.О. Держава і фінанси: правовий зв'язок, к. 2010).
- •26. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі встановлення місцевих податків.
- •27. Повноваження органів місцевого самоврядування в сфері оподаткування.
- •28. Облік платників податків та об’єктів оподаткування. Організація роботи податкових органів з обліку платників податків
- •30. Податкова адреса. Адреса платника податків – податкова, юридична, фізична, місцезнаходження об’єкта оподаткування та центр економічних інтересів платника податків.
- •31.Поняття інституту податкового представництва за працею Жернакова м.В. Правове регулювання представництва у сфері оподаткування.(Харків, 2006).
- •32. Підходи до визначення поняття „адміністрування податкових платежів”. Етимологія понять «фіск», „управління” та «адміністрування».
- •34. Фінансові санкції за порушення податкового законодавства. Порядок застосування.
- •35. Монографія Іванський (Поняття фінансово-правової відповідальності, підстави притягнення)
- •36. Арешт майна платника податків. Арешт коштів платника податків на рахунку.
- •37.Адміністрування податкових платежів як інститут фінансового права. Особливості предмету та методу правового регулювання інституту адміністрування податків і зборів.
- •38.Участь у правовідносинах з адміністрування податкових платежів органів Державної казначейської служби, банків, податкових агентів, платників податків та їх представників
- •41. Обов’язки та права платників податків в сфері адміністрування податкових платежів.
- •42. Особливості правового регулювання бюджетного відшкодування в країнах єс (Директива 2008/9/єс від 12 лютого 2008 р)
- •43. Відстрочення (розстрочення) сплати податкового зобов’язання. Підстави та процедура відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
- •45. Правове регулювання оподаткування доходів (прямого оподаткування) в країнах єс.
- •46. Нормативно-правова база та організаційні засади адміністрування місцевих податків в Україні.
- •47. Окремі різновиди збору на обов’язкове державне пенсійне страхування як непрямі податки.
- •48. Оскарження рішень контролюючих органів. Адміністративне та судове оскарження рішень контролюючих органів.
- •49.Категорії платників податку на додану вартість, визначені в Податковому кодексі України. Порядок реєстрації особи як платника пдв, анулювання реєстрації платника пдв.
- •50.Об’єкт оподаткування пдв. Операції, що не є об’єктом оподаткування пдв та операції що звільняються від оподаткування пдв.
- •51.Поняття податкового зобов’язання і податкового кредиту при справляння пдв. Порядок їх формування.
- •52.Особливості адміністрування пдв як непрямого податку. Головні завдання органів державної фіскальної служби щодо підвищення ефективності адміністрування податку на додану вартість.
- •53.Правові підстави отримання бюджетного відшкодування.
- •54.Місце єдиного податку в податковій системі України.
- •55.Історія становлення та розвитку акцизів. Поняття акцизу, основні риси та види акцизів.
- •56.Походження акцизного податку. Поняття підакцизної продукції, порядок її встановлення
- •57. Платники акцизного податку. Реєстрація платниками акцизного податку.
- •58.Особливості правового регулювання земельного податку. Місце земельного податку в податковій системі України
56.Походження акцизного податку. Поняття підакцизної продукції, порядок її встановлення
Просто про походження див. попереднє питання. Тут додам саме становлення в Україні акцизів.
Акцизний податок (до 2011 р. - акцизний збір) - це різновид непрямих податків, яким оподатковуються високорентабельні та монопольні товари, що включається у ціну товару та платниками якого виступають кінцеві споживачі товару, на який нараховується акциз.
В незалежній Україні акцизний збір запроваджено Законом України "Про акцизний збір" від 18.12.1991 р. № 1996-XII, який введено у дію з 1992 р. Разом з податком на додану вартість вони замінили податок з обороту на окремі види товарів. При цьому, українські акцизи орієнтувалися не стільки на міжнародну практику і досвід акцизного оподаткування, скільки на попередню практику функціонування податку з обороту. Так, до переліку підакцизних товарів ввійшло 27 товарних позицій, де головними критеріями для віднесення тих або інших груп товарів до підакцизних були порівняно високі ставки податку з обороту в попередні роки. Таким чином, у 1992 р. до переліку традиційних підакцизних товарів - алкогольних та тютюнових виробів - було додано, так звані, предмети розкоші: килими і кришталь, ікру і рибні делікатеси, шоколад і автомобільні шини, вироби з хутра, одяг з натуральної шкіри.
Всупереч світовій практиці, що склалась історично, протягом 1992 р. платниками акцизного збору було визначено суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізують на території України підакцизні товари (ст. 2 Закону України "Про акцизний збір"). Така організація оподаткування досить швидко виявилася неефективною. По-перше, дієвий контроль за повнотою сплати збору ускладнився у зв'язку з великою кількістю платників; по-друге, ставка акцизного збору в даному випадку суттєво впливала на ціноутворення на кожному етапі обігу товару, що негативно відображалося на діловій активності. Зазначений закон діяв лише впродовж року.
26 грудня 1992 р. Урядом прийнято Декрет Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" № 18-92, який діяв до 2011 р. З введенням його у дію (з 01.01.1993 р.), систему адміністрування акцизного збору було переорієнтовано - платниками визначено суб'єктів підприємницької діяльності, які виробляють або імпортують на митну територію України підакцизні товари. Таким чином, значно спрощено механізм контролю за справлянням акцизного збору обмеженим колом платників.
У перші роки після введення акцизів, зважаючи на високий темп зростання цін, було визнано доцільним застосовувати винятково адвалорні ставки акцизного збору. Однак таке рішення породило інші проблеми: адвалорні ставки, з одного боку, дозволяли використовувати вельми ефективні в умовах України способи ухилення від оподаткування; з іншого - створювали додаткові труднощі для виробників підакцизної продукції щодо її поліпшення і вдосконалення.
Механізми ухилення від оподаткування в умовах застосування адвалорних акцизних ставок були засновані, головним чином, на перенесенні моменту отримання основного прибутку з виробництва і первинної реалізації на перепродаж вироблених підакцизних товарів. Виробнику таких товарів достатньо створити дочірню або залежну торгову компанію, щоб продавати їй свою продукцію за мінімально можливими цінами (з мінімальними акцизами), одержуючи мінімальний прибуток або навіть збитки. За рахунок подальшої торгової надбавки (не оподатковуваної акцизами) торгова компанія може вже довести ціни на цю продукцію до ринкового рівня і одержати максимально можливі прибутки при мінімальних податках.
Відсутність в Україні на той час будь-яких правил контролю за трансфертним ціноутворенням при операціях між пов'язаними особами, а також процедури перегляду податковими органами величини податкових зобов'язань учасників таких операцій дозволяло ефективно мінімізувати податки. Особливо активно подібні механізми використовувалися в алкогольному виробництві.
Негативний вплив вказаних проблем нейтралізовано поступовою заміною адвалорних акцизних ставок на основні групи товарів специфічними протягом 1996 р. У результаті вдалося перевести на єдиний режим оподаткування імпорт і внутрішнє виробництво аналогічних підакцизних товарів. Була ліквідована можливість ухилення від сплати акцизного збору за допомогою трансфертного ціноутворення. У виробників з'явилися додаткові можливості для поліпшення своєї продукції, її дизайну і просування на ринок. Частку акцизів у більш якісній продукції було знижено, що можна розглядати як один з проявів податкової політики, направленої на заохочення зростання якості і споживчих властивостей товарів.
Взагалі, 1996 р. можна розглядати як початковий етап у становленні раціональної системи акцизного оподаткування в Україні. Протягом року прийнято чотири закони, якими визначено новий перелік товарів (продукції), на які встановлювався акцизний збір та ставки цього збору:
- "Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби" від 06.02.1996 р. № 30/96;
- "Про ставки акцизного збору та ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" від 07.05.1996 р. № 178/96;
- "Про ставки акцизного збору та ввізного мита на транспортні засоби" від 24.05.1996 р. № 216/96;
- "Про ставки акцизного збору та ввізного мита на деякі товари (продукцію)" від 11.07.1996 р. № 313/96.
Сформована система акцизного оподаткування виглядала доволі складною, оскільки до переліку підакцизних товарів було включено більше ніж 70 товарних позицій. Однак з цього переліку близько 20 товарів звільнялися від обкладення акцизним збором у разі їх виготовлення на українських підприємствах, що вказувало на спрямованість важелів податкової політики на заохочення вітчизняних виробників і поліпшення зовнішньоторговельного балансу шляхом створення більш сприятливих умов для виробництва вітчизняної продукції порівняно з імпортом.
Кінцеву стадію еволюції акцизного оподаткування в Україні умовно можна розбити на три етапи, починаючи саме з 1996 р.:
- перший етап - у період з 1996 по 2000 рр. акцизним збором ще обкладався широкий перелік товарів, який включав у себе коло високорентабельних і монопольних товарів, уже знайомих раніше по високих ставках податку з обороту;
- другий етап - у 2000 р. з переліку підакцизних виключено 14 умовних товарних груп. Система акцизів набула рис, притаманних оптимальній організації оподаткування - фактично її склад обмежився такими товарами: алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти, автомобілі та ювелірні вироби;
- третій етап - з 2003 р. із складу підакцизної продукції виключено ювелірні вироби - останню позицію з товарів, на які було встановлено адвалорні акцизні ставки. Крім того, вперше в практиці українського акцизного оподаткування впроваджено змішані ставки акцизного збору (які поєднують оподаткування за специфічними та адвалорними ставками) - на тютюнові вироби. З метою посилення державного контролю за обігом підакцизної продукції та повнотою сплати акцизного збору, у 2003-2004 рр. у переліку підакцизних окремо виділено такі товари: вина виноградні з вмістом цукру більше 0,3% та високооктанові кисневмісні добавки до моторних бензинів.
Стаття 215. Підакцизні товари та ставки податку
215.1. До підакцизних товарів належать:
