Як підготувати інтегрований урок

Розпочинається підготовка з складання докладного плану уроку. Кожен етап уроку розписується і вказується час, витрачений на цей етап. Вчителі заздалегідь продумують хід уроку і прогнозують всі можливі паузи, пов’язані з наочністю та роздатковим матеріалом. Зазвичай на інтегрованих уроках чимало навчального обладнання: від карток до мультимедійного полотна.

В кінці уроку всі учні повинні самостійно позначити ті міжпредметні зв’язки, заради яких і планувалося заняття. Тобто мета повинна бути досягнута. На етапі закріплення вчителі повинні це побачити, тому вправи цього моменту уроку повинні бути найбільш яскравими, конкретними, придатними для індивідуальної роботи.

Вже згадувалася перевантаження, якої, на жаль, не вдається уникнути деяким вчителям. Нагромадження матеріалу, наочностей, активних видів роботи стомлюють дитину, і він перестає сприймати навчальний матеріал. Наша мета - вивчення теми в межпредметном контексті, а не гонитва за обсягами знань.

Можна залучати і учнів до підготовки інтегрованого уроку, заздалегідь пропонуючи їм підготувати якусь частину нового матеріалу. Таким чином робимо урок рольовим.

Часто інтегровані уроки проводяться у формі семінарів. Це поширена практика. Семінари, у свою чергу, підрозділяються на семінар-дослідження, семінар-дискусію і семінар-«круглий стіл».

Сьогодні педагогіка схиляється до того, що в основі інтегрованих уроків повинна бути гуманістична спрямованість. Це означає, що знання набувають характеру особистісно важливих, близьких кожному учневі. Стирається знеособленість знань, на перший план виходить соціальна важливість навчального матеріалу. Це спрямовує вчителя на пошук яскравих, живих прикладів, на адаптацію до актуальним інтересам учня, на особисту значимість матеріалу для дитини.[12]

Успіх уроку значною мірою залежить від підготовки до нього вчителя.

Така підготовка складається з двох етапів: попереднього і безпосереднього.

І. Попередня підготовка до уроку

Щоб успішно підготувати до проведення інтегрованого планування, вчитель повинен зробити:

1.Аналіз річного календарного планування;

2.Співставлення тем і матеріалів різних предметів з метою виділення тем, близьких за змістом або за метою використання;

На цьому етапі вчитель передбачає вивчення навчальної програми; її поясню­вальної записки, змісту самої програми, усвідомлення ме­ти і завдань навчальної дисципліни в цілому та мети і зав­дань, які вирішує кожна тема. Учитель знайомиться з під­ручником, навчальними посібниками, зі спеціальною, пе­дагогічною і методичною літературою, з досвідом роботи інших учителів, аналізує власний досвід. Він має знати, що учні вивчали з цього предмета в попередніх класах і що вивчатимуть у наступних. Для здійснення міжпредметних зв’язків треба орієнтуватися в змісті суміжних нав­чальних дисциплін.

Перед початком навчального року вчитель розподіляє час на вивчення всіх тем програми, визначаючи відповідні ка­лендарні терміни з урахуванням кількості тижневих годин, відведених на цей предмет навчальним планом і розкладом занять. Розподілена таким чином навчальна програма є календарним планом роботи вчителя з предмета.

До початку вивчення розділу або великої теми він пла­нує систему уроків (тематичне планування), що забезпечує логіку вивчення змісту матеріалу, формування вмінь і на­вичок в учнів. Плануючи роботу з конкретної теми, вчи­тель визначає її місце в системі курсу. Водночас продумує, які нові ідеї, поняття, вміння, навички треба сформувати в учнів у процесі вивчення цієї теми; які знання із вивче­них раніше розділів програми слід використати, щоб уч­ні добре зрозуміли новий матеріал і включили його до сис­теми своїх знань; до яких питань, що вивчалися раніше, варто повернутися, щоб за допомогою нового матеріалу краще з’ясувати їх; які практичні роботи учнів внести до плану і як пов’язати теорію з практикою, які передбачи­ти екскурсії; як встановити зв’язки з іншими навчальни­ми предметами; які нові знання має повідомити вчитель, а які учні засвоять самостійно; які тренувальні вправи і творчі роботи запропонувати учням; як контролювати ро­боту й організувати самоконтроль учнів; де, з якою метою і як застосовувати варіанти завдань; у яких частинах ро­боти з теми і якими засобами вплинути на емоційні пере­живання школярів; як завершити роботу з теми і домогтися, щоб усі учні повноцінно засвоїли передбачені програ­мою знання, а також набули відповідних умінь та нави­чок.

Під час попередньої підготовки до уроку вчитель пови­нен ознайомитися не лише з підручниками і посібниками, а й переглянути навчальні діафільми та кінофільми, про­слухати звукові посібники та ін. Значну увагу слід звер­нути на матеріальне забезпечення практичних і лаборатор­них занять. За відсутності необхідного обладнання його слід придбати або виготовити.

Важливе питання попередньої підготовки до навчаль­ного процесу в конкретному класі — вивчення стилю вик­ладання у ньому інших вчителів, ознайомлення з особли­востями учнів, їх ставленням до навчання, до навчальних предметів і до вчителів, що допомагає швидше орієнтува­тися в обстановці, знаходити правильні виходи з можли­вих ситуацій.

Така загальна підготовленість дає змогу вчителю про­дуктивніше готуватися до безпосереднього конкретного уроку. Недарма В.Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя

ІІ. Безпосередня підготовка до уроку

Цей етап потребує глибокого продумування кожного його струк­турного елемента і може відбуватися в такій послідовно­сті:

3.Формулювання мети і завдань уроку.

Інтегрований урок розв’язує не велику кількість окремих завдань, а їх сукупність. Тому найбільш відповідальним етапом підготовки до інтегрованого уроку вважаю визначення його завдань. З огляду на це, справедливим буде виділення навчальної, розвивальної та виховної мети окремо до кожного з інтегрованих предметів. Необхідно також зазначити, що можливості до інтеграції навчання здебільшого залежать від бажання і вміння вчителя синтезувати відповідний зміст різних дисциплін, що справді органічно пов’язаний між собою.[11., С. 160]

 Мета уроку має бути:освітня — домогтися міцного засвоєння знань, фор­мування практичних умінь і навичок з конкретного нав­чального матеріалу;розвиваюча — розвивати мовлення, пам’ять, увагу, уяву мислення, спостережливість, актив­ність і самостійність учнів, прищепити їм способи пізна­вальної діяльності та ін.; виховна — сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості кожного школяра, вихованню колек­тиву класу.

4. Визначення обсягу і змісту навчального матеріалу , узгодження часу їх вивчання;

Оп­рацьовуючи програму, підручник і посібники, визначають провідні положення та ідеї і практичний матеріал для їх розкриття. Слід окреслити внутріпредметні та міжпредметні зв’язки, підібрати нові факти, приклади для напов­нення теми новим змістом. Цей матеріал повинен мати належний виховний потенціал, сприяти формуванню нави­чок практичної роботи, розвивати інтереси і здібності учнів.

5. Вибір форм та методів,прийомів реалізації навчального матеріалу.

Підібравши тип уро­ку, слід попрацювати над раціональною його структурою, визначити тривалість кожного її елемента. Важливо про­думати можливість поєднання на уроці фронтальної, групової, парної та індивідуальної роботи.

Потрібно наміти­ти, які методи використовуватимуться на кожному етапі уроку, їх поєднання, взаємодоповнення, виходячи з потреб максимальної пізнавальної діяльності учнів. При цьому слід зважати на: провідні мотиви, інтереси учнів до пред­мета, ставлення їх до уроків учителя; рівень сформованості вміння навчатися, працездатність, регулярність нав­чальної праці, виконання домашнього завдання; актив­ність на уроках, уважність і дисциплінованість учнів; їх уміння застосовувати знання на практиці; здібності, по­тенційні можливості кожного.

6.Наочно-технічне оснащення уроку.

Вчитель визначає, яку наочність або технічні засоби навчання і як буде ви­користано на уроці.

7.Ретельний вибір оптимального навантаження учнів різноманітними видами діяльності під час уроку;

8. Добір дидактичного матеріалу.

9.Визначення змісту й методики виконання домашньо­го завдання.

Обсяг домашнього завдання має бути таким, щоб не перевантажувати учнів. Учитель повинен продума­ти зміст інструктажу щодо його виконання.

10.Складання плану-конспекту уроку.

Кінцевий результат підготовки вчителя до уроку на основі тематичного плану (з урахуванням його реальності під час вивчення теми) складання конспекту. У ньому зазначають тему, мету й завдання уроку, його тип і структуру — послідовність навчальних ситуацій під час викладання навчального матеріалу та самостійної роботи учнів, перелік і місце навчальних демонстрацій, час на ко­жен етап уроку, необхідне для проведення уроку обладнан­ня та навчальні посібники.

11.Перевірка готовності вчителя до уроку.

Визначення подумки міри володіння змістом навчального матеріалу, методами і прийомами його розкриття. Слід обов’язково передбачити труднощі, що можуть виникнути під час уро­ку, і способи їх подолання.

12.Перевірка готовності учнів до уроку.

Здійснюється на організаційному його етапі й під час перевірки виконан­ня учнями домашнього завдання.

Отже,для успішного щоденного і перспективного плануван­ня необхідно:

1) урахування того, який матеріал є най­складнішим для засвоєння; з окремих тем програми до­цільно мати резервні години за рахунок ущільнення дос­тупнішої для учнів інформації;

2) добрі знання учнів, щоб уявляти рівень їхньої підготовленості до оволодіння про­грамою курсу;

3) осмислення внутріпредметних і міжпредметних зв’язків явищ, що вивчаються;

4) добір навчаль­ного матеріалу, що дає змогу успішно формувати в учнів світогляд, творчу активність і пізнавальну самостійність;

5) пошук і систематизація в матеріалі програми інфор­мації, цікавої для учнів, яка б активізувала увагу, сприяла вихованню вольових зусиль;

6) продумування системи ви­користання наочних посібників і додаткової інформації на кожному уроці, системи практичних і лабораторних ро­біт згідно з вимогами навчальних програм;

7) визначен­ня системи категорій і понять, осмислення яких є підґрун­тям для оволодіння матеріалом програми (засвоєння ка­тегоріального апарату для осмислення та розв’язання практичних завдань);

8) визначення обсягу знань та умінь, якими повинні оволодіти слабкий, середній та сильний учні.

Структура інтегрованого уроку зумовлюється поставленими цілями та завданнями; детермінується змістом навчання, особливостями діяльності вчителів та учнів.

Не змінюючи змісту навчальних програм з предметів, вчителі поєднують в першу чергу близькі, “рідні” предмети такі як:

музика – математика, читання – малювання, рідна мова – читання,

Я і Україна – основи здоров’я, читання -трудове навчання.

Викладач повинен продумати етапи уроку, щоб вони не тільки були методично правильні, але і стали сходинками, долаючи які дитина не відчувала б великої праці, а йшла впевнено, з цікавістю і легкістю. Для цього потрібно опуститися до рівня сприйняття дітей і так підібрати дидактичний матеріал, щоб висвітлити певне поняття системно, цілісно, використовувати можливості кожного предмета. Також потрібно вибрати відповідну наочність так, щоб вона вдало доповнювала етапи уроку. Потрібно зауважити, що іноді навчальний матеріал такий об’ємний, що всі завдання неможливо виконати протягом 40 хвилин (коли інтегруються 3-4 предмета), тоді поєднане заняття проводять на 2-4 уроках. До інтегрованих уроків учитель готує заздалегідь і своїх учнів, придумавши, що вони повинні повторити, які завдання виконати. Часто пропонують дітям попередньо попрацювати в парах, групах, дають індивідуальні завдання кожній дитині. Учитель повинен прагнути максимально задіяти кожного, але так, щоб не перевантажити дітей. Про ефективність інтегрованого уроку можна зробити висновки за рівнем засвоєння учнями понять, їх враженнями від уроку. Для вчителя емоційний стан вихованців має бути важливим «каталізатором» визначення ефективності проведеного заняття. Тому вдало проведений урок - це велика праця сучасного педагога, тим більше якщо цей урок - нестандартний, інтегрований.

Такі уроки вимагають великої підготовки як учителя, так і учнів. “Але саме життя підказує, що в підготовці та проведенні уроків, навіть у межах однієї теми неприпустимий штамп.” (О. Я. Савченко) А інтегрований урок – це і є ліквідація штампу, рутини, одноманітності, це зміни, розвиток, пошук нових шляхів вирішення проблеми. Ширшає поле діяльності учителя та учнів, збільшується діапазон інформації і пошуку, множиться варіативність пізнавальної діяльності дітей.[25., с.2-8]

В процесі роботи ми переконалися в тому, що новий підхід вимагає більше теоретичної і практичної підготовки вчителя, об’ємного матеріального і методичного оснащення навчального процесу, бо саме він забезпечує підвищений інтерес до процесу навчання, як вчителя, так і учня. Уміло спланований інтегрований урок містить в собі чіткі, реалістичні, досяжні цілі та завдання, цікавий для дітей матеріал, відповідає всебічним здібностям ,інтересам, досвіду дітей.

ІІ. Проектна частина

«Все, що знаходиться у взаємному зв’язку,

має подаватися у такому ж зв’язку»

Ян Амос Каменський «Велика дидактика»

Антонець Світлана Володимирівна

Ромашевська Людмила Миколаївна

Інтегрований день 1.

ТЕМА: ПРИЙДИ, ВЕСНО, З РАДІСТЮ!

Літературне читання. «Т.М. Коломієць «Березень»»

Українська мова. «Урок розвитку зв’язного мовлення. Перші весняні квіти. Підсніжник. Складання розповіді з елементами опису»

Образотворче мистецтво. «Малювання підсніжника»

Природознавство. «Рослини – організми».

Мета:

• розвивати ключові компетентності: уміння вчитися (організовувати своє робоче місце, орієнтуватися в часі та берегти його, планувати свої дії, доводити роботу до кінця); загальнокультурну компетентність (мовленнєві здібності та норми відповідної культури); громадянську компетентність (здатність екологічно мислити, бережливо ставитися до природи);

• розвивати предметні компетентності: учити спостерігати і бачити красу навколишньої природи, описувати весняну квітку, послідовно формувати думки та поєднувати їх у зв’язному мовленні; збагачувати словниковий запас, розвивати образність мислення, уяву, фантазію, спостережливість;

• поглибити поняття «рослини – організми», сформувати в учнів уявлення про особливості живлення і дихання рослин, розвивати вміння міркувати правильно оформлювати свою думку, виховувати дбайливе ставлення до рослин, встановити взаємозв’язки між живою та неживою природою;

• вдосконалювати вміння виразного читання, познайомити учнів з творами, де описується краса весняної природи, учити систематизувати й узагальнювати прочитане, сприяти збагаченню народними висловами та прислів’ями уявлень учнів про весну;

• навчити передавати форму та колір квітки, бачити і передавати різні положення однакових предметів (квітів і листя),правильно розташовувати зображення на аркушу паперу, самостійно обирати і змішувати необхідні кольори та їх відтінки, виховувати любов і бережливе ставлення до природи.

Обладнання: ілюстрації підсніжника, проліска, сон-трави, мати-й-мачухи, фарби, набір пензликів, альбом.

Тип уроку: комбінований

Інтегруються: літературне читання, українська мова, образотворче мистецтво,природознавство.