Тема 57. Комплексний підхід до подолання заїкання.

Лікувально-оздоровчі заходи в системі корекційної роботи із заїкуватими. Завдання та зміст корекційного логопедичного впливу на заїкуватих. Логоритмика в системі подолання заїкання. Психологічні та психотерапевтичні методи подолання заїкання.

Під сучасним комплексним підходом до подолання заїкання розуміється лікувально-педагогічний вплив на різні сторони психофізичного стану заикающегося різними засобами і зусиллями різних фахівців. У комплекс лікувально-педагогічних заходів входять лікувальні препарати і процедура, лікувальна фізкультура, психотерапія, логопедичні заняття, логопедична ритміка, виховні заходи. Мета їх - усунення або ослаблення мовних судом і супутніх розладів голосу, дихання, моторики та мовлення; оздоровлення і зміцнення нервової системи і всього організму в цілому; позбавлення Дитину від неправильного ставлення до свого мовному дефекту, від психологічних нашарувань, перевиховання його особистості та поведінки, соціальна реадаптація і адаптація заикающегося.

До лікувально-оздоровчої роботи відносяться: створення сприятливої ​​обстановки для лікування, організація режиму дня та раціонального харчування, що гартують процедури, лікувальна фізкультура, медикаментозне лікування, фізіо-і психотерапія. І.М. Сєченов вказував, що в наукове розуміння організму людини і його діяльності входить впливає на нього середовище, так як без останньої існування організму неможливо. Середовищі надається вирішальне значення у формуванні та розвитку організму, а також у виникненні і, отже, усунення хворобливих процесів. Для заїкається дитини в умовах спеціалізованої установи необхідно створити спокійне і в той же час бадьорий, життєрадісний настрій; відвернути його увагу від тривожних думок про свій дефект. У дитини треба підтримувати гарний настрій, бадьорість, упевненість в одужанні. Систематичне чергування різних видів діяльності, певний ритм життя також мають важливе значення, оскільки сприяють нормалізації і полегшенню роботи вищих відділів нервової системи і всього організму в цілому. У складанні розпорядку дня важливо передбачати достатній час для відпочинку. З цією метою для школярів необхідно полегшити навчальний процес, частіше робити перерви при виконанні домашніх завдань, не перевантажувати їх позакласної й домашньою роботою і пр. Важливе значення для дітей має різноманітність видів діяльності, це викликає у них інтерес. Для дітей збудливих, рухливих підбираються заняття, ігри спокійні, негаласливим. Загальмованих потрібно активізувати, розвивати в них самостійність. Різні види загартовування призначаються лікарем строго індивідуально залежно від стану здоров'я дитини та особливостей місцевих умов. Лікувальна фізкультура і фізичні вправи, розвиваючи м'язову систему, посилюють роботу найважливіших життєвих органів - легень і серця, підвищують обмін речовин. Вони сприяють зміцненню сили і морального духу дитини, розвивають координовані і точні рухи, допомагають позбутися від скутості або, навпаки, від расторможенности рухів, сприяють вихованню дисциплінованості і зібраності. Медикаментозне лікування заїкуватих ставить мету нормалізацію діяльності центральної і вегетативної нервової системи, мовленнєвого апарату, усунення судом, зняття психогенних нашарувань, оздоровлення організму в цілому. За спостереженнями В.С. Кочергіної, роль медикаментозного лікування з віком заїкуватих збільшується. Це пояснюється ускладненням клініки заїкання внаслідок приєднання додаткових функціональних нашарувань, пов'язаних з пубертатними зрушеннями і підвищенням ролі слова як чинника соціального спілкування. Психотерапія в комплексі лікування заїкання займає істотне місце. Основне завдання психотерапії - оздоровлення психіки заикающегося - здійснюється через 1) виховання повноцінної особистості; 2) виховання здорової установки на свій недолік і соціальне середовище; 3) вплив на мікросоціального середовища. Всі види психотерапії заїкання спрямовуються на усунення психогенних порушень (страху мови і ситуацій, почуття ущемлення і пригніченості, нав'язливої ​​фіксації на своєму мовному розладі, різноманітних переживань у зв'язку з цим і пр.) і на перебудову у заикающегося зміненого під впливом дефектної мови соціального контакту з оточуючими; на формування умінь володіти собою і своєю мовою, на перебудову своїх особистісних якостей. Корекційно-педагогічна (логопедична) робота Корекційно-виховної роботи надається дуже важливе, основне значення в комплексному методі подолання заїкання. Центральне місце в цій роботі займає логопед. В даний час існує декілька методів логопедичного впливу для усунення заїкання у дітей. Але всі вони, так чи інакше, підпорядковуються одній меті - виховання у дітей уміння говорити нормальної, вільної від заїкання промовою. Педагогічну частина комплексного підходу становить корекційно-педагогічна (логопедична) робота, яка включає систему логопедичних занять, виховні заходи, логопедичну ритміку, роботу з батьками. Логопедична робота розглядається як система корекційно-педагогічних заходів, спрямованих на гармонійне формування особистості та мовлення дитини з урахуванням необхідності подолання або компенсації його дефекту.

У завдання вивчення дитини входять: - Збір анамнестичних відомостей, що дозволяють судити про особливості його раннього розвитку, про причини заїкання і розгортається картині його прояви; - Визначення місця і форм мовних судом, частоти їх прояву та зберіганню мовних можливостей: - Обстеження стану усній і письмовій мові (імпрессівной і експресивній); - Виявлення супутніх мовних і рухових порушень психологічних особливостей. Результати вивчення заикающегося фіксуються логопедом у відповідній документації. Логопедическое вплив в даний час здійснюється в двох напрямках: прямому і непрямому. Пряме логопедическое вплив реалізується під час групових та індивідуальних занять з заїкатися. Ці заняття передбачають розвиток загальної і мовленнєвої моторики, нормалізацію темпу і ритму дихання і мови, активізацію мовного спілкування, у разі необхідності розвиток слухового уваги і фонематичного сприйняття, корекцію порушень звуковимови, розширення пасивного та активного словника, вдосконалення граматичного оформлення фрази. На заняттях у заїкуватих усувають психологічні відхилення в поведінці, виробляють (у школярів, підлітків) правильне ставлення до дефекту, розвивають інтелектуальні здібності, етичні та моральні уявлення, формують гармонійно розвинену особистість. Індивідуальні заняття проводяться у разі необхідних додаткових вправ з виховання навичок правильного мовлення та поведінки (корекція неправильного вимови, бесіди психологічного характеру тощо). Непряме логопедическое вплив представляє собою систему логопедізаціі всіх режимних моментів для дитини та ставлення до нього оточуючих. Особливе значення в цій системі має мовної режим. Мовний режим дошкільнят здійснюється з переважною Допомогою дорослих, які послідовно контролюють перехід дітей від одного мовного етапу до іншого. Мовний режим школярів, підлітків і дорослих передбачає вибір ними необхідних мовних вправ, розуміння ними вимог правильно говорити, систематичну тренування навичок правильного мовлення в різних умовах. Мовний аспект логопедичних занять включає регуляцію і координацію дихальної, голосової та артикуляторной функцій виховання правильного мовлення. Відпрацьовується дихання в процесі мови: у проголошенні на одному видиху спочатку коротких речень, потім пропозицій з поступовим збільшенням числа слів. Виробляється вміння вимовляти довгу фразу по частинах з логічною паузою, зазначеної або не зазначеної розділовим знаком. Потім переходять до читання віршованої та прозової текстів.

Логопедичні заняття є основною формою логопедичної роботи, тому що найбільш повно виражають безпосереднє коррекііонно-виховний вплив на заикающегося (пряме логопедическое вплив).

Весь лікувально-педагогічний комплекс з характером впливу на заїкуватих можна умовно розділити на дві складові частини: лікувально - оздоровчу та корекційно-педагогічну. Основними завданнями лікувально-оздоровчої роботи, яку проводить лікар, є: зміцнення і оздоровлення нервової системи та фізичного здоров'я заикающегося; усунення і лікування відхилень і патологічних проявів у їх психофізичному стані (ослаблення або зняття мовних судом, розладів вегетативної нервової системи, порушень моторики та ін .). Основним завданням корекційно-педагогічної роботи, яку переважно проводить логопед, є: усунення мовних дефектів (перевиховання неправильної мови) і психологічних особливостей заїкуватих. Логопед організовує співтовариств венну медико-педагогічну роботу необхідних фахівців (лікарів, вихователів, рітміста, інструктора з ЛФК, музичного працівника та ін), які використовують свої методи та засоби при впливі на заикающихся. У комплексному лікувально-педагогічному подоланні заїкання, крім логопедів, беруть участь різні фахівці - невропатологи, психіатри, психотерапевти, терапевт, отоларинголог, інструктор з ЛФК, фізіотерапевт, рітміст, муз. працівник, педагог-вихователь. Робота фахівців спрямована на всебічне вивчення картини прояви заїкання, причин його виникнення, психофізичного стану заикающегося, його особистісних особливостей. Роль логопеда як провідного фахівця в процесі роботи дуже велика. Адже саме його вплив є завжди обов'язковим і визначальним у комплексі, а роль інших фахівців полягає в тому, щоб своїми засобами і прийомами знищити і доповнити уявленнях про особливості заїкання, сприяти ефективності логопедичного впливу. Спільна робота логопеда з різними фахівцями повинна відображатися у відповідній документації (історії хвороби, амбулаторна карта, мовна карта ...). Обов'язковою формою логопедичної роботи є консультативно-методична робота з батьками та педагогами дитини. Метою цієї роботи є забезпечення сприятливих умов для лікувально-педагогічного впливу на заїкається дитини, створення правильного ставлення до нього вдома, в дитячому закладі, в колективі однолітків, у спілкуванні з дорослими, організація необхідної самостійної роботи дитини, сумлінне і обов'язкове виконання завдань і вказівок логопеда . У процесі занять з дитиною логопед повинен дати його батькам необхідний мінімум знань про заїкання. Це краще зробити у вигляді циклу бесід: - Про сутність причин заїкання, - Про методи усунення, - Про значення та спрямованості мовленнєвих занять, - Про роль батьків у лікувально-педагогічному процесі, - Про особливості домашнього режиму - Про ставлення оточуючих до заикающимся. Логопедична ритміка є своєрідною формою активної терапії, засобом дії в комплексі методик. Між мовною функцією - її руховим, виконавчим компонентом - і загальною руховою системою є тісний функціональний зв'язок. Нормальна мова людини забезпечується погодженою роботою багатьох центральних утворень. Ураження певних областей кори головного мозку виявляють їх зв'язок з тією або іншою стороною мовної функції. Чим ближче розташоване ураження до області Брока, тим більшою мірою порушуються моторні компоненти мови. Для того, щоб нормально здійснювалася функція, у тому числі і мовна, потрібна ув'язка в часі, в швидкостях, в ритмах дії і в термінах виконання окремих реакцій. Ув'язка в часі, значення швидкостей і ритмів дії для погодженої роботи окремих компонентів складної функціональної мовної системи є обов'язковою умовою, і та, що розузгодила діяльності цих компонентів в часі може стати функціональною причиною порушення мови. Правомірність цього погляду підтверджується добре відомим фактом, що при будь-якій зміні ритму мови того, хто заїкається(читанні, декламації) зменшується заїкання; при відбитті такту рукою під час мови також знімається або зменшується судорожність мови того, хто заїкається. Ефективним засобом виправлення мови у того, хто заїкається є використання ритмічного звучання метронома. Центральні нервові механізми мови як би відчувають потребу в датчику ритму, який би підтримав постійний темп в протіканні нервових процесів.

Лікувальна і логопедична ритміка в основі своєї системи мають поняття ритму як почала організуючого і дисциплінуючого, укладаючого всяку дію в певну форму і такого, що регулює поведінку хворого. Помірні фізичні навантаження, що отримуються такими, хто заїкаються під час заняття логопедичною гімнастикою, ритмікою, збуджують нервові процеси, дають благотворний ефект. Ритм регулює не лише рух, але і слово керує як темпом, так і динамічними особливостями мови. Музичне фразування і нюансування, пауза, акцент також знаходять своє відображення в мові. Колективне заняття логопедичною ритмікою дозволяє перевиховати у того, хто заїкається відношення до свого дефекту, сформулювати нову, правильну установку на взаємовідносини з оточенням, на мовне спілкування з ними. Логоритмічні заняття дають можливість ставити того, хто заїкається в найрізноманітніші ситуації : протиставляти одного цілому колективу, розбивати колектив на групи і так далі, тобто дають можливість в мовноруховій формі програвати різні соціальні ролі, затвердитися в активній, ініціативній поведінці.

Найважливішим завданням, що визначає особливу значущість логопедичної ритміки як однієї з ланок логопедичної корекції, є формування і розвиток у дітей із заїканням сенсорних і рухових здібностей як основи виховання, перевиховання мови і усунення дефекту.

Психотерапевтичні впливи.

З появою поглядів на заїкання як на невротичний розлад деякі автори стали надавати першочергового значення в його подоланні психотерапевтичному впливу (Г.Д. Неткачев, Е. Фрешельс і ін.). Прихильники психологічного напряму бачили в заїкання, перш за все психічне страждання, тому при виборі засобів впливу на заикающегося враховували вплив цих коштів на його психіку. Психотерапія — оздоровлення психіки дітей старшого віку з розумовими вадами, що заїкаються, непрямим і прямим способами. Під непрямою психотерапією розуміються обстановка, природа, колектив, відносини, режим, ігри. Пряма психотерапія — лікувальний вплив словом (розяснення, переконання, вселяння і навчання). В роботі з дітьми старшого віку з розумовими вадами, що заїкаються, можна використовувати систему різноманітних ігор.

Г.Д. Неткачев, в своїй роботі "Заїкання. Новий психологічний спосіб лікування." пише, що заїкання, як психічне страждання, має лікуватися психологічними засобами. Він вважає, що перш за все слід змінити у заїкається хворобливе, боязке відчуття спочатку рухове, а потім і інші: слухові, зорові, заміщаючи їх новими і сміливими, впевненими; потім розширити межі і обсяг спокійного, об'єктивного спостереження; розвинути і зміцнити довільне увагу, пам'ять і уява на грунті нових зразків власної мови; виховувати сміливість, спокій і самовладання; знизити боязке самопочуття і самовнушаемость до своїх хворобливих відчуттів і сугестивність до чужої думки, тобто слід вносити і закріплювати нові психологічні зміни до складу всього душевного складу хворого: в область його відчуттів, сприйнять, мислення, уяви, емоцій і волі.