Тема 28. Характеристика загального мовленнєвого розвитку дитини з дизартрією.

Ранні ознаки мовленнєвих розладів у дітей з ДЦП. Характеристика розвитку загальної та дрібної моторики. Характеристика стану мовленнєвого розвитку у дітей із дизартриєю.

Дитячі церебральні Паралічі - це група патологічніх сіндромів, Які вінікають унаслідок внутрішньоутробніх, пологовий, або післяпологовіх Ураження мозком й віявляються у форме Рухів, мовних та псіхічніх порушеннях.

У дітей з ДЦП простежуються всі мовленнєві Порушення: затримка мовного розвитку, дизартрія, алалія, діслалія, діслексія, дісграфія, заїкуватість ТОЩО. Затримка мовного розвитку відбувається ще у домовному періоді. Гуління та лепет з'являються Пізно, вірізняються фрагментарністю, бідністю звукових комплектів, низька голосових актівністю. Дитина Пізно вімовляє свои Перші слова, у неї Повільно формується активний словник, порушується формирование фразового мовлення.

Порушення артікуляційної моторики у дитячих церебральних паралічах НЕ только виробляти до Порушення артікуляційної моторики, я й нерідко вдруге спричиняють Порушення фонематичну сприймання.

Знання й уявлення про предмети та явіща НАВКОЛИШНЬОГО світу в них неповні, фрагментарні, несістематізовані, а іноді Помилкові. Це пов'язано з дефектним станом рухово- кінестетічного аналізатора.

У дітей з церебральним паралічем спрощений зв'язне мовлення. Діти відчувають Труднощі у розуміння вісловлювань. Важко зрозуміті прочітані тексти, умови задач.

Через різку локалізацію Ураження мозком та Порушення его дозрівання Можливі всі відомі форми дісграфії та діслексії.

Порушення писемності мовлення часто пов'язані з недостатністю зорових вражень та уявлень, які не сформованістю оптико-просторова гнозису (діти НЕ впізнають літери). Ще однією особлівістю Порушення письма у дітей Із ДЦП є дзеркальний лист (найчастіше у дітей, котрі пишуть лівою рукою). Діти малюють и пишуть справа наліво. Дитина НЕ может простежіті за Рухами руки во время листи, у наслідок цього вінікають пропуски, перестановки складів.

Отже, ВРАХОВУЮЧИ всі Особливості мовленнєвих порушеннях у дітей з ДЦП, для успішної организации корекційного навчання необхідне:

- Розуміння КЛІНІЧНОЇ та патогенетичної єдності мовленнєвих та Рухів порушеннях;

- Врахування особливо пізнавальної ДІЯЛЬНОСТІ, стану здорового та слухового сприймання, зорової та моральної коордінації.

Порушення мовного онтогенезу при дитячому церебральному паралічі також пов'язано з недостатністю предметно-практичної діяльності дітей і обмеженістю їх соціальних контактів.

При ДЦП відзначається певний взаємозв'язок рухових і мовних розладів. Це проявляється в спільності порушень скелетної і мовної мускулатури.

У дітей з ДЦП розвиток рухових функцій порушено з періоду новонародженості. У них часто відзначається недостатність цілого ряду нервово-психічних функцій, в значній мірі пов'язана з порушеними рухомими сфери. Сюди, в основному, відносяться порушення мови, обумовлені дефектностью її моторного компонента.

Формами мовних патологій, що поєднуються з руховими порушеннями, є:

- Дизартрія - порушення звукопроізносітельной сторони мови, обумовлене органічної недостатністю іннервації мовного апарату. Відзначається у 60-70% дітей з ДЦП;

- Моторна алалія - ​​утруднення артикуляції окремих звуків або злиття звукових поєднань в слова. Діти розуміють звернену до них мова, досить добре виконують інструкції, але їм недоступний сенс багатьох слів, чисел, понять. Таким дітям властиві дуже низька мовна активність. Як правило, мова таких людей супроводжується надмірною жестикуляцією;

- Моторна афазія - порушення можливості сформувати слова і користуватися мовою. Розуміння чужої мови не страждає;

- Заїкання - складне становище у вимові окремих слів і звуків, що супроводжується порушенням плавності мови.

Діагноз ДЦП у дітей — це велике ураження рухових зон головного мозку і провідних шляхів. З цим можуть бути пов’язані порушення загальної та дрібної моторики. Діти з діагнозом ДЦП обмежені в русі, вони насилу вчаться ходити, сидіти, стояти, здійснювати маніпулятивні дії.

Особливістю цього захворювання є те, що діткам не тільки важко вчитися загальної та дрібної моторики, виконання тих чи інших рухів, а і важко відчувати ці рухи, з цього у дитини утруднюється формування потрібних уявлень про рух.

Діткам із загальним порушеннями мови слід проводити роботу з розвитку дрібної моторики рук регулярно, виділяючи на це 3-5 хвилин на кожному уроці. Вправи та ігри, спрямовані на розвиток дрібних рухів пальцями — ось що потрібно дитині з ДЦП для підвищення уваги і працездатності.

Дизартрія - порушення вимови, обумовлене недостатньою іннервації мовного апарату, внаслідок органічного ураження центральної нервової системи.

        Причинами виникнення дизартрії є різні шкідливі фактори, які можуть впливати під час вагітності, в момент народження і в ранньому віці.

        За локально-діагностичним ознаками виділяють наступні види дизартрії: коркова, подкорковая, мозочкова, бульбарная, псевдобульбарная.

       Дизартрія може спостерігатися як у важкій формі -анартрія, так і в легкой- стерта форма.

Дизартрія (від грец. Dys - приставка, що означає розлад, arthroo - розбірливо вимовляю) - порушення вимови, обумовлене недостатньою іннервації мовного апарату при ураженнях заднелобних і підкіркових відділів мозку. При цьому через обмежень рухливості органів мови (м'якого піднебіння, язика, губ) утруднена артикуляція, але при виникненні у дорослому віці, як правило, не супроводжується розпадом мовної системи.

        Основною відмінною ознакою дизартрії від інших порушень вимови і те, що в цьому випадку страждає не вимова окремих звуків, а вся произносительная сторона мови. У дітей - дизартриков відзначається обмежена рухливість мовної і мімічної мускулатури. Йдеться таку дитину характеризується нечітким, змазаним звукопроизношением; голос у нього тихий, слабкий, а іноді, навпаки, різкий; ритм дихання порушений; мова втрачає свою плавність, темп мови може бути прискореним або уповільненим.

Ця категорія дітей дуже неоднорідна з точки зору рухових, психічних і мовних порушень. Причинами дизартрії є органічні ураження ЦНС, в результаті впливу різних несприятливих факторів на мозок дитини у внутрішньоутробному і ранньому періодах розвитку. Найчастіше це внутрішньоутробні поразки, що є результатом гострих, хронічних інфекцій, кисневої недостатності (гіпоксії), інтоксикації, токсикозу вагітності і ряду інших чинників, які створюють умови для виникнення родової травми. У значній кількості таких випадків при пологах у дитини виникає асфіксія, дитина народжується недоношеною.

            Причиною дизартрії може бути несумісність по резус-фактору. Дещо рідше дизартрія виникає під впливом інфекційних захворювань нервової системи в перші роки життя дитини.

Великі труднощі для виділення і розпізнавання являє корковая дизартрія. Однак, на відміну від дітей з моторною алалією, у дітей з цією формою дизартрії не спостерігається порушень в розвитку лексико-граматичному ладі мови. Коркові дизартрію слід також відрізняти від дислалии. Діти ніяк не відтворюють артикуляционную позу, їх ускладнює перехід від одного звуку до іншого. При корекції звертає на себе увагу той факт, що дефектні звуки швидко виправляються в ізольованому проголошенні, але із працею автоматизують у мові.

 Підкіркова дизартрія (екстрапірамідна) - виникає при ураженні підкіркових вузлів головного мозку. Характерним проявом підкіркової дизартрії є порушення м'язового тонусу і наявність гіперкінезу (насильницькі мимовільні рухи) в області артикуляційної і мімічної мускулатури, що не контрольовані дитиною (дістанія- часта зміна м'язового тонусу). Ці рухи можуть спостерігатися в стані спокою, але зазвичай посилюються при мовному акті.

         Дитина може правильно вимовляти окремі звуки, слова і короткі фрази (в грі, в бесіді з близькими), і через мить він же виявляється не в змозі вимовити ні звуку. Виникає артикуляційний спазм, мова стає напруженим, голос переривається. Іноді спостерігаються мимовільні вигуки, "прориваються" гортанні (фарингеальні) звуки. Діти можуть вимовляти слова і фрази надмірно швидко або, навпаки, монотонно, з великими паузами між словами. Виразність мови страждає через неплавний перемикання артикуляційних рухів при проголошенні звуків, а також через порушення тембру і сили голосу Характерною ознакою підкіркової дизартрії є порушення просодики (темп, ритм, інтонація). Мова дитини монотонна, змащена, немодульованою, одноманітна, голос з носовою відтінком, спостерігається загасання голоси, що переходить в бурмотіння. У таких дітей частіше за все страждає слух на високі тони (нейросенсорна туговухість), що ускладнює мовний дефект.

Мозжечковая дизартрія виникає при ураженні мозочка і його зв'язків з іншими відділами ЦНС, а також лобно-мозочкових шляхів.

       Мозжечковая дизартрія характеризується скандованою "рубаною" промовою, іноді супроводжується вигуками окремих звуків. Відзначається знижений тонус в області м'язів мови і губ. Мова тонкий розпластаний, малорухливий, відзначені труднощі утримання артикуляційних укладів і слабкості їх відчуттів (не може довго утримувати потрібну артикуляционную позу). Рухи мови неточні, спостерігається тремор мови (тремтіння), а м'яке піднебіння провисає і парітічно. У чистому вигляді ця форма дизартрії зустрічається рідко.

        Наступна форма дизартрії називається бульбарная, яка проявляється при захворюванні або пухлини довгастого мозку.

У дітей з таким дефектом порушено ковтання твердої і рідкої їжі, утруднений акт жування. Недостатня рухливість голосових зв'язок, м'якого піднебіння приводить до специфічних порушень голосу: він стає слабким, носовою. Парез м'язів м'якого піднебіння приводить до вільного проходу повітря, що видихається через ніс, і все звуки набувають назальний відтінок. Також спостерігається атрофія м'язів мови і глотки, знижується тонус м'язів (атонія). Паретичной стан м'язів мови є причиною спотворення звуковимови. Мова невиразна, нечітка, уповільнена. У промові відсутні дзвінкі звуки, вони оглушаются в результаті парезу голосових зв'язок.

Псевдобульбарная дизартрія є наслідком перенесеного в ранньому дитинстві, під час пологів або у внутрішньоутробному періоді органічного ураження мозку в результаті енцефаліту, родових травм, пухлин, інтоксикації і ін. Характерним для всіх дітей з псевдобульбарний дизартрією є те, що при спотвореному проголошенні звуків, що входять в склад слова, вони зазвичай зберігають контур слова, тобто число складів і ударность. Як правило, вони володіють вимовою двоскладових, трискладових слів; чотирискладова слова нерідко відтворюються отраженно.

           Порушення моторики артикуляційного апарату призводить до неправильного розвитку сприйняття мовних звуків. Залежно від ступеня мовленнєвого порушення спостерігаються труднощі в звуковому аналізі. Рівень володіння звуковим аналізом у переважної більшості дітей-дизартриков є недостатнім для засвоєння грамоти.

Характерними для дітей-дизартриков є досить хороша орієнтування в навколишньому середовищі, запас повсякденних відомостей і уявлень. Однак відсутність мовлення або обмежене користування нею призводять до розбіжності між активним і пасивним словником.

     Рівень освоєння лексики залежить не тільки від ступеня порушення звукопроізносітельной сторони мови, а й від інтелектуальних можливостей дитини, соціального досвіду, середовища, в якій він виховується.

     Самостійне лист дітей відрізняється бідним складом пропозицій, їх неправильним побудовою, пропусками членів речення і службових слів. Деяким дітям зовсім недоступні навіть невеликі за обсягом викладу.

      Читання дітей-дизартриков зазвичай вкрай утруднено за рахунок малорухомості апарату артикуляції, труднощів в перемиканні від одного звуку до іншого. Здебільшого воно послоговое, інтонаційно не фарбований. Розуміння читаного тексту недостатнє.