2. Зловживання психоактивними (наркотичними) речовинами як хімічна адикція.

На можливість виникнення в людини будь-якого різновиду хімічної адикції впливають:

А. Біологічні чинники:

1) спадковість – у батьків, що вживають наркотики, дитина народжується з низькою толерантністю до наркотичної речовини і високою чутливістю, отже, перша невелика доза викликає максимальний ефект, і залежність від психоактивної речовини сформується швидше;

2) стать – жіночий організм більш чутливий до психоактивних речовин через вищу питому вагу жирових тканин;

3) вага – існує зворотна залежність між вагою та схильністю до наркотизації;

4) вік – ферментна система, що засвоює і переробляє наркотик, найбільш вразлива у підлітків та людей похилого віку;

5) толерантність – індивідуальна стійкість (чутливість) до впливу хімічної речовини. З часом толерантність зростає через підвищення ступеня метаболізму наркотичної речовини, далі – падає (йдеться, відповідно, про алкоголізм чи наркотизм І, ІІ та ІІІ стадії);

6) стан здоров’я індивіда – «обтяжуючими обставинами» тут слід вважати: патологію вагітності та ускладнені пологи; тяжкі та хронічні захворювання дитячого віку; струси головного мозку;

Б. Соціальні чинники:

1) сім’я – особливості взаємин у сім’ї позначаються на формуванні особистості дитини. Можна виділити деякі «сімейні» чинники, що сприяють вживанню психоактивних речовин: зловживання алкоголем, наркоманія батьків; психотичні стани батьків; трагічні події в родині (суїцид одного з батьків і т.ін.); вимушена розлука з особою, до якої була сильна емоційна прихильність; позбавлення ролі «кумира родини», положення «Попелюшки» у зв’язку зі зміною складу родини (поява вітчима, зведеного сиблінга і т.ін.); «сімейний крах», що різко змінив соціальний і психологічний статус підлітка; постійні конфлікти між батьками; виховання в неповній сім’ї; постійна зайнятість одного з батьків (тривалі відрядження, ділова завантаженість і т. ін.); відсутність інших дітей в сім’ї; бунт проти надмірної опіки з боку батьків і інших членів родини; жорстоке поводження з підлітком у родині; поміщення в спеціальний інтернат для важких підлітків; недостатня поінформованість батьків у питаннях формування антинаркотичних установок у свідомості дітей.

На думку Б. Уїльямса, серед наркоманів спостерігається певна схожість, що стосується їх сімей, а саме:

• батько відсутній або відрізняється слабким характером;

• зайве дбайлива, поступлива або, навпаки, владна мати;

• непослідовна поведінка батьків і відсутність стримуючих чинників;

• нереальні прагнення батьків по відношенню до дітей (завищені вимоги, очікування).

Психологічні дослідження сімей (В.Д. Менделевич), в яких підліток страждає наркоманією, дозволяють зробити висновок про те, що існує психологічний тип батька наркозалежного, якого можна позначити, за аналогією з «шизофреногенною матір’ю», «наркогенним батьком». Сутністю його психологічного портрету є поєднання таких рис, як підвищені вимоги до себе і свого оточення (зокрема, дитини, дружини), трудоголізм, небажання зважати на індивідуальні, вікові особливості і ситуативні моменти, емоційна холодність у поєднанні з жорсткістю і, нерідко, з жорстокістю, схильність до конкурентної боротьби, гіперактивність і товариськість, що часто носить поверхневий характер і не супроводжується бажанням зрозуміти та емоційно прийняти співбесідника.

Дослідження сімей, в яких у одного з членів була виявлена наркотична залежність, засвідчують, що адиктивні форми поведінки властиві не тільки пацієнтові, але й, як правило, одному з батьків (частіше – батьку). Адиктивна поведінка у родича наркомана виявляється у вигляді: трудоголізму (38,7% випадків), надцінних захоплень, зокрема «паранойї здоров’я» (22,6%), алкогольної залежності (16,1%), геймблінгу (12,9%), релігійного фанатизму (9,7%). Тому можна припустити, що формування наркотичної залежності базується на сімейному адиктивном патерні;

2) неформальна група ровесників – серед чинників ризику вживання наркотичних речовин у підлітковому віці одним із найбільш значимих соціальних чинників визнається наявність друзів, що вживають наркотики. Він спрацьовує, якщо в родині склалася несприятлива обстановка; конфліктні відносини батьків між собою і з дітьми, має місце фізичне насильство над дітьми чи над кимсь з батьків, втрата емоційної прихильності до батьків, відчуженість – усе це змушує підлітка шукати психічний комфорт у колі друзів-приятелів. Також для підліткового віку характерні реакції групування з однолітками, коли знижується авторитет дорослих і актуалізуються взаємини з однолітками;

3) учбово-професійні колективи – досить часто підлітки чи юнаки починають пробувати психоактивні речовини в навчальних закладах. Відзначено закономірність: чим престижніше школа чи ВУЗ, тим більш дорогі наркотики вживаються молоддю;

4) доступність наркотичних речовин;

5) вплив макросередовища – нестабільна економічна ситуація, що характеризується зниженням життєвого рівня більшої частини населення, зменшенням ділової активності, істотний рівень безробіття в ряді регіонів, відсутність розуміння й усвідомлювання людьми умов для швидкого поліпшення ситуації, призводять до стану так званої «соціальної депресії», відсутності почуття особистої перспективи і значущості.

Рекламовані деякими засобами масової інформації (ЗМІ) високі стандарти індивідуального добробуту, що сформовані під впливом закордонної кіно- і телепродукції, здатні спричиняти виникнення в частини психічно незрілої молоді імітаційних моделей поведінки.

До зазначеного слід додати відсутність цілісної інформаційної стратегії, що орієнтує молоде покоління країни на збереження власного здоров’я і працездатності, як основного й обов’язкового фактора власного життєвого благополуччя. Необережне і, найчастіше, легковажне поводження з матеріалами про наркотики в окремих ЗМІ викликає нездоровий інтерес до споживання і споживачів, «позитивне» до них ставлення.

В. Психологічні чинники:

1) ставлення до наркотиків, думки та очікування з цього приводу;

2) особливості особистості – тип темпераменту, характер (акцентуації характеру), ситуаційно-особистісні. реакції, особливості нормативної свідомості, нормативного відношення, самооцінки і самокритики, рівень інтелекту, освіченість і т.ін.).

Одна з індивідуальних характеристик, що має велике значення стосовно прийому наркотиків, – це пошук нових відчуттів чи потреба в різних нових, складних відчуттях і переживаннях, здатність піддаватися фізичному і соціальному ризику заради пошуку цих відчуттів. В науковій літературі виділяють чотири різних аспекти пошуку відчуттів: пошук пригод, потреба в новому досвіді, розгальмовування і нудьга сприйняття.

Критерії вживання, зловживання і залежності:

1) підвищення толерантності;

2) поява абстиненції;

3) речовина приймається часто й у великих кількостях чи протягом більш тривалого періоду, ніж це запропоновано лікарем;

4) стійке бажання або невдалі спроби припинити чи скоротити прийом речовини;

5) витрачається дуже багато часу на дії, необхідні для придбання хімічної речовини, для її використання (наприклад, безупинне паління) чи відновлення організму після її вживання;

6) через уживання речовини припиняються або зменшуються заняття, пов’язані з суспільною чи професійною діяльністю, а також діяльністю, спрямованою на відпочинок;

7) вживання речовини, незважаючи на усвідомлювані фізіологічні чи психічні проблеми, викликані нею (наприклад, споживання алкоголю, незважаючи на усвідомлення того, що через це відкрилася виразка шлунку);

8) неможливість виконувати важливі соціальні зобов’язання (вчитися, працювати або господарювати, турбуватися про дітей);

9) вживання речовини в ситуаціях, коли це небезпечно для життя (наприклад, водіння автомобіля);

10) періодичні проблеми з законом;

11) вживання речовини, незважаючи на постійні соціальні чи міжособистісні проблеми (наприклад, суперечки в родині, вуличні бійки).