4. Діяльність по профілактиці алкоголізму та наркозалежності у підлітковому віці.

Соціально-педагогічна діяльність - це діяльність, яка спрямо­вана на взаємодію з конкретною людиною з метою вирішення її ін­дивідуальних проблем через вивчення ЇЇ особистості та оточуючого соціуму; пошук адекватних засобів спілкування; виявлення засобів, які допоможуть людині самостійно вирішити свою проблему. Соціально-педагогічна діяльність реалізується у вигляді ком­плексу профілактичних заходів, а також шляхом організації різних сфер життєдіяльності дітей та молоді, які певною мірою можуть бути вирішені органами внутрішніх справ.

Метою соціально-педагогічної діяльності з молоддю, яка схи­льна до алкоголізму, є усунення негативних факторів, що сприяють алкоголізації дітей.

Індивідуально-психічний фактор включає: деформацію особистісних якостей, мотиваційної сфери, несформованість навичок спіл­кування, педагогічну занедбаність, затримку психічного розвитку.

Індивідуально-соматичний фактор передбачає наявність спад­коємних соматичних захворювань, що призводить до відставання у фізичному розвитку.

Соціальний позашкільний фактор включає порушення прав ди­тини з боку дорослих, втягнення дитини в протиправні дії, низький соціальний статус родини, неадекватні стосунки в родині.

Соціальний шкільний фактор включає такі компоненти: нега­тивно впливаючий соціально-психологічний клімат учбової групи (класу), низький соціальний статус групи.

Це основні фактори, що впливають на особистість та призво­дять до формування алкогольної залежності.

Мета соціально-педагогічної діяльності реалізується через рішення таких завдань:

1. Формування позитивних ціннісних орієнтацій в процесі соціа­льно-педагогічної роботи.

2. Залучення підлітків та молоді до соціально-корисної діяльно­сті, формування різнобічних інтересів та захоплень.

3. Виховання активної особистості, формування громадянських якостей та знань основ правової культури.

4. Розвиток та зміцнення фізичного та психічного здоров'я під­літків та молоді шляхом здійснення комплексу медичних, психоло­гічних та ін. заходів.

5. Формування знань, умінь та навичок здорового способу жит­тя через реалізацію просвітницької діяльності.

Можна виділити основні напрямки в діяльності по профілакти­ці алкоголізму:

1. Діяльність по підвищенню рівня соціальної адаптації людини, схильної до вживання спиртних напоїв через її особистісний роз­виток.

2. Діяльність по профілактиці алкоголізму, яка включає антиал­когольне навчання та виховання дітей с метою формування у них негативного ставлення до його вживання.

3. Діяльність щодо просвіти батьків з метою оздоровлення сім'ї, її побуту та культури відносин між членами родини.

4. Соціальна реабілітація дитини, яка має алкогольну психічну або фізичну залежність.

5. Посередницька діяльність між молодою людиною та соціу­мом щодо подолання явиш дезадаптації.

В своїй діяльності працівник органів внутрішніх справ виступає, певною мірою, як соціальний педагог, в трьох основних ролях:

• радника, який інформує сім'ю про важливість та можливість безконфліктної взаємодії батьків та дітей в родині, про розвиток дитини та дає певні соціально-педагогічні та юридичні поради;

• консультанта, що роз'яснює питання сімейного, трудового, адміністративного та карного законодавства, а також питання, які стосуються психології та педагогіки;

• захисника, який діє в випадках порушення прав дитини з боку батьків, соціального оточення та інших дорослих.

Центральне місце в діяльності щодо профілактики алкоголіза­ції підлітків та молоді відведено антиалкогольному вихованню, яке є частиною морального та соціального виховання та має на меті формування з раннього віку негативного ставлення до алкоголю.

В підлітковому віці, починаючи з 11 років, дорослі поступово втрачають свій вплив на дитину, все більшої значущості набуває спілкування з однолітками. Причому чим нижчий соціальний статус підлітка, тим менший його вплив на групу, тим більше дій, з якими він не згоден, але здійснює їх заради групи.

Основні напрямки профілактичної діяльності:

1. Профілактика причин та наслідків алкоголізму. Здійснюється через проведення групових дискусій на теми, пов'язані з алкоголіз­мом. Результатом повинна стати сформованість групової думки, якої дотримуватимуться всі учасники групи. Також можливим є за­- стосування інших форм роботи: проведення рольових ігор, в ході яких відображаються можливі життєві ситуації, які пов'язані з вжи­ванням алкоголю. В рольових іграх можна досягти особистісного розвитку дитини, навчити протистояти впливам однолітків щодо вживання алкоголю. Основними уміннями, які необхідно сформу­вати, є вміння чітко сформулювати аргументи проти вживання ал­коголю та вміння протистояти впливам та тиску однолітків. Мето­ди, які залякують дітей, застосовувати не доцільно.

2. Організація вільного часу підлітків. Вільний час є одним з провідних факторів ризику в розвитку зловживання алкоголем. Не­обхідна певна реклама діяльності секцій, клубів та молодіжних ор­ганізацій, щоб підліток мав можливість обрати заняття за власним смаком. Для того щоб організувати змістовне та цікаве дозвілля, необхідно знати схильності та захоплення підлітків. З урахуванням психологічних особливостей важливо розвивати колективні форми дозвілля. Найбільшу цікавість підлітки, особливо з девіантною по­ведінкою, виявляють до неінтелектуальної діяльності, зокрема, до спортивної діяльності. Тому необхідно всіляко заохочувати до за­нять в спортивних секціях, організовувати походи, спортивні зма­гання, школи виживання тощо.

3. Антиалкогольне виховання, спрямоване на формування у підлітка твердих антиалкогольних переконань: про необхідність здорового способу життя, про недопустимість вживання алкоголю в період становлення організму, про аморальність пияцтва, про руйнівну силу алкоголю, його негативний вплив на особистість людини. Антиалкогольна просвіта педагогічного колективу школи. На основі знайомства з просвітньою програмою учнів підліткового ві­ку можна запропонувати включити елементи антиалкогольного ви­ховання в деякі предмети гуманітарного циклу. Наприклад, при ви­вченні курсу «Основи держави та права» можна викладати розділ «Позбавлення батьківських прав як наслідок зловживання алкого­лем»; в курсі вивчення «Історії» може бути така тема, як «Спою­вання відсталих народів з метою їх поневолення»; при вивченні ку­рсу «Біології» необхідно розповідати про негативний вплив алко­голю на всі системи організму людини та ін. Завдяки цьому будуть розширені знання учнів про негативний вплив алкоголю як на лю­дину, так І на її нащадків, про несумісність вживання алкоголю з со­ціально корисним способом життя.

5. Посередницька діяльність - підключення до профілактичної робо­ти не тільки батьків, вчителів, учнів, але й співробітників медичної сфери, шкільних психологів, суспільних та молодіжних організацій.

6. Подолання соціально-педагогічної занедбаності підлітка, що виявляється у вигляді обмеженості словарного запасу, бідності знань про оточуючий світ, недостатності засвоєння багатьох нави­чок (лічення, читання, писемності та ін.)

Профілактика наркоманії серед підлітків та молоді Наркотичній залежності передує так звана аддіктивна поведін­ка - зловживання різними речовинами, що змінюють психічний стан, включаючи алкоголь і паління, до того як сформувалася фі­зична залежність від них. Тому профілактику слід починати саме на цьому етапі. Сутність її полягає в тому, щоб на високому рівні проінформувати молоду людину про всі наслідки цієї хвороби. Слід діяти в таких напрямках: 1) проведення відповідними спеціаліс­тами лекцій-бесід з підлітками; 2) демонстрація документальних фільмів про наркоманію та її наслідки; 3} організація відвідувань наркологічних установ з метою безпосереднього ознайомлення з наслідками наркоманії.

Аддіктивна поведінка у підлітків розвивається двома шляхами, перший з яких називається в медицині полісубстантним, а другий -моносубстантним. Етапи полісубстантної поведінки:

• етап перших спроб, що, як правило, відбувається в компанії однолітків;

• етап пошукового наркотизму, коли пробуються всі психоактивні речовини, до яких є доступ;

• етап вибору однієї наркотичної речовини;

• етап групової залежності, яка виявляється в потребі прийому наркотику в компанії; за межами групи потяг може бути відсутнім.

Етапи моносубстантного періоду:

• випадкове вживання психоактивної речовини;

• епізодичний прийом;

• зловживання;

• групова залежність.

Етап першого, випадкового (чи навмисного) вживання нарко­тику характеризується «знайомством» організму з наркотиками. На цьому етапі дитина вживає наркотичну речовину тільки з цікавості чи для підтримки спілкування з приятелями. Як правило, при пер­шому прийомі під наглядом «досвідчених лідерів» одурманюючі речовини неприємні і хворобливі для організму. В цьому стані ди­тина, як правило, знаходиться кілька годин. При уважному спосте­реженні батьки можуть помітити її незвичайну поведінку. В такій ситуації необхідно через деякий час (коли дитина вийде з цього стану) провести бесіду з нею, а при необхідності - звернутись до відповідних спецІалІстів-наркологів. На етапі зловживання наркотиком відбувається адаптація ор­ганізму до нових умов, обумовлених постійною наркотизацією. З усіх ознак, що характеризують виникаючий на цьому етапі стан, ос­новними є: бажання (але не нестримне) продовжувати прийом нар­котику з метою відтворення його ефекту; психічна залежність стану даної людини від наявності чи відсутності наркотику; шкідливі наслідки, що стосуються тільки самої людини. На цьому етапі відбуваються зміни психіки у вигляді вегетативних порушень, зни­ження настрою, дратівливості. Том)' профілактичні впливи тут майже не ефективні. Етап групової залежності - етап сформованого звикання, що переходить у пристрасть. На відміну від попереднього етапу, стан наркомана характеризується нестримним бажанням продовжувати прийом наркотиків і здобування їх будь-якими способами. Тут можна говорити про початок органічного ураження мозку (слабо­умство, особистісні зміни), коли підлітки втрачають контроль за дозою, і, приголомшені, одурманені, доводять себе до смертельно­го отруєння.

Отже, підліткова наркоманія має цілий ряд специфічних особливостей. Підліткова наркоманія, в усіх її різновидах, складна для діагностики, лікування, соціальної реабілітації. Вона вимагає ліку­вальної і реабілітаційної роботи з реконструкції особистості під­літка, відновлення втрачених соціальних зв'язків.

Заключна частина.

Адиктивна поведінка – один із різновидів девіантної поведінки, що характеризується непереборним бажанням переживати інтенсивні емоції за допомогою штучної зміни свого психічного стану внаслідок вживання деяких речовин або постійної фіксації уваги на певних видах діяльності. Адиктивну особу відрізняють: прагнення до відходу від реальності та ознаки особистісної незрілості (невираженість інтелектуальних та духовних інтересів, моральних норм, нестійкість, безвідповідальність, почуття стадності та ін.).

Виділяють два різновиди адикцій: хімічна та нехімічна.

Комп’ютерна ігроманія – це аномальна пристрасть людини до все більш тривалого проведення часу за комп’ютером з метою зміни свого психічного стану шляхом надмірної фіксації відчуття задоволення на певних видах комп’ютерних ігор. Комп’ютерна гра – це особливий, віртуальний світ, де легко задовольнити основні потреби неповнолітнього.

Типовими характеристиками комп’ютерного ігромана є: хороше самопочуття, збудженicть, азарт або ейфорія за комп’ютером; неможливість зупинитися; збільшення кількості часу, проведеного за комп’ютером; нехтування родиною та друзями; відчуття пустоти, депресії, тривоги, роздратування під час будь-якої діяльності, не пов’язаної з комп’ютером; приховування від рідних та друзів правди про своє захоплення; проблеми з навчанням; постійне позичання грошей на гру; погіршення фізичного здоров’я.

Комп’ютерна ігроманія займає специфічне місце у структурі девіантної поведінки неповнолітніх. У психологічному плані вона є відносно автономною, а відтак – не спорідненою з іншими видами девіантної поведінки. Комп’ютерна ігроманія може інтенсифікувати та провокувати окремі види девіантної поведінки, в першу чергу, делінквентну.

Питання для самоперевірки:

1. Розкрийте поняття та види адиктивної поведінки.

2. Охарактеризуйте зловживання психоактивними (наркотичними) речовинами як хімічну адикцію.

3. Охарактеризуйте комп’ютерну ігроманію в структурі адиктивної поведінки.

4. Проаналізуйте діяльність по профілактиці алкоголізму та наркозалежності.

ЛЕКЦІЯ 5

Тема: Межові психічні розлади та їх вплив на девіантну поведінку

Мета:

а) навчальна мета: дати студентам знання щодо межових психічних розладів та їх вплив на девіантну поведінку, зв'язок теоретичного матеріалу з суспільною практикою, їх майбутньою спеціальністю;

б) виховна мета: виховувати зацікавленість дисципліною, почуття відповідальності, сприяти формуванню пізнавального інтересу;

в) розвиваюча мета: включити аудиторію у процес наукового пошуку, разом заново осмислити цей процес, підводячи студентів до самостійного усвідомлення одержаних висновків.

Завдання:

1. Охарактеризувати акцентуації характеру як крайні варіанти нормального розвитку особистості.

2. Охарактеризувати межові поведінкові розлади.

План лекції :

1. Акцентуації характеру підлітків як крайні варіанти нормального розвитку особистості.

2. Характеристика межових поведінкових розладів притаманних підлітковому віку.

Література:

1. Бондарчук О.І. Психологія девіантної поведінки: курс лекцій. / О.І. Бондарчук. – К.: МАУП, 2009. – 186 с.

2. Максимова Н. Ю. Психологія адиктивної поведінки: навчальний посібник / Н.Ю.Максимова. – К. : «Київський університет», 2012. – 308 с.

3. Мойсеєва О.Є. Психологічна корекція агресивності у дітей і підлітків.: Навчально-методичний посібник /О.Є. Мойсеєва. – К.: КММ, 2010. – 170 с.

4. Мойсеєва О.Є. Психологія агресії в дитячому та підлітковому віці: монографія / О.Є. Мойсеєва. – К.: «3 Медіа», 2010. – 212 с.

5. Мойсеєва О.Є. Психологія агресії: вікові та генетичні виміри: Навчально-методичний посібник / О.Є. Мойсеєва. – К.: КММ, 2010. – 128 с.

6. Рибалка В.В. Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій проблемної особистості / В.В. Рибалка. – К. : Шк. світ, 2009. – 128 с.

Зміст лекції