2.Активація ферментів

Активатори- це речовини, що збільшують швидкість ферментативної реакції. Роль активаторів можуть відігравати як органічні (жовчні кислоти, ферменти й ін.), так і неорганічні речовини (іони металів, аніони). Іони металів бувають досить специфічними активаторами для певних ферментів. Вони можуть сприяти приєднанню субстрату до ферменту, брати участь у формуванні третинної структури ферменту або бути складником активного центру. Іони багатьох металів (натрію, калію, кальцію, магнію, заліза, міді та ін.) є обов’язковими компонентами, що необхідні для нормального функціонування багатьох ферментів. Прикладами активуючої дії аніонів можуть бути аніони хлору відносно пепсину та амілази слини; аніони галогенів – аденілатциклази; жовчні кислоти – панкреатичної ліпази.

Активація ряду ферментів залежить від процесів фосфорилювання і дефосфорилювання. Так, фосфорилаза, що відщеплює від глікогену одну молекулу глюкози, проявляє свою дію тільки у фосфорильованому стані (фосфорилаза А), в нефосфорильованому стані (фосфорилаза В) вона неактивна.

В основі активації ферментів лежать різні механізми. Серед них можна назвати такі:

1 – активація за допомогою впливу на активний центр;

2 – активація шляхом відщеплення від ферменту частини пептидного ланцюга або якоїсь неорганічної сполуки, що закривала активний центр;

3 – активація шляхом приєднання до ферменту якоїсь модифікуючої сполуки;

4 – активація шляхом дисоціації неактивного комплексу ферменту на субодиниці, одна з яких проявляє властивості ферменту.

3.Коферменті функції пантотенової кислоти

антидерматитний фактор. Біологічна функція пантотенової кислоти: вона входить до складу коферменту А (кофермент ацилювання). Кофермент А утворюється в результаті приєднання до СООН-групи бета-аланіну пантотенової кислоти залишку тіоетиламіну та залишку АДФ до гамма-ОН-групи масляної кислоти. Функціонально активною групою коензиму А (КоА) є кінцева сульфгідрильна група, яка може зазнавати ацилювання з утворенням ацил-КоА або знаходитися в деацильованому стані КоА-SH. Крім того, вітамін В₅ входить до складу фосфопантотеїну, що є коферментом ацилпереносного білка синтетази жирних кислот

В3 Пантотенова кислота

Коензим A

Каталізує реакції синтезу КоА-SН, який приймає участь в реакціях: 1) окислення ПВК, α-кетоглутарової кислоти; 2) окислення і синтезу жирних кислот, обміну амінокислот; 3) біосинтезу стероїдів. Приймає участь в процесах детоксикації.

4.Анаплеротичні й амфіболічні реакції

Анаплеротичні реакції — реакції клітинного метаболізму, що підвищують концентрацію субстратів трикарбонового циклу, утворюючи їх з інтермедіатів інших метаболічних шляхів (зокрема, амінокислот, пірувату). Активуючи ЦТК, анаплеротичні реакції сприяють посиленню інтенсивності катаболічних процесів в організмі. Утворення субстратів ЦТК в анаплеротичних реакціях: 1)    Перетворення амінокислот на дикарбонові кислоти — субстрати ЦТК: •    утворення α-кетоглутарату в реакціях трансамінування; •    утворення оксалоацетату в реакціях трансамінування; •    утворення α-кетоглутарату в глутаматдегідрогеназній реакції; •    утворення сукциніл-КоА з ізолейцину, валіну, метіоніну, треоніну 2)    Утворення оксалоацетату з пірувату в піруваткарбоксилазній реакції: Піруват + CO²+ АТФ ->Оксалоацетат + АДФ + Фн Коферментом піруваткарбоксилази є біотин (вітамін H), що в ході реакції зворотно акцептує СО2, утворюючи N-карбоксибіотин. Піруваткарбоксилаза — алостеричний фермент, позитивним модулятором якого є ацетил-КоА. За умов низької внутрішньоклітинної концентрації ацетил-КоА активність ферменту і, відповідно, швидкість піруваткарбоксилазної реакції низькі. Накопичення ацетил-КоА, що спостерігається при активації катаболічних процесів, стимулює через утворення оксалоацетату інтенсивність ЦТК і активність окислення його головного субстрату — ацетил-КоА. Утворення оксалоацетату з пірувату під дією піруваткарбоксилази є найваж¬ливішою анаплеротичною реакцією в клітинах печінки та нирок. 3)    Утворення оксалоацетату з фосфоенолпірувату: Реакція каталізується фосфоенолпіруваткарбоксикіназою. При цьому відбува¬ється утворення макроергічного нуклеозидтрифосфату ГТФ за рахунок розщеплення високоенергетичного зв’язку в молекулі фосфоенолпіруват — метаболіту гліколізу. Фосфоенолпіруваткарбоксикіназна реакція є анаплеротичною реакцією ЦТК, що має місце в міокарді та інших м’язових тканинах. Ця ж реакція, за умов її перебігу у зворотному напрямку, використовується в процесі синтезу глюкози. Амфіболічні реакції — реакції, що застосовують субстрати ЦТК для утворення інтермедіатів, необхідних для біосинтетичних процесів: Фосфоенолпіруват + CO2 + ГДФ -> Оксалоацетат + ГТФ 1)    у ролі амфіболічних можуть виступати реакції, обернені для розглянутих вище перетворень амінокислот — в цьому разі дикарбонові кислоти, що утворюються в ЦТК, стимулюють процеси білкового синтезу; 2)    важливою реакцією синтезу глюкози (глюконеогенезу) є утворення фосфоенолпірувату з оксалоацетату та ГТФ, тобто фосфоенолпіруваткарбоксикіназна реакція за умов її перебігу в напрямку, зворотному для розглянутого вище анаплеротичного процесу.